Ухвала суду № 137651111, 23.06.2026, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №339/197/26

211

1-кп/339/30/26

У Х В А Л А

23 червня 2026 року м. Болехів Болехівський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5 , представника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12023091160000236 щодо обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, працюючого інженером ПРЦЕО та ЕЗ НГВУ «Долинанафтогаз» АТ «Укрнафта», одруженого, на утриманні троє неповнолітніх дітей, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.272 КК України,-

в с т а н о в и в:

В провадженні суду перебувають матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.2 ст.272 КК України.

Захисник ОСОБА_7 подав клопотання про проведення судового засідання без його участі, оскільки перебуватиме у відпустці.

Обвинувачений та інші учасники справи не заперечував проти проведення вказаного засідання без участі захисника.

Прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту із забороною залишати місце проживання з 22 год до 06 год наступного дня терміном 60 днів та покладення процесуальних обов"язків: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися за межі Івано-Франківської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця свого проживання.

Клопотання обгрунтовано тим, що 04 липня 2026 року закінчується раніше обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та і надалі продовжують існувати ризики: можливість виїхати за межі Івано-Франківської області, України, незаконно впливати на потерпілого чи свідків, перешкоджати кримінальному провадження іншим чином, обвинувачений може не з`являти на виклики.Потерпілий ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6 підтримали клопотання прокурора.

Обвинувачений заперечив проти задоволення клопотання та просив обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, враховуючи особливості умов його праці, пов`язані з постійними (систематичними) відрядженнями за межі області та району.

Вирішуючи питання про обґрунтованість клопотання прокурора, суд зважає на те, що відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Статтею 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.Частиною 1 ст. 181 КПК України визначено, що домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Згідно вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 § 1(с) Конвенції.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_4 , обіймаючи посаду інженера ПРЦЕО та ЕЗ НГВУ «Долинанафтогаз» ПрАТ «Укрнафта» внаслідок неналежного виконання своїх службових обов`язків, через недбале та несумлінне ставлення до них в порушення вимог ст.14 ЗУ "Про охорону праці"; пункту 2.3. Загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників; пунктів 6.4, 6.5, 6.6 Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів; пункту 6.7. Типове положення; пунктів 2.1.7, 3.2.1, 3.2.7, 3.6.1, 3.6.5, 3.10.3, 3.11.3 ДНАОП 0.00-1:21-98; абзаців 1, 3, 5, 18, 20, 27, 29 Посадової інструкції інженера ПРЕЦО та ЕЗ НГВУ «Долинанафтогаз», в частині того, що він, без узгодження з майстром бригади № 1, 13.06.2023, у межах робочого часу, у точно невстановлений досудовим розслідуванням час, видав усне виробниче завдання електромонтерам бригади № 1 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і як посадова особа з правом видачі нарядів-допусків та розпоряджень, допустив їх до виконання робіт із заміни силового кабелю наземної частини електроустановки свердловини № 179 ПД (роботи підвищеної небезпеки), що знаходиться в с. Гузіїв Калуського району Івано-Франківської області та належить НГВУ «Долинанафтогаз» ПрАТ «Укрнафта», без проведення організаційно-технічних заходів безпеки при виконанні робіт підвищеної небезпеки, а саме: без оформлення наряд-допуску на виконання робіт підвищеної небезпеки; без проведення розподілу обов"язків серед членів бригади (допускач, наглядач) та без проведення з електромонтерами цільового інструктажу щодо безпечних методів виконання робіт; та, як керівник робіт підвищеної небезпеки, не здійснював оперативний контроль за порядком їх виконання, не здійснював контроль за дотриманням трудової виробничої дисципліни та правил виконання робіт, не забезпечив безпечних та нешкідливих умов праці на виробництві з підвищеною небезпекою, допустив порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві, внаслідок чого електромонтер бригади № 1 ПРЦЕО та ЕЗ НГВУ «Долинанафтогаз» ПрАТ «Укрнафта» ОСОБА_8 13 червня 2023 року отримав ураження електричним струмом та помер на місці.

