Ухвала суду № 137648335, 24.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

про самовідвід

"24" червня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1486/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

розглянувши матеріали

позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Фірми "Сіверська Сласть - Продукт" Товариство з обмеженою відповідальністю (61072, м. Харків, вул. 23 Серпня, 12 А)

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фірми "Сіверська Сласть - Продукт" Товариство з обмеженою відповідальністю, в якій просить стягнути з фірми відповідача ТОВ « Сіверська Сталь - Продукт » (31225982), юридична адреса Харківська область, м. Харків, вулиця 23 Серпня 12А, на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВО "МІЖНАРОДНИЙ ФОНД ПРОМИСЛОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ "НЕФТЬГАЗПРОМ" (єдрпоу 23462298) в особі ОСОБА_1 (3156508232) заборгованість за рішенням Господарського суду Харківської області від 20.02.2025 у справі № 922/3887/24 суду у розмірі 1 023 400.00 (один мільйон двадцять три тисячі чотириста грн. 00 коп.) тис. грн., що є еквівалентом 25 840.00 (двадцять п`ять тисяч вісімсот сорок) доларів США станом на 21.04.2024 року за офіційним курсом Національного банку України, а також 12 280,80 грн (дванадцять тисяч двісті вісімдесят гривень вісімдесят копійок).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.05.2026 постановлено відмовити у відкритті провадження у справі №922/1486/26 за позовом ОСОБА_1 до Фірми "Сіверська Сласть - Продукт" Товариство з обмеженою відповідальністю про стягнення коштів.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.05.2026 у справі №922/1486/26 скасовано. Справу №922/1486/26 постановлено направити до Господарського суду Харківської області для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

24.06.2026 справу №922/1486/26 повернуто до Господарського суду Харківської області та передано судді Присяжнюку О.О.

Водночас, суддя Присяжнюк О.О. з метою уникнення сумнівів у його неупередженості і об`єктивності при розгляді даної справи, вважає за необхідне заявити самовідвід, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.

Законодавством України встановлені підстави подання відводу (самовідводу), системний аналіз яких свідчить, що усунення судді від правосуддя повинно бути мотивованим і відповідати меті забезпечення неупередженості суду.

Слід зазначити, що вимога про вмотивованість заяви про самовідвід прямо випливає зі змісту частини 1 статті 38 ГПК України. Аналіз цієї норми права, а також норм статей 35-37 ГПК України свідчить про те, що законодавець визнає за суддею право на самовідвід, але тільки в разі наявності визначеної причини, в силу якої правосуддя може бути упередженим або несе ризики виглядати таким.

Статтею 35 ГПК України визначено невичерпний перелік обставин, що можуть слугувати підставами для відводу (самовідводу) судді. Так, пунктом 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України встановлено, що підставами для відводу (самовідводу) судді є інші (крім наведених в п. 1-4 ст. 35 ГПК України) обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Головна мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Відповідна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2018 року у справі №901/22/17.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", статті 11 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно Європейської Хартії "Про закон "Про статус суддів", судді при виконанні своїх обов`язків повинні бути доступними та виявляти повагу по відношенню до осіб, які до них звертаються; повинні турбуватися про підтримання високого рівня компетентності, необхідного рівня вирішення справ в кожному конкретному випадку, оскільки від рішень судді залежить гарантія прав особи.

Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики також визначено, що суддя заявляє самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законом. У разі виникнення сумнівів у судді щодо його неупередженості у результаті розгляду справи суддя має право заявити самовідвід. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід.

Рішенням Ради суддів України від 02.03.2026 №14 затверджено Коментар до Кодексу суддівської етики.

В цьому Коментарі зазначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Положення зазначеної коментованої статті випливають з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до якого об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Суддя повинен дбати про те, щоб його поведінка була бездоганною з точки зору стороннього спостерігача. Дії та поведінка судді повинні підтримувати впевненість громадськості у чесності й непідкупності судових органів. Не досить лише вершити правосуддя; потрібно, щоб його звершення було очевидним для загалу.

В коментарі до статті 15 Кодексу зазначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006р. №2006/23 від 19.05.2006, незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах.

Пунктом 1.1 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Одночасно, вказаними Принципами унормовано, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Згідно з п. 2.1, 2.2 Бангалорських принципів поведінки суддів, при виконанні своїх обов`язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об`єктивності суддів та судових органів.

Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

У справі "П`єрсак проти Бельгії" (Piersack v. Belgium) від 1 жовтня 1982 року Європейський суд з прав людини, встановивши порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначив, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є законні сумніви, повинен вийти зі складу суду.

У п. 132 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гарабін проти Словаччини" (Harabin v. Slovakia) від 20 лютого 2013 року зазначено, що існування національних процедур для забезпечення неупередженості, а саме правил, що регулюють відвід судді, є важливим фактором. Такі правила виявляють особливу увагу національного законодавства до усунення всіх обґрунтованих сумнівів у неупередженості судді чи суду і є спробою забезпечити неупередженість, усуваючи причини таких сумнівів. На додаток до забезпечення відсутності упередженості як такої, ці правила спрямовані на усунення будь-яких проявів упередженості і таким чином слугують зміцненню довіри громадськості до суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». У випадку самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, які свідчать про його безсторонність. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».

Інститут самовідводів - один з інструментів суду для забезпечення неупередженого судового розгляду. Однією із підстав для скасування судового рішення є ухвалення його незаконним складом суду.

