Рішення № 137647794, 24.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4882/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.

розглянувши справу №916/4882/25

За позовом: Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67760, Одеська обл.,Білгород-Дністровський район, с. Маразліївка, вул. Миру, 152; код ЄДРПОУ 04377859)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Україна-2017 (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Чорноморська, буд. 1, кв. 12; код ЄДРПОУ 41075156)

За участі третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65078, м.Одеса, вул. Космонавтів, будинок 36; ЄДРПОУ 39765871)

про стягнення 902584,81 грн.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: Сігнаєвський А.О., ордер

Від 3-ї особи: Арнаутова А.В., самопредставництво

Встановив: Маразліївська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Україна-2017 про стягнення 902584,81 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.12.2025р. позовну заяву Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 08.12.2025р. вх. № ГСОО 5021/25 залишено без руху. Встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної, які визначено судом в ухвалі суду та надати суду належні докази сплати судового збору у розмірі 391,47 грн. Повідомлено Маразліївську сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою

25.12.2025р. до Господарського суду Одеської області позивачем були надані докази, в підтвердження усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 15.12.2025р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.01.2026р. прийнято позовну заяву Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4882/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "09" лютого 2026 р. о 10:00. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 09.02.2025р. о 10:00.

05.02.2026р. до суду представником позивача надано заяву про розгляд справи №916/4882/25 без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.

У зв`язку з відсутністю відомостей щодо належного повідомлення відповідача, 09.02.2026р., судом, без оформлення окремого документа, було постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 09.03.2026р. о 10:00, із викликом учасників справи в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.02.2026р. повідомлено учасників справи про підготовче засідання, яке відбудеться "09" березня 2026 р. о 10:00.

09.03.2026р. судове засідання не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці за сімейними обставинами.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.03.2026р. підготовче засідання у справі №916/4882/25 призначено на "23" березня 2026 р. об 11:00. Викликано представників учасників справи у засідання, призначене на 23.03.2026р. об 11:00.

23.03.2026р. до суду відповідачем надано відзив.

23.03.2026р. судом, без оформлення окремого документа, було постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 20.04.2026р. об 11:00, із викликом учасників справи в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.03.2026р. повідомлено Маразліївську сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області про підготовче засідання, яке відбудеться "20" квітня 2026 р. об 11:00.

03.04.2026р. до суду позивачем надано відповідь на відзив.

15.04.2026р. до суду відповідачем надано заперечення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.04.2026р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру в Одеській області. Відкладено підготовче засідання на "18" травня 2026 р. о 09:50. Зобов`язано позивача направити на адресу залученої третьої особи позовну заяву з додатками, докази направлення надати суду. Запропоновано Головному управління Держгеокадастру в Одеській області, відповідно до ст. 168 ГПК України надати пояснення щодо позову, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано представників учасників справи у підготовче засідання, призначене на 18.05.2026р. о 09:50.

06.05.2026р. до суду третьою особою надано пояснення.

18.05.2026р. судове засідання не відбулося, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.05.2026р. підготовче засідання у справі №916/4882/25 призначено на "27" травня 2026 р. о 15:30. Викликано представників учасників справи у засідання, призначене на 27.05.2026р. о 15:30.

25.05.2026р. до суду надійшла заява від представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

27.05.2026р. суд отримав клопотання від представника відповідача про відкладення розгляду справи.

У засіданні суду 27.05.2026р. клопотання представника відповідача від 27.05.2026р. про відкладення розгляду справи залишено судом без задоволення, у зв`язку з тим, що всі заяви по суті спору наявні в матеріалах справи та підстави для відкладення підготовчого засідання у суду відсутні.

27.05.2026р. судом, без оформлення окремого документа, було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17 червня 2026р. о 10:30, із викликом учасників справи у судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.05.2026р. повідомлено учасників справи про судове засідання по розгляду справи по суті, яке відбудеться "17" червня 2026 р. о 10:30. Резервна дата 24.06.2026р. о 10:00. Викликано представників учасників справи у судове засідання, призначене на 17.06.2026р. о 10:30.

17.06.2026р. до суду представником відповідача надано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, також, 24.06.2026р. представником позивача залучено до матеріалів справи докази скерування документів позивача на адресу учасників справи.

Судом поновлено представнику позивача строк на подання доказів та залучено такі докази до матеріалів справи.

24.06.2026р. представником відповідача повторно, відповідно до клопотання вх. №ГСОО 21949/26 були залучено платіжні доручення.

У судовому засіданні 24.06.2026 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 24.06.2026 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено суду, 10.12.2018р. між Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю Україна-2017 було укладено Договір № 380 про строкове платне користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованою на території Одеської області, Білгород-Дністровського району, Монашівської сільської ради (за межами населених пунктів), кадастровий номер: 5120884600:01:001:0382, на підставі протоколу проведення земельних торгів за лотом №1931 від 10 грудня 2018 року №2/1931 (далі - Договір).

Як було зазначено суду позивачем, на підставі постанови Кабінеті Міністрів України №1113 від 16.11.2020р. та наказу Головного Управління Держгеокадастру №7-ОТГ від 30.11.2020р. «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», згідно Акту приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, спірна земельна ділянка, разом з іншими, була передана у комунальну власність Маразліївській сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області, тобто, як вказує позивач, орендодавець змінився на Маразліївську сільську раду БілгородДністровського району Одеської області.

Згідно п.2.4 Договору, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного станом на 01.01.2018р. складає 583526,70 грн., та підлягає щорічній індексації.

Згідно п.4.1. Договору, щорічна орендна плата у розмірі 19,20% від НГО, становить 112010,00 грн., що зазначено у протоколі проведення земельних торгів за лотом № 1931 від 10 грудня 2018р. №2/1931 та складає 9334,17 грн за кожен місяць.

Відповідно до п. 4.3. Договору, орендна плата вноситься орендарем не пізніше 28-го числа місяця наступного за звітним, у розмірі, встановленому пунктом 4.1. Договору за кожен місяць.

Згідно п.4.7 Договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, а саме: у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором, який зараховується до інших надходжень місцевого бюджету та, стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нарахована пеня, від суми до сплати, за кожний день прострочення.

Позивачем, в обґрунтування поданого позову було зазначено суду, що в порушення умов Договору, відповідач систематично прострочує або не сплачує взагалі орендну плату за користування спірною земельною ділянкою, у зв`язку з чим, бюджет Маразліївської територіальної громади недоотримує значну суму коштів для розвитку громади та функціонування програм, створених для розвитку громади і благополуччя населення громади.

Позивачем також було повідомлено суд, що відповідач звертався до Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області із проханням розірвати Договір у зв`язку із військовим станом за згодою сторін, однак оскільки на території Одеської області не ведуться бойові дії, причини для розірвання договору у зв`язку із військовим станом були відсутні і відповідачу відмовлено у достроковому розірванні договору.

07.11.2023р., Маразліївська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області направила на адресу відповідача досудову вимогу про стягнення заборгованості, однак, станом на зараз, жодної відповіді не надходило.

Позивачем було зазначено суду, що згідно даних ДПС в Одеській області та Фінансового управління Маразліївської сільської ради з 2021 року нарахування орендної плати та її сплата складає: 3а 2021 рік нараховано орендної плати 112010,00грн * 1,0 (коефіцієнт індексації) = 112010,00 грн., з них згідно виписок з податкової сплачено 28.08.2021р. 31415,00 грн; 23.02.2022р. 4900,00грн., недоплата 75695,00 грн.

За 2022 рік нараховано орендної плати 112010,00грн * 1,0 (коефіцієнт індексації) = 112010,00 грн., з них згідно виписок з податкової сплачено 29.08.2022р. 4500,00 грн., 25.10.2022р. 4500,00 грн; 25.04.2023р. 60 000,00грн., недоплата 43010,00грн.

За 2023 рік нараховано орендної плати 112010,00грн * 1,051 (коефіцієнт індексації) = 113187,23 грн., з них згідно виписок з податкової сплачено 10.08.2023 року 10000,00 грн., недоплата 103187,23 грн.

За 2024 рік нараховано орендної плати 113187,23 грн * 1,12 (коефіцієнт індексації) = 114454,92 грн. та не здійснено жодної оплати, недоплата 114454,92 грн.

Станом на 01.09.2025р. нараховано орендної плати 114454,92 грн 12*9 (місяців прострочення сплати) = 87566,60грн та не здійснено жодної оплати. недоплата 85 841,19 грн.

Згідно даних ДПС в Одеській області та Фінансового управління Маразліївської сільської ради борг відповідача станом на 01.09.2025р. по орендній платі 422188,34 грн (за 2021 рік = 76695,00грн, 2022 рік = 43010,00грн, 2023 рік 103187,23 грн, 2024 рік 114454,92грн, станом на 01.09.2025 року = 85841,19 грн).

Згідно розрахунку пені за період з 10.12.2020 року по 31.08.2025 року, її сума у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нарахована пеня, від суми до сплати, за кожний день прострочення становить 58208,13 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення штраф в сумі 100% від суми боргу 422188,34грн. на загальну суму 422188, 34 грн.

Надаючи відзив, відповідачем було зазначено суду, що 29.09.2023 р. відповідач звернувся до позивача із заявою про розірвання Договору та ним повідомлено про повернення земельної ділянки, припинення її використання.

Через відсутність відповіді, відповідач неодноразово звертався з листами до позивача щодо надання відповіді.

Лише листом від 18.01.2024 р. №77/02-07/53, відповідачу була надана відмова та зазначено про вимоги по сплаті орендної плати.

Відповідачем було зазначено суду, що 29.09.2023р. відповідач письмово повідомив орендодавця про припинення використання ділянки, фактично повернув та ініціював розірвання договору. Позивач, попри неодноразові звернення, тривалий час не вчинив жодних дій для прийняття ділянки/оформлення повернення та надав відповідь лише 18.01.2024р.

Також відповідачем було зазначено про застосування позовної давності.

Та відповідно до усних пояснень, що були надані у судовому засіданні, просив суд зменшити штраф до розумного розміру.

Надаючи відповідь на відзив, позивачем було зазначено суду, що саме повідомлення про бажання розірвати Договір однієї із сторін договірних правовідносин не являється його розірванням, про що було повідомлено відповідача, Договір був чинним і незмінним протягом всього часу, вказаного у договорі, а отже і обов`язок сплати орендної плати за Договором.

За доводами позивача, строк позовної давності визначений сторонами в Договорі для звернення до суду з вимогою про стягнення боргу та штрафних санкцій (штраф) не пройшов, а його перебіг зупинився спочатку на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (з 2 квітня 2020 року набрав чинності Закон N 540-IX), а потім і на строк дії воєнного стану (з 17.03.2022 року набрав чинності Закон N 2120-IX).

Надаючи заперечення, відповідачем було зазначено суду, що для нарахування орендної плати за період після 29.09.2023 р. позивач має довести саме факт продовження користування ділянкою відповідачем, а не лише формальний статус договору.

За поясненнями третьої особи, невиконання обов`язку зі сплати орендної плати беззаперечно є порушенням умов договору оренди, користування Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна-2017» орендованою земельною ділянкою без внесення орендної плати, передбаченої умовами договору оренди від 10.12.2018 № 380 є порушенням договірних зобов`язань та вимог чинного законодавства, такі дії призводять до недоотримання місцевим бюджетом належних платежів, свідчать про неефективне використання об`єкта комунальної власності та порушують майнові інтереси Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, дійшов таких висновків.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.

Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Позовні вимоги направлено стягнення з відповідача боргу 422188,34 грн., штрафу 422188,34 грн. та пені 58208,13 грн.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як з`ясовано судом, 10.12.2018р. між Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю Україна-2017 укладено Договір №380 про строкове платне користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованою на території Одеської області, Білгород-Дністровського району, Монашівської сільської ради (за межами населених пунктів), кадастровий номер: 5120884600:01:001:0382, на підставі протоколу проведення земельних торгів за лотом №1931 від 10 грудня 2018 року №2/1931 (далі - Договір).

Як з`ясовано судом, на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1113 від 16.11.2020р. та наказу Головного Управління Держгеокадастру №7-ОТГ від 30.11.2020р. «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», згідно Акту приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, спірна земельна ділянка, разом з іншими, була передана у комунальну власність Маразліївській сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області, тобто, як вказує позивач, орендодавець змінився на Маразліївську сільську раду БілгородДністровського району Одеської області.

В силу приписів ч. 1 ст. 148-1 Земельного кодексу України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Також, умовами п. 11.6. Договору визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичною особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

За правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до зобов`язань найму (оренди) земельної ділянки, загальні положення про найм (оренду) визначені параграфом 1 глави 58, про найм (оренду) земельної ділянки, як окремий вид зобов`язань, параграфом 3 глави 58 ЦК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України. Крім того, спірні правовідносини перебувають у сфері дії Земельного і Податкового кодексів України, Закону України «Про оренду землі», які з урахуванням предмету спору, є спеціальними нормативними актами.

Згідно з ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 2 ст. 792 Цивільного кодексу України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом, що регулює відносини, пов`язані з орендою землі, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином, згідно зі статтею 148-1 Земельного кодексу України, з моменту переходу права власності до нового власника автоматично переходять права та обов`язки попереднього власника за чинними договорами користування землею.

Отже, з урахуванням наведених судом обставин, Маразліївська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області набула статусу орендодавця земельної ділянки за Договором оренди землі №380 від 10.12.2018р., що був укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю Україна-2017.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15 (пункти 5.21, 5.22).

Як з`ясовано судом, та не спростовано відповідачем жодними доказами, за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 422188,34 грн., а саме згідно даних ДПС в Одеській області та Фінансового управління Маразліївської сільської ради за 2021 рік нараховано орендну плату 112010,00 грн., з них згідно виписок з податкової сплачено 28.08.2021р. 31415,00 грн; 23.02.2022р. 4900,00грн., боргу становить - 75695,00 грн. За 2022 рік нараховано орендну плату 112010,00 грн., з них згідно виписок з податкової сплачено 29.08.2022р. 4500,00 грн., 25.10.2022р. 4500,00 грн; 25.04.2023р. 60 000,00грн., борг - 43010,00грн. За 2023 рік нараховано орендну плату 113187,23 грн., з них згідно виписок з податкової сплачено 10.08.2023 року 10000,00 грн., боргу - 103187,23 грн. За 2024 рік нараховано орендну плату 114454,92 грн. та не здійснено жодної оплати, борг - 114454,92грн. Станом на 01.09.2025р. нараховано орендну плату 114454,92 грн 12*9 (місяців прострочення сплати) = 87566,60 грн та не здійснено жодної оплати, боргу - 85841,19 грн.

Судом досліджено докази, що були надані з боку відповідача відповідно до поданого ним до суду клопотання від 17.06.2026р. вх. № ГСОО 21144/26 (а.с. 140-168, т.1), а саме платіжні доручення, та судом встановлено, що позивачем, при визначенні наявного боргу було враховано усі сплати, що надійшли від Товариства з обмеженою відповідальністю Україна-2017 за спірним період.

Крім того, інші платіжні доручення, що були надані відповідачем не стосуються предмету розгляду даного спору та не спростовують наявності заборгованості, що була визначена позивачем.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що за час розгляду даного спору в суді з боку орендаря не було спростовано доводи та посилання позивача, жодними доказами Товариством з обмеженою відповідальністю Україна-2017 не було спростовано наявність встановленої судом заборгованості за неналежне виконання умов Договору оренди землі №380 від 10.12.2018р. та зворотнього суду доведено не було.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 422188,34 грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

На спростування доводів відповідача щодо розірвання договору, суд зазначає, що умовами п. 11.1. Договору сторонами було визначено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку.

Також, умовами п. 11.3. Договору визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за взаємною згодою сторін.

Відповідно до п. 11.4. Договору, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Суд зазначає, що сторонами у письмовій формі та за взаємною згодою не було узгоджено питання щодо розірвання договору, також у суду відсутні будь-які відомості щодо вирішення питання про розірвання Договору оренди землі №380 від 10.12.2018р. у судовому порядку.

Судом з`ясовано, а відповідачем не доведено зворотнього, що жодних дій по поверненню земельної ділянки відповідачем не вчинялося, земельна ділянка, що є предметом Договору оренди землі №380 від 10.12.2018р. не поверталась на користь позивача, як орендодавця, за Актом приймання-передачі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 422188,34 грн. та пені у розмірі 58208,13 грн., суд зазначає таке.

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.4.7 Договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, а саме: у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором, який зараховується до інших надходжень місцевого бюджету та, стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нарахована пеня, від суми до сплати, за кожний день прострочення.

Позивачем було завлено до стягнення штраф у розмірі 422188,34 грн., що становить 100% від суми боргу.

