Ухвала суду № 137646638, 24.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

24.06.2026Справа № 910/7484/26

Суддя Господарського суду міста Києва Мандриченко О.В., розглянувши, без виклику представників сторін,

заяву Київської міської ради;

про забезпечення позову.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулася Київська міська рада (далі також - Рада, заявник) з позовною заявою, в якій просить усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою (кадастровий номер 8000000000:75:320:0001) площею 63,6 кв. м. шляхом зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРУКРШИНА» знести об`єкт самочинного будівництва, а саме: об`єкт нерухомого майна загальною площею 63,6 кв. м, нежитлова, будівля літ. «А» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2464076380000), що розташований за адресою АДРЕСА_1 та звільнити самовільно зайняту вказану земельну ділянку привівши її у придатний для використання стан.

Також Київська міська рада звернулася до господарського суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить:

- до набрання, рішенням, у, справі законної сили накласти арешт на нерухоме майно, а саме: на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000-75:320:0001) площею 63,6 кв. м., а саме: на об`єкт нерухомого майна загальною площею 63,6 кв. м, нежитлова будівля літ. «А» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 246407638000), яке зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРУКРШИНА» (код ЄДРПОУ 33155226);

- до набрання рішенням законної сили заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну, реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функції державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно приймати рішення про державну реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін, інше) стосовно земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000 75:320:0001): площею 63,6 кв. м., а саме: на об`єкт нерухомого майна загальною площею 63,6 кв. м, нежитлова будівля літ. «А» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2464076380000) (далі також - Нежитлова будівля), яка зареєстрована у Державному реєстрі речових право на нерухоме майно на праві приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРУКРШИНА» (код ЄДРПОУ 33155226), та вносити будь-які записи про такі зміни для Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Обґрунтовуючи свою заяву про забезпечення позову заявник вказує, що йому з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що державним реєстратором П`ятої київської державної нотаріальної кантори Наумовим Віталієм Володимировичем (далі державний реєстратор Наумов В.В.) прийнято рішення від 24.09.2021 № 60573034 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) зареєстровано право власності на громадський будинок з господарськими, (допоміжними) будівлями та спорудами літ. А, що розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:75:320:0001) площею 63.6, кв. м., яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Земельна ділянка).

Як вказує заявник, в подальшому, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу міста Києва Зубковою Ольга Леонідівна (далі - приватний нотаріус Зубкова О.Л.), прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.06.2023 № 67867492, яким за Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРУКРШИНА» (далі - ТОВ «ІНТЕРУКРШИНА»), зареєстровано право власності на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, літ. А, загальною площею, 63, 6 кв. м, на АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці (кадастровий номер. 8000000000:75:320:0001).

Рада наголошує на тому, що зазначений Об`єкт нерухомого майна площею 63,6 кв.м. розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:90:320:0001) за адресою: АДРЕСА_1, належить до земель комунальної форми власності територіальної громади міста Києва.

Заявник звертає увагу, що Київська міська рада не приймала будь-яких рішень, щодо передачі Земельної ділянки ні ТОВ «ІНТЕРУКРШИНА» ні іншим, фізичним чи юридичним особам, а рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу міста Києва Зубковою Ольгою Леонідівною про державну реєстрацію права власності від 02.06.2023 № 67867492 щодо реєстрації права власності на Об`єкти нерухомого майна призводять до незаконного набуття прав на Земельну ділянку, а отже за даних обставин, у Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРУКРШИНА» вбачається можливість та намір щодо подальшого відчуження Об`єкту нерухомого майна фізичним, юридичним особам, що значно ускладнить або й унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог Київської міської ради про усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Тож, при вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Тобто особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідності вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вказує, що Рада, у своїй позовній заяві, просить усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою (кадастровий номер 8000000000:75:320:0001) площею 63,6 кв. м. шляхом зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРУКРШИНА» знести об`єкт самочинного будівництва, а саме: об`єкт нерухомого майна загальною площею 63,6 кв. м, нежитлова, будівля літ. «А» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2464076380000), що розташований за адресою АДРЕСА_1 та звільнити самовільно зайняту вказану земельну ділянку привівши її у придатний для використання стан.

Як вбачається з матеріалів справи, державним реєстратором П`ятої київської державної нотаріальної кантори Наумовим Віталієм Володимировичем (далі державний реєстратор Наумов В.В.) прийнято рішення від 24.09.2021 № 60573034 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) зареєстровано право власності на громадський будинок з господарськими, (допоміжними) будівлями та спорудами літ. А, що розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:75:320:0001) площею 63.6, кв. м., яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1.

Поставою для внесення державним реєстратором Наумовим В.В. даного рішення, стало довідка про показники об`єкта нерухомого майна, серія та номер: 11, виданий 30.07.2021, видавник: ТОВ «Тоскор».

В подальшому, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу міста Києва Зубковою Ольга Леонідівна (далі - приватний нотаріус Зубкова О.Л.), прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.06.2023 № 67867492, яким за Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРУКРШИНА» (далі - ТОВ «ІНТЕРУКРШИНА»), зареєстровано право власності на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, літ. А, загальною площею, 63, 6 кв. м, на АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці (кадастровий номер. 8000000000:75:320:0001).

Підставою винесення даного рішення є: акт приймання-передачі, серія та номер: б/н, виданий 29.05.2023, видавник: ТОВ «ІНТЕРУКРШИНА», ОСОБА_1 , рішення про передачу майна, речових прав на майно як внесок (внесення майна до статутного (складеного капіталу (статутного фонду), вступні, членські та лові внески, членів кооперативу тощо). Серія та Номер: б/н виданий 29.05.2023: видавник: ОСОБА_1., ОСОБА_2.

При цьому, суд вказує, що власником Земельної ділянки є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради.

Як визначено ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить:

а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок комунальної власності із постійного користування відповідно до цього Кодексу;

ґ) викуп земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

д) організація землеустрою;

ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;

ї) встановлення та зміна меж сіл, селищ;

ї-1) внесення до Кабінету Міністрів України пропозицій щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст у випадках, передбачених законом;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить:

а) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону;

б) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом;

в) здійснення інших повноважень у галузі земельних відносин відповідно до закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 127 Земельного кодексу України, органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За змістом ч. 1-3, 6, 8 ст. 128 Земельного кодексу України, продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Особливості продажу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, встановлюються законом. Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки. До заяви додаються: документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд); копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу. копія свідоцтва про реєстрацію постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України - для юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства іноземної держави. Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови. Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки. Ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться суб`єктами господарювання, які є суб`єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель відповідно до закону, на замовлення органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Фінансування робіт з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється за рахунок внесеного покупцем авансу, що не може бути більшим ніж 20 відсотків вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки. Сума авансового внеску зараховується до ціни продажу земельної ділянки. У разі відмови покупця від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сума авансового внеску не повертається.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Як визначено п. 34 ч. 1 ст. 26 вказаного Закону, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з ч. 1 - 3 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Однак, Київська міська рада не приймала будь-яких рішень, щодо передачі Земельної ділянки ні ТОВ «ІНТЕРУКРШИНА» ні іншим, фізичним чи юридичним особам. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Суд наголошує, що не допускається набуття, права, власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності, на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18).

При цьому суд вказує, що державним реєстратором П`ятої київської державної нотаріальної кантори Наумовим Віталієм Володимировичем (далі державний реєстратор Наумов В.В.) прийнято рішення від 24.09.2021 № 60573034 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) зареєстровано право власності на громадський будинок з господарськими, (допоміжними) будівлями та спорудами літ. А, що розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:75:320:0001) площею 63.6, кв. м., яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу міста Києва Зубковою Ольга Леонідівна (далі - приватний нотаріус Зубкова О.Л.), прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.06.2023 № 67867492, яким за Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРУКРШИНА», зареєстровано право власності на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, літ. А, загальною площею, 63, 6 кв. м., на АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці (кадастровий номер. 8000000000:75:320:0001).

Тобто, право власності на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, літ. А, загальною площею, 63, 6 кв. м, на АДРЕСА_1 , що розташований на Земельній ділянці (кадастровий номер. 8000000000:75:320:0001), яка належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, набувалося фізичною особою, яка, в подальшому, передала ТОВ «ІНТЕРУКРШИНА» вказане право на підставі рішення про передачу майна, речових прав на майно як внесок (внесення майна до статутного (складеного капіталу (статутного фонду), вступні, членські та лові внески, членів кооперативу тощо).

Суд зазначає, що відповідно до відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, враховуючи правомочності власника, які визначені у ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, суд вказує, що обґрунтованим є припущення Ради про ймовірність відчуження ТОВ «ІНТЕРУКРШИНА» спірного майна, що в подальшому може призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів Ради в межах даної справи.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки такі обмеження господарюючого суб`єкта можуть призвести до незворотних наслідків.

Суд також зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Отже, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матимуть відповідачі необхідну суму грошових коштів, а отже застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язано із предметом позову.

Наведені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 17.06.2022 у справі №910/2382/21, згідно із якою виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Суд вважає, що такий захід забезпечення, як накладення арешту на майно ТОВ «ІНТЕРУКРШИНА», яке розташоване на земельній ділянці комунальної власності м. Києва, яка безоплатно використовується відповідачем для розміщення та експлуатації цього ж майна, має логічний зв`язок з позовними вимогами, що заявлені, і такий захід може забезпечити ефективний захист, захист порушених прав або інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову.

Суд звертає увагу, що накладення арешту на Земельну ділянку та Нежитлову будівлю забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами відповідачем задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову.

За висновками суду, обставини, які покладені заявником в обґрунтування поданої заяви вказують на наявність дійсних та достатніх підстав для забезпечення позову в частині накладення арешту на Земельну ділянку та Нежитлову будівлю.

Таким чином, оскільки метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову, суд, з урахуванням пов`язаності заходу забезпечення позову з його предметом, вважає за необхідне заяву про забезпечення позову задовольнити шляхом накладення арешту на Земельну ділянку та Нежитлову будівлю.

При цьому, дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що застосування вищезгаданих заходів забезпечення позову не призводять до втручання у звичайну господарську діяльність Товариства з обмеженою «ІНТЕРУКРШИНА», а лише запроваджує тимчасові обмеження, існування яких дозволяє створити належні умови для запобігання перешкод у виконані рішення суду у разі задоволення позовних вимог та належному захисті та відновленні порушеного права.

При цьому суд вказує, що накладення арешту на Земельну ділянку та Нежитлову будівлю не буде перешкодою для державної реєстрації прав на неї у випадках, значених у ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав. на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», проведення реєстраційних, дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.

Враховуючи вказане, наявні правові підстави для застосування заходу забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані за державною реєстрацію, речових прав на нерухоме майно (приймати рішення, про державну реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін, інше) стосовно земельної ділянки кадастровий номер 3000000000:75:320:0001, площею 63.6, кв. м., яка розміщена, за адресою: АДРЕСА_1 та об`єкту нерухомого майна загальною площею 63,6 кв. м, нежитлова будівля літ. «А» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2464076380000), яка зареєстрована у Державному реєстрі речових право на нерухоме майно на праві приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРУКРШИНА» (ідентифікаційний код 33155226), та вносити будь-які записи про такі зміни для Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Київської міської ради про забезпечення позову задовольнити повністю.

2. До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва:

- накласти арешт на нерухоме майно, а саме:

а) земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000-75:320:0001) площею 63,6 кв. м.;

б) об`єкт нерухомого майна, загальною площею 63,6 кв. м., нежитлова будівля літ. «А» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 246407638000), яке зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРУКРШИНА» (ідентифікаційний код 33155226);

- заборонити державним реєстраторам прав нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані за державною реєстрацію, речових прав на нерухоме майно (приймати рішення, про державну реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін, інше) стосовно земельної ділянки кадастровий номер 3000000000:75:320:0001, площею 63.6, кв. м., яка розміщена, за адресою: АДРЕСА_1 та об`єкту нерухомого майна загальною площею 63,6 кв. м., нежитлова будівля літ. «А» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2464076380000), який зареєстрований у Державному реєстрі речових право на нерухоме майно на праві приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРУКРШИНА» (код ЄДРПОУ 33155226), та вносити будь-які записи про такі зміни для Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Стягувач: Київська міська рада (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141);

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРУКРШИНА" (03194, місто Київ, вулиця Зодчих, будинок 16-В, ідентифікаційний код 33155226).

Ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з 24.06.2026, дійсна для пред`явлення до виконання до 24.06.2029 та може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Олександр Володимирович Мандриченко