Ухвала суду № 137648090, 18.06.2026, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

18.06.2026м. СумиСправа № 920/1147/25

Господарський суд Сумської області у складі судді Ковтуна В.М. за участі секретаря судового засідання Павлючок І.М., розглянувши заяву № 1305/1147 від 13.05.2026 (вх. № 2263 від 13.05.2026) Фізичної особи - підприємця Бохана Павла Сергійовича про розстрочення виконання рішення у справі № 920/1147/25

за позовом Благодійної організації БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ТІМ4ЮА;

до відповідача Фізичної особи - підприємця Бохана Павла Сергійовича;

про стягнення 619 961,65 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Колесніченко Б.В. (в режимі відеоконференції).

від відповідача: Бохан С.О. (в режимі відеоконференції),

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 03.02.2026 позов Благодійної організації БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ТІМ4ЮА до Фізичної особи - підприємця Бохана Павла Сергійовича про стягнення 619 961,65 грн задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи підприємця Бохана Павла Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Благодійної організації БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ТІМ4ЮА (вул. Велика Васильківська, буд. 27, кв. 3, м. Київ, 01024, код ЄДРПРОУ 44770525) 368 602 грн 80 коп. основної суми боргу, 27 563 грн 13 коп пені, 76 132 грн 85 коп інфляційних втрат, 18 935 грн 08 коп. 3% річних, 5 894 грн 80 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2026 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Бохана Павла Сергійовича на рішення Господарського суду Сумської області від 03.02.2026 у справі № 920/1147/25 задоволено частково; рішення Господарського суду Сумської області від 03.02.2026 у справі № 920/1147/25 - скасовано частково; викладено резолютивну частину рішення Господарського суду Сумської області у наступній редакції:

1. Позов Благодійної організації БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ТІМ4ЮА до Фізичної особи - підприємця Бохана Павла Сергійовича про стягнення 619 961,65 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Бохана Павла Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Благодійної організації БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ТІМ4ЮА (вул. Велика Васильківська, буд. 27, кв. 3, м. Київ, 01024, код ЄДРПРОУ 44770525) 368 602,80 грн основної суми боргу, 76 132,85 грн інфляційних втрат, 18 935,08 грн 3% річних, 5 894,80 грн в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

19.05.2026 на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2026 видано відповідний наказ.

13.05.2026 від Фізичної особи - підприємця Бохана Павла Сергійовича до суду надійшла заява № 1305/1147 від 13.05.2026 (вх. № 2263 від 13.05.2026) про розстрочення виконання рішення, у якій він просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Сумської області від 03.02.2026 у справі № 920/1147/25 до 02.02.2027 включно за наступним графіком сплати коштів (загальна сума до сплати 469234,76 грн):

до 02 липня 2026 р. (включно) - 10 000,00 грн;

до 02 серпня 2026 р. (включно) - 10 000,00 грн;

до 02 вересня 2026 р. (включно) - 20 000,00 грн;

до 02 жовтня 2026 р. (включно) - 20 000,00 грн;

до 02 листопада 2026 р. (включно) - 30 000,00 грн;

до 02 грудня 2026 р. (включно) - 40 000,00 грн;

до 02 січня 2027 р. (включно) - 169 617,38 грн;

до 02 лютого 2027 р. (включно) - 169 617,38 грн.

Відповідно до ухвали суду від 13.05.2026 розгляд заяви про розстрочення виконання рішення суду призначено на 26.05.2026, 11:30.

25.05.2026 від позивача Благодійної організації БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ТІМ4ЮА надійшло заперечення на клопотання (заяву) № б/н від 25.05.2026 (вх. № 2725), відповідно до змісту якого просить відмовити відповідачу у розстроченні виконання рішення суду, оскільки заявник не довів наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення у справі.

Ухвалою від 26.05.2026 суд, серед іншого, задовольнив клопотання відповідача про відкладення судового засідання; відклав розгляд заяви про розстрочення виконання рішення по справі № 920/1147/25 у судове засідання з повідомленням сторін на 18.06.2026, 11:00.

12.06.2026 від Фізичної особи - підприємця Бохана Павла Сергійовича до суду надійшли додаткові пояснення у справі до заяви про розстрочку виконання судового рішення № 1206/1147 від 12.06.2026 (вх. № 3132), відповідно до змісту якого просить долучити ці додаткові пояснення до справи, розстрочити виконання рішення Господарського суду Сумської області від 03.02.2026 у справі № 920/1147/25 до 02.02.2027 включно за наведеним вище графіком.

У судовому засіданні представник відповідача Бохан С.О. підтримав подану заяву про розстрочення виконання рішення та просив її задовольнити з підстав, викладених у заяві від 13.05.2026 та додаткових поясненнях від 12.06.2026.

Представник позивача Колесніченко Б.В. просив відмовити у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення з підстав, наведених у запереченнях від 25.05.2026.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані заявником докази, суд дійшов висновку, що заява про розстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, № 38773/05, від 26.07.2012р. та у справі Глоба проти України № 15729/07, від 05.07.2012р. вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду однієї зі сторін.

Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду однієї зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997, у справі Бурдов проти Росії (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, Ясюнієне проти Литви (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).