Такі дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 272 КК України, якпорушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, на підприємстві, особою яка зобов`язана їх дотримуватися, що спричинило загибель людини.

Вказане обвинувачення ОСОБА_4 обгрунтовується зібраними в кримінальному провадженні доказами: протоколами огляду місця події, допиту свідків, зокрема ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , потерпілими, висновками за результатами проведення розслідування нещасного випадку, експерта за результатами проведення судової експертизи безпеки життєдіяльності в їх сукупності.

Суд приймає до уваги те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України, є тяжким злочином.

Розглядаючи клопотання прокурора про обрання щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу, суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дійшов до висновку до необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, як про це просить прокурор.

Обвинувачений до кримінальної відповідальності притягується вперше, має постійне місце роботи та проживання, міцні соціальні зв`язки, наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей.

А також, суд враховує і процесуальну поведінку обвинуваченого під час дії обраного йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з 10 березня 2026 року, під час якого він належним чином виконував покладені судом на нього обов`язки, не вчиняв жодних спроб ухилятись чи перешкоджати судовому розгляду, повідомляв суд про зміну місця проживання та роботи в зв"язку з відрядження за межі області. Тому ризики переховування обвинуваченого від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, як про це зазначено в клопотанні,, є малоймовірними.

В той же час, суд вважає доведеними наявність ризику, передбаченого в п. 3 ст. 177 КПК України.

Так, ризик незаконного впливу обвинуваченого на потерпілого чи свідків, є вірогідним, оскільки йому відомі анкетні дані учасників кримінального провадження, зі свідками перебував та з деякими по даний час перебуває у професійних відносинах, а тому в силу професійної діяльності особи можуть підпадати під негативний вплив обвинуваченого, тому суд погоджується з доводами прокурора в частині ймовірного тиску на потерпілого та свідків.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід врахувати і те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

За таких обставин, у разі визнання обвинуваченого винним в інкримінованих йому злочинах, останній може понести реальне покарання у виді позбавлення волі. Наведена обставина, на переконання суду, сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Отже, з урахуванням викладеного вище до обвинуваченого необхідно застосувати такий запобіжний захід як домашній арешт у певний проміжок часу, виходячи з того, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, який може здійснити обвинувачений та на які вказує прокурор у клопотанні.

Приймаючи рішення про обрання запобіжного заходу як домашній арешт із забороною залишати житло в період часу з 22-00 год. до 06-00 год., суд вважає його належним і співмірним запобіжним заходом, виходячи й із ступеню тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, що є тяжким злочином та буде достатнім для забезпечення дотримання обвинуваченого покладених на нього процесуальних обов`язків, задовольнивши клопотання прокурора.

Відтк, суд не погоджується з доводами обвинуваченого про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та дійшов висновку про відсутність підстав для застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу, оскільки при застосуванні до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби, враховано його трудову діяльність, пов`язану з постійними відрядженнями.

Крім того, у відповідності до п.3 ч.5 ст. 194 КПК України, у разі відрядження по місцю праці обвинувачений зобов`язаний повідомити суд про зміну свого місця роботи та надати відповідні накази про відрядження, що дозволить повноцінно виконувати його трудові обов`язки.

Тобто, обвинувачений не позбавлений права під час перебування під домашнім арештом звернутися до суду про надання дозволу на залишення місця проживання.

На підставі викладеного, керуючись ст.181, 372 КПК України, -

постановив:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні обвинуваченому залишати з 22-00 години до 06-00 години наступного дня місце проживання по АДРЕСА_1 строком на 60 днів із покладенням на нього обов`язків:

- прибувати до Болехівського міського суду за першою вимогою у призначений час;

- не відлучатися за межі Івано-Франківської області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну місця свого проживання.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Попередити ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених, згідно ухвали суду обов`язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Контроль за виконанням ухвали покласти на відповідний структурний підрозділ Національної поліції України відділення поліції №1 (м.Долина) Калуського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з моменту вручення копії судового рішення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали буде складено та проголошено 24 червня 2026 року о 9 год. Суддя ОСОБА_1