Рішення № 137648857, 19.05.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 752/30727/25

Провадження № 2/761/10029/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Саадулаєва А.І.,

за участю секретаря - Сідого В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування та пені,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з вищевказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.03.2023 по вул. Заболотного у Голосіївському районі м. Києва сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER д.н.з НОМЕР_1 . Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 04.04.2023 у справі №752/5097/23 водія автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER д.н.з НОМЕР_1 - ОСОБА_2 визнано винною у порушенні п.п. 2.3б, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, що спричинило вказану дорожньо-транспортну пригоду, та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. В рамках врегулювання страхової події за полісом 210864057 від 02.09.2022, 12 квітня 2023 року відповідач за заявою позивача від 10.03.2023 здійснив виплату позивачу страхового відшкодування у сумі 79140,94 грн. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 13.10.2023 у справі №752/18670/23 з відповідача на користь позивача стягнуто суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 13111,34 грн та 1581,98 грн пені за прострочення виплати доплати страхового відшкодування за період з 6 червня по 6 вересня 2023 року, а з ОСОБА_2 - непокриту страховим відшкодуванням матеріальну шкоду у розмірі 118627,72 грн. 11 серпня 2025 року відповідач на виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13.10.2023 у справі №752/18670/23 сплатив позивачу 13111,34 грн доплати страхового відшкодування. При цьому, позивач зазначає, що різниця недоплаченого відповідачем на дату подання цього позову страхового відшкодування, що визначена на підставі висновку судового експерта КНДЕКЦ МВС України Левченка С.Ю. №СЕ-19/111-25/13859-АВ від 09.06.2025 та з урахуванням висновків, зроблених у постанові Київського апеляційного суду від 07.07.2025 у справі №752/18670/23, становить 19945,99 грн. Крім цього, за прострочення виплати відповідачем частини страхового відшкодування за страховою подією від 06.03.2023 відповідач має виплатити позивачу пеню, а саме за прострочення виплати частини страхового відшкодування у сумі 13111,34 грн за рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 13.10.2023 у справі №752/18670/23 за період з 7 вересня 2023 року по 11 серпня 2025 року (враховуючи стягнуту за вказаним судовим рішення пеню за період з 6 червня по 6 вересня 2023 року та дату оплати цієї суми відповідачем) - пеню у сумі 7305,34 грн та за прострочення виплати частини страхового відшкодування у сумі 19945,99 грн за період з 6 червня 2023 року про 25.11.2025 року - пеню у сумі 15281,91 грн. Також, позивач просить стягнути судові витрати.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22.12.2025 вказану позовну заяву направлено за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.

У квітні 2026 року дана позовна заява надійшла за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу вирішено передати на розгляд судді Саадулаєву А.І.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.04.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник відповідача подала до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги та клопотання про застосування спеціальної позовної давності, в яких просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що уся пеня за попередній період підлягає відмові як така, що заявлена з пропуском спеціального строку позовної давності. Також, пеня у розмірі понад 22000 грн є надмірною порівняно з наслідками порушення зобов`язання та фактично набуває карального характеру, що суперечить суті цивільної відповідальності. Крім цього, просила зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу або відмовити у їх стягненні повністю, та відмовити у стягненні витрат на проведення експертизи у іншій судовій справі №752/18670/23 на суму 26742,24 грн.

Представник позивача подав до суду заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги та клопотання про застосування спеціальної позовної давності.

В судове засідання, яке відбулось 19.05.2026, позивач та його представник не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.

В судове засідання, яке відбулось 19.05.2026, представник відповідача не з`явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 06.03.2023 по вул. Заболотного у Голосіївському районі м. Києва сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER д.н.з НОМЕР_1 , відповідальність водія якого застрахована у відповідача за полісом 210864057 від 02.09.2022.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 04.04.2023 у справі №752/5097/23 водія автомобіля MITSUBISHI OUTLANDER д.н.з НОМЕР_1 - ОСОБА_2 визнано винною у порушенні п.п. 2.3б, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, що спричинило вказану дорожньо-транспортну пригоду, та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

В рамках врегулювання страхової події за полісом 210864057 від 02.09.2022, 12 квітня 2023 року відповідач за заявою позивача від 10.03.2023 здійснив виплату позивачу страхового відшкодування у сумі 79140,94 грн, що підтверджується листом відповідача від 25.04.2023 №8776775730/1.

Не погоджуючись з розміром виплаченого страхового відшкодування позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до відповідача та винуватця дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_2 про стягнення доплати страхового відшкодування та непокритої страховим відшкодування матеріальної шкоди.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 13.10.2023 у справі №752/18670/23 з відповідача на користь позивача стягнуто суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 13111,34 грн та 1581,98 грн пені за прострочення виплати доплати страхового відшкодування за період з 6 червня по 6 вересня 2023 року, а з ОСОБА_2 - непокриту страховим відшкодуванням матеріальну шкоду у розмірі 118627,72 грн. Дане рішення Голосіївського районного суду міста Києва було оскаржено винуватцем дорожньо-транспортної пригоди до Київського апеляційного суду.

В процесі апеляційного перегляду рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13.10.2023 у справі №752/18670/23 Київський апеляційний суд призначив нову судову транспортно-товарознавчу експертизу, за результатом якої експертом КНДЕКЦ МВС України Левченком С.Ю. підготовлено та подано до суду висновок експерта №СЕ-19/111-25/13859-АВ від 09.06.2025.

Згідно з висновком експерта, автомобіль позивача було визнано фізично знищеним виходячи з того, що оцінена вартість його відновлювального ремонту - 239084,70 грн є вищою за визначену ринкову вартість автомобіля до дорожньо-транспортної пригоди - 207763,50 грн. З огляду на це розмір заподіяного позивачу матеріального збитку визначено у сумі вартості автомобіля позивача до дорожньо-транспортної пригоди - 207763,50 грн. Цим же висновком експерта визначено, що ринкова вартість автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди становить 94565,23 грн.

На підставі висновку судового експерта КНДЕКЦ МВС України Левченка С.Ю. №СЕ-19/111-25/13859-АВ від 09.06.2025 Київський апеляційний суд виніс постанову від 07.07.2025, якою скасував рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13.10.2023 у справі №752/18670/23 у частині задоволення позовних вимог позивача до ОСОБА_2 про стягнення непокритого страховою виплатою матеріального збитку та розподілу судових витрат та ухвалив в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні таких вимог, стягнуто з позивача на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані з проведенням експертизи, у розмірі 26742,24 грн.

У постанові Київського апеляційного суду від 07.07.2025 у справі №752/18670/23 зазначено, що: «...з огляду на те, що ринкова вартість автомобіля позивача до ДТП становить 207 763,50 грн., ринкова вартість вказаного автомобіля після ДТП становить - 94 565,23 грн., то шкода, завдана власнику автомобіля становить суму 113198,27 грн. За мінусом 1000,00 грн. франшизи, яку відповідачка сплатила позивачу, ПрАТ СК «УНІКА» повинна була виплатити позивачу страхове відшкодування у розмірі 112198,27 грн., а виплатила лише 79140,94 грн. Недоплачена сума страхового відшкодування в межах страхового ліміту становить 33 057,33 грн. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2023 року у даній справі у його неоскарженій частині стягнуто з ПрАТ СК «УНІКА» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 13111,34 грн. Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги, а тому не може переглядати судове рішення в неоскарженій частині».

11 серпня 2025 року відповідач на виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13.10.2023 у справі №752/18670/23 сплатив позивачу 13111,34 грн доплати страхового відшкодування, що підтверджується копією платіжного доручення від 11.08.2025 №056421.

Позивач зазначає, що різниця недоплаченого відповідачем на дату подання цього позову страхового відшкодування, що визначена на підставі висновку судового експерта КНДЕКЦ МВС України Левченка С.Ю. №СЕ-19/111-25/13859-АВ від 09.06.2025 та з урахуванням висновків, зроблених у постанові Київського апеляційного суду від 07.07.2025 у справі №752/18670/23, становить 19945,99 грн.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків може бути, серед іншого, завдання шкоди (збитків).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників

Згідно п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 69 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 92 Закону України «Про страхування» страховик за договором страхування зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 102 Закону України «Про страхування» здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).

У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, варто зазначити, що відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР від 07.03.1996, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (ст. 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (ч. 1 ст. 999 ЦК України).

Так, у пункті 27.4 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зазначено, що страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Страховик несе відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати Страхувальнику пені.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Посилання сторони відповідача на пропущення позивачем спеціального строку позовної давності суд вважає безпідставними, оскільки, по-перше, строк позовної даності починається не від часу ДТП, а від часу, коли відповідач зі спливом 90 днів з дня звернення позивача з приводу отримання регламентної виплати, її не здійснив, а по-друге, згідно п. 12, 19 «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ЦК України: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину; у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Тому позивачем не пропущений строк позовної давності при зверненні до суду із позовом про стягнення пені за несвоєчасну сплату страхового відшкодування.

Суд також зауважує, що висновок про те, що в результаті страхової події від 06.03.2023 автомобіль позивача був фізично знищений і відповідач мав виплатити позивачу страхове відшкодування у розмірі 112198,27 грн було зроблено у постанові Київського апеляційного суду від 07.07.2025 у справі №752/18670/23 (з урахуванням висновку судового експерта КНДЕКЦ МВС України Левченка С.Ю. №СЕ-19/111-25/13859-АВ від 09.06.2025).

Відтак, вбачається, що судом було встановлено право позивача на виплату страхового відшкодування.

При цьому, на день подання цього позову відповідач вже здійснив виплату позивачу частини вказаної суми страхового відшкодування, а саме 12 квітня 2023 року - 79140,94 грн та 11 серпня 2025 року - 13111,34 грн. Залишок недоплаченого страхового відшкодування становить 19945,99 грн (112198,27 грн - 79140,94 грн - 13111,34 грн = 19945,99 грн).

Отже, вимога позивача в частині стягнення недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 19945,99 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім цього, за змістом ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі у тексті - Закон), настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про його закриття і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, питання щодо виплати страхового відшкодування або відмови у її виплаті на користь позивача має вирішуватися відповідно із нормами спеціального Закону.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону, якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг строку виплати страхового відшкодування припиняється до дати, коли страховику стане відомо про набрання рішення у такій справі законної сили. Такого висновку за результатами апеляційного розгляду дійшла колегія суддів Рівненського апеляційного суду у постанові від 10 грудня 2024 року у справі № 570/1722/23 (провадження № 22-ц/4815/1243/24).

Окрім того, суд врахував, що страховик не є завдавачем шкоди, а є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом порядку. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).

З огляду на зазначене вище, неприпустимим є нарахування пені на суму невиплаченого страхового відшкодування (13111,34 грн) у розмірі 7305,34 грн, за період з 07.09.2023 по 11.08.2025, оскільки тільки 07.07.2025 ухвалено кінцеве процесуальне рішення по справі №752/18670/23, а отже саме від дня набрання законної сили судового рішення розпочинає перебіг строк для прийняття страховиком рішення щодо виплати позивачеві страхового відшкодування. При цьому, страховик протягом встановленого строку в 90 днів, а саме 11.08.2025 здійснив дану виплату, тобто не прострочив виплати страхового відшкодування, а відтак не передбачена можливість застосування штрафних санкцій.

Також, суд звертає увагу, що у постанові Київського апеляційного суду від 07.07.2025 у справі №752/18670/23 зазначено, що: «...з огляду на те, що ринкова вартість автомобіля позивача до ДТП становить 207 763,50 грн., ринкова вартість вказаного автомобіля після ДТП становить - 94 565,23 грн., то шкода, завдана власнику автомобіля становить суму 113198,27 грн. За мінусом 1000,00 грн. франшизи, яку відповідачка сплатила позивачу, ПрАТ СК «УНІКА» повинна була виплатити позивачу страхове відшкодування у розмірі 112198,27 грн., а виплатила лише 79140,94 грн. Недоплачена сума страхового відшкодування в межах страхового ліміту становить 33 057,33 грн. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2023 року у даній справі у його неоскарженій частині стягнуто з ПрАТ СК «УНІКА» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 13111,34 грн. Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги, а тому не може переглядати судове рішення в неоскарженій частині». Тобто, про стягнення страхового відшкодування у розмірі 19945,99 грн в межах справи №752/18670/23 не було ухвалено жодного рішення.

Отже, нарахування пені на суму невиплаченого страхового відшкодування (19945,99 грн) у розмірі 15281,91 грн, за період з 06.06.2023 по 25.11.2025 є неприпустимим, оскільки жодного процесуального рішення по даній сумі до сьогоднішнього дня ухвалено не було. При цьому, страховик протягом 90 днів має здійснити дану виплату, тобто виплата страхового відшкодування не прострочена, а відтак не передбачена можливість застосування штрафних санкцій.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 13 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач був звільнений від сплати судового збору, оскільки є учасником бойових дій. При цьому, оскільки задоволено одну позовну вимогу із трьох позовних вимог, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Також, згідно із ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивач зазначає, що він поніс витрати на проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, оформленої висновком експерта КНДЕКЦ МВС України Левченком С.Ю. №СЕ-19/111- 25/13859-АВ від 09.06.2025. Ця експертиза призначалась Київським апеляційним судом в рамках справи №752/18670/23 за клопотанням винуватця дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_2 . Витрати на її проведення у сумі 26742,24 грн були стягнуті згідно з постановою Київського апеляційного суду від 07.07.2025 у справі №752/18670/23 з позивача на користь ОСОБА_2 та відшкодовані позивачем ОСОБА_2 згідно із квитанцією АТ «ПРИВАТ БАНК» від 22.08.2025 №9388-6618-2960-2453. Оскільки, висновки вказаної експертизи лягли в основу постановленого апеляційним судом 07.07.2025 судового рішення у справі №752/18670/23 щодо розміру належного позивачу до виплати страхового відшкодування за страховою подією від 06.03.2023, і наразі висновками цієї експертизи та висновками Київського апеляційного суду, зробленими у постанові від 07.07.2025 у справі №752/18670/23 щодо розміру належного позивачу страхового відшкодування, обґрунтовуються вимоги позивача за даним позовом, тому позивач вважає, що дана сума підлягає стягненню з відповідача.

Як зазначає представник відповідача у своєму клопотанні про зменшення судових витрат, вказана експертиза призначалася та проводилася виключно в межах цивільної справи №752/18670/23, за клопотанням іншої сторони - винуватця ДТП ОСОБА_2 . Питання розподілу витрат на її проведення вже було остаточно вирішене постановою Київського апеляційного суду від 07.07.2025 у зазначеній справі, якою витрати у сумі 26742,24 грн були стягнуті з позивача на користь ОСОБА_2 .

Таким чином, питання компенсації цих витрат вичерпно вирішене судовим рішенням, що набрало законної сили, і не може бути повторно предметом судового розгляду в іншій справі. Повторне стягнення тих самих витрат суперечило б принципам правової визначеності та остаточності судового рішення (res judicata).

Крім того, у справі №752/18670/23 було два відповідачі, а отже розподіл судових витрат здійснювався з урахуванням процесуальної ролі кожного з них і результатів розгляду спору. Сам по собі той факт, що висновок експерта використовується позивачем як доказ у даній справі, не створює нового обов`язку відповідача компенсувати витрати, понесені позивачем у попередньому судовому процесі. Цивільне процесуальне законодавство не передбачає можливості "перенесення" або повторного стягнення судових витрат з іншої справи, навіть якщо відповідний доказ використовується повторно.

Відтак, не підлягають відшкодуванню витрати на проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, оформленої висновком експерта КНДЕКЦ МВС України Левченком С.Ю. №СЕ-19/111- 25/13859-АВ від 09.06.2025, яка проводилась в межах цивільної справи №752/18670/23.

Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в пунктах 106-108 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини «Гурепка проти України № 2» наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В силу вимог положень ЦПК України, зокрема ч. 8 ст. 141 вказаного Кодексу, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження понесення витрат відповідачем до матеріалів справи надано копію Договору про надання правничої допомоги №89/1 від 26.08.2025.

За фактом надання позивачу послуг з підготовки даного позову позивачем та АБ «ІГОРЯ ОВЧАРЕНКА «РАЦІОНАЛЬНІ ПРАВОВІ РІШЕННЯ» складено акт №82 від 25.11.2025 на суму 10000 грн.

Як зазначає представник відповідача у своєму клопотанні про зменшення судових витрат, згідно з договором про надання правничої допомоги №89/1 від 26.08.2025, оплата послуг здійснюється позивачем протягом 90 календарних днів після набрання законної сили судовим рішенням. Отже, на момент звернення до суду та розгляду справи заявлені витрати фактично не понесені, мають умовний характер та не можуть автоматично покладатися на відповідача. За таких обставин розмір витрат у 10000 грн є явно завищеним та не відповідає принципу співмірності.

Враховуючи викладене, та беручи до уваги заперечення представника відповідача щодо розміру понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, а також, зважаючи на те, що задоволено одну позовну вимогу із трьох позовних вимог, суд дійшов висновку про зменшення витрат на професійну правничу допомогу позивача до 3333,00 грн.

Керуючись ст. 141, 259, 265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування та пені - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (код ЄДРПОУ 20033533) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 19945 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот сорок п`ять) грн 99 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (код ЄДРПОУ 20033533) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 3333 (три тисячі триста тридцять три) грн 00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (код ЄДРПОУ 20033533) на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: