Рішення № 137648786, 23.06.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

_______________

Провадження 2/760/11871/26

В справі 760/27681/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

23 червня 2026 року в місті Києві

Солом`янський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря судового засідання Левіцької Н.О.

розглянув у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та стягнення компенсації.

ІІ. Описова частина

31 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та стягнення компенсації вартості 1/2 частки відчуженого автомобіля.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що 02 серпня 2022 року між ним та Відповідачкою було зареєстровано шлюб. За час шлюбу та ведення спільного господарства в інтересах сім`ї Сторонами було набуто автомобіль Mercedes-Benz ML270 CDI, 2002 року випуску, VIN НОМЕР_1 , який було зареєстровано на ім`я Відповідачки.

Позивач вказував, що у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України його 26 лютого 2022 року було мобілізовано до Збройних Сил України, де він проходить військову службу на посаді командира відділення забезпечення боєприпасів.

З червня 2024 року Сторони припинили шлюбні стосунки та не ведуть спільного господарства, при цьому шлюб між ними офіційно не розірвано.

Позивач зазначав, що у жовтні 2024 року йому стало відомо, що Відповідачка без його згоди, одноособово, переоформила спірний автомобіль на свого батька - ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу №3244/2024/4811417.

Посилаючись на те, що автомобіль є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та був відчужений без його згоди, Позивач, надавши згоду на отримання грошової компенсації замість своєї частки, просив поділити спільне майно подружжя шляхом стягнення з Відповідачки на його користь компенсації у розмірі 1/2 частки вартості автомобіля. Вартість майна Позивач визначив виходячи із середньої ринкової вартості аналогічних транспортних засобів за даними інтернет-майданчика «Авторіа» на день звернення до суду, що становить 8400 доларів США, або в еквіваленті 348.516,00 грн, у зв`язку з чим просив стягнути 1/2 цієї вартості - 174.258,00 грн.

Ухвалою суду від 06 листопада 2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

05 березня 2025 року до суду надійшов відзив Відповідачки на позовну заяву. Не заперечуючи по суті проти поділу спільного майна подружжя та присудження на користь Позивача половини вартості автомобіля, Відповідачка не погодилася з визначеною Позивачем вартістю майна. Зазначала, що середня ринкова вартість аналогічних транспортних засобів може суттєво відрізнятися від вартості конкретного автомобіля з урахуванням його зносу, а тому вважала за доцільне призначити у справі судову автотоварознавчу експертизу з метою встановлення дійсної вартості саме спірного автомобіля.

Ухвалою суду від 11 березня 2025 року задоволено клопотання представника Позивача про витребування доказів та витребувано з Територіального сервісного центру № 3244 МВС України інформацію щодо придбання та постановки на облік спірного автомобіля, а також копію договору купівлі-продажу від 08 серпня 2024 року № 3244/2024/4811417. На виконання зазначеної ухвали Територіальним сервісним центром № 3244 надано інформацію про те, що спірний автомобіль 13 червня 2023 року було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 08 червня 2023 року № 160, а 08 серпня 2024 року перереєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 08 серпня 2024 року № 3244/2024/4811417.

Ухвалою суду від 13 травня 2025 року призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено судовим експертам Товариства з обмеженою відповідальністю «Український незалежний інститут судових експертиз», із покладенням оплати за її проведення на Позивача.

05 січня 2026 року до суду надійшов висновок експерта від 22 грудня 2025 року № 442/06-2025, за яким ринкова вартість спірного автомобіля станом на 08 серпня 2024 року визначена у розмірі 168.410,24 грн.

14 квітня 2026 року представник Позивача подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 51.000,00 грн із доданням договору про надання правничої допомоги, акта приймання-передачі виконаної роботи № 01 від 14 квітня 2026 року та квитанції № 1 від 14 квітня 2026 року.

У судове засідання 23 червня 2026 року Сторони не з`явилися. Від представника Позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій він позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачка про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Мотивувальна частина

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, укладеному 02 серпня 2022 року, який на час розгляду справи офіційно не розірвано.

За час шлюбу, 13 червня 2023 року, на ім`я Відповідачки на підставі договору купівлі-продажу від 08 червня 2023 року № 160 було зареєстровано автомобіль Mercedes-Benz ML270 CDI, 2002 року випуску, VIN НОМЕР_1 , що підтверджується листом Територіального сервісного центру № 3244 та Сторонами не оспорюється.

Відповідно до частини першої статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Частиною другою цієї статті визначено, що вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з частиною третьою статті 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наведені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, при цьому тягар доказування обставин, необхідних для її спростування, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Зазначений правовий висновок неодноразово викладений у постановах Верховного Суду, зокрема у постанові від 24 травня 2023 року у справі № 278/2482/21.

Оскільки спірний автомобіль набутий Сторонами за час шлюбу, належність його до спільної сумісної власності подружжя Відповідачка по суті не заперечувала, а доказів набуття автомобіля за особисті кошти одного з подружжя матеріали справи не містять, суд вважає встановленим, що автомобіль Mercedes-Benz ML270 CDI, 2002 року випуску, VIN НОМЕР_1 , був об`єктом права спільної сумісної власності Сторін, частки яких є рівними.

Відповідно до статті 63 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. За частинами першою та четвертою статті 65 цього Кодексу дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою; договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Згідно з частиною другою статті 65 Сімейного кодексу України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Згідно з частиною першою статті 69 та частинами першою, другою статті 70 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу; у разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Аналогічні положення закріплені у статті 372 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Сімейного кодексу України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі; якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Як роз`яснено у пунктах 22, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи; у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

За змістом наведених норм та роз`яснень обов`язок довести, що одержані від відчуження спільного майна кошти були використані в інтересах сім`ї, покладається на того з подружжя, який здійснив відчуження майна без згоди іншого. Зазначений підхід узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема з постановою Верховного Суду від 23 липня 2024 року у справі № 752/9168/20.

Судом встановлено, що спірний автомобіль було відчужено 08 серпня 2024 року шляхом його перереєстрації з Відповідачки на її батька - ОСОБА_3 . На час такого відчуження Сторони вже не проживали разом і не вели спільного господарства, оскільки, як зазначав Позивач і що не спростовано Відповідачкою, шлюбні стосунки між ними фактично припинено з червня 2024 року, а сам Позивач у цей період проходив військову службу у складі Збройних Сил України.

Згоди на відчуження спірного автомобіля Позивач не надавав, а належних і допустимих доказів використання одержаних від продажу автомобіля коштів в інтересах сім`ї Відповідачка, всупереч покладеному на неї обов`язку доказування, суду не надала. За таких обставин суд доходить висновку, що Відповідачка здійснила відчуження спільного сумісного майна подружжя проти волі Позивача та не в інтересах сім`ї, а тому вартість відчуженого автомобіля підлягає врахуванню при поділі, а Позивач має право на стягнення з Відповідачки компенсації вартості його 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль.

При цьому суд враховує, що Відповідачка у відзиві фактично визнала обґрунтованість вимоги про стягнення на користь Позивача половини вартості автомобіля, заперечуючи виключно проти визначеного Позивачем розміру такої вартості. Отже, спір між Сторонами зводиться до встановлення дійсної вартості спірного автомобіля.

Визначаючи розмір компенсації, суд виходить із того, що вартість майна, що підлягає врахуванню при поділі, визначається виходячи з його дійсної (ринкової) вартості. З огляду на це доводи щодо визначення вартості майна за ціною договору купівлі-продажу від 08 серпня 2024 року (100.000,00 грн) до уваги не беруться, оскільки ціна, зазначена у договорі відчуження, не відображає дійсної ринкової вартості транспортного засобу. Зазначений підхід узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 545/2396/20.

У матеріалах справи наявні два джерела інформації про вартість автомобіля: визначена Позивачем середня ринкова вартість аналогічних транспортних засобів у розмірі 348.516,00 грн (1/2 - 174.258,00 грн) та висновок експерта від 22 грудня 2025 року № 442/06-2025, за яким ринкова вартість спірного автомобіля становить 168.410,24 грн.

Оцінюючи зазначені матеріали справи за правилами статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд бере до уваги, що висновок експерта № 442/06-2025 складено за результатами безпосереднього дослідження саме спірного автомобіля з урахуванням його фактичного технічного стану, наявних аварійних та експлуатаційних пошкоджень і зносу, тоді як визначена Позивачем вартість ґрунтується на цінових пропозиціях аналогічних за технічними характеристиками транспортних засобів без дослідження безпосередньо спірного об`єкта. Оскільки дійсну ринкову вартість конкретного транспортного засобу можливо встановити саме за результатами його безпосереднього дослідження, суд вважає, що висновок експерта № 442/06-2025 найбільш повно та достовірно відображає дійсну вартість спірного майна, а тому бере його за основу при визначенні розміру компенсації. Висновок експерта Сторонами не оспорений, доказів на його спростування не подано.

Отже, дійсна ринкова вартість спірного автомобіля становить 168.410,24 грн, а розмір компенсації вартості 1/2 частки Позивача складає 84.205,12 грн (168.410,24 грн / 2).

Вимога Позивача про залишення автомобіля у власності ОСОБА_3 самостійного вирішення не потребує, оскільки автомобіль уже відчужено на його користь, договір купівлі-продажу Позивач не оспорює, а обраним ним способом захисту порушеного права є стягнення грошової компенсації вартості його частки.

З огляду на викладене суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову: оскільки суд визначив вартість майна та, відповідно, розмір компенсації у меншому розмірі, ніж заявлено Позивачем (84.205,12 грн замість 174.258,00 грн), позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а у задоволенні позову в частині, що перевищує визначений судом розмір компенсації, належить відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За пунктом 3 частини другої цієї статті інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги майнового характеру задоволено на 48,32% (84.205,12 грн із заявлених 174.258,00 грн).

Згідно з частиною першою статті 134 Цивільного процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Відповідно до частин першої та другої статті 137 цього Кодексу витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Окремого (текстового) попереднього розрахунку витрат на професійну правничу допомогу позовна заява не містить, однак до неї додано договір про надання правничої допомоги, за умовами якого розмір гонорару адвоката визначено у фіксованій сумі 20.000,00 грн. Згодом, 14 квітня 2026 року, представник Позивача подав докази понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 51.000,00 грн (акт приймання-передачі виконаної роботи № 01 від 14 квітня 2026 року та квитанція № 1 від 14 квітня 2026 року).

Оцінюючи обґрунтованість заявленого до відшкодування розміру витрат, суд зважає на таке. По-перше, заявлена до відшкодування сума 51.000,00 грн не відповідає умовам договору про надання правничої допомоги, яким гонорар адвоката визначено у розмірі 20.000,00 грн, тоді як доказів внесення до договору відповідних змін матеріали справи не містять. По-друге, заявлена сума явно перевищує той розмір витрат, який можна було сприйняти як попередній (орієнтовний) розрахунок, наданий разом із позовною заявою, а саме доданий до позову договір про надання правничої допомоги з фіксованим розміром гонорару. По-третє, до розрахунку включено вартість участі адвоката у судових засіданнях, тоді як фактично представник Позивача участі в судових засіданнях не брав, а від нього надходили заяви про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини четвертої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Доказів неможливості передбачити такі витрати на час подання позовної заяви Позивачем не наведено. За таких обставин суд визнає обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу суму 20.000,00 грн, що відповідає умовам договору, та відмовляє у відшкодуванні витрат у частині, що перевищує цю суму.

Відтак пропорційно до задоволених позовних вимог з Відповідачки на користь Позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9.664,00 грн (20.000,00 грн ? 48,32%).

Вартість проведеної у справі судової автотоварознавчої експертизи становить 11.000,00 грн та сплачена Позивачем, що підтверджується матеріалами справи. Пропорційно до задоволених вимог з Відповідачки на користь Позивача підлягають стягненню витрати, пов`язані з проведенням експертизи, у розмірі 5.315,20 грн (11.000,00 грн ? 48,32%).

Щодо судового збору суд зазначає, що Позивача як учасника бойових дій звільнено від його сплати на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», за яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Відповідно до частини шостої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Оскільки Відповідачку від сплати судового збору не звільнено, з неї на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 842,01 грн (1.742,58 грн ? 48,32%).

ІV. Резолютивна частина

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та стягнення компенсації задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль Mercedes-Benz ML270 CDI, 2002 року випуску, VIN НОМЕР_1 , у розмірі 84.205,12 грн.

2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальному розмірі 14799,20 грн.

3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 842,01 грн.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя: