Рішення № 137649990, 23.02.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

справа №133/1186/24

23.02.26 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Пєтухової Н.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 132621,33 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 27.01.2016 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду №200443611 щодо кредитування (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк на умовах повернення, платності, строковості надав відповідачу у користування кредитні кошти в розмірі 33374,15 грн, з встановленим строком користування з 27.01.2016 по 27.01.2018. Відповідач зобов`язався повернути у встановлений строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. 20.07.2020 ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071 проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі №910/11298/16 відповідно до якої Позивач визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за Кредитним договором. Банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та не сплатив відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк. Станом на 18.04.2024 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 86893,09 грн., з яких: 29203,07 грн. заборгованість за кредитом; 57690,02 грн. заборгованість за відсотками. Крім того, у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання на суму боргу нараховано інфляційні втрати за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань у розмірі 37909,03 грн та 3% річних 7819,21 грн. З огляду на викладене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором №200443611 від 07.01.2016 у загальному розмірі 132621,33 грн, з яких: 86893,09 грн. сума заборгованості, 37909,03 грн. сума інфляційних втрат, 7819,21 сума 3 % річних, а також судові витрати. Разом з тим, позивач просить поновити строк звернення до суду з даним позовом зважаючи, що у зв`язку із наявністю тривалого судового спору щодо приналежності права вимоги кредитору оригінали кредитних договорів за якими набуто право вимоги отримані позивачем лише на початку 2023 року.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08.03.2024 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

На підставі Розпорядження керівника апарату Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 15.07.2024 було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку із увільненням від виконання обов`язків судді Щерби Н.Л. з 10.07.2024 на підставі наказу №135-к від 10.07.2024, та головуючим суддею у справі визначено суддю Пєтухову Н.О.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 02.09.2025 прийнято до провадження судді Пєтухової Н.О. цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом, відзив у встановлений строк суду не надав.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вивчивши позов, дослідивши та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитних договорів, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.

Судом встановлено, що 27.01.2016 ОСОБА_1 підписав Заяву №200443611, у якій міститься пропозиція (оферта) ПАТ «Банк Михайлівський» на умовах, викладених у заяві, умовах надання та обслуговування платіжних карток банку, зазначених у основних параметрах заяви та тарифах по картках банку, укласти з ним Договір про надання та використання платіжної картки (далі Договір про картку), у рамках якого просив: відкрити на його ім`я поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (валюта рахунку гривня), що призначений для зарахування заробітної плати, соціальних та інших виплат, але не виключно та буде використовуватись в рамках Договору про картку, в тому числі для розміщення коштів та відображення операцій здійснених з використанням картки, з дебетно-кредитним порядком обслуговування рахунку; випустити на його ім`я платіжну картку, тип якої вказано в основних параметрах заяви; для здійснення операції за рахунком картки суми яких перевищує залишок грошових коштів на рахунку картки, встановити йому кредитний ліміт, в межах якого вона має право здійснювати операції з використанням картки за рахунок наданого банком кредиту під операції з карткою та здійснювати у відповідності до статті 1069 Цивільного кодексу України кредитування рахунку картки; підключити послугу інтернет-банкінгу в рамках Договору про картку згідно умов дистанційного банківського обслуговування ПАТ «Банк Михайлівський», що є невід`ємною частиною умов по картках.

Позичальник отримав кредит у розмірі 33374,15 грн. строком на 731 день, на період з 27.01.2016 по 27.01.2018 зі сплатою щомісячних платежів на суму 2467,00 грн, останній платіж 2472,1 грн. Розмір процентної ставки за кредитом - 0,0001%; щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості 3.19 %, починаючи з 1-го місяця дії договору. Сукупна вартість кредиту 97,38% річних.

Також 27.01.2016 позичальник ОСОБА_1 уклав договір добровільного страхування життя держателів платіжних карток ПАТ «Банк Михайлівський» № NSK 200443611, договір добровільного страхування життя за пакетом програм страхування «Персональний медичний помічник» РМР 200443611/450 та договір добровільного страхування життя № NS200443611.

Факт укладення кредитного договору між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 , окрім заяви (оферти) №200443611 від 27.01.2016, також підтверджується підписанням 27.01.2016 відповідачем наступних документів: анкети №2302502, довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту.

Також матеріали справи містять виписку по особовим рахункам ОСОБА_1

20.07.2020 ПАТ «Банк Михайлівський» (Банк) та ТОВ «Діджи Фінанс» (Новий кредитор) уклали договір №7_БМ про відступлення прав вимоги, за змістом пункту 1 якого Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та порядку, визначених цим Договором.

Згідно Додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги №7_БМ від 20 липня 2020 року первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за договорами,.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі №910/11298/16 апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі №910/11298/16 задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі №910/11298/16 скасовано в частині немайнових вимог, з ухваленням нового рішення про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» у цій частині. Застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 №1905, а саме: зобов`язано ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 №1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 №1 і №2. Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу. Визнано недійсним договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор». Зобов`язано ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2. Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2, актах прийому-передачі від 20.05.2016 до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та в договорі факторингу від 20.05.2016 № 1 та додатках до нього.

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 29.12.2022 ВП №66483131 виконавче провадження про зобов`язання ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року №1905 закінчено у зв`язку із виконанням його у повному обсязі приватним виконавцем.

Договір є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказів про неправомірність вказаного договору матеріали справи не містять.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такого висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.

Із наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку заборгованості слідує, що загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем, як правонаступником банку, становить 86893,09 грн, з яких 29203,07 грн. - сума заборгованості за кредитом, 57690,02 грн - сума заборгованості за відсотками. Також від загальної суми заборгованості 86893,09 грн. інфляційні витрати становлять 37909,03 грн. та 3% річних 7819,21 грн.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному статтею 13 ЦПК України, саме відповідач як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами, визначає докази, якими підтверджуються його заперечення проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Правом на подання відзиву на позовну заяву, у якому відповідач міг би викласти за наявності свої заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими він не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права, відповідач не скористався, ним не оспорюється факт отримання кредитних коштів, а також розмір розрахованої заборгованості.

Заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості встановлена судом на підставі наявних у справі доказів. Відповідачем у цій справі не спростовано розмір наявної у нього заборгованості, а також не наведено свого розрахунку заборгованості або ж доказів на погашення заборгованості, яка утворилася у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань.

За викладених вище обставин, суд приходить до висновку, що відповідач свої договірні зобов`язання не виконує належним чином, існує порушення виконання зобов`язань, право позивача порушене, тому порушене право підлягає захисту, відповідач повинен нести відповідальність відповідно до умов договору та ст. 625 ЦПК України та сплатити на користь позивача суму заборгованості, розмір якої встановлений судом.

Отже з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором кредитним договором №200443611 від 27.01.2016 у загальному розмірі 132621,33 грн.

Щодо клопотання позивача про поновлення строку позовної давності, суд зазначає наступне

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Аналогічні правові позиції викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Частиною першою статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлено, що карантин встановлюється та відміняється КМУ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12.03.2020 установлено карантин.

Дію карантину було неодноразово продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ по 30 червня 2023 року.

Постановою КМУ від 27 червня 2023 року № 651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відтак карантин на території України встановлено безперервно з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року.

Крім цього, Законом України від 15 березня 2022 року №2120-IX «розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 19, в редакції Закону№ 3450-IX від 08.11.2023, наступного змісту: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.».

Отже, перебіг позовної давності у цій справі продовжувався, починаючи з дня введення карантину, а із введенням воєнного стану - зупинився.

Законом України № 4434-IX від 14.05.2025 «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено. Закон набрав чинності 04.09.2025 року.

Отже, враховуючи, що строк позовної давності продовжився на строк дії карантину та зупинявся на період дії воєнного стану, введеного в Україні, то позивач звернувся до суду з даним позовом 26 травня 2025 року в межах строку позовної давності, коли ще згідно п. 19 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України діяло зупинення перебігу строку позовної давності.

Викладене свідчить, що позивачем не пропущений строк позовної давності, тому підстави для поновлення пропущеного строку позовної давності відсутні.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141ЦПК України. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача слід стягнути на користь позивача 2422,40 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви з урахуванням понижуючого коефіцієнта).

Щодо витрат на правничу допомогу, то слід зазначити, що ч. 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує ряд обставин, визначених ч. 3 ст. 141 ЦПК України.

Позивачем заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу та в їх підтвердження надано: договір про надання правової допомоги №26 від 15.02.2024, укладений з Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» з додатковою угодою, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості, згідно з яким адвокатом надано правову допомогу загальною вартістю 7000,00 грн; акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги (виконання робіт, надання послуг).

Відповідно до п. 4 договору про надання правової допомоги №26 сторонами узгоджені порядок здійснення розрахунків, зокрема тарифікацію наданих послуг клієнту (п.п. 4.7 Договору про надання правової допомоги), та додатковою угодою, зокрема, доповнено розділ «Предмет договору».

При розподілі цього виду судових витрат, суд враховує, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Згідно зі ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року в справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/ 16-ц.

При цьому враховує, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Надаючи оцінку наданим доказам та зважаючи на відсутність заперечень зі сторони відповідача, суд вважає, що позивачем доведено обставину отримання професійної правничої допомоги в межах цієї цивільної справи, заявлений розмір витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням обставин справи. За наведеного суд вважає за можливе розподілити їх між сторонами та стягнути з відповідача на користь позивача 7000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. 13, 81, 141, 259, 263-265, 259, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (04212, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ: 42649746) заборгованість за договором № 200443611 від 27.01.2016 у загальному розмірі 132621 (сто тридцять дві тисячі шістсот двадцять одну) гривню 33 коп., яка складається з: суми заборгованості 86893,09 грн., суми інфляційних втрат 37909,03 грн., суми 3% річних 7 819,21 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 2422 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору та 7000 (сім тисяч) грн. 00 коп. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його постановлення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його постановлення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Наталя ПЄТУХОВА