У зв`язку з тим, що позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 422188,34грн., що становить 100% від суми боргу, суд зазначає наступне.

Завдання неустойки - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (подібний висновок міститься і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013).

В контексті наведеного суд зазначає, що відповідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

У постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц міститься висновок, що у вказаній статті не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність однієї з них.

При цьому, в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у п. 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги, у тому числі, співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

Поряд з викладеним суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22).

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України), а також принципах господарського судочинства відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, а матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення з його боку збитків або можливість їх понесення позивачем, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за Договором.

Відтак, на думку суду, стягнення штрафу у повному обсязі є неспівмірним із наслідками порушення зобов`язання.

Відтак, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України, щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), беручи до уваги співвідношення розміру заборгованості відповідача та розмір штрафу, оцінивши подані сторонами у даній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за доцільно зменшити розмір штрафу, що заявлена позивачем до стягнення до 10%, а саме до 42218,83грн.

Також позивачем було здійснено нарахування пені, загальний розмір якої становить 58208,13 грн.

Суд зазначає, що умовами укладеного договору сторонами було передбачено право стягнення пеня у розмірі саме подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нарахована пеня, від суми до сплати, за кожний день прострочення.

За наданим позивачем розрахунком судом з`ясовано, що позивачем було здійснено нарахування пені, за прострочення виконання відповідачем зобов`язання зі сплати орденної плати окремо за кожним періодом, де мало місце прострочення виконання зобов`язання із врахуванням всіх сплат, шо були здійснені відповідачем, за кожним періодом, де мало місце виникнення невиконання зобов`язання із застосування лише облікової ставки НБУ, що за математичним розрахунком становить менше суму до стягнення, ніж якщо виконувати розрахунок із застосування подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нарахована пеня, як то визначено умовами договору та нормами діючого законодавства України.

Поряд з цим, суд зазначає, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України.

Одночасно судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №910/1265/17, відповідно до якої саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду першої інстанції підстав, розміру, строку обчислення боргу шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоби суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що позивачем здійснено нарахування пені із застосуванням облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нарахована пеня, тоді як договором визначено застосування подвійної облікової ставки НБУ, приймаючи до уваги, що суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а також, враховуючи, що відповідачем на наданого свого контррозрахунку позовних вимог, щоб спростувати розрахунки позивача, які перевірено судом, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача у даній частині заявлених позовних вимог та стягнення з відповідача пені у розмірі 58208,13 грн.

Щодо застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

На спростування доводів в цій частині, суд зазначає, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-ІХ. Вказаним законом розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Суд враховує, що 11.03.2020р., з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2, була прийнята постанова Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 (з подальшими змінами), якою з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, який Постановою Кабінету Міністрів України Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 27.06.2023 № 651 був відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України.

Відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України було визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (відповідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022; в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023).

Поряд з цим, станом на момент розгляду справи п.19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№40-44, ст. 356) виключено та Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 04.09.2025р.

Приймаючи до уваги, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, ЗУ "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, та перебіг позовної давності, визначений Кодексом, зупинявся на строк дії такого стану та тільки з 04.09.2025р. набрали чинності положення щодо виключення п.19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та із врахування подання позивачем до суду позову 05.12.2025р.(відповідно до штемпелю на поштову коніерті), суд зазначає, що не пропущено строк позовної давності у даній справі, оскільки такі строки перебігу позовної давності були зупинені.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області зі стягненням з відповідача боргу 422188,34 грн., штрафу 42218,83 грн. та пені 58208,13 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 13538,77 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовну заяву Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Україна-2017 (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Чорноморська, буд. 1, кв. 12; код ЄДРПОУ 41075156) на користь Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67760, Одеська обл.,Білгород-Дністровський район, с. Маразліївка, вул. Миру, 152; код ЄДРПОУ 04377859) суму боргу у розмірі 422188 (чотириста двадцять дві тисячі сто вісімдесят вісім) грн. 34 коп., штраф у розмірі 42218 (сорок дві тисячі двісті вісімнадцять) грн. 83 коп., пеню у розмірі 58208 (п`ятдесят вісім тисяч двісті вісім) грн. 13 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 13538 (тринадцять тисяч п`ятсот тридцять вісім) грн. 77 коп.

3.В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 24 червня 2026 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко