Ухвала суду № 137648171, 24.06.2026, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24 червня 2026 рокуСправа № 921/399/26УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Іррігатор Україна" (вх.№4943 від 23.06.2026) про забезпечення позову у справі №921/399/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іррігатор Україна", вул. Чорноморського козацтва, 28, м. Одеса, Одеська область, 65003

до відповідача Фермерського господарства "Украгропол", провулок Бригадний, 2, с.Полупанівка, Тернопільський район, Тернопільська область, 47875

про стягнення 829 171,90 грн

Без виклику (повідомлення) учасників справи

Встановив:

23.06.2026 до Господарського суду Тернопільської області, через систему "Електронний суд", надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Іррігатор Україна" (вх.№442 від 23.06.2026) до відповідача - Фермерського господарства "Украгропол", про стягнення заборгованості за Договором поставки №1/25/0013 від 17.01.2025 у загальному розмірі 829 171,90 грн, в тому числі: 470 734,02 грн - основна сума заборгованості, 42 145,35 грн - інфляційні втрати, 174 301,73 грн пеня, 141 990,80 грн - 25% річних.

При цьому, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки №1/25/0013 від 17.01.2025 в частині своєчасних розрахунків із позивачем за поставлений товар та надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі, заявленій до стягнення.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2026 справу №921/399/26 розподілено судді Охотницькій Н.В.

В якості додатку до позовної заяви, Товариством з обмеженою відповідальністю "Іррігатор Україна" долучено заяву (вх. №4943 від 23.06.2026) про забезпечення позову, у якій заявник відповідно до статей 136-139 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) просить накласти арешт на грошові кошти, що належать Фермерському господарству "Украгропол", що знаходяться на всіх його рахунках у банківських та інших фінансових установах (у тому числі на поточному рахунку НОМЕР_1 у АТ "Ощадбанк", який відомий позивачу на момент останньої оплати), у межах суми основного боргу - 470 734,02 грн; та при цьому, не застосовувати до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іррігатор Україна" зустрічне забезпечення у зв`язку з відсутністю підстав для його застосування.

Обґрунтовуючи подану заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю "Іррігатор Україна" вказує на те, що відповідач (ФГ "Украгропол") офіційно визнає на підставі підписаного обома сторонами Акта звіряння взаєморозрахунків станом на 31.01.2026 суму основного боргу, але не сплачує її за отриманий Товар та Послуги, ігноруючи будь-які звернення позивача та користуючись тим, що знаходиться в іншому з позивачем регіоні. При цьому, як свідчать дані моніторингових ресурсів щодо господарської діяльності відповідача, останній продовжує вести активну діяльність, проте з аналізу публічної фінансової звітності ФГ "Украгропол" вбачається, що показники його діяльності стрімко погіршуються.

Наведене, на думку заявника, викликає обґрунтовані сумніви у можливості виконання імовірного рішення у справі на користь позивача; за наявних обставин невжиття заходів забезпечення позову значно утруднить виконання судового рішення у справі за позовом ТОВ "Іррігатор Україна" та фактично буде втрачена можливість реального отримання коштів, якщо рішення буде прийняте на користь позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, до заяви долучено зведену аналітичну інформацію щодо публічної фінансової звітності відповідача, проаналізованої за допомогою функціоналу системи "YouControl", яка, за твердженнями товариства, свідчить про критичне погіршення фінансового стану відповідача та реальну загрозу втрати позивачем можливості фактичного отримання коштів.

Відтак, з урахуванням долучених аналітичних звітів з системи "YouControl", а також фінансової звітності ФГ "Украгропол" станом на 31.12.2024, станом на 31.12.2025, роздруківки Експрес-аналізу контрагента з системи "YouControl", заявник вказує, що наявність таких ознак/обставин, як: системне та безпідставне ухилення відповідача від сплати суми основного боргу; критичний дефіцит платіжних засобів; катастрофічне падіння показників ліквідності; критичне зменшення робочого капіталу до рівня 5,97%; наявність протермінованих пріоритетних зобов`язань за фінансовими аграрними розписками на суму 5000000,00 грн; стрімке зростання боргового навантаження, - у сукупності є достатніми підставами для застосування забезпечення позову у сумі основного боргу 470 734,02 грн.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.06.2026, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Іррігатор Україна" (вх.№4943 від 23.06.2026) про забезпечення позову у справі №921/399/26 передано на розгляд судді Охотницькій Н.В.

Згідно з ч. 1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (ч. 5 ст.140 ГПК України).

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши надані заявником до заяви про забезпечення позову документи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Такі заходи можуть вживатися лише за умов, що визначені зазначеною вище правовою нормою, зокрема, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Системний аналіз приписів частини 1 статті 136 і статті 137 Господарського процесуального кодексу України дає суду підстави для висновку про те, що під час вирішення питання про необхідність забезпечення позову чи відмови у застосуванні цього заходу, відповідні заяви слід розглядати із застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

У вирішенні питання про забезпечення позову має значення оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Необхідною умовою для застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Водночас, адекватність заходів забезпечення позову, що застосовуються господарським судом, визначається їх відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві чи іншим особам вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Положення статті 136 ГПК України пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статей 73,74 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Разом з тим, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доведення наявності таких обставин покладається на заявника.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №914/2072/20.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 ГПК України).

