Ухвала суду № 137647277, 16.06.2026, Оболонський районний суд міста Києва

16.06.2026 Справа № 756/13334/25

Справа №756/13334/25

Провадження №2/756/1067/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року Оболонський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Тихої О.О., за участю секретаря судового засідання Бойко Г.Г., представника позивача Синюк Г.А., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Оболонського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

Під час підготовчого провадження 09.04.2026 представником позивача заявлено клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи з метою визначення причин залиття квартири АДРЕСА_1 , що належить позивачу, що мало місце 15.08.2023, оскільки вирішення вказаного питання потребує спеціальних знань. Проведення вказаної експертизи просила доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Витрати по проведення експертизи просила покласти на позивача.

У підготовчому судовому засіданні представник позивача підтримала вказане клопотання та просила призначити у справі судову будівельно-технічну експертизу.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суду не повідомила, про день, час та місце підготовчого судового засідання повідомлена у встановленому законом порядку.

Ознайомившись з клопотанням про призначення судової експертизи, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи в обсязі, необхідному для вирішення клопотання, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, принцип змагальності згідно ст.12 ЦПК України забезпечує повноту дослідження обставин справи. Даний принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Поданням своїх доказів, сторони реалізують право на доказування і одночасно виконують обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Отже, при вирішенні вказаного питання суд застосовує практику Європейського суду з прав людини, а також положення Конвенції, зокрема ст. 6, якою захищено право особи на справедливий судовий розгляд, що в свою чергу передбачає право на змагальність провадження. При цьому, кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Надання права комусь із сторін подати заяви чи клопотання з аргументами щодо предмету спору і не надання іншій стороні можливості відреагувати на такі аргументи - стало б свідченням порушення принципу рівності сторін.

Так, відповідно до статті 6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Белле проти Франції від 04 грудня 1995 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року).

ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії»).

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

З урахуванням наведеного, суворе трактування законодавства в частині подання доказів у цьому випадку позбавило б дотримання принципу рівності сторін та можливості коментувати чи спростовувати аргументи іншої сторони.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Пунктом 2 частини 2 статті 76 ЦПК України передбачено, що ці дані встановлюються, зокрема: висновками експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 103 ЦПК України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

З урахуванням викладеного, враховуючи зміст позовних вимог, а також заперечення проти заявлених позовних вимог, викладенні представником відповідача у відзиві на позовну заяву, скільки для з`ясування причин залиття необхідні спеціальні знання, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, суд вважає за необхідне призначити у справі судову будівельно-технічну експертизу.

Разом з цим, суд вважає, що клопотання представника позивача підлягає задоволенню частково, оскільки питання, з чиєї вини відбулося залиття квартири позивача, не належить до орієнтовних питань, які можуть бути поставлені експерту на вирішення будівельно-технічної експертизи, які зазначені в Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженій наказом Міністерства юстиції № 53/5 від 08.10.98.

Крім того слід зазначити, що експерт у висновку відповідає на суто технічні чи спеціальні питання, але остаточне рішення про вину у деліктних правовідносинах приймає лише суд на підставі усіх наявних доказів у справі.

Також суд відхиляє питання, чи є дії або бездіяльність балансоутримувача будинку причиною виникнення аварії, оскільки воно має неконкретизований характер, не зазначено, які саме дії чи бездіяльність маються на увазі.

Натомість, враховуючи підстави позову та підстави, з яких відповідач заперечує проти заявлених до нього вимог, суд вважає за доцільне поставити на вирішення експертів питання про те, чи призвела заміна чавунних радіаторів на алюмінієві у квартирі АДРЕСА_1 до виникнення аварії та залиття квартири АДРЕСА_1 , що мало місце 15.08.2023.

За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 103 ЦПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.

Враховуючи, що стороною відповідача не висловлено заперечень щодо експертної установи, якій позивач просить доручити проведення експертизи, суд вважає за необхідне проведення судової будівельно-технічної експертизи у даній справі доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Надати у розпорядження експертів матеріали цивільної справи №756/13334/25.

Зупинити провадження у справі на час проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 103 -104, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника позивача задовольнити частково.

Призначити у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (03057, м.Київ, вул. Сім`ї Бродських, 6).

На вирішення експертизи поставити наступні питання:

1)яка технічна причина залиття квартири АДРЕСА_1 , що мало місце 15.08.2023?

2)чи могло пошкодження радіаторів у квартирі АДРЕСА_1 виникнути внаслідок перевищення допустимого тиску у системі опалення під час гідравлічних випробувань теплових мереж на міцність і щільність?

3)чи існує причинно-наслідковий зв`язок між проведенням гідравлічних випробувань теплових мереж на міцність і щільність та пошкодженням системи опалення і залиттям квартири?

4)чи призвела заміна чавунних радіаторів на алюмінієві у квартирі АДРЕСА_1 до виникнення аварії та залиття квартири АДРЕСА_1 , що мало місце 15.08.2023?

Попередити експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.

Надати у розпорядження експертів матеріали цивільної справи за №756/13334/25.

Оплату вартості проведеної експертизи покласти на позивача ОСОБА_1 .

Провадження у справі зупинити до отримання висновку експерта.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Суддя О.О. Тиха