Ухвала суду № 137648566, 22.06.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

22 червня 2026 року Справа № 925/604/26

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від позивача Колобасова І.Ю. адвокат,

від відповідача Білан В.В. адвокат,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Трейдинг»,

м. Черкаси

до товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопрограм»,

м. Запоріжжя

про стягнення 6 709 854 грн. 56 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджи Трейдинг» до товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопрограм» про стягнення 6 709 854 грн. 56 коп. заборгованості, а саме: 6 253 040 грн. 00 коп. заборгованості за поставку електроенергії, 318 648 грн. 07 коп. пені, 31 864 грн. 81 коп. 3% річних та 106 301 грн. 68 коп. інфляційних втрат, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів №ЕП-24 від 30 жовтня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 04 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. підготовче засідання суду призначено на 09 год. 30 хв. 18 червня 2026 року.

02 червня 2026 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

Головуючий суддя по даній справі з 01 червня 2026 року по 14 червня 2026 року перебував у щорічній відпустці.

У відзиві на позов та своєму запереченні на заяву про забезпечення позову відповідач, зокрема, вказував про непідсудність даної справи місцевому господарському суду.

Ухвалою суду від 15 червня 2026 року, для повного та всебічного з`ясування всіх обставин, судом було вирішено розглянути заяву про забезпечення позову в підготовчому судовому засіданні за участі сторін.

Ухвалою суду від 18 червня 2026 року, занесеною до протоколу судового засідання, у зв`язку з оголошенням на території Черкаської області повітряної тривоги, суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 14 год. 30 хв. 22 червня 2026 року.

Судом враховано, що звертаючись до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з відповідача боргу за поставлену електроенергію позивач посилався на положення ч.5 ст.29 ГПК України та вказував, що даний спір виник з договору, оскільки місцем його укладання є місто Черкаси.

На момент виникнення спірних правовідносин та протягом всього періоду фактичного виконання договору, обидві сторони знаходились у м. Черкаси.

Отже, позивач реалізує своє процесуальне право на обрання суду за правилами альтернативної підсудності та звертається з даним позовом до Господарського суду Черкаської області за місцем виконання договору.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Це правило закріплено частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Передаючи справу №924/698/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, та вказуючи про необхідність відступу від висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 15 червня 2022 року у cправі №924/674/21 щодо застосування ч. 1, 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд в ухвалі від 26 червня 2024 року зазначав, зокрема, таке:

«Відповідно до частини 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України «Підсудність справ за вибором позивача» право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

За частиною п`ятою цієї ж статті позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Аналіз зазначеного положення процесуального закону свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці. Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами.

Поняття місця виконання грошового зобов`язання шляхом безготівкових розрахунків позбавлене сенсу в контексті визначення юрисдикції і не може бути встановлене договором. У зв`язку з цим не підлягає застосуванню частина п`ята статті 29 ГПК України незалежно від того, чи зазначене в договорі місце виконання, чи ні.

Що стосується позовної вимоги про визнання недійсним правочину, то така вимога також не стосується місця виконання договору ані в частині поставки, ані в частині сплати коштів.

Отже, на переконання колегії суддів, у справі, що переглядається, територіальна юрисдикція такого спору має визначатись за загальним правилом частини першої статті 27 ГПК України: позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача.

З огляду на необхідність відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 червня 2022 року у cправі № 924/674/21, з метою формування єдиної правозастосовчої практики, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність передати справу № 924/698/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду своєю ухвалою від 30 серпня 2024 року прийняв до розгляду справу № 924/698/23 за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопрод Сервіс» на рішення господарського суду Хмельницької області від 26 лютого 2024 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16 квітня 2024 року.

В подальшому, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду своєю постановою від 03 квітня 2026 року постановив: касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопрод Сервіс» залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 26 лютого 2024 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16 квітня 2024 року у справі № 924/698/23 залишити без змін.

Приймаючи наведену вище постанову Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вказав, що за своєю правовою природою судова юрисдикція є інститутом права, що покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства.

Компетенцію із розгляду господарських справ однорідними судами за просторовим критерієм розмежовує територіальна юрисдикція (підсудність) господарських судів.

Вимоги щодо такого розмежування викладено у параграфі 3 глави 2 розділу І ГПК України.

За загальним правилом позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (частини 1, 2 статті 27 ГПК України).

Разом із тим статтею 29 ГПК України визначено правила альтернативної територіальної підсудності.

Право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина 1 статті 29 ГПК України).

За змістом положень частини 5 статті 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Аналіз зазначеної норми процесуального закону свідчить про те, що нею встановлено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності: 1) якщо спір виник із договору, в якому визначено місце виконання; 2) якщо спір виник із договору, в якому не визначено місце його виконання, проте з огляду на специфіку врегульованих ним правовідносин виконувати такий договір можливо лише в певному місці.

Отже, у питанні, який позов може пред`являтися за територіальною підсудністю за вибором позивача, законодавець керується тим, що це позов у спорі, що виник із договору, який відповідає певним ознакам (у ньому визначено місце виконання або його можливо виконати лише в конкретному місці).

Обмежень про те, що зазначений спір має бути виключно спором про виконання цього договору, частина 5 статті 29 ГПК України не містить.

Натомість саме місце пред`явлення позову у спорі, що виник із договору, законодавець визначає за вибором позивача за місцем виконання відповідного договору.

Таким чином, для застосування встановленого частиною 5 статті 29 ГПК України правила альтернативної територіальної підсудності спір між сторонами має бути таким, що виник із договору, однак не обов`язково спором про його виконання.

Ураховуючи специфіку відносин із постачання електричної енергії, місцем виконання такого договору, як правило, є місце, де електроенергія переходить від постачальника до споживача. Це може бути:

1) електроустановчий пункт споживача - місце, де знаходиться обліковий пристрій (лічильник) і здійснюється фактичний прийом електроенергії;

2) точка приєднання до електричної мережі - місце, де споживач приєднується до системи електропостачання;

3) інша локація, погоджена сторонами - наприклад, спеціально визначене місце передачі електроенергії, яке відповідає вимогам нормативно-правових актів та умов договору.

Якщо у договорі про постачання електричної енергії не вказано місце поставки, то за загальним правилом воно визначається як місце, у якому встановлено обладнання для обліку електроенергії або в якому за домовленістю сторін електроенергія фактично переходить до споживача (межа балансової належності згідно з Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 309).

Водночас здійснення аналізу та визначення місця виконання кожного з обов`язків сторін за договором чинним процесуальним законодавством не вимагається.

Місцевим господарським судом встановлено, що сторони в договорі №ЕП-24 від 30 жовтня 2024 року не визначили місце його виконання.

Отже, між сторонами зі справи № 925/604/26 виник спір із договору, в якому не визначено місце його виконання.

Водночас, матеріали справи не містять доказів щодо місця розташування об`єкта споживання електричної енергії, місця встановлення засобів її комерційного обліку або межі балансової належності.

Проте, судом враховано, що з урахуванням п. 1.1., 1.2 договору вказаний правочин з поставки електроенергії укладено між трейдерами, а не між постачальником та кінцевим споживачем.

У відзиві на позов відповідач вказував, що жоден з учасників двостороннього договору фізично не «доставляє» електроенергію в конкретне місце, її передача як товару здійснюється мережами ОСП/ОСР у масштабах всієї енергосистеми України. Двосторонній договір між товариством «Енерджи Трейдинг» та товариством з обмеженою відповідальністю «Енергопрограм» фіксує лише номінації заявлені обсяги, які сторони договору лише реєструють у системі управління ринку, а не фізичний рух та фактичну передачу електричної енергії.

Тобто, продаж електроенергії в Україні здійснюється через цільові сегменти ринку, де фізичне розташування виробника чи покупця не має значення в межах єдиної енергосистеми.

Наведені доводи відповідача позивач не спростував.

Отже, матеріали справи не містять доказів того, що виконувати укладений між трейдерами договір з поставки електроенергії, з огляду на специфіку врегульованих ним правовідносин, можливо лише в Черкаській області.

При цьому судом враховано, що наразі договір з поставки є чинним, між сторонами не розірваний, що підтверджується додатковими угодами до договору, зокрема на 2026 рік, водночас покупець електроенергії знаходиться в Запорізькій області.

Даний факт, є самостійною підставою для відхилення доводів позивача, що вказаний вище договір сторони можуть виконувати виключно (лише) в Черкаській області.

Доводи позивача стосовно того, що в спірний період виконання договору (а також в момент його укладання), сторони знаходилися в Черкаській області, не мають значення для визначення територіальної підсудності даного спору за ч. 5 ст.29 ГПК України, оскільки визначення місця виконання кожного з обов`язків сторін за договором чинним процесуальним законодавством не вимагається.

На момент звернення позивача до суду відповідач зареєстрований за адресою: місто Запоріжжя, проспект Моторобудівників, будинок 52.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 31 ГПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що матеріали справи №925/604/26 підлягають передачі за територіальною підсудністю до Господарського суду Запорізької області.

Керуючись ст. 27, 31, 234, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Матеріали справи №925/604/26 передати за територіальною підсудністю до Господарського суду Запорізької області.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.

Суддя А.В. Васянович