Суд зазначає, що постановляючи ухвалу від 05.05.2026 про відмову у відкритті провадження, суд виходив з певної правової позиції про те, що спір не підпадає під юрисдикцію господарського суду як корпоративний відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 ГПК України. Так, позивач є власником інвестиційних сертифікатів Приватного акціонерного товариства «Міжнародний фонд промислових інвестицій «Нефтьгазпром», які позивач отримав від свого батька - ОСОБА_2 . Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.02.2025 у справі №922/3887/24 з ПрАТ «МФПІ «Нефтьгазпром» на користь позивача стягнуто 1 023 400,00 грн як інвестиційний дохід (невиплачені дивіденди та повернення вкладених коштів за цінними паперами). Зазначене рішення перебуває на примусовому виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Харкові (виконавчі провадження № 77616385 та № 77616249), однак не виконується у зв`язку з відсутністю у боржника майна та коштів. Вимогу до відповідача - ТОВ фірма «Сіверська Сласть - Продукт» - позивач обґрунтовує тим, що відповідач є афілійованою особою Фонду-боржника, одним із засновників відповідача є ПрАТ «МФПІ «Нефтьгазпром», а засновники та бенефіціари відповідача і Фонду є пов`язаними особами, які вчиняли дії з виведення активів Фонду на шкоду інвесторам. При цьому, ОСОБА_1 є фізичною особою, з матеріалів позовної заяви не вбачається, що він має статус фізичної особи-підприємця або що придбання інвестиційних сертифікатів здійснювалось у зв`язку з підприємницькою діяльністю. Суд наголосив на тому, що власник інвестиційного сертифіката пайового інвестиційного фонду та власник корпоративних прав є різними правовими категоріями. Крім того, позовна вимога звернена до ТОВ фірма «Сіверська Сласть - Продукт», яка є самостійною юридичною особою. Позивач не є учасником (засновником, акціонером) відповідача, жодних корпоративних прав щодо відповідача не має, а відтак правовідносини між позивачем та відповідачем не мають ознак корпоративних. Таким чином, за висновком суду, враховуючи те, що позовні вимоги не мають ознак господарсько-правових, подана позовна заява в зазначеному суб`єктному складі та із зазначеними вимогами не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. Відтак, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження.

Проте, Східний апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу суду від 05.05.2026, вважав помилковими висновки суду, зазначивши, що, виходячи з вказаних заявлених позовних вимог у даній справі, вбачається, що вони зводяться до стягнення заборгованості за рішенням суду у справі №922/3887/24, яка вже була розглянута у порядку господарського судочинства. Відтак, враховуючи характер заявлених позовних вимог, вони не можуть розглядатися як ізольовані, оскільки тісно пов`язані із виконанням рішення, прийнятого господарським судом, що, на переконання суду апеляційної інстанції, є достатньою підставою для розгляду відповідних позовних вимог у порядку господарського судочинства. Таким чином, враховуючи предмет, підставу позову та суть заявлених вимог, а також юридичну природу обставин у даній справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали зробив передчасний висновок про відмову у відкритті провадження у справі, що стало підставою для скасування відповідної ухвали суду першої інстанції.

На противагу зазначеному, позиція судді Присяжнюка О.О. щодо того, що позовні вимоги не мають ознак господарсько-правових, подана позовна заява в зазначеному суб`єктному складі та із зазначеними вимогами не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, є незмінною.

При цьому, розглядаючи конкретну судову справу (здійснюючи правосуддя) судді самостійно визначають коло законодавства, що регулює спірні правовідносини, застосовують його, здійснюють його тлумачення, вирішують питання про розгляд заяв та клопотань учасників судового процесу та надають правову оцінку обставинам справи на підставі саме внутрішнього переконання, що ґрунтується на приписах закону.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Хаушильд проти Данії" зазначено, що найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Морель проти Франції", пункти 45-50; "Пескадор Валеро проти Іспанії", пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Лука проти Румунії", пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Ветштайн проти Швейцарії", пункт 44; "Пабла Кю проти Фінляндії", пункт 30; "Мікалефф проти Мальти", пункт 96). У рішенні в справі "Білуха проти України" Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49). Стосовно об`єктивного критерію Суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною.

З огляду на викладене вище, суддею Присяжнюком О.О. у заяві про самовідвід доведено наявність складових, визначених Європейським судом критеріїв в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене у сукупності, з метою дотримання принципів здійснення правосуддя та приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зважаючи на те, що подальший розгляд справи тим же складом суду не забезпечить відсутність сумнів у сторін (учасників провадження у справі) у неупередженості та об`єктивності судді, враховуючи Бангалорські принципи поведінки, для забезпечення об`єктивного подальшого розгляду спору, з метою забезпечення виключення будь-якого обґрунтованого сумніву у безсторонності суду, з урахуванням принципу процесуального права, який дає можливість вирішити питання про самовідвід на даній стадії, суддя Присяжнюк О.О. вважає за необхідне заявити та задовольнити самовідвід від участі у розгляді даної справи.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 8, 35, 38, 39, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заявити та задовольнити самовідвід судді Присяжнюка О.О. від участі в розгляді справи №922/1486/26.

2. Матеріали справи №922/1486/26 передати для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суду для розгляду справи №922/1486/26 відповідно до статті 32 ГПК Украни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Ухвалу складено та підписано 24.06.2026.

Суддя Присяжнюк О.О.