Рішення № 137646891, 24.06.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/5332/26

Провадження №: 2/752/8410/26

РІШЕННЯ

Іменем України

24.06.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Кирильчук І.А.

при секретарі судового засідання - Сінчук І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у залі судового засідання в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №731298025 від 06 серпня 2021 року в розмірі 86 588,23 грн, сплачений судовий збір в розмірі 2 662, 40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 06 серпня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») уклали з ОСОБА_1 кредитний договір №731298025, який вчинено в електронній формі та підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язання відповідно до договору виконало у повному обсязі, надало позичальнику грошові кошти у розмірі 8 100,00 грн, шляхом перерахування через банк-провайдер. Проте, в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума кредиту становить 22 000,00 грн. Відповідач взятих на себе зобов`язань за кредитним договором не виконав.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») укладено договір факторингу № 28/1118-01.

В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» строк дії договору факторингу продовжувався додатковими угодами, а предметом договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Зазначає, що договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, в редакції та з урахуванням додаткових угод до нього, встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), а не тільки ті вимоги, які існували на момент укладення договору.

Право вимоги за кредитним договором №731298025 від 06 серпня 2021 року перейшло до ТОВ «Таліон -Плюс» 04 січня 2022 року відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги № 167.

В подальшому, 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого право вимоги за кредитним договором №731298025 від 06 серпня 2021 року до ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

20 жовтня 2023 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС » уклали договір факторингу №20/10/23-03, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №731298025 від 06 серпня 2021 року.

Просить, позовні вимоги задовольнити.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями позовну заяву передано на розгляд судді Кирильчук І.А.

Ухвалою від 09 березня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва прийняв заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Роз`яснив сторонам їхні процесуальні права подати заяви по суті справи та встановив процесуальні строки.

Також, частково задоволено клопотання ТОВ «ФК «Ейс» про витребування доказів, витребувано в Банка-емітента АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ: 14360570, електронна адреса: cancelyaria@privatbank.ua):

1. Інформацію:

- чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжну картку (платіжні картки) :

маска Карти: НОМЕР_4

- про факт зарахування коштів :

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_4; за період від 06.08.2021 до 11.08.2021 в сумі 8100,00 грн.; емітент Карти - АТ КБ "ПРИВАТБАНК";

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_4; за період від 15.08.2021 до 20.08.2021 в сумі 500,00 грн.; емітент Карти - АТ КБ "ПРИВАТБАНК";

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_4; за період від 26.08.2021 до 31.08.2021 в сумі 200,00 грн.; емітент Карти - АТ КБ "ПРИВАТБАНК";

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_4; за період від 26.08.2021 до 31.08.2021 в сумі 1600,00 грн.; емітент Карти - АТ КБ "ПРИВАТБАНК";

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_4; за період від 27.08.2021 до 01.09.2021 в сумі 500,00 грн.; емітент Карти - АТ КБ "ПРИВАТБАНК";

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_4; за період від 29.08.2021 до 03.09.2021 в сумі 1500,00 грн.; емітент Карти - АТ КБ "ПРИВАТБАНК";

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_4; за період від 29.08.2021 до 03.09.2021 в сумі 300,00 грн.; емітент Карти - АТ КБ "ПРИВАТБАНК";

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_4; за період від 29.08.2021 до 03.09.2021 в сумі 5750,00 грн.; емітент Карти - АТ КБ "ПРИВАТБАНК";

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_4; за період від 20.09.2021 до 25.09.2021 в сумі 1500,00 грн.; емітент Карти - АТ КБ "ПРИВАТБАНК";

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_4; за період від 23.09.2021 до 28.09.2021 в сумі 500,00 грн.; емітент Карти - АТ КБ "ПРИВАТБАНК";

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_4; за період від 24.09.2021 до 29.09.2021 в сумі 1550,00 грн.; емітент Карти - АТ КБ "ПРИВАТБАНК";

- чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) ;

- чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за платіжною карткою (платіжними картками):

маска Карти: НОМЕР_4

- та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

2.У разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ):

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_4 ; за період від 06.08.2021 до 11.08.2021 в сумі 8100,00 грн.; емітент Карти - АТ КБ "ПРИВАТБАНК";

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_4; за період від 15.08.2021 до 20.08.2021 в сумі 500,00 грн.; емітент Карти - АТ КБ "ПРИВАТБАНК";

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_4; за період від 26.08.2021 до 31.08.2021 в сумі 200,00 грн.; емітент Карти - АТ КБ "ПРИВАТБАНК";

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_4; за період від 26.08.2021 до 31.08.2021 в сумі 1600,00 грн.; емітент Карти - АТ КБ "ПРИВАТБАНК";

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_4; за період від 27.08.2021 до 01.09.2021 в сумі 500,00 грн.; емітент Карти - АТ КБ "ПРИВАТБАНК";

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_4; за період від 29.08.2021 до 03.09.2021 в сумі 1500,00 грн.; емітент Карти - АТ КБ "ПРИВАТБАНК";

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_4; за період від 29.08.2021 до 03.09.2021 в сумі 300,00 грн.; емітент Карти - АТ КБ "ПРИВАТБАНК";

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_4; за період від 29.08.2021 до 03.09.2021 в сумі 5750,00 грн.; емітент Карти - АТ КБ "ПРИВАТБАНК";

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_4; за період від 20.09.2021 до 25.09.2021 в сумі 1500,00 грн.; емітент Карти - АТ КБ "ПРИВАТБАНК";

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_4; за період від 23.09.2021 до 28.09.2021 в сумі 500,00 грн.; емітент Карти - АТ КБ "ПРИВАТБАНК";

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_4; за період від 24.09.2021 до 29.09.2021 в сумі 1550,00 грн.; емітент Карти - АТ КБ "ПРИВАТБАНК";

- витребувати інформацію у вигляді:

первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти Позичальника)

повного номера рахунка (рахунків) що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ):

маска Картки:

НОМЕР_4 3 .У випадку, якщо номер телефону НОМЕР_3 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за платіжною карткою (платіжними картками):

маска Картки: НОМЕР_4

-витребувати номери телефонів що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (Клієнта банку) за платіжною карткою (платіжними картками):

маска Картки: НОМЕР_4 .

У задоволенні іншої частини клопотання про витребування доказів відмовлено.

09 квітня 2026 року на виконання ухвали суду від 09 березня 2026 року до суду надійшов лист, у якому АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_7 ), на яку 06 серпня 2021 року було зараховано кошти в розмірі 8 100,00 грн, 23 вересня 2021 року - 500,00 грн, 27 серпня 2021 року - 500,00 грн, 15 серпня 2021 року - 500,00 грн, 26 серпня 2021 року - 200,00 грн, 26 серпня 2021 року - 1 600,00 грн, 29 серпня 2021 року - 1 500,00 грн, 20 вересня 2021 року - 1 500,00 грн, 29 серпня 2021 року - 300,00 грн, 29 серпня 2021 року - 5 750,00 грн, 24 вересня 2021 року - 1 550,00 грн. Також Банк повідомив, що номер телефону НОМЕР_3 знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та був/є фінансовим номером. До листа АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надано виписку по рахунку банківської картки № НОМЕР_4 ( НОМЕР_7 ) за період з 06 серпня 2021 року по 20 серпня 2021 року, з 26 серпня 2021 року по 03 вересня 2021 року, з 20 вересня 2021 року по 29 вересня 2021 року.

Будь-яких інших клопотань та заяв представник позивача не заявляв.

Копія позову з додатками була направлена відповідачу позивачем при зверненні до суду в системі «Електронний суд» у порядку виконання вимог абзацу 2 частини першої статті 177 ЦПК України.

Відповідач по справі повідомлявся судом про розгляд справи у встановленому законом порядку, шляхом направлення поштової кореспонденції на адресу зареєстрованого місця проживання, однак поштові відправлення повернулось з відміткою «Повернення. Адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно постанов Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18, від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 725/486/22, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Відповідно до положень частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом установлено, що 06 серпня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали Договір кредитної лінії №731298025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписано відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов пункту 1.1 договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язався надати позичальникові кредит на суму 22 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом.

Пунктом 1.2 договору визначено, що сума кредитного ліміту, вказана в пункті 1.1. Договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 8 100 грн 00 коп одразу після укладення договору, який має бути повернуто до 03 грудня 2021 року.

Позичальник в будь-який час протягом дисконтного періоду дії договору може збільшити суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. Повернення кредиту в повному обсязі позбавляє права позичальника отримати нові транші, а договір вважається припиненим шляхом його повного виконання (пункт 1.4 договору).

Згідно з пунктом 1.7 договору, кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 03 грудня 2021 року. У випадку надання першого траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Відповідно до пункту 1.8 договору, строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплатити всіх нарахованих процентів, за умови активації позичальником в особистому кабінеті функції продовження дисконтного періоду.

Також, 06 серпня 2021 року ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, у якому міститься інформація про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші умови. Умови кредитування аналогічні умовам, погодженим сторонами у вищевказаному кредитному договорі №731298025 від 06 серпня 2021 року.

Умови укладеного між TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем кредитного договору були погоджені сторонами у встановленому законом порядку і відповідач проти них не заперечував.

Вказане також стверджується довідкою щодо дій позичальника ОСОБА_1 в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», з якої вбачається, що 06 серпня 2021 року о 14:11:16 год на мобільний номер телефону НОМЕР_8 , ТOB «Манівео швидка фінансова допомога» відправило одноразовий ідентифікатор (підписання договору) MNV69K4J для підписання кредитного договору № №731298025; о 14:12:25 год відповідач ввела вказаний ідентифікатор.

ОСОБА_1 вказала реквізити електронного платіжного засобу (банківської платіжної картки) № НОМЕР_4 для перерахування грошових коштів отриманих в кредит.

Згідно довідки щодо дій позичальника в ІТС, відбулося 10-етапне збільшення кредитного ліміту, а саме 15 серпня 2021 року на суму 500,00 грн, 26 серпня 2021 року на суму 1 600,00 грн, 26 серпня 2021 року на суму 200,00 грн, 27 черпня 2021 року на суму 500,00 грн, 29 серпня 2021 року на суму 5 750,00 грн, 29 серпня 2021 року на суму 300,00 грн, 29 серпня 2021 року на суму 1 500,00 грн, 20 вересня 2021 року на суму 1 500,00 грн, 23 вересня 2021 року на суму 500,00 грн, 24 вересня 2021 року на суму 1 550,00 грн. Окрім того, позичальником, з метою продовження дисконтного періоду сплачено проценти 04 вересня 2021 року на суму 1 645,15 грн, 04 жовтня 2021 року на суму 6 156,61 грн, 04 листопада 2021 року на суму 5 660,29 грн, 30 грудня 2021 року на суму 1 275,00 грн.

Відповідно до платіжних доручень від 27 серпня 2021 року, 06 серпня 2021 року, 24 вересня 2021 року, 23 вересня 2021 року, 20 вересня 2021 року, 29 серпня 2021 року, 26 серпня 2021 року та 15 серпня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти на загальну суму 22 000 грн. 00 коп.

09 квітня 2026 року на виконання ухвали суду від 09 березня 2026 року до суду надійшов лист, у якому АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_7 ), на яку 06 серпня 2021 року було зараховано кошти в розмірі 8 100,00 грн, 23 вересня 2021 року - 500,00 грн, 27 серпня 2021 року - 500,00 грн, 15 серпня 2021 року - 500,00 грн, 26 серпня 2021 року - 200,00 грн, 26 серпня 2021 року - 1 600,00 грн, 29 серпня 2021 року - 1 500,00 грн, 20 вересня 2021 року - 1 500,00 грн, 29 серпня 2021 року - 300,00 грн, 29 серпня 2021 року - 5 750,00 грн, 24 вересня 2021 року - 1 550,00 грн. Також Банк повідомив, що номер телефону НОМЕР_3 знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та був/є фінансовим номером. До листа АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надано виписку по рахунку банківської картки № НОМЕР_4 ( НОМЕР_7 ) за період з 06 серпня 2021 року по 20 серпня 2021 року, з 26 серпня 2021 року по 03 вересня 2021 року, з 20 вересня 2021 року по 29 вересня 2021 року.

Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в загальній сумі 22 000,00 грн. ОСОБА_1 на її банківську карту № НОМЕР_4 , що в свою чергу, є доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося відступити ТОВ «Таліон Плюс» зазначені у відповідних реєстрах вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором .

Згідно із пунктом 2.1 укладеного договору, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Згідно пунктом 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року строк дії договору закінчується 28 листопада 2019 року.

28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Додаткову угоду № 19 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди та виклали пункт 8.2 Договору в наступній редакції «Строк дії цього Договору починає перебіг у момент, визначений у пункті 8.1. цього Договору, та закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором».

31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Додаткову угоду № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, за умовами якої договір факторингу викладено в новій редакції та продовжено строк дії договору до 31 грудня 2021 року

31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Додаткову угоду № 27 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, за умовами якої договір факторингу викладено в новій редакції та продовжено строк дії договору до 31 грудня 2022 року.

31 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Додаткову угоду № 31 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, за умовами якої договір факторингу викладено в новій редакції та продовжено строк дії договору до 31 грудня 2023 року.

31 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Додаткову угоду № 32 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, за умовами якої договір факторингу викладено в новій редакції та продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

05 серпня 2020 року між ТОВ «ТаліонПлюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого додатковими угодами №2,№3 продовжено до 30 грудня 2024 року, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату та на умовах, визначених Договором.

20 жовтня 2023 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу № 20/10/23-03, за умовами цього договору ТОВ «ФК «Ейс» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (ціна продажу) за плату, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступити ТОВ «ФК «Ейс» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

Відповідно до Реєстру божників від 20 жовтня 2023 року до Договору факторингу 20/10/23-03, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №731298025 від 06 серпня 2021 року на загальну суму 86 588,23 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Із дослідженого судом договору №731298025 від 06 серпня 2021 року встановлено, що його укладено в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що договір №731298025 від 06 серпня 2021 року укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатору, та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З наданих матеріалів вбачається, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Кредитний договір містить персональні дані клієнта, зокрема, зазначення номеру банківського рахунку/картки, паспортних даних відповідача, адреси проживання/реєстрації та контактної інформації.

Судом установлено, що укладений між сторонами договір №731298025 від 06 серпня 2021 року відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Відповідно до статей 525,526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Судом встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було перераховано грошові кошти у розмірі 22 000,00 грн. на користь відповідача, що підтверджується випискою по рахунку банківської картки № НОМЕР_4 ( НОМЕР_7 ) за період з 06 серпня 2021 року по 20 серпня 2021 року, з 26 серпня 2021 року по 03 вересня 2021 року, з 20 вересня 2021 року по 29 вересня 2021 року.

Вказані докази є належними та достатніми для висновку про виконання первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свого обов`язку за кредитним договором № 731298025.

Жодних доказів на спростування факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, відповідачем надано не було.

Однак відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів за договором №731298025 від 06 серпня 2021 року належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунку позивача станом на 26 грудня 2025 року становить 86 588,23 грн. що складається із 21 998,05 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 64 590,18 грн - прострочена заборгованість за процентами.

Відповідно до частин першої та третьої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, висловлена позиія, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитороа не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Враховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу, який прийняв права вимоги до боржника, в тому числі і відповідача за договором факторингу не повернуті, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Тому, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом (за тілом кредиту), що складає 21 998,05 грн є такими, що підлягають задоволенню.

В свою чергу, з боку відповідача не надано до суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог позивача, а також у відповідності до вимог статті 81 ЦПК України жодного належного та допустимого доказу в спростування доводів позивача щодо наявної заборгованості за тілом кредиту.

Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Стосовно вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у загальному розмірі 64 590,18 грн, з цього приводу суд зазначає про наступне.

Так, як вже зазначалось, умовами кредитного Договору №731298025 від 06 серпня 2021 року, позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

Проценти за користування кредитом нараховуються на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, з дня видачі кредиту до дати фактичного повного повернення кредиту, протягом строку визначеного договором.

З огляду на викладене, сума заборгованості по відсоткам є обгрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Водночас відповідачем не було надано жодних доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості.

Окрім того, суд звертає увагу, що незгода відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій контррозрахунок.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 234/3840/15. У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

Враховуючи те, що позичальник (відповідач) не виконав умови договору та не повернув у встановлений строк отримані кошти, продовжує ними користуватися, то з урахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками в загальному розмірі 64 590,18 грн, які передбачені умовами кредитного договору.

Отже, суд звертає увагу, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит, умовами якого передбачено та встановлено проценти за користування кредитними коштами, з чим погодився відповідач підписуючи вказаний договір (з усіма їхніми умовами).

Так, з наявних матеріалів справи вбачається, що відсотки нараховані первісними кредиторами, з боку позивача з моменту отримання права вимоги до відповідача, не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій, відсотки нараховані у відповідності до умов вищевказаного договору, розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору.

З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк кошти не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов`язанням згідно договору від №731298025 від 06 серпня 2021 року у розмірі 86 588,23 грн, що підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, знайшли підтвердження під час судового розгляду справи, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини третьої ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

При зверненні до суду з вказаним позовом, позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС»» були понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 662,40 гривень, які документально підтверджені.

Зазначена сума судового збору була сплачена враховуючи те, що позовна заява позивачем була подана до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», то у відповідності до ЗУ «Про судовий збір», застосовується понижуючий коефіцієнт 0,8, що узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в ухвалах від 14 грудня 2021року у справі № 9901/454/21, від 31 січня 2022 року у справі № 316/356/20, від 03 лютого 2022 року у справі № 300/1617/21, від 14 лютого 2022 року у справі № 560/4216/21, від 15 лютого 2022 року у справі № 560/8629/21.

Згідно з частиною першою, другою та третьою ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень частини четвертої ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, укладеного з адвокатським бюро «Соломко і партнери», додаткової угоди №25770500985 від 01 вересня 2025 року до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, акту прийому-передачі наданих послуг від 29 грудня 2025 року на загальну суму 7 000,00 грн.

В акті прийому-передачі наданих послуг від 29 грудня 2025 року зазначено, що на складання позовної заяви, адвокат витратив 2 години, вартість склала 5 000,00 грн; на вивчення матеріалів справи, адвокат витратив 2 години, сума склала 1 000,00 грн; на підготовку адвокатського запиту щодо надання інформації, адвокат витратив 1 годину, вартість робіт склала 500,00 грн, на підготовку та подачу клопотання щодо отримання інформації, адвокат витратив 1 годину, вартість робіт склала 500,00 грн,загалом 7 000,00 грн.

Так, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що дійсно між позивачем та адвокатом склалися договірні відносини стосовно надання правової допомоги.

Згідно додаткової постанови Верховного суду від 23 грудня 2021 року в справі № 923/560/17 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 Цього Кодексу). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року зі справи N 922/445/19.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про доведеність позивачем понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції у розмірі 10 500,00 грн. Пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя N R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

ВС зауважив, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв. Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частин п`ятої статті 141 ЦПК України, виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Відповідач не подав заперечень щодо витрат на правничу допомогу та не подав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Враховуючи, що судом позовні вимоги позивача задоволені в повному обсязі, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судового збору у сумі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статями 526, 549, 550, 611, 613, 615, 627, 629, 631, 638, 639, 1048, 1054 ЦК України, статями 12, 13, 81, 133, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №731298025 від 06 серпня 2021 року в розмірі 86 588 (вісімдесят шість тисяч п`ятсот вісімдесят вісім) грн 23 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у розмірі 2 662 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, офіс 13, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду виготовлено 24 червня 2026 року.

Суддя І.А. Кирильчук