Рішення № 137647499, 23.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2026 р. м. Київ Справа № 911/306/26

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД-ІНВЕСТ-АЛЬЯНС"»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІОН-3»

про стягнення 150 000,00 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Без виклику сторін.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД-ІНВЕСТ-АЛЬЯНС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІОН-3» про стягнення 150 000,00 грн. за Договором № 120522 від 12.05.2022 про надання поворотної фінансової допомоги.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/306/26 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Сторони належним чином повідомлені про дане судове провадження.

Відповідачем в ході розгляду спору відзиву на позов не подано, позовні вимоги по суті не заперечено та не спростовано, подано заяву про застосування строків позовної давності.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, Товариством з обмеженою відповідальністю «БУД-ІНВЕСТ-АЛЬЯНС» подано позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІОН-3» 150 000,00 грн. за Договором № 120522 від 12.05.2022 про надання поворотної фінансової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БУД-ІНВЕСТ-АЛЬЯНС» (позивач, Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІОН-3» (відповідач, Позичальник) укладено Договір № 120522 (надалі Договір) про надання поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до преамбули цього Договору позивач та відповідач дійшли згоди, що поворотна фінансова допомога це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами у порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

У пункті 2.1 Договору визначено, що поворотна фінансова допомога надається у національній валюті України в межах суми 150 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.2 Договору у разі якщо фактичний розмір фінансової допомоги, наданої Позичальнику за цим договором, виявиться меншим або більшим, ніж зазначено у п. 2.1 цього Договору, сумою поворотної допомоги вважатиметься фактично надана сума коштів.

Відповідно до п. 2.3 Договору, оскільки між Сторонами налагоджуються тісні взаємовигідні ділові стосунки, поворотна фінансова допомога надається Позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

Відповідно до п. 2.4 Договору поворотна фінансова допомога надається однією сумою або частинами. Перерахування здійснюється Позикодавцем на розрахунковий рахунок Позичальника.

На виконання вимог п. 2.4. Договору, 12.05.2022 позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 150 000,00 (сто п`ятдесят тисяч) грн., що підтверджується: платіжним дорученням № 16 від 12.05.2022 на суму 26 000,00 грн., платіжним дорученням № 15 від 12.05.2022 на суму 26 000,00 грн., платіжним дорученням № 14 від 12.05.2022 на суму 49 000,00 грн., платіжним дорученням № 13 від 12.05.2022 на суму 49 000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню 11.05.2023.

Відповідно до п. 3.2. цього Договору повернення грошових коштів Позичальником мало проводиться шляхом перерахування грошових коштів з боку Позичальника на розрахунковий рахунок Позикодавця у АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК».

У період з дати (12.05.2022) перерахування грошових коштів у сумі 150 000,00 грн. по дату подання цієї позовної заяви (03.02.2026) відповідач не перерахував грошові кошти у сумі 150 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 цього Договору Сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за даним Договором відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до п. 5.2 цього Договору у разі недосягнення згоди зацікавлена Сторона передає спір на розгляд компетентного судового органу в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Відповідно до п. 8.1 даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами їх зобов`язань за Договором.

В ході розгляду спору відповідачем не подано заперечень по суті позовних вимог, не заперечено факт укладення Договору та отримання від позивача фінансової допомоги.

У заяві про застосування строків позовної давності відповідач зазначає, що останнє повернення коштів ФОП Човган В.В. відбулося 08.02.2022 за платіжним доручення № Асф00001934 в сумі 6 000 грн., а позивач звернувся до суду 12.08.2025, тобто з пропуском трирічного терміну позовної давності, визначеного ст. 257 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до підпункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Матеріалами справи підтверджується факт перерахування позивачем на розрахунковий рахунок відповідача у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» НОМЕР_1 грошових коштів у сумі 150 000,00 (сто п`ятдесят тисяч) грн., що підтверджується: платіжним дорученням № 16 від 12.05.2022 на суму 26 000,00 грн., платіжним дорученням № 15 від 12.05.2022 на суму 26 000,00 грн., платіжним дорученням № 14 від 12.05.2022 на суму 49 000,00 грн., платіжним дорученням № 13 від 12.05.2022 на суму 49 000,00 грн. у якості фінансової допомоги за Договором, з призначенням платежу «поворотна фінансова допомога зг.дог № 120522 від 12.05.2022 без ПДВ».

Відповідачем відповідні кошти прийняті саме як фінансова допомога згідно з Договором № 120522 від 12.05.2022, факт підписання та укладення якого не заперечено та не спростовано та не поставлено під сумнів в момент отримання коштів.

В ході розгляду спору відповідачем не надано суду доказів повернення позивачу коштів фінансової допомоги, викладені у позові обставини відповідачем не заперечені та не спростовані.

Верховний Суд неодноразово формулював висновки щодо доказової бази на підтвердження факту сплати коштів, якими є належно оформлені первинні документи, а саме: прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення/повернення особою коштів у готівковій формі та банківська виписка у випадку внесення/повернення коштів у безготівковій формі. Такі висновки, викладені, зокрема у постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі № 169/506/17, від 24 червня 2021 року у справі № 686/19271/19 та від 02 червня 2020 року у справі № 902/672/16. Крім того, в останній постанові Верховний Суд зробив висновок про застосування частини третьої статті '9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Щодо викладених у позові обставин піддання відповідачем сумніву справжності підпису на Договорі фінансової допомоги, суд зазначає, що у ході розгляду даного спору відповідачем не заперечено та не спростовано ні факту укладення Договору поворотної фінансової допомоги, ні факту її отримання від позивача, не надано доказів повернення коштів. У зв`язку з чим, у суду відсутні підстави вважати Договір неукладеним, а кошти безпідставно перерахованими.

У постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: «суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини». Аналогічну правову позицію викладено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц та Касаційного господарського суду Верховного Суду у справі № 916/556/19 від 20.01.2020.

Щодо викладених у позові обґрунтувань дотримання строків позовної давності, суд звертає увагу позивача, що пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Також, п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022; в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023) було визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Відповідна норма була скасована п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України була виключена на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025 з 04.09.2025.

Таким чином, згідно з п. п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України строки позовної давності були зупинені.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 150 000,00 грн. заборгованості з повернення фінансової допомоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають у задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 123, 126, 129, 231, 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТІОН-3» (08001, Україна, Бучанський р-н, Київська обл., смт. Макарів, вул. Димитрія Ростовського, будинок 37 б, код ЄДРПОУ 33016295) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БУД-ІНВЕСТ-АЛЬЯНС» (08001, Україна, Бучанський р-н, Київська обл., смт. Макарів, вул. Димитрія Ростовського, будинок 37 б, код ЄДРПОУ 35574211) 150 000,00 грн. боргу з поворотної фінансової допомоги та 3328,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.П. Карпечкін