Рішення № 137647717, 24.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2026 р. Справа № 916/1314/26Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРГАЗПОСТАЧ" (01001, м. Київ, вул. Софіївська, буд. 25; код ЄДРПОУ 44092846),

до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ),

про стягнення 117762,53 грн.

Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРГАЗПОСТАЧ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 117762,53 грн, з яких сума основного боргу у розмірі 93648,24 грн, сума 3% річних у розмірі 2988,39 грн, сума пені у розмірі 15481,77 грн, та сума інфляційних втрат у розмірі 5644,13 грн. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором постачання природного газу № 1533-24 від 07.11.2024.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2026 справу № 916/1314/26 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.04.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 916/1314/26 визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановив відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз`яснив сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України).

Частиною 11 ст. 242 ГПК України встановлено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилались судом до електронного кабінету сторін.

Зазначена ухвала суду отримана відповідачем у справі 13.04.2026, про що свідчить Довідка про доставку електронного документу (т. 1, а.с. 45).

Станом на 23.06.2026 від відповідача у справі відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Також від сторін у справі жодних заяв про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених ГПК України не надходило.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Суд зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, подання відзиву, тощо.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги відсутність протягом тривалого часу будь-яких клопотань від сторін у справі, в яких останні заперечували б проти розгляду даної справи по суті, враховуючі, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами. За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання розумних строків вирішення спору справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРГАЗПОСТАЧ" (надалі постачальник або позивача) є суб`єктом господарювання, який діє на ринку природного газу відповідно до ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України, виданої НКРЕКП згідно постанови від 06.08.2021 № 1232, та забезпечує непобутових споживачів природним газом згідно укладених договорів постачання.

07 листопада 2024 року між Гончаренком Олегом Васильовичем (надалі споживач або відповідач) і Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРГАЗПОСТАЧ" був укладено Договір постачання природного газу № 1533-24 (надалі Договір).

Відповідно до умов п. 2.1. Договору за цим Договором, Постачальник зобов`язується поставити природний газ Споживачу в замовлених ним та погоджених Постачальником об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Відповідно до умов п. 3.5. Договору об`єм (обсяг) спожитого природного газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті Споживачем, визначається за підсумками розрахункового періоду на межі балансової належності об`єктів Споживача за даними комерційних вузлів обліку та на підставі Актів про фактичний об`єм розподіленого природного газу Споживачу за розрахунковий період, складених між Оператором ГРМ та Споживачем, у відповідності із кодексом ГРМ.

За підсумками розрахункового періоду, на підставі даних отриманих від Споживача та/або оператора ГРМ/ГТС Постачальник та Споживач до 13 числа місяця, що слідує за розрахунковим, підписують Акт приймання-передачі природного газу за розрахунковий період (п. 3.10. Договору).

Відповідно до умов п. 3.12. Договору Акти приймання-передачі природного газу підписані Сторонами відповідно до п. 3.10. Договору та рахунок-фактура є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником, у разі їх не підписання Споживачем, підставою для остаточних розрахунків є дані Постачальника сформовані на підставі обсягів споживання, отриманих з Інформаційної платформи ОГТСУ. Сторони погодили, що Постачальник направляє Споживачу рахунки та акти приймання-передачі на електронну адресу Споживача, зазначену у даному Договорі

Ціна за 1000 куб. м. газу, який передається Постачальником Споживачу, публікується Постачальником на Сайті. Споживач підписуючи даний Договір погоджується з таким порядком повідомлення про ціну природного газу, приймає її та зобов`язується розрахуватися з Постачальником за спожитий природний газ згідно ціни, розміщеної на Сайті на певний розрахунковий період. Сторони домовилися, що ціна газу повинна включати усі податки, збори і обов`язкові платежі, встановлені відповідно до чинного законодавства України (п. 4.1. Договору).

Відповідно до умов п. 4.5. Договору оплата обсягу споживаного газу, зазначеного Споживачем в заявці або в Додатку до Договору з урахуванням коригувальних заявок, якщо вони були подані Споживачем та погоджені Постачальником, за ціною, визначеною п. 4.1. Договору, має бути здійснена Споживачем щомісячно шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на банківський рахунок Постачальника в такому порядку:

- 100 % (сто відсотків) від вартості місячного фактично спожитого обсягу газу - до 15 числа місяця наступного за розрахунковим періодом (п. 4.5.1. Договору).

Грошові кошти, які надійшли від Споживача, Постачальник зараховує як попередню оплату або плату за газ поточного місяця, за умови відсутності у Споживача заборгованості за цим Договором за попередні місяці споживання. За наявності заборгованості Споживача за цим Договором Постачальник зараховує грошові кошти, які надійшли від Споживача, як погашення заборгованості за газ попередніх місяців споживання в хронологічному порядку виникнення такої заборгованості, який передається за цим Договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні Споживача призначення платежу (п. 4.6. Договору).

Пунктом 5.2.1. Договору встановлено обов`язок Споживача забезпечувати своєчасну та повну оплату, згідно з умовами Договору.

Відповідно до положень п. 6.1.1. Договору Постачальник має право отримувати від Споживача плату за природний газ.

За умовами Договору ціна за 1000 куб. м. газу публікується Постачальником на Сайті (https://cgp.com.ua/).

Так, відповідно до відомостей сайту позивача ціна за 1000 куб. м. газу, який передався Постачальником Споживачу: у лютому 2025 року дорівнювала 23082,00 грн з ПДВ, у березні 2025 року - 24981,96 грн.

Факт поставки відповідачу фактично спожитого природного газу підтверджується актами приймання-передачі спожитого природного газу за лютий-березень 2025 року.

Станом на дату подання позову, розрахунок за фактично спожитий протягом лютого-березня 2025 року природний газ споживачем в повному обсязі не здійснено, що підтверджується довідкою ПАТ «МТБ БАНК» вих. № 04/170-04/02 від 18.02.2026.

Щодо даних, вказаних в Довідці ПАТ «МТБ БАНК», відповідно до вимог пункту 4.6. Договору, позивач зазначає таке:

- платіж, який було здійснено споживачем 25.02.2025 в сумі 80091,46 грн зараховано в рахунок погашення заборгованості за спожитий природний газ у січні 2025 року;

- платіж, який було здійснено споживачем 06.05.2025 в сумі 20000,00 грн, зараховано як часткова оплата за спожитий природний газ у лютому 2025 року.

Позивач зазначає, що основна заборгованість відповідача перед позивачем по Договору станом на дату подання позовної заяви складає 93648,24 грн.

Також пунктом 8.3. Договору встановлено, що у разі несвоєчасної або неповної оплати за природний газ Споживач, окрім інфляційних та 3% річних, сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення

В подальшому, позивачем за прострочення оплати спожитого протягом періоду лютий-березень 2025 року природний газ нараховано відповідачу суму 3% річних у розмірі 2988,39 грн, суму пені у розмірі 15481,77 грн та суму інфляційних витрат у розмірі 5644,13 грн.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРГАЗПОСТАЧ" підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 916/385/19, від 13.02.2019 у справі №910/8729/18. А також подібний правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18, постанові Верховного Суду від 17.02.2022 у справі № 910/15096/21.

Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад у цій справі (подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23.06.2021 у справі № 917/1372/20, від 11.04.2023 у справі № 925/1573/20, від 10.05.2023 у справі № 920/343/22, від 06.06.2023 у справі № 920/277/22).

Суд зазначає, що Договір постачання природного газу № 1533-24 від 07.11.2024 був укладений між ОСОБА_1 (Споживач) та ТОВ «ЦЕНТРГАЗПОСТАЧ» (Постачальник), відповідно до п. 11.11 якого Споживач є фізичною особою, яка використовує природний газ для професійної та/або комерційної діяльності та прирівнюється до споживачів, що не є побутовими.

За умовами цього Договору та вимог Правил постачання природного газу Гончаренко О.В. є споживачем, що не є побутовим, оскільки тип об`єкта, за яким здійснювалося споживання газу, виникла заборгованість за Договором та належить Гончаренко О.В. на праві власності, є будинки для відпочинку котеджного типу, не є об`єктом житлової нерухомості, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав № 370719779 від 20.03.2024. Тобто даний об`єкт нерухомості використовується Гончаренком О.В. для здійснення ним господарської діяльності;

Згідно зі абз. 6 п. 3 р. І Правил постачання природного газу, фізичні особи, які використовують природний газ для професійної та/або комерційної діяльності, прирівнюються до споживачів, що не є побутовими, та укладають договір постачання природного газу згідно з розділом ІІ цих Правил (Порядок постачання природного газу споживачам, що не є побутовими).

З урахуванням вищевикладеного та приписів ГПК України, суд вважає, що цей спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Щодо суті спору.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Як встановлено судом, 07 листопада 2024 року між Гончаренком Олегом Васильовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРГАЗПОСТАЧ" був укладений Договір постачання природного газу № 1533-24.

На виконання умов Договору позивач у період з лютого по березень 2025 року здійснив постачання природного газу відповідачу в обсязі 4848,71 метрів кубічних, на загальну суму 113648,24 грн, що підтверджується актами приймання-передачі за період з лютого по березень 2025 року. Вказані акти підписані сторонами без будь-яких претензій та зауважень.

Судом встановлено, що відповідач свої договірні зобов`язання щодо повної оплати вартості спожитого газу виконав частково. 06.05.2025 відповідач перерахував позивачу лише 20000,00 грнза газ спожитий у лютому 2025 року, що підтверджується Довідкою ПАТ "МТБ БАНК" вих. № 04/170-04/02 від 18.02.2026 (т.1, а.с. 18).

Отже, матеріали справи свідчать, що відповідачем в порушення умов розділу IV Договору та ч. 1 ст. 530 ЦК України не було здійснено повної оплати за поставлений позивачем у лютому та березні 2025 року природний газ.

Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 93648,24 грн відповідачем суду не надано.

Отже, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, з огляду на доведеність порушення відповідачем зобов`язань з оплати поставленого позивачем природного газу, відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем 93648,24 грн, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 93648,24 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заявленої до стягнення пені.

Пунктом 8.3. Договору встановлено, що у разі несвоєчасної або неповної оплати за природний газ Споживач, окрім інфляційних та 3% річних, сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати природного газу, позивач заявив до стягнення 2322,13 грн пені, нарахованої за період прострочення з 16.03.2025 по 15.10.2025.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку заявленої до стягнення пені, з урахуванням визначених позивачем періодів, дійшов висновку про правильне її нарахування.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення суми пені у розмірі 15481,77 грн - є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.

Відповідно до розрахунків, наведених у позові, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення суму 3% річних за період прострочення з 16.03.2025 по 31.03.2026 у розмірі 2988,39 грн, а також суму інфляційних втрат за період прострочення з 01.04.2025 по 31.03.2026 у розмірі 5644,13 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла в постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків інфляційних витрат, та встановлено, що вони є вірними.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 5644,13 грн - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків 3% річних, та встановлено наявність помилок у здійснених позивачем розрахунках лише за період з 16.04.2025 по 31.03.2026 на суму боргу 22751,32 грн, які призвели до зайвого нарахування 3% річних.

Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") здійснив власний розрахунок 3% річних за період з 16.04.2025 по 31.03.2026 на суму боргу 22751,32 грн, який має наступні дані.

Розрахунок 3% річних здійснюється за формулою:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

з 16/04/2025 до 31/03/2026

22751,32 x 3 % x 350 : 365 : 100

Сума 3% річних за період з 16.04.2025 по 31.03.2026 складає 654,49 грн.

Отже, за період з 16.03.2025 по 31.03.2026 загальний розмір 3% річних становить 2958,47 грн (381,02+1922,96+654,49=2958,47).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума 3% річних лише у розмірі 2958,47 грн. В іншій частині вимог щодо стягнення 3% річних заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторін у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРГАЗПОСТАЧ" (01001, м. Київ, вул. Софіївська, буд. 25; код ЄДРПОУ 44092846, рахунок НОМЕР_2 в АБ "КЛІРИНГОВИЙ ДІМ", МФО 300647) суму заборгованості за спожитий природний газ по Договору постачання природного газу №1533-24 від 07.11.2024 у розмірі 93648,24 грн, суму 3% річних у розмірі 2958,47 грн, суму пені у розмірі 15481,77 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 5644,13 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2661,72 грн.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Рішення підписано 24.06.2026.

Суддя Нікітенко С.В.