У справі Кайсин проти України (Kaysin and Others v.Ukraine) ЄСПЛ наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, якби внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов`язкового рішення суду стосовно однієї зі сторін.

Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (див. серед інших джерел, Бурдов проти Росії, заява № 59498/00; Ясіуньєне проти Латвії, заява № 41510/98, 6 березня 2003 року).

У рішеннях у справі Антонюк проти України, № 17022/02, від 11.12.2008р. та у справі Мкртчян проти України, no. 21939/05, від 20.05.2010р. Європейский суд з прав людини вказує, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні та обмежується питаннями організації та вчинення виконавчих дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 ГПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

За змістом наведених норм відстрочення та розстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений річним терміном відстрочки чи розстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Тобто, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення або розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Разом з тим, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Крім того, питання про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Відстрочення/розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Так, згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, при вирішенні питання про відстрочку/розстрочку виконання рішення суд враховує не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки/розстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання відстрочки або розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У зв`язку з тим, що відстрочка або розстрочка виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача, при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої відстрочки.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У той же час, зважаючи на те, що 1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі Іммобільяре Саффі проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V), суд, який надає відстрочку виконання рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як потерпілої сторони; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Заявник в обґрунтування своїх вимог щодо розстрочення виконання рішення суду посилається на те, що за час повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну та дії воєнного стану майновий стан Фізичної особи - підприємця Бохана П.С. значно погіршився. За період з 11.05.2024 по 11.05.2026 на поточний рахунок відповідача, відкритий в установі банку, взагалі не було надходжень, на залишках рахунку кошти теж відсутні. На підтвердження цих обставин відповідач надав виписки з руху коштів по рахункам ФОП Бохан П.С. від 13.05.2026, видані АТ Універсал Банк; довідки про стан рахунків ФОП Бохана П.С. від 13.05.2026, видані АТ Універсал Банк, податкові декларації платника єдиного податку ФОП Бохана П.С. за 1 квартал 2024 року, за 2024, 2025 роки та за 1 квартал 2026 року. Крім того, заявник посилається на лист Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким Торгово-промислова плата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України. що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Зазначені обставини, на думку відповідача, суттєво ускладнюють виконання рішення суду в справі № 920/1147/25.

У той же час, відсутність доходів у відповідача, відсутність упродовж 2 років руху та залишків коштів на двох банківських рахунках є результатом провадження господарської діяльності відповідачем як самостійним суб`єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення.

Враховуючи викладене вище, оцінивши наведені відповідачем обставини, які, на його думку, ускладнюють виконання рішення суду, суд зазначає, що заявником в порушення ст. 74 ГПК України не подано достатніх доказів на підтвердження викладених у заяві обставин, що унеможливлює встановлення судом та надання оцінки фінансовому стану відповідача, наявність / відсутність коштів на інших банківських рахунках, наявність / відсутність майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо. Судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях, відтак саме лише посилання на наявність ускладнень під час виконання судового рішення про стягнення грошових коштів без підтвердження відповідними доказами не є підставою для розстрочення судового рішення в розумінні ч. 2 ст. 331 ГПК України.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що посилання відповідача стосовно відсутності руху коштів на 2 його банківських рахунках, відкритих в АТ Універсал Банк, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають стан поточної діяльності відповідача, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення.

Щодо посилання відповідача на лист ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, як доказ існування у нього скрутного матеріального становища, суд зазначає таке.

У постановах від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, від 07.06.2023 у справі № 912/750/22, від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22 Верховний Суд наголосив, що лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини. Отже, лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

З огляду на викладене, суд погоджується із запереченнями позивача про те, що лист Торгово-промислової плати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є належним доказом настання для відповідача форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання ним зобов`язань за договором, у т.ч. повернення безпідставно набутих коштів. При цьому суд враховує, що спірні правовідносини між позивачем і відповідачем у цій справі виникли вже після початку військової агресії російської федерації проти України.

Постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/2191/19 від 18.02.2020 та у справі № 910/1820/19 від 16.01.2020, врахувати висновки у яких ФОП Бохан П.С. просить при розгляді даної справи, прийняті за інших фактичних обставин. А саме справи стосувались розстрочення виконання рішення суду про стягнення боргу за поставлений природний газ, який використовується відповідачами виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, бюджетним установам і організаціям.

Також суд враховує поведінку відповідача, а саме той факт, що відповідач не подав доказів того, що від дати набрання рішенням законної сили до дати розгляду заяви про розстрочення виконання рішення ним вживались будь-які заходи для виконання рішення суду.

У зв`язку із зазначеним, у суду відсутні підстави вважати, що надання розстрочки сприятиме реальному виконанню судового рішення, забезпечить баланс прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Таким чином, керуючись принципами розумності та справедливості, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання на всій території України, враховуючи неподання відповідачем достатніх доказів на підтвердження виключних та виняткових обставин, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення Господарського суду Сумської області від 03.02.2026 № 920/1147/25 за її необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Бохана Павла Сергійовича № 1305/1147 від 13.05.2026 (вх. № 2263 від 13.05.2026) про розстрочення виконання рішення по справі № 920/1147/25 - відмовити.

2. Копію ухвали надіслати сторонам у справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали складений та підписаний суддею 23.06.2026.

СуддяВ.М. Ковтун