Рішення № 137647860, 22.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2436/25

Господарський суд Одеської області у складі головуючої судді Демченко Т.І.

За участі секретаря судового засідання: Кастрової М.С.,

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши матеріали справи № 916/2436/25

За позовом: Приватного виробничо-комерційного підприємства «Промтехконтракт» (68100, Одеська обл., м. Татарбунари, вул. Чорноморська, 41 «а», код ЄДРПОУ: 30170655)

до фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Національної спілки художників України (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 1-5, код ЄДРПОУ: 00015912)

про стягнення 580 918,03 грн,

обставини справи:

20.06.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Приватного виробничо-комерційного підприємства «Промтехконтракт» до відповідача фізичної особи Махіна Валерія Михайловича в якій воно просить суд стягнути кошти за користування приміщенням та відшкодування збитків у сумі 580 918,03 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на порушення відповідачем вимог повернення орендованого приміщення та завдання матеріальної шкоди майну орендодавця, покликається на не збереження відповідачем орендованого майна в належному стані, допущення умисного пошкодження та псування майна, внаслідок чого останній повинен відшкодувати завдані майну збитки в розмірі, що становить вартість відновлювальних будівельно-монтажних робіт, необхідних для усунення пошкоджень нежитлових приміщень.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 23.06.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 25.09.2025 задовольнив клопотання представника відповідача Плачкова Ф.І.: залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Національну спілку художників України; призначив справу до розгляду у порядку загального позовного провадження з викликом учасників справи на 22.10.2025.

У зв`язку із неявкою представників відповідача та третьої особи, суд відклав підготовче засідання на 31.10.2025, на 11.11.2025.

11.11.2025 до суду надійшли клопотання представника відповідача про витребування доказів та про визнання участь третьої особи у справі обов`язковою.

11.11.2025 суд відклав підготовче засідання на 05.12.2025 у зв`язку з сигналом повітряної тривоги в м.Одеса та Одеській області.

У підготовчому засіданні 05.12.2025 суд продовжив його строк на 30 днів, задовольнив клопотання представника відповідача - визнав обов`язковою явку третьої особи, відклав підготовче засідання на 17.12.2025.

17.12.2025 підготовче засідання не відбулося у зв`язку із оголошенням засобами цивільного зв`язку сигналу повітряної тривоги в м. Одеса та Одеській області.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 18.12.2025 призначив підготовче засідання на 13.01.2026.

13.01.2026 засідання суду не відбулося у зв`язку із несправністю системи ВКЗ. Господарський суд Одеської області ухвалою від 14.01.2026 призначив підготовче засідання на 21.01.2026.

21.01.2026 підготовче засідання не відбулося у зв`язку із оголошенням засобами цивільного зв`язку сигналу повітряної тривоги в м. Одеса та Одеській області.

Ухвалою суду від 26.01.2026 призначено підготовче засідання на 27.01.2026, про що сторін повідомлено телефонограмою.

27.01.2026 засідання суду не відбулося у зв`язку із несправністю системи ВКЗ. Господарський суд Одеської області ухвалою від 28.01.2026 призначив підготовче засідання на 04.02.2026.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 04.02.2026 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.03.2026.

В засідання суду 03.03.2026 сторони не з`явилися у зв`язку із чим суд відкклав розгляд справи на 17.03.2026.

В засідання суду 17.03.2026 не з`явився представник відповідача, у зв`язку із чим суд відклав розгляд справи на 01.04.2026.

01.04.2026 у зв`язку із неявкою представника третьої особи та клопотання представника відповідача про її обов`язкову участь, суд відклав розгляд справи до 22.04.2026, визнав обов`язковою явку представника Національної спілки художників України.

22.04.2026 в засідання суду не з`явилися представники відповідача та третьої особи, у зв`язку із чим суд відклав розгляд справи на 29.04.2026.

29.04.2026 засідання суду не відбулося у зв`язку із перебуванням судді на лікарняному.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 06.05.2026 призначив розгляд справи на 12.05.2026.

У зв`язку із неявкою сторін суд відклав розгляд справи на 20.05.2026.

20.05.2026 суд закінчив з`ясування обставин справи і перевірку їх доказами та перейшов до судових дебатів, надавши сторонам час для підготовки до судових дебатів, засідання суду призначив на 27.05.2026.

27.05.2026 суд відклав розгляд справи на 01.06.2026 у зв`язку із оголошенням засобами цивільного зв`язку сигналу повітряної тривоги в м. Одеса та Одеській області.

Під час розгляду справи 01.06.2026 суд перейшов до стадії ухвалення та проголошення рішення; постановив відкласти проголошення на 03.06.2026.

В судове засідання 03.06.2026 представники сторін не з`явилися, у зв`язку із чим та з огляду на оголошення системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги, суд відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 10.06.2026.

10.06.2026 представники сторін не з`явилися, у зв`язку із чим в порядну ч. 4 ст. 240 ГПК України, суд підписує повне рішення без його проголошення.

Відповідно ч. 5 ст. 240 ГПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 22.06.2026.

Щодо строку розгляду справи господарський суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених ст.2,4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Отже, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.

установив:

01.07.2020 між Національною Спілкою художників України (позичкодавець) та Приватним виробничо-комерційним підприємством «Промтехконтракт» (користувач) було укладено договір користування (позички), за умовами якого позичкодавець передає користувачу у платне користування (позичку) на строк, що обумовлений цим договором, нерухоме майно НСХУ, зокрема м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 1, загальною площею 1426,65кв.м. в т.ч.: Літ. А-5, Б-5, майстерні 1426,65 м2.

За умовами договору користувач зобов`язався користуватись нерухомим майном, переданим в позичку за її цільовим призначенням (для здійснення статутної діяльності, за КВЕД, в т.ч. здавання в оренду).

За актом приймання передачі від 01.07.2020 Національна спілка художників України передала, а Приватне виробничо-комерційне підприємство «Промтехконтракт» прийняло, зокрема, нежитлове приміщення, розташоване у м. Одеса, по вул. Велика Арнаутська, 1, загальною площею 1426,65кв.м. в т.ч.: Літ. А-5, Б-5, майстерні 1426,65 м2.

01.08.2020 між Приватним виробничо-комерційним підприємством «Промтехконтракт» (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Махіним Валерієм Михайловичем (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №12-2020, за умовами п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування без права викупу нежитлове приміщення, яке є колективною власністю Національної спілки художників України, загальною площею 245.31 м2, яке розташоване в п`ятиповерховому будинку №1 по вул. Великій Арнаутській в місті Одеса, що знаходиться у власності Національної спілки Художників України на підставі Свідоцтва про право власності N92608 від 13.12.2000, виданого Фондом державного майна України, та відповідно до Статуту орендодавця знаходиться в управлінні з метою ефективного використання, іменоване далі «Об`єкт Оренди» для розташування художньої галереї, та інших похідних приміщень, які забезпечують діяльність орендаря.

Приміщення, що здаються в оренду, на момент передачі в оренду потребують поточного ремонту.

За вимогами п. 1.3 договору передача орендованих приміщень оформлюється Актом приймання-передачі приміщення, де вказується дата, з якої договір набуває чинності (Додаток № 1).

У момент ,підписання Акту приймання-передачі приміщення (Додаток №1 до даного Договору) сторони зазначають фактичний стан нерухомого майна. Даний стан вважається станом відповідним даному договору (п.1.4 договору).

Орендар не має права використовувати приміщення не за прямим призначенням (п. 1.6 договору).

Відповідно до п. 1.7. договору, плата за оренду приміщень по цьому договору, визначена розрахунком вартості оренди приміщення (Додаток №2), 49 грн. за 1 м2, що складає 12020 грн. 19 коп. на місяць.

Умовами п.3.2 договору оренди передбачено, що орендар сплачує орендну плату, розмір якої визначено в п.1.7 цього договору, за користування об`єктом протягом 5 (п`яти) банківських днів з початку місяця, але не пізніше 7 (сьомого) числа поточного місяця на поточний рахунок орендодавця згідно виставленого рахунку.

За умовами п. 2.2.5. договору, у разі необхідності пристосування приміщення до умов своєї діяльності, орендар здійснює внутрішній поточний ремонт за власний рахунок та тільки з письмового дозволу орендодавця. Кошти, витрачені орендарем для пристосування до умов своєї діяльності, орендодавцем не відшкодовуються.

Підставою для плати за оренду нежитлового приміщення орендарем є Акт виконаних робіт, що виставляється орендодавцем (п.3.6 договору).

Відповідно до умов п.4.14. договору оренди, в разі затримки грошових надходжень на рахунок орендодавця по цьому договору, у зв`язку з простроченням оплати з боку орендаря, останній сплачує пеню, обчислену від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Даний договір оренди набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 01 липня 2024 року (п. 7.1. договору).

Вказаний договір підписано сторонами без застережень та зауважень, скріплено їх печатками.

01.08.2020 між позивачем та відповідачем був підписаний Акт приймання-передачі нежитлового приміщення, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування без права викупу нежитлове підвальне приміщення, яке є колективною власністю Національної спілки художників України, загальною площею 245.31 м2, яке розташоване в п`ятиповерховому будинку №1 по вул. Великій Арнаутській в місті Одеса що знаходиться у власності Національної Спілки Художників України на підставі Свідоцтва про право власності №2608 від 13.12.2000 виданого Фондом державного майна України та відповідно до Статуту орендодавця знаходиться в управлінні з метою ефективного використання, іменоване далі «Об`єкт Оренди» для розташування художньої галереї Орендаря та інших похідних приміщень, які забезпечують діяльність Орендаря.

Приміщення, що орендується, на момент передачі в оренду потребує прилаштування до потреб орендаря. Загальна площа передається в оренду 245.31 м2.

Приміщення в технічно задовільному стані, системи водопостачання, електромережа, фурнітура вікон і дверей справні. Проведені орендарем невід`ємні покращення залишаються у власності орендодавця. По закінченню терміну дії договору орендар претензій мати не буде.

Відповідно до розрахунку вартості найму нежитлового приміщення (Додаток №2 до договору), вартість загальної площі становить 12020 грн. 19 коп. на місяць.

19.08.2021 в зв`язку з виникненням в будинку аварійної ситуації - прориву системи каналізації, після потрапляння представників позивача до орендованого приміщення, орендодавцем було виявлено руйнування орендарем орендованого майна, яке виразилось у тому, що були зняті міжкімнатні двері з коробками, прилади електропостачання (розетки, вимикачі, освітлювальні лампи та інше), у зв`язку із чим складено відповідний акт обстеження.

Господарський суд Одеської області рішенням від 21.09.2022 у справі №916/2642/21, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2022, задовольнив частково позовні вимоги ПАТ «Промтехконтракт»:

- стягнув з ФОП Махіна В.М. грошові кошти за користування орендованим приміщенням в сумі 63 514, 52 грн;

- виселив ФОП Махіна В.М. з нежитлового приміщення, загальною площею 245,31 м2, яке розташоване в п`ятиповерховому будинку №1 по вул. Великій Арнаутській в місті Одеса.

Ухвалюючи таке рішення суди виходили із того, що оскільки під час укладення між сторонами договору оренди нежитлового приміщення № 12-2020 від 01.08.2020, вимоги закону щодо нотаріального посвідчення договору оренди, укладеного на три роки та одинадцять місяців, сторонами не дотримано та доказів вчинення будь-яких дій на здійснення нотаріального посвідчення та державної реєстрації суду не надано, такий договір є нікчемним, тобто недійсним в силу закону з моменту його вчинення, з огляду на що, підстави для його розірвання у судовому порядку, оскільки цей договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю відсутні.

Проте, за висновками суду першої інстанції, оскільки нікчемний договір оренди не може бути підставою для перебування відповідача у приміщенні, яке знаходиться у власності третьої особи та в управлінні позивача, наявна необхідність виселення Фізичної особи-підприємця Махіна Валерія з нежитлового приміщення, загальною площею 245,31 м2, яке розташоване в п`ятиповерховому будинку №1 по вул. Великій Арнаутській в місті Одеса.

В той же час, як зазначено місцевим господарським судом, у даному випадку, у зв`язку із встановленим фактом нікчемності спірного договору, відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 63 514 грн. 52 грн., а також нарахованих на них штрафних санкцій у вигляді пені в сумі 863 грн. 10 коп. та 3% річних в розмірі 161 грн. 83 коп.

Водночас, суд першої інстанції, посилаючись на вимоги абз. 12 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, зазначив, що він може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках, а тому, у даному випадку, наявні підстави для стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 63514 грн. 52 коп. з огляду на вимоги ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Рішення Господарського суду Одеської області від 21.09.2022 у справі №916/2642/21 набрало законної сили 05.12.2022.

ПВКП «Промтехконтракт» направило ФОП Махіну В.М. Повідомлення від 09.06.2022 з пропозицією з`явитися 21.06.2022 за адресою м. Одеса, вул. В.Арнаутська, 1 для передачі орендованого приміщення та складання Акту приймання-передачі.

Оскільки ФОП Махін В.М. у вказану дату не прибув для оформлення повернення приміщення, комісія прийняла приміщення та склала Акт обстеження від 21.06.2022.

В Акті обстеження встановлено, що в приміщенні демонтована облицювальна плитка з сходів на площі 8 м2; демонтовано вхідні двері 1 одиниця; демонтований ламінат із підлоги у приміщенні на площі 221,18 м2; демонтовано натяжні стелі у приміщенні на площі 229,38 м2; демонтовано міжкімнатні двері з коробками - 4 одиниці; демонтовано електрообладнання: розетки - 17 одиниць, вимикачі - 4 одиниці, світильники - 2 одиниці, розподільний щиток - 1 одиниця; демонтовано унітаз - 1 одиниця та умивальник - 1 одиниця; прорубано вхід у стіні та влаштовано бомбосховище; демонтовано трекові світильники -104 одиниці.

Ураховуючи наведені обставини Приватного виробничо-комерційного підприємства «Промтехконтракт» звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.У відзиві на позовну заяву Махін В.М. просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки:

- у позивача відсутні правові підстави для звернення до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення матеріальних збитків фізичної особи громадянином (не ФОПом), оскільки Махін В.М. припинив свою діяльність та на даний момент як фізична особа, яка веде підприємницьку діяльність не існує;

- Махін В.М. з 19.08.21 не використовує зазначене приміщення та фактично передав його власнику, віддавши ключі від нього. Тому він не причиняв та не міг спричинити шкоду;

- матеріальна шкода може бути спричинена лише власнику - Національній спилці художників України.

Третя особа свого представника в засідання суду не направила, просила розглядати справу за відсутності їхнього представника, позовні вимоги підтримала.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов такого висновку.

За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України, вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений за результатами електронного аукціону строком більше ніж на п`ять років

Відповідно до ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Частиною 1 ст. 209 Цивільного кодексу України визначено, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Власник нерухомого майна має право встановити (скасувати) вимогу нотаріального посвідчення договору (внесення змін до договору), предметом якого є таке майно чи його частина, крім випадків, якщо відповідно до закону такий договір підлягає нотаріальному посвідченню. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на нерухоме майно та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений за результатами електронного аукціону строком більше ніж на п`ять років.

Господарський суд Одеської області рішенням від 21.09.2022 у справі № 916/2642/21 визнав договір оренди нежитлового приміщення від 01.08.2020 №12-2020 нікчемним, у зв`язку з недодержанням вимог ст. 793 ЦК України, та виселив ФОП Махіна В.М.

Згідно з обставинами справи, що розглядається ПВКП «Промтехконтракт» направило ФОП Махіну В.М. Повідомлення від 09.06.2022 з пропозицією з`явитися 21.06.2022 за адресою м. Одеса, вул. В.Арнаутська, 1 для передачі орендованого приміщення та складання Акту приймання-передачі.

Згідно з ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом).

Проте ФОП Махін В.М. для оформлення повернення приміщення у вказану дату не прибув, у зв`язку із чим комісія прийняла приміщення та склала Акт обстеження від 21.06.2022.

На підставі наведеного позивач просить стягнути з відповідача кошти за користування нежитловим приміщенням за період з 01.08.2022 по 21.06.2022.

Відповідно до висновків Верховного Суду, що викладені у постановах від 22.10.2020 у справі № 910/18279/19 та від 08.12.2021 у справі №759/9443/17 аналіз змісту статті 1212 ЦК України свідчить, що цивільне законодавство що охоплюється безпідставно набутим майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України). Наприклад, у статті VII-3:101 Книги VII Модельних правил європейського приватного права (Draft Common Frame of Reference. Principles, Definitions and Model Rules of European Private Law) щодо змісту збагачення зазначено, що особа вважається збагаченою у випадку: a) збільшення доходів або зменшення обов`язків; b) отримання послуги або результатів виконаної роботи; c) користування чужим майном. Тлумачення статті 1212 ЦК України, із застосуванням телеологічного способу її тлумачення, свідчить, що цією нормою до випадків безпідставного набуття та збереження майна віднесено також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона згідно закону мала віддати (перерахувати) іншій особі в силу покладеного на неї законом зобов`язання. Тобто зменшення обов`язку. У справі, що переглядається, збагаченням є збереження страховиком без достатніх правових підстав у себе виплати, яку він згідно закону мав виплатити потерпілій особі враховуючи спричинену шкоду його страхувальником. Такий підхід до розуміння норми статті 1212 ЦК України відповідає змісту інституту набуття, збереження майна без достатньої правової підстави адже очевидно, що у наведений спосіб відбувається збагачення страховика за рахунок зменшення (звільнення) його від виконання обов`язку з відшкодування шкоди завданої потерпілій особі його страхувальником.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).

Тлумачення статті 1212 ЦК України дозволяє зробити висновок, що до безпідставно набутого майна набувача, з урахуванням розумності, відноситься користування чужим майном (майном потерпілого). Причому потерпілий, якому належить майно, що користувався набувач, має право вимагати від набувача повернення такого збагачення.

У відповідній справі позивач пред`явив позов про стягнення з відповідача коштів за користування нежитловим приміщенням. Відповідач факт користування вказаним приміщенням не заперечував, з урахуванням чого суд зазначає що до безпідставно набутого майна набувача, з урахуванням розумності, відноситься користування чужим майном (майном потерпілого).

Господарський суд установив, що відповідач продовжував користуватися спірним приміщенням у період з 01.08.2021 по 21.06.2022 у зв`язку із чим позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1.7. договору, плата за оренду приміщень по цьому договору, визначена розрахунком вартості оренди приміщення (Додаток №2), 49 грн. за 1 м2, що складає 12 020 грн 19 коп. на місяць.

Отже, за період користування приміщенням з 01.08.2021 по 21.06.2022 ОСОБА_1 має сплатити відповідачу 128 616,03 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення збитків за пошкодження майна господарський суд зазначає таке.

Відповідно до положень статті 773 ЦК України наймач зобов`язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач володіє та/або користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Господарський суд установив, що 01.08.2020 між сторонами був підписаний Акт приймання-передачі нежитлового приміщення, згідно якого спірне приміщення передавалось в технічно задовільному стані, системи водопостачання, електромережа, фурнітура вікон і дверей справні.

Разом з тим, в Акті обстеження від 21.06.2022 встановлено, що в приміщенні демонтована облицювальна плитка з сходів на площі 8 м2; демонтовано вхідні двері 1 одиниця; демонтований ламінат із підлоги у приміщенні на площі 221,18 м2; демонтовано натяжні стелі у приміщенні на площі 229,38 м2; демонтовано міжкімнатні двері з коробками - 4 одиниці; демонтовано електрообладнання: розетки - 17 одиниць, вимикачі - 4 одиниці, світильники - 2 одиниці, розподільний щиток - 1 одиниця; демонтовано унітаз - 1 одиниця та умивальник - 1 одиниця; прорубано вхід у стіні та влаштовано бомбосховище; демонтовано трекові світильники -104 одиниці.

У ст. 779 ЦК України зазначено, що наймач зобов`язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

За нормами ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При цьому згідно з вимогами ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Верховний Суд у постанові від 13.12.2022 року у справі № 910/20675/20 зазначив:

…збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Ураховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. ч. 1, 3 ст.13 ГПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.14 ГПК України).

Стаття 74 ГПК України також встановлює, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Матеріали справи містять Висновок експерта №37/2023 будівельно-технічного експертного дослідження від 26.10.2023, згідно з яким предметом дослідження було приміщення загальною площею 245,31 кв.м, яке розташоване в п`ятиповерховому будинку №1 по вул. В.Арнаутська в м.Одесі.

На вирішення експертного дослідження поставлено питання: який розмір матеріальної шкоди,завданої внаслідок проведених демонтажних робіт орендарем ФОП Махіним Валерієм Михайловичем у підвальному приміщенні, яке є колективною власністю Національної спілки художників України, загальною площею 245,31 кв.м, яке розташоване в п`ятиповерховому будинку №1 по вул. В.Арнаутська в м.Одесі, враховуючи дані акту обстеження від 21.06.2022 та результати фактичного обстеження.

Згідно з вказаним Висновком експертного дослідження розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок проведення демонтажних робіт орендатором ФОП Махіним Валерієм Михайловичем в підвальному приміщенні, яке є колективною власністю Національної спілки художників України, загальною площею 245,31 кв.м, яке розташоване в п`ятиповерховому будинку №1 по вул. В.Арнаутська в м.Одесі, визначеної як вартість ремонтно будівельних робіт складає 452 302 грн.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів.

Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення (ч.1 ст. 101 ГПК України).

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань (ч.1, ч.2 ст. 98 ГПК України).

Згідно з ч. 5 ст. 101 ГПК України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду (ч.6 ст.101 ГПК України).

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 ГПК України).

Суд зазначає, що висновок експерта №37/2023 від 26.10.2023 виконано судовим експертом Чорній Юлією Петрівною, яка здійснює свою діяльність на підставі свідоцтв №1351 від 29.05.2009, виданого на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України.

У висновку експерта зазначено, що його виконано для подання до суду, а також, що експерт повідомлений про відповідальність, передбачену ст. 384, 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Отже, такий висновок експерта відповідає вимогам ч. 5 ст. 101 ГПК України.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ст. 78 ГПК України зазначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

З урахування наведеного, суд приймає до уваги висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічного експертного дослідження №37/2023 від 26.10.2023, як належний та достовірний доказ у справі, який вказує на вартість відновлювальних робіт та спричинених збитків.

Відтак, позивачем у даній справі доведено факт протиправної поведінки відповідача, завдання збитків майну комунальної власності, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та розміром спричинених збитків.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про покладення на відповідача обов`язку з відшкодування позивачу збитків в розмірі 452 302 грн, підстави для відшкодування та розмір яких доведено останнім.

Отже, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Позивачем заявлено до стягнення із відповідача витрати, понесені для проведення експертиз у сумі 5 500 грн.

Згідно частин 1-3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (п.2 ч.3 ст. 123 ГПК України).

Частиною 4 статті 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до статті 129 ГПК України, судовий збір за розгляд даного спору судом покладається на відповідача відтак, відшкодуванню за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 8 713,77 грн.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Серед іншого, суд також зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Керуючись ст.129,232,233,238,240,241 ГПК України,

ухвалив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства «Промтехконтракт» (68100, Одеська обл., м. Татарбунари, вул. Чорноморська, 41 «а», код ЄДРПОУ: 30170655) грошові кошти в сумі 580 918 (п`ятсот вісімдесят тисяч дев`ятсот вісімнадцять) грн. 03 коп, з яких 128 616 (сто двадцять вісім тисяч шістсот шістнадцять) грн 03 коп. заборгованість за користування приміщенням, 452 302 (чотириста п`ятдесят дві тисячі триста дві) грн збитки.

3. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства «Промтехконтракт» (68100, Одеська обл., м. Татарбунари, вул. Чорноморська, 41 «а», код ЄДРПОУ: 30170655) судовий збір в сумі 8 713 (вісім тисяч сімсот тринадцять) грн 77 коп. та 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного його тексту і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.5 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22 червня 2026 року.

Суддя Демченко Т.І.