Рішення № 137646969, 03.06.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2988/26

Справа №754/19019/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

03 червня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Зотько Т. А.,

за участю секретаря судового засідання Юхименко А. Є.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної державної адміністрації в м. Києві, Служба у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради, виконавчий орган Яготинської міської ради як орган опіки та піклування, Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Деснянського районного суду міста з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної державної адміністрації в м. Києві, Служба у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради, виконавчий орган Яготинської міської ради як орган опіки та піклування, Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини. Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що позивач та відповідачка перебували у фактичних шлюбних відносинах, від яких народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З часу досягнення дитиною п`ятимісячного віку, позивач разом з відповідачкою та дитиною не проживав. Проте, у травні 2024 року позивач виявив дитину у жахливому стані та в антисанітарних умовах. Незважаючи на свій вік, дитина не говорила та важила менше норми. Як з`ясувалося у дитини було відсутнє свідоцтво про народження, відтак у вересні 2024 року позивач оформив документи про її народження. У лютому 2025 року після того як відповідачка залишила дитину без нагляду, позивач забрав дитину до себе. З того часу дитина проживає разом з позивачем та перебуває на його виключному утриманні. Слід зауважити, що під час обстеження дитини у серпні 2025 року стало відомо, що вона має вроджену вади розвитку заднього сегмента обох очей, в результаті чого їй було надано статус інваліда-дитинства. За вказаних обставин позивача було звільнено із військової служби у запас, а відтак визначення місця проживання Христини із батьком жодним чином не впливає на військовий обов`язок позивача, оскільки він вже звільнений із військової служби. Встановлення місця проживання дитини разом із батьком має на меті убезпечити дитину від ймовірного самовільного змінення її місця проживання матір`ю, яка по суті є небезпечною для Христини, внаслідок проживання разом. На даний час позивач проживає разом з донькою в будинку своєї матері, що розташований по АДРЕСА_1 та отримує державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю». Так, відповідачка за час проживання дитини з батьком з`являлася за місцем знаходження дитини у стані наркотичного сп`яніння та вимагала повернути її за своїм місцем проживання. Поведінка відповідачки була агресивною, в результаті чого позивач не розуміє чого можна очікувати від відповідачки по відношенню до себе та дитини. В той же час, відповідачка наразі відбуває умовний термін покарання, згідно вироку Деснянського районного суду м. Києва від 02 липня 2025 року по справі № 754/3547/25. Відтак, позивач через побоювання самостійної зміни відповідачкою місця проживання дитини вважає за необхідне звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 17.11.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та призначено підготовче засідання.

03.12.2025 та 22.01.2026 року через систему «Електронний суд» від представника Служби у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради надійшли додаткові пояснення по справі.

У підготовчому судовому засіданні від 28.01.2026 року представником органу опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації було подано висновок про визначення місця проживання дитини.

04.02.2026 року на адресу суду від Деснянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла витребувана копія актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

04.03.2026 року на адресу суду від Служби у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради надійшов висновок про визначення місця проживання малолітньої дитини.

10.03.2026 року через систему «Електронний суд» від представника Яготинської міської ради надійшло клопотання про долучення висновку про визначення місця проживання дитини.

03.04.2026 року на адресу суду від Служби у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради надійшла заява про розгляд справи у відсутності їх представника.

Ухвалою суду, постановленою шляхом внесення до протоколу судового засідання від 22.04.2026 було закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

03.06.2026 року через систему «Електронний суд» від представника Яготинської міської ради надійшла заява про розгляд справи у відсутності їх представника.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд про їх задоволення, посилаючись на викладені у ньому обставини.

Відповідачка у судове засідання не прибула, про розгляд справи повідомлялась належним чином, шляхом направлення поштової кореспонденції суду за зареєстрованим у визначеному законом порядку місцем проживання останньої. Відзиву на позовну заяву від відповідачки до суду не надходило.

Представники третіх осіб в ході розгляду справи подали до суду заяви про розгляд справи у відсутності їх представників.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, суд, вважав за можливе розглянути справу без участі відповідачки на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи та, враховуючи положення ст.ст. 280-281 ЦПК України постановити заочне рішення у справі.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні у справі письмові докази, та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а/з № 21).

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За частинами першою, другою статті 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У відповідності до ч.3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Принцип загальної і рівної відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини закріплений і нормами міжнародного права ст. 18 Конвенції про права дитини проголошено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Рівності прав і обов`язків батьків стосовно дітей необхідно дотримуватися незалежно від наявності або відсутності шлюбу між ними.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із вимогами ст.ст. 150, 153, 155 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з п. п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Як вбачається з Висновку №102-529 від 28.01.2026 року, наданого Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, щодо визначення місця проживання малолітніх дітей, на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини (протокол від 22.01.2026 року № 2) вирішено за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком - ОСОБА_1 .

Відповідно до Висновку затвердженого рішенням Яготинськї міської ради, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, щодо визначення місця проживання малолітніх дітей, вирішено за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком - ОСОБА_1 .

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо дитини, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітнього. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, його вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (пункт 1). При цьому зазначена стаття містить застереження, згідно з яким органи державної влади не можуть утручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (пункт 2).

Згідно зі статтями 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Малолітня дитина не повинна, крім виняткових обставин, відокремлюватися від матері. Суспільство і органи влади повинні забезпечити необхідний догляд за дітьми, які залишилися без піклування сім`ї або без адекватних засобів підтримки.

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Крім того, судом враховано статтю 51 Конституції України, яка гарантує кожному із подружжя рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Схожа норма міститься також у частині шостій статті 7 Сімейного кодексу України, відповідно до якої рівність прав і обов`язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно зі вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, зважаючи на те, що дитина проживає разом з батьком, останнім створені належні умови проживання та виховання для дитини, а тому в інтересах дитини, суд, приходить до висновку про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком.

На підставі викладеного та керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст. 7, 141, 153, 157 159, 160, 161 СК України, ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, Законом України "Про охорону дитинства", Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 р. (з послід. змінами), суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної державної адміністрації в м. Києві, Служба у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради, виконавчий орган Яготинської міської ради як орган опіки та піклування, Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком - ОСОБА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Дані позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Дані відповідачки: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Дані третіх осіб: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, ЄДРПОУ 37501695, місцезнаходження: м. Київ, просп. Червоної Калини, 21-Г.

Служба у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради, ЄДРПОУ 44086918, місцезнаходження: м. Яготин, вул. Незалежності, 110.

Виконавчий орган Яготинської міської ради як орган опіки та піклування, ЄДРПОУ 05408823, місцезнаходження: м. Яготин, вул. Незалежності, 67.

Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування, ЄДРПОУ 37415088, місцезнаходження: м. Київ, просп. Червоної Калини, 29.

Повний текст рішення суду виготовлено 24.06.2026.

Суддя: Т. А. Зотько