Рішення № 137648663, 22.06.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/14969/26

пр. № 2-о/759/426/26

22 червня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Будніка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту родинних відносин,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиції учасників справи

Аргументи заявниці

01 червня року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана адвокатом Герцевим В.О., заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі також - орган ДРАЦС) про встановлення факту родинних відносин.

Заява обґрунтована тим, що:

- 16 січня 2026 року у громадян Федеративної Республіки Німеччини (далі - ФРН) ОСОБА_1 та ОСОБА_4 народився син, ОСОБА_5 ;

- ОСОБА_5 був народжений сурогатною матір`ю, ОСОБА_3 , яка дала згоду на реєстрацію заявниці та її чоловіками батьками дитини;

- правом ФРН сурогатне материнство заборонене; факт реєстрації заявниці матір`ю дитини у ФРН не визнається; для підтвердження родинних відносин необхідне рішення суду.

З урахуванням викладеного просила установити факт, що вона є матір`ю дитини ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Чернівці (Україна) в результаті використання допоміжних репродуктивних технологій.

У судове засідання заявниця та її представник не з`явилися. 22 червня 2026 року, до початку судового засідання, представник заявниці подав заяву, в якій просив розглядати справу без його участі та участі заявниці, заяву підтримав, просив її задовольнити.

Позиція заінтересованих осіб

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник органу ДРАЦС у судове засідання не з`явився. 17 червня 2026 року на електронну пошту суду надійшла заява органу ДРАЦС про розгляд справи без участі його представника.

ІІ. Процесуальні дії суду

08 червня 2026 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій визначив розгляд справи проводити в порядку окремого провадження, призначив судове засідання на 22 червня 2026 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Обставини, які встановив суд

ОСОБА_1 є громадянкою ФРН, що підтверджується закордонним паспортом ФРН № НОМЕР_1 , виданим у місті Ессен 22.03.2023, дійсним до 21.03.2033 (а.с. 34-38).

ОСОБА_2 є громадянином ФРН, що підтверджується закордонним паспортом ФРН № НОМЕР_6, виданим у місті Ессен 06.03.2023, дійсним до 05.03.2033 (а.с. 40-45).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають між собою у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим відділом РАЦС міста Мюльхайм ан дер Рур 14.02.2012, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 7-11).

Згідно з медичним висновком про народження, виданим Комунальним некомерційним підприємством «Чернівецький обласний перинатальний центр» 17.01.2026 за № 1234-8К4Н-7Н2Р-524Х, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина чоловічої статі (а.с. 13).

Відповідно до довідки про генетичну спорідненість батьків (матері чи батька) з плодом, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Санамед» 20.01.2026 за № 12, підтверджена генетична спорідненість батька ОСОБА_4 з плодом (а.с. 18).

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 24.01.2026, актовий запис № 84, батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказані ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , прізвище при народженні ОСОБА_9 (а.с. 12).

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, виданого Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 27.01.2026 за № 00056140126, батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказані ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , прізвище при народженні ОСОБА_9 ; матір`ю дитини, яка ідентифікована електронною системою охорони здоров`я за даними заяви про згоду на запис подружжя батьками дитини, є громадянка України ОСОБА_3 (а.с. 14-17).

ОСОБА_3 дала свою згоду на запис громадян ФРН ОСОБА_4 та ОСОБА_1 батьками дитини чоловічої статі, народженої нею 16.01.2026, що підтверджується заявою, справжність підпису на якій засвідчено Малою І.М. , приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області 20.01.2026 за р. № 306 (а.с. 19).

В`їзний документ дитини, що замінює паспорт, серії НОМЕР_4 виданий на ім`я « ОСОБА_12 » Почесним консулом ФРН в м. Чернівці 05.02.2026 (а.с. 20-22).

ІV. Мотиви суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частина перша статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

Відповідно до статті 496 ЦПК України іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Іноземні особи мають процесуальні права та обов`язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).

Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

При цьому для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки та врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно зі ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 560/17953/21 від 18 січня 2024 року дійшла висновку, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» № 2709-IV від 23.06.2005 (далі - Закон № 2709-IV) право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Встановлення та оскарження батьківства визначається особистим законом дитини на момент її народження (стаття 65 Закону № 2709-IV).

Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є (частина перша статті 16 Закону № 2709-IV).

Згідно із ч. 2 ст. 123 Сімейного кодексу України (далі - СК України) у разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям (чоловіком та жінкою) в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя.

Відповідно до положень пункту 11 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні», затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 року, у разі народження дитини жінкою, якій в організм було перенесено ембріон людини, зачатий подружжям у результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, державна реєстрація народження проводиться за заявою подружжя, яке дало згоду на таке перенесення. У цьому разі одночасно з документом, що підтверджує факт народження дитини цією жінкою, подається заява про її згоду на запис подружжя батьками дитини, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідченою, а також довідка про генетичну спорідненість батьків /матері чи батька/ з плодом.

Відповідно до параграфу 1591 Цивільного кодексу ФРН матір`ю дитини визнається лише жінка, яка народила дитину (сурогатна матір).

Відповідно до ч. 1 ст. § 108 Закону ФРН «Про порядок розгляду сімейних справ та справ добровільної підсудності» за винятком рішень у справах про шлюб, рішення, прийняті за кордоном, визнаються без особливого провадження.

Верховний федеральний суд Німеччини у справі XII ZB 320/17 від 20 березня 2019 р., предметом розгляду було питання запису матір`ю в Німеччині саме особи, яка була вже записана такою у свідоцтві про народження в Україні відповідно до українського права, зробив такий висновок: «Запис в українському реєстрі про народження, а також видане на його підставі свідоцтво про народження, не є рішенням, яке може бути визнаним в розумінні ч. 1 § 108 Закону про провадження у справах сім`ї та з питань добровільної підсудності».

Отже, невизнання факту реєстрації матір`ю дитини в Україні Верховним федеральним судом ФРН обґрунтовується тим, що така реєстрація підтверджується не рішенням суду, а рішенням (свідоцтвом) українського органу реєстрації актів цивільного стану, яке не відповідає змісту ч. 1 § 108 Закону «Про порядок розгляду сімейних справ та справ добровільної підсудності».

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

V. Оцінка і висновки суду

У справі, що розглядається, громадянка ФРН ОСОБА_1 просила установити факт родинних відносин з дитиною ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народжений в Україні громадянкою України ОСОБА_3 .

Установлення вказаного факту необхідне заявниці для реєстрації народження дитини у ФРН, оскільки за правом ФРН матір`ю дитини визнається лише жінка, яка народила дитину (сурогатна матір).

На підтвердження реєстрації народження дитини в Україні та походження дитини від неї та її чоловіка заявниця подала свідоцтво про шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_14 від 14.01.2012; медичний висновок про народження, виданий Комунальним некомерційним підприємством «Чернівецький обласний перинатальний центр» 17.01.2026, довідку про генетичну спорідненість батька ОСОБА_4 з плодом від 20.01.2026, свідоцтво про народження ОСОБА_15 від 16.01.2026, повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 27.01.2026, відповідно до яких батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказані ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , прізвище при народженні ОСОБА_9 ; заяву ОСОБА_3 про згоду на запис громадян ФРН ОСОБА_2 та ОСОБА_1 батьками дитини чоловічої статі, народженої нею ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суд приймає надані заявницею письмові докази, позаяк вони, з урахуванням приписів ст. 123 Сімейного кодексу України, з достатнім ступенем переконливості підтверджують, що батьками дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадяни ФРН ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , прізвище при народженні ОСОБА_9 .

Факт невизнання ОСОБА_1 матір`ю ОСОБА_7 підтверджується нормами права ФРН, переклад яких долучений заявницею до матеріалів справи. Також зазначений факт підтверджується тим, що у в`їзному документі дитини, що замінює паспорт НОМЕР_4 , виданому Почесним консулом ФРН в Чернівцях 05.02.2026, зазначене прізвище сурогатної матері ОСОБА_3 , а не прізвище заявниці.

Суд погоджується з доводами заявниці, що невизнання органами ФРН факту реєстрації її матір`ю дитини порушує її права та права дитини, оскільки зі статусом батьків пов`язані права та обов`язки їх щодо дитини, зокрема матеріального забезпечення та піклування.

З огляду на викладене, суд задовольняє заяву повністю.

VІ. Судові витрати

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Заявниця при поданні заяви сплатила судовий збір у сумі 665,60 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «ЮНЕКС БАНК» № 91/26 від 29.05.2026 (а.с. 56).

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, під час розгляду справ окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

За таких обставин, судовий збір відшкодуванню на користь заявниці не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 293, 315 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту родинних відносин, задовольнити повністю.

Установити факт, що громадянка Федеративної Республіки Німеччини ОСОБА_1 , при народженні ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є матір`ю дитини ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Чернівці (Україна) в результаті використання допоміжних репродуктивних технологій, про що 24 січня 2026 року був складений актовий запис № 84.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

Заявниця: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; останнє місце проживання в Україні: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків відсутній).

Заінтересована особа: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків відсутній).

Заінтересована особа: ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ).

Заінтересована особа: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: Чернівецька область, місто Чернівці, вулиця Кобилянської Ольги, будинок 29, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44956923).

Повне рішення суду складене 22 червня 2026 року.

Суддя Ю.В. Кравченко