Рішення № 137648661, 23.06.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

23 червня 2026 року Справа № 926/2330/26

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Швеця М.В., за участі секретаря судового засідання Галак А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

до Обласного комунального некомерційного підприємства "Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни"

про стягнення заборгованості в сумі 296487,05 грн

Представники:

від позивача - Валентинова О.М. (у режимі відеоконференції)

від відповідача - Єфтемій Р.Ф.

І. Стислий виклад позовних вимог.

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулося до Господарського суду Чернівецької області із позовом до Обласного комунального некомерційного підприємства "Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни" про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 296487,05 грн, з яких: 128132,58 грн - заборгованість за спожиту електричну енергію, 699,84 грн - пеня, 85242,11 грн - інфляційні втрати, 82412,52 грн - 15% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свого обов`язку щодо своєчасної оплати за спожиту електричну енергію згідно з договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" у листопаді-грудні 2021 року в сумі 128132,58 грн. Крім того, за неналежне виконання договірних зобов`язань позивачем нараховано пеню в сумі 699,84 грн, інфляційні втрати в сумі 85242,11 грн та 15% річних в сумі 82412,52 грн за період з 30.12.2021 року по 29.05.2026 року.

ІІ. Стислий виклад заперечень проти позовних вимог.

23.06.2026 року через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній не заперечує проти задоволення позовних вимог у частині стягнення основної суми заборгованості 128132,58 грн, однак не погоджується з розміром заявлених до стягнення 15 % річних в сумі 82412,52 грн. На обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що є важливим соціально значущим закладом, діяльність якого в умовах воєнного стану має виняткове оборонне, медичне та соціальне значення. На підтвердження цього відповідач посилається на накази Міністерства охорони здоров`я України та Чернівецької обласної військової адміністрації, якими госпіталь визначено закладом для надання відновного лікування, реабілітаційної допомоги, проведення військово-лікарської експертизи та психологічної реабілітації військовослужбовців, ветеранів війни та інших осіб, постраждалих внаслідок збройної агресії. Також відповідач вказує на те, що він є неприбутковою організацією, яка надає медичні послуги на безоплатній основі та не здійснює діяльності з надання платних медичних послуг. На думку відповідача, стягнення додаткових коштів у вигляді 15 % річних, розмір яких становить майже 65 % від суми основного боргу, матиме негативний вплив на фінансове забезпечення закладу, зокрема на розвиток його матеріально-технічної бази, створення належних умов для лікування та реабілітації військовослужбовців і ветеранів, оскільки відповідні кошти будуть спрямовані саме за рахунок зазначених видатків. У зв`язку з наведеним відповідач просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення 15 % річних до 3 % річних.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2026 року позовну заяву передано на розгляд судді Швецю М.В.

Ухвалою суду від 05.06.2026 року постановлено відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 23.06.2026 року о 13:30 год.

09.06.2026 року через систему "Електронний суд" від представника позивача Валентинової О.М. надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 2370) в якій просить провести судове засідання по справі № 926/2330/26, що призначено на 23.06.2026 року о 13:20 год в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 09.06.2026 року постановлено задовольнити заяву представника позивача Валентинової О.М. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 2370) та проводити судове засідання по справі № 926/2330/26 призначене на 23.06.2026 року о 13:20 год.) у режимі відеоконференції з представником позивача Валентиновою О.М. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

У судовому засіданні 23.06.2026 року представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити. Представник відповідача не заперечував проти задоволення позову в частині стягнення основної суми боргу, пені та інфляційних втрат, однак просив суд зменшити розмір заявлених до стягнення 15 % річних до 3 % річних, посилаючись на соціальне значення та статус відповідача як закладу охорони здоров`я, діяльність якого має виняткове оборонне, медичне та соціальне значення.

IV. Фактичні обставини справи встановлені судом.

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" виконує функції постачальника "останньої надії", діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 06.11.2018 року № 1344 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 року № 1023-р, відповідно до ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ, Правила роздрібного ринку), затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.

Положеннями статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному Правилами, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором (НКРЕКП), та є публічним договором приєднання.

Договір регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник не спроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення у передбачених чинним законодавством чи Договором випадках та є укладеним сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України з початку фактичного постачання електричної енергії споживачу (пунктом 3.4.4 Правил).

Згідно з ч. 8 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

01.11.2021 року між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" та Обласним комунальним некомерційним підприємством "Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни" укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах Публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" (далі - Договір) та додатку №1 до договору "Комерційна пропозиція № 5 від 08.10.2021 року для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" (далі - Комерційна пропозиція №5).

Відтак, договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - Договір) протягом терміну його дії є підставою для виникнення у сторін господарського зобов`язання відповідно до ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, яке згідно вимог ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Предмет Договору окреслений у п.п. 2.1.-2.2. Договору: Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція). Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у Споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії. Побутовий споживач використовує електричну енергію виключно на власні побутові потреби, у тому числі для освітлення, живлення електроприладів тощо, що не включає професійну та комерційну діяльність.

Положеннями пункту 6.2.4 ПРРЕЕ встановлено, що адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" постачальнику послуг комерційного обліку.

За даними АТ "Чернівціобленерго", на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 11 Постанова НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 ПРРЕЕ, Обласне комунальне некомерційне підприємство "Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни" віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник "останньої надії" з 01.11.2021 року, що підтверджується листом АТ "Чернівціобленерго" № 33/5365 від 01.11.2021 року.

Факт споживання електричної енергії споживачем підтверджується даними комерційного обліку (обсяги), що надає постачальнику "останньої надії" оператор системи розподілу/передачі, відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 28.12.2019 року № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" та згідно з Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП від 28.12.2018 року № 2118, а саме шляхом надання постачальнику "останньої надії" Звіту за фактичне споживання електричної енергії споживачами постачальника за розрахунковий період.

Пунктом 1 частини третьої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Крім цього, п. 5.8. глави 5 Договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Відповідно до положень п. 5.10 Договору про постачання електричної енергії з постачальником "останньої надії" оплата виставленого постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Умовами пункту 4.1. розділу 4 Комерційної пропозиції № 5, що є невід`ємним додатком до Договору, встановлено обов`язок сплати споживачем 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.

У разі не отримання рахунку Споживач зобов`язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Ця норма не застосовується до акцептування умов Договору, порядок якого визначений пунктом 7.1 цієї комерційної пропозиції.

Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі).

Разом з тим, відповідно до положень п. 4.2. розділу 4 "Спосіб (порядок) та строки оплати за постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"" Комерційної пропозиції № 5, остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ, або самостійно (без рахунку) не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі.

Пункт 4.3 Комерційної пропозиції № 5 передбачає, що рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним), із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС або споживачем Постачальнику або засобами електронної пошти, відповідно до пункту 16.2. цієї Комерційної пропозиції.

Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).

У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Положеннями п. 4.4 Комерційної пропозиції № 5 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", яка є Додатком 1 до Договору, встановлено, що Акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОСР. У разі наявності зауважень до Акту купівлі - продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.

На виконання умов Договору та відповідно до даних оператора системи розподілу АТ "Чернівціобленерго" (ліцензія на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, видана на підставі постанови НКРЕКП від 20.11.2018 № 1462), позивач здійснив постачання відповідачу електричної енергії, що підтверджується інформацією зі звіту про фактичне споживання електричної енергії за листопад 2021 року, зокрема актом купівлі-продажу електроенергії № 016236 від 30.11.2021 року за розрахунковий період листопад 2021 року та рахунок № 000043287790/23/О11/23620 від 09.12.2021 року, відповідно до яких відповідачем спожито 23987 кВт*год електричної енергії на загальну суму 137780,84 грн з ПДВ. Зазначені документи були направлені відповідачу за його юридичною адресою та отримані ним 22.12.2021 року.

Крім того, на підставі Звіту про фактичне споживання електричної енергії за грудень 2021 року позивачем складено акт купівлі-продажу електроенергії № 017214 від 31.12.2021 за розрахунковий період грудень 2021 року та рахунок № 000043287790/23/О12/24656 від 13.01.2022, відповідно до яких обсяг спожитої відповідачем електричної енергії становив 19318 кВт*год на суму 128132,58 грн з ПДВ. Вказані документи були направлені Відповідачу за його юридичною адресою 31.01.2022 року та отримані ним 07.02.2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Матеріали справи не містять оформлених відповідачем в порядку п. 4.4 Комерційної пропозиції №5 зауважень до актів купівлі-продажу електроенергії. З наведеного слідує, що рахунки на оплату та акти приймання передачі електроенергії за своїм змістом засвідчують факт отримання споживачем електроенергії та зобов`язують останнього сплатити грошові кошти за спожиту електричну енергію відповідно до укладеного договору.

У порушення п.2.1. Договору, відповідач несвоєчасно здійснив часткову оплату за спожиту електроенергію в сумі 137780,84 грн, що підтверджується випискою по рахунку позивача від 30.12.2021 року.

07.12.2023 року позивачем на юридичну адресу відповідача направлено поштовою кореспонденцією Вимогу вх. № 44/11-006357 про сплату штрафних санкцій на суму 71635,58 грн та боргу за спожиту у грудні 2021 року електричну енергію на суму 128132,58 грн, яка одержана останнім 26.12.2023 року.

Пунктами 7.2. та 7.4. Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 року передбачено, що у разі недотримання Споживачем (відхилення в бік збільшення або зменшення по кожній годині за весь розрахунковий період) Графіку споживання, Постачальник має право застосувати до Споживача штрафну санкцію у розмірі подвійної вартості різниці між заявленим (прогнозованим) обсягом електричної енергії відповідно до Графіку споживання та фактично спожитим по кожній годині обсягом електричної енергії, а Споживач зобов`язаний сплатити Постачальнику штрафну санкцію на підставі виставленого рахунку. Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання, яке слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати заборгованості за листопад 2021 року в сумі 137780,84 грн, у зв`язку із чим позивачем за прострочення оплати за один день нараховано 67,95 грн пені та 56,62 грн 3% річних. Також, відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором в частині оплати заборгованості за отриману електричну енергію у грудні 2021 року, в результаті чого сума основного боргу становить 128132,58 грн. Також, позивачем за неналежне виконання договірних зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за спожиту електричну енергію у грудні 2021 року, нараховано за період з 15.02.2022 року по 23.02.2022 року 631,89 грн пені, за період з 15.02.2022 року по 29.05.2026 року 85242,11 грн інфляційних втрат та за період з 15.02.2022 року по 29.05.2026 року 82412,52 грн 15 % річних, що й стало предметом звернення Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до суду з даним позовом.

V. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

За приписами ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладений договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії", які розроблені з урахуванням вимог ст.ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. №312.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором.

Згідно з ч. 5 ст. 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії".

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об`єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.

За приписами ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" це - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

За вимогами частин 6-10 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу.

Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.

Порядок заміни електропостачальника на постачальника "останньої надії" визначається правилами роздрібного ринку.

Відповідні Правила роздрібного ринку електричної енергії (надалі Правила), затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. за №312.

Відповідно до пункту 1.2.9 Правил №312 постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який розробляється постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Зокрема, відповідно до пункту 8 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 3.4.4. Правил договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання Споживача до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника "останньої надії" відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.

Таким чином факт укладення публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" відповідно до наведеного вище законодавства пов`язується з початком фактичного постачання електричної енергії споживачу постачальником "останньої надії", а не з датою повідомлення споживача про укладення такого договору.

Судом встановлено, що матеріалами справи підтверджується той факт, що позивач здійснював відповідачу поставку електричної енергії у період листопад - грудень 2021 року.

Відповідачем не доведені факти постачання йому електричної енергії іншим постачальником у вказаний період, споживання електричної енергії в іншому обсязі чи оплати вищевказаних послуг.

Враховуючи те, що позивач свої зобов`язання за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" виконав в повному обсязі, а відповідач за отриману електричну енергію не розрахувався у встановлений строк, суд приходить висновку, що вимога про стягнення основного боргу за поставлену електроенергію у грудні 2021 року в сумі 128132,58 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Окрім суми основної заборгованості, позивачем нараховано на суму заборгованості за листопад 2021 року в сумі 137780,84 грн - 67,95 грн пені та 56,62 грн 3% річних, на суму заборгованості 128132,58 за період з 15.02.2022 року по 23.02.2022 року 631,89 грн пені, за період з 15.02.2022 року по 29.05.2026 року 85242,11 грн інфляційних втрат та за період з 15.02.2022 року по 29.05.2026 року 82412,52 грн 15 % річних.

Щодо нарахування пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 статті 549 ЦК України конкретизовано визначення штрафних санкцій, а саме пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц Суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що: пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання; до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію і, навпаки, з моменту порушення є мірою відповідальності.

Таким чином, пеня у договорі мала безпосередню мету стимулювати відповідача до виконання зобов`язання; за її допомогою забезпечуються права позивача шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; вона стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання відповідачем, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

Пунктом 6.1 Додатку 1 до Договору встановлено, що за внесення передбачених умовами Договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, Постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку Постачальника. Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Позивач, у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, нарахував останньому 699,84 грн пені.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним та здійсненим відповідно до вимог чинного законодавства і умов договору, у зв`язку з чим заявлені вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 15 % річних за період з 15.02.2022 року по 29.05.2026 року.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

У Комерційній пропозиції № 5 встановлено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Отже, договором, що був укладений між сторонами, встановлено інший розмір відсотків річних (15%), аніж встановлено ч. 2 ст. 625 ЦК України (3% річних).

Позивачем нараховано за період з 15.02.2022 року по 29.05.2026 року на суму заборгованості 128132,58 грн інфляційні втрати в сумі 85242,11 грн та 15 % річних в сумі 82412,52 грн.

Суд, перевіривши за допомогою системи "ЛІГА" наданий позивачем розрахунок 15% річних та інфляційних втрат, зазначає, що розрахунок є обґрунтованим, арифметично вірним, позивачем здійснено нарахування за термін більше як 5 років, що узгоджується із правовою позицією Великої Палата Верховного Суду викладеною у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, а відтак вимога про стягнення інфляційних втрат та 15% річних за вищезазначений період є правомірною.

Відповідно до ч. 3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом зазначеної норми, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій, яке пов`язане з наявністю виняткових обставин, вимагає надання судом оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України, на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 902/471/18 зауважила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, які мають юридичне значення, та наведеним критеріям, є обмежити розмір санкцій які присуджені до стягнення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 року у справі № 903/602/24 викладена така правова позиція: "суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою ч. 2 ст. 625 ЦК, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору 3% річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір 3% річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом".

Розглядаючи обставини даної справи, суд не може залишити поза увагою той факт, що оплату за спожиту у грудні 2021 року електроенергію відповідач мав здійснити ще у лютому 2022 року.

Водночас суд враховує, що відповідач є закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, основною метою діяльності якого є забезпечення медичного обслуговування населення, а також задоволення потреб ветеранів війни України у сфері охорони здоров`я шляхом надання лікувально-профілактичної та медико-санітарної допомоги. Засновником відповідача є Чернівецька обласна рада, а органом управління, до сфери якого він належить - Департамент охорони здоров`я Чернівецької обласної державної адміністрації. Витрати на оплату комунальних послуг, у тому числі електричної енергії, здійснюються за рахунок коштів обласного бюджету.

Суд також бере до уваги, що відповідач є важливим соціально значущим закладом, діяльність якого в умовах воєнного стану має особливе медичне, соціальне та оборонне значення. Відповідач забезпечує надання медичної допомоги інвалідам війни, учасникам бойових дій, у тому числі учасникам АТО/ООС, учасникам бойових дій на території Демократичної Республіки Афганістан, учасникам війни, особам, прирівняним за пільгами до ветеранів війни, ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, колишнім політичним в`язням і репресованим особам, особам зі статусом "дитина війни", а також іншому дорослому населенню.

Поряд із цим, відповідно до сталої судової практики Верховного Суду, штрафні санкції не можуть мати карального характеру, а повинні виконувати лише компенсаційну функцію для захисту інтересів кредитора від невиконання зобов`язань боржником.

Так, у пунктах 105-107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

В даному випадку позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 85242,11 грн та 15% річних у розмірі 82412,52 грн, що разом складає 167654,63 грн, та перевищує суму основного боргу (128132,58 грн).

На думку суду, стягнення заявленої суми відсотків річних за таких умов є нерозумним з огляду на непропорційність наслідкам правопорушення, адже матиме наслідком не компенсацію майнових втрат позивача, а його збагачення за рахунок відповідача, що несправедливо відносно нього.

З огляду на не співмірність заявленої до стягнення суми відсотків річних, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам цієї справи, зменшити розмір відсотків річних до 3% річних і стягнути з відповідача 16482,50 грн відсотків річних.

Таким чином, проаналізувавши встановлені у справі обставини та оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у загальному розмірі 230557,03 грн, з яких: основна заборгованість в сумі 128132,58 грн, пеня в сумі 699,84 грн, інфляційні втрати в сумі 85242,11 грн та 3 відсотки річних в сумі 16482,50 грн та.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч.1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

VІ. Розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід зазначити, що у випадку зменшення розміру штрафних санкцій, витрати позивача пов`язані зі сплатою судового збору відшкодовуються з відповідача у повному обсязі, аналогічне твердження викладено у Постанові Пленуму ВГСУ від 21.03.2013 №7 (п. 4.3).

Відтак, відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача в сумі 3557,84 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.129, 165, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Обласного комунального некомерційного підприємства "Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни" (58023, м. Чернівці, вул. Фастівська, 20; код 43287790) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; код 19480600) заборгованість в сумі 230557,03 грн, з яких: 128132,58 грн заборгованості за спожиту у грудні 2021 року електроенергію на рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ "Ощадбанк"; пеню в сумі 699,84 грн, інфляційні втрати в сумі 85242,11 грн та 3 відсотки річних в сумі 16482,50 грн на рахунок IBAN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області та відшкодування судового збору в сумі 3557,84 грн на рахунок IBAN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області.

3. В решті позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 24.06.2026 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя Микола ШВЕЦЬ