Як вже було зазначено вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Іррігатор Україна" в обґрунтування позовних вимог у справі №921/399/26 посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки №1/25/0013 від 17.01.2025, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі, заявленій до стягнення, а також нараховано інфляційні втрати, пеню та 25% річних.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, заявник посилається на ризик виконання в майбутньому судового рішення у цій справі та унеможливлення ефективного захисту прав позивача. При цьому, долучає копії аналітичних звітів з системи YouControl, а також фінансової звітності ФГ "Украгропол" станом на 31.12.2024, станом на 31.12.2025, роздруківки Експрес-аналізу контрагента з системи YouControl з яких заявнику стало відомо про критичний дефіцит платіжних засобів у ФГ "Украгропол"; катастрофічне падіння показників ліквідності; критичне зменшення робочого капіталу до рівня 5,97%; наявність у контрагента протермінованих пріоритетних зобов`язань за фінансовими аграрними розписками на суму 5000000,00 грн; стрімке зростання боргового навантаження, що на переконання заявника, у сукупності є достатніми підставами для застосування забезпечення позову у сумі основного боргу 470 734,02 грн.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.03.2023 в справі №905/448/22, Верховний Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів, можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

При цьому, суд відзначає, що додані до заяви про забезпечення позову докази не доводять посилання заявника про реальну загрозу неплатоспроможності ФГ "Украгропол" чи вчинення останнім дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання (зокрема, після пред`явлення вимоги, як то реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем та маніпуляції із пасивами та ризики відводу активів), що ускладнить або унеможливить виконання рішення суду у цій справі у разі задоволення позовних вимог, оскільки дані, отримані з аналітичної системи "YouControl", не є даними з офіційних джерел, така інформація має виключно рекомендаційний характер і не може підміняти будь-які експертні висновки, існуючі офіційні дані та/або встановлювати будь-які факти або обставини, що мають юридичне значення.

Використання аналітичних даних Системи "YouControl" для прийняття управлінських, фінансових, організаційних та будь-яких інших рішень, дій (або бездіяльності), здійснюється користувачами та/або пов`язаними із ним особами виключно на власний розсуд і товариство "Ю-Контрол" за їх наслідки відповідальності не несе (п.51 постанови Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №910/14928/18).

Водночас сам по собі факт невиконання відповідачем свого договірного зобов`язання не є свідченням недобросовісної поведінки або наміру ухилитися від виконання рішення суду у даній справі в майбутньому.

Потенційна наявність у відповідача заборгованості за іншими зобов`язаннями перед іншими суб`єктами господарювання (зокрема, за аграрними розписками) не є тією обставиною, з якою законодавство пов`язує необхідність застосування заходів забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Суд зауважує, що не підтверджене доказами твердження позивача про абстрактну вірогідність вчинення відповідачем тих чи інших дій не є обґрунтованим припущенням. Необґрунтоване припущення не може бути покладене в основу судового рішення, котре за своєю правовою природою є істотним втручанням у право власності відповідача.

Така правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постанові від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Враховуючи наведене, посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість існування загрози того, що в разі прийняття рішення судом його виконання буде неможливим, без наведення належного обґрунтування та без підтвердження таких посилань належними та допустимими доказами, не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.

Окрім того, додані до позовної заяви документи вказують на визнання відповідачем заборгованості за Договором №1/25/0013 від 17.01.2025 шляхом підписання Акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.01.2026, з якого також вбачається проведення відповідачем часткових оплат.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявником не підтверджено наявності фактичних обставин, з якими він пов`язує застосування таких заходів забезпечення позову, та не надано достатнього обґрунтування своєму припущенню про те, що існує ризик невиконання майбутнього рішення суду.

Суд відзначає, що інститут забезпечення позову має допоміжний, тимчасовий і виключно запобіжний характер. Його призначення полягає у гарантуванні реального й ефективного захисту прав та інтересів особи у разі їхнього порушення, невизнання або оспорення. Водночас негайне втручання у сферу майнових прав іншої сторони через застосування заходів забезпечення позову є крайнім заходом, що потребує особливої обережності та виправданості.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтування підстав необхідності забезпечення позову шляхом негайного втручання суду на цій стадії у сферу майнових прав Фермерського господарства "Украгропол", а тому у задоволенні такої заяви слід відмовити.

Разом із тим, закон не обмежує можливість заявника звернутися із повторною заявою про вжиття заходів забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, у тому числі після відкриття провадження, за умови наявності підтвердженої необхідності вжиття таких заходів і належного доказового обґрунтування заявлених ризиків.

Відповідно до вимог статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 13, 14, 42, 73, 76, 77, 86, 136, 137, 140, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Іррігатор Україна" (вх.№4943 від 23.06.2026) про забезпечення позову у справі №921/399/26 - відмовити.

Ухвала відповідно до ст. 235 ГПК України набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена за правилами, визначеними статтями 253-259 ГПК України

Ухвалу підписано 24.06.2026.

Суддя Н.В. Охотницька