Рішення № 137646536, 08.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2026Справа № 910/1731/26Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ГРАНД»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 29 149 957,33 грн,

Представники сторін:

від позивача: Кок С.А. (в режимі відеоконференції),

від відповідача: Курдюмов М.М.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ГРАНД» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 29 149 957,33 грн, з яких: 22 913 818,19 грн заборгованості за договором від 30.03.2020 № 753/01/20, 4 581 166,84 грн інфляційного збільшення суми заборгованості та 1 654 972,31 грн 3% річних.

Також позивач просить на підставі ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України зазначити у рішенні про зобов`язання органу (особи), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу у розмірі 22 913 818,19 грн., яка підлягатиме стягненню з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ГРАНД», з 17.02.2026 року до моменту його виконання за формулою: Сх3хД:К:100, де: С- сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2026 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1731/26, підготовче засідання призначено на 18.03.2026. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

09.03.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

11.03.2026 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення з контррозрахунком інфляційних нарахувань.

17.03.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

В підготовчому засіданні 18.03.2026, у яке з`явилися представники сторін, суд постановив ухвалу без оформлення окремого документа про задоволення усного клопотання представника відповідача про оголошення у підготовчому засіданні перерви та продовження процесуального строку на подання заперечень на відповідь на відзив, оголошено в підготовчому засіданні перерву до 22.04.2026 та встановлено відповідачу строк для подання заперечень - 10 днів з дати підготовчого засідання.

24.03.2026 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

15.04.2026 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

В підготовче засідання 22.04.2026 з`явилися представники сторін.

Враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд, дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.05.2026.

06.05.2026 до суду від Акціонерного товариства «Гарантований покупець» надійшла заява про заміну учасника справи (відповідача) правонаступником.

18.05.2026 до суду від Акціонерного товариства «Гарантований покупець» надійшла заява про долучення доказів та закриття провадження у справі № 910/1731/26 в частині позовних вимог про стягнення з відповідача боргу за поставлену електричну енергію у травні 2024 року в розмірі 1 472 581,53 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання 20.05.2026 з`явились представники сторін, які надали суду свої пояснення по суті позовних вимог; представник відповідача заявив про подане клопотання про долучення доказів та закриття провадження у справі в частині.

Заслухавши усні пояснення/заперечення представників сторін по суті позову, суд постановив ухвалу без оформлення окремого документа про оголошення в судовому засіданні перерви до 08.06.2026, визначивши, що подане відповідачем клопотання про закриття провадження у справі в частині буде вирішене при прийнятті рішення.

26.05.2026 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

В судове засідання 08.06.2026 з`явилися представники сторін.

Так, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити. Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог.

В порядку ч. 1 ст. 233, ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 08.06.2026 після закінчення судового розгляду справи ухвалено рішення по суті позовних вимог та проголошено його скорочений текст (вступну та резолютивну частини).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ГРАНД» (надалі - позивач, ТОВ «СОЛАР ГРАНД») на підставі Ліцензії з виробництва електричної енергії, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП або Регулятор) від 26.11.2019 № 2499, здійснює господарську діяльність з виробництва електричної енергії на наземній сонячній електростанції, розташованій у Дніпропетровській області.

Постановою НКРЕКП від 26.11.2019 № 2551 установлено ТОВ «СОЛАР ГРАНД» «зелений» тариф на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, до 01 січня 2030 року.

30.03.2020 між Державним підприємством «Гарантований покупець» (надалі - Гарантований покупець, відповідач) та ТОВ «СОЛАР ГРАНД», як продавцем за «зеленим» тарифом, укладено Договір № 753/01/20 (надалі - Договір), за умовами якого позивач зобов`язується продавати, а Гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (надалі - Порядок) або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (надалі - Порядок продажу електричної енергії споживачами) (п. 1.1.).

Сторони визнають свої зобов`язання згідно з законами України «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору (п. 2.1. Договору).

Пунктом 2.3 Договору визначено, що продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а Гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Відповідно до п. 2.5 Договору вартість електричної енергії, купленої Гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами (п. 3.1 Договору).

За правилами пунктів 3.2 та 3.3 Договору розрахунок за куплену Гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Відповідно до п. 4.1. Договору продавець за «зеленим» тарифом має право вимагати від Гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору.

Положеннями п. 4.5. Договору встановлено, зокрема, те, що Гарантований покупець зобов`язаний купувати у продавця за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію.

У п. 7.4 Договору сторони визначили, що якщо продавець за «зеленим» тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та Регулятором вже встановлено йому «зелений» тариф і продавець за «зеленим» тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01 січня 2030 року).

23.02.2021 сторонами було укладено додаткову угоду № 1/790/01/21 до Договору, якою, зокрема, доповнено Договір новими пунктами 1.2. та 2.6. в такій редакції:

« 1.2. За цим Договором Гарантований покупець зобов`язується надавати, а продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується отримувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії Гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку або Порядку продажу електричної енергії споживачами.

2.6. Розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії Гарантованого покупця визначається відповідно до глави 9 Порядку.».

Також вказаною додатковою угодою викладено пункт 3.3. Договору у новій редакції, відповідно до якої: «Оплата електричної енергії, купленої Гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії Гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії Гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами».

Додатковою угодою від 13.02.2024 № 1935/07/24 до Договору сторони дійшли згоди глави 1-8 Договору замінити главами 1-9 в новій редакції.

Так, за умовами п. 1.1. Договору (в редакції додаткової угоди від 13.02.2024 № 1935/07/24), за цим Договором продавець зобов`язується продавати, а Гарантований покупець зобов`язується купувати електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії, відпущену генеруючими одиницями продавця, включеними до балансуючої групи Гарантованого покупця, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України, у тому числі Порядку.

Згідно з пунктами 2.3., 2.4. Договору в редакції додаткової угоди від 13.02.2024 № 1935/07/24, продавець здійснює продаж електричної енергії Гарантованому покупцю за встановленим Регулятором для кожної генеруючої одиниці «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього, та іншими цінами, у випадках, передбачених Законом України «Про ринок електричної енергії» та Порядком, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої Гарантованим покупцем у продавця у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Порядку.

Відповідно до пунктів 3.1.-3.3. Договору в редакції додаткової угоди від 13.02.2024 № 1935/07/24, обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається на підставі даних комерційного обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до Порядку. Розрахунок за куплену Гарантованим покупцем електричну енергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця, з урахуванням ПДВ. Оплата електричної енергії, купленої Гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюється відповідно до Порядку.

В пунктах 4.1., 4.4. Договору в редакції додаткової угоди від 13.02.2024 № 1935/07/24 визначено, що продавець має право вимагати від Гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього Договору. Гарантований покупець зобов`язаний здійснювати купівлю та продаж електричної енергії в обсязі, визначеному відповідно до Порядку; своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за куплену у продавця електричну енергію.

Сторонами також укладені до Договору додаткові угоди від 29.05.2023 № 1422/07/23, від 04.09.2024 № 6273/07/24 та від 31.12.2024 № 8469/07/24.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначив, що на виконання умов Договору ним у жовтні 2021 року, лютому-грудні 2022 року, січні-вересні 2023 року, січні-грудні 2024 року було вироблено та продано, а відповідачем придбано електричну енергію, на підтвердження чого надано відповідні акти купівлі-продажу електроенергії за вказані місяці. Проте, відповідач за придбану електричну енергію розрахувався частково, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість у загальному розмірі 22 913 818,19 грн, строк оплати якої настав.

Вказану суму боргу, а також нараховані за прострочення виконання грошових зобов`язань інфляційні втрати у розмірі 4 581 166,84 грн та 3% річних у розмірі 1 654 972,31 грн за загальний період прострочення з 16.09.2022 по 16.02.2026 заявлено до стягнення з відповідача за даним позовом.

Також позивач просить на підставі ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України зазначити у рішенні про зобов`язання органу (особи), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу у розмірі 22 913 818,19 грн., яка підлягатиме стягненню з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ГРАНД», з 17.02.2026 року до моменту його виконання за формулою: Сх3хД:К:100, де: С- сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, вказуючи на таке:

- відповідно до п. 11.4 Порядку в редакції від 26.01.2024 при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП (яким є НЕК «УКРЕНЕРГО») відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. У зв`язку з зазначеним, за існуючого алгоритму розрахунків, обов`язок Гарантованого покупця щодо оплати 100% вартості електроенергії обумовлений 100% оплатою ОСП послуги перед Гарантованим покупцем у відповідному розрахунковому періоді. Оскільки за розрахункові місяці, щодо яких заявлені вимоги НЕК «УКРЕНЕРГО» не сплатило послугу в повному обсязі, зобов`язання відповідача перед позивачем за відповідні розрахункові періоди у розумінні ч. 1 ст. 530 ЦК України не виникли;

- позивачем не було взято до уваги, що при вирішенні питання щодо розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію слід керуватись нормативно-правовими актами, які встановлювали та встановлюють регуляторні механізми щодо розміру розподілу грошових коштів у ці періоди, якими є накази Міненерго № 140 від 28.03.2022 та № 206 від 15.06.2022;

- здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат не відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки такий розрахунок здійснено з місяця, у якому платіж мав бути здійснений, а не з наступного за розрахунковим місяця, та за накопичувальним методом, а не щодо окремо розрахункового місяця;

- позивачем неправомірно нараховано 3% річних та інфляційні втрати на суми коригувань відповідно до актів коригування за липень - вересень 2022 року, оскільки ані Договором ані Порядком не визначено строку, протягом якого Гарантований покупець має здійснити доплату вартості електроенергії, яка утворилася внаслідок збільшення обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний період.

Водночас, щодо поданої при розгляді даної справи заяви Акціонерного товариства «Гарантований покупець» про заміну учасника справи (відповідача) правонаступником, суд зазначає таке.

Як вбачається із долучених до вказаної заяви документів, розпорядженням Кабінету міністрів України № 74-р від 02.02.2024 «Питання перетворення державного підприємства «Гарантований покупець» в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі», державне підприємство «Гарантований покупець» (код згідно з ЄДРПОУ 43068454) реорганізовано шляхом перетворення в акціонерне товариство «Гарантований покупець», 100 відсотків акцій у статутному капіталі якого належать державі та не підлягають приватизації або відчуженню в інший спосіб.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1633 від 10.12.2025 «Про утворення акціонерного товариства «Гарантований покупець» утворено акціонерне товариство «Гарантований покупець», 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства «Гарантований покупець» (код згідно з ЄДРПОУ 43068454).

Згідно з пунктами 1, 2 Статуту Акціонерного товариства «Гарантований покупець» останнє утворено в результаті реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Гарантований покупець» відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 74 від 02.02.2024 «Питання перетворення державного підприємства «Гарантований покупець» в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі»; Товариство є правонаступником майна, усіх майнових та немайнових прав та обов`язків державного підприємства «Гарантований покупець» із дня його державної реєстрації.

21.04.2026 проведена державна реєстрація юридичної особи - Акціонерного товариства «Гарантований покупець», а також державна реєстрація припинення Державного підприємства «Гарантований покупець», що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Частиною 1 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

З огляду на реорганізацію шляхом перетворення Державного підприємства «Гарантований покупець» в Акціонерне товариство «Гарантований покупець» суд дійшов висновку здійснити заміну відповідача у справі - Державного підприємства «Гарантований покупець» на його правонаступника - Акціонерне товариство «Гарантований покупець».

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом.

Абзацом 1 ч. 2 ст. 71 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що виробники електричної енергії, яким встановлено «зелений» тариф, мають право продати електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього гарантованому покупцю відповідно до цього Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 71 Закону України «Про ринок електричної енергії» з цією метою виробники, передбачені частиною другою цієї статті, зобов`язані: 1) стати учасником ринку у порядку, визначеному цим Законом; 2) укласти з гарантованим покупцем двосторонній договір за типовою формою договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом або за типовою формою договору про купівлю-продаж електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку; 3) увійти на підставі договору до балансуючої групи гарантованого покупця; 4) щодобово подавати гарантованому покупцю погодинні графіки відпуску електричної енергії на наступну добу у порядку та формі, визначених двостороннім договором з гарантованим покупцем.

Отже, укладення сторонами договору № 753/01/20 від 30.03.2020 (з урахуванням внесених змін) було спрямоване на продаж виробленої позивачем електричної енергії та одночасного обов`язку відповідача по здійсненню купівлі всього її обсягу та оплати відповідно до умов цього правочину та законодавства України, у тому числі Порядку від 26.04.2019 № 641 про що сторонами визначено у п. 1.1 Договору.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 30 Закону України «Про ринок електричної енергії» виробники мають право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.

Пунктом 8 ч. 9 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що гарантований покупець зобов`язаний сплачувати своєчасно та повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено «зелений» тариф.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що матеріали справи містять акти купівлі-продажу електроенергії за визначені даним позовом періоди з відповідними актами коригування, які підписані сторонами без будь-яких зауважень, що свідчить про належне виконання позивачем своїх обов`язків за Договором із продажу електричної енергії відповідачу.

Відповідач, у свою чергу, здійснював часткові оплати заборгованості, що підтверджується долученими до позову платіжними документами.

Так, судом встановлено, що несплаченою залишилася заборгованість відповідача за наступними періодами у наступних розмірах:

за жовтень 2021 року - 149 076,06 грн;

за лютий 2022 року - 112 539,15 грн;

за березень 2022 року - 1 990 555,63 грн;

за квітень 2022 року - 182 302,37 грн;

за травень 2022 року - 3 284 683,13 грн;

за червень 2022 року - 3 086 016,98 грн;

за липень 2022 року - 2 666 014,19 грн;

за серпень 2022 року - 1 901 117,78 грн;

за вересень 2022 року - 682 789,18 грн;

за жовтень 2022 року - 668 005,79 грн;

за листопад 2022 року - 113 236,47 грн;

за грудень 2022 року - 109 586,73 грн;

за лютий 2023 року - 84 627,92 грн;

за березень 2023 року - 107 551,44 грн;

за квітень 2023 року - 177 275,10 грн;

за травень 2023 року - 221 267,67 грн;

за червень 2023 року - 39 007,25 грн;

за липень 2023 року - 48 672,43 грн;

за вересень 2023 року - 221 972,51 грн;

за січень 2024 року - 57 586,55 грн;

за лютий 2024 року - 105 421,75 грн;

за березень 2024 року - 94 162,14 грн;

за квітень 2024 року - 91 696,99 грн;

за травень 2024 року - 3 351 659,46 грн;

за червень 2024 року - 2 530 707,93 грн;

за липень 2024 року - 401 392,32 грн;

за серпень 2024 року - 93 904,35 грн;

за вересень 2024 року - 88 137,94 грн;

за жовтень 2024 року - 117 039,59 грн;

за листопад 2024 року - 109 307,61 грн;

за грудень 2024 року - 26 503,79 грн.

При цьому, судом при розгляді даної справи враховано, що на підтвердження продажу у січні 2024 року електроенергії відповідачу, позивачем до позовної заяви було долучено акти купівлі-продажу електроенергії від 25.01.2024 на суму 998 796,25 грн та від 06.11.2024 на суму 96 393,91 грн, що в загальній сумі складає 1 095 190,16 грн, а не 1 127 178,32 грн, як визначено у розрахунку заборгованості. Так, при розгляді справи позивачем було долучено до матеріалів справи також акт купівлі-продажу електроенергії за січень 2024 року від 31.01.2024 на суму 31 988,16 грн, з урахуванням якого загальна сума поставки за січень 2024 складає 1 127 178,32 грн, як це визначено у розрахунку. Хоч вказаний акт купівлі-продажу електроенергії від 31.01.2024 на суму 31 988,16 грн не містить доказів його підписання сторонами, втім був врахований сторонами при складанні Акту звірки розрахунків станом на 30.09.2025, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками, у якому суму заборгованості відповідача за січень 2024 року визначено у розмірі 57 586,55 грн, тобто з урахуванням вказаного вище акту. При цьому, при розгляді справи відповідач не заперечував факту поставки йому електроенергії позивачем за актом купівлі-продажу електроенергії від 31.01.2024 на суму 31 988,16 грн.

Таким чином, суд встановив, що загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за заявлені у позові спірні періоди склав 22 913 818,19 грн. Вказаний розмір заборгованості належним чином доведений та відповідачем не спростований.

Суд встановив, що сторони у Договорі погодили, що порядок розрахунків за електричну енергію здійснюється відповідно до Порядку.

Відповідно до п. 10.1. глави 10 Порядку (у редакції, яка діяла до 26.01.2024), до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Відповідно до п. 10.4 глави 10 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Виходячи з наведених положень, оплату відповідач зобов`язаний був здійснювати у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у позивача у три етапи: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів після отримання акту та оприлюднення рішення НКРЕКП про затвердження розміру вартості послуги.

В той же час, з 26.01.2024 Порядок № 641 діє у новій редакції, відповідно до постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178.

Так, відповідно до п. 11.4 Порядку (в редакції з 26.01.2024) Гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Щодо застосування до спірних правовідносин відповідної редакції Порядку та, відповідно, визначення дати виникнення у відповідача зобов`язань зі здійснення повного розрахунку з позивачем за електричну енергію, суд зазначає, що під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення спірних правовідносин.

Так, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП).

Відтак, спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо остаточного розрахунку виникають не з моменту підписання між сторонами актів купівлі-продажу, електроенергії, а саме з події, яка має неминуче настати - затвердження вартості послуги НКРЕКП. До затвердження рішення регулятора щодо розміру вартості послуги у відповідному місяці у гарантованого покупця не виникає зобов`язання з остаточного розрахунку за електроенергію.

Так, постановою НКРЕКП від 09.09.2022 № 1117 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець», зокрема, у жовтні 2021 року, у лютому-червні 2022 року. Вказана постанова оприлюднена на сайті НКРЕКП 12.09.2022. Таким чином, кінцевим строком виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленої позивачем у жовтні 2021 року та у лютому-червні 2022 року електроенергії є 15.09.2022 (відповідно до п. 10.4. Порядку у редакції до 26.01.2024).

Постановою НКРЕКП від 20.09.2022 № 1190 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у липні 2022 року. Вказана постанова оприлюднена на сайті НКРЕКП 21.09.2022, а тому кінцевим строком виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленої позивачем у липні 2022 року електроенергії є 26.09.2022 (відповідно до п. 10.4. Порядку у редакції до 26.01.2024).

Постановою НКРЕКП від 14.03.2023 № 473 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у серпні 2022 року. Вказана постанова оприлюднена на сайті НКРЕКП 15.03.2023, а тому кінцевим строком виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленої позивачем у серпні 2022 року електроенергії є 20.03.2023 (відповідно до п. 10.4. Порядку у редакції до 26.01.2024).

Постановою НКРЕКП від 30.04.2024 № 858 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець», зокрема, у лютому, липні та у вересні 2023 року. Вказана постанова оприлюднена на сайті НКРЕКП 01.05.2024, а тому кінцевим строком виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленої позивачем у лютому, липні та у вересні 2023 року електроенергії є 08.05.2024 (тут та надалі відповідно до п. 11.4. Порядку у редакції з 26.01.2024).

Постановою НКРЕКП від 08.05.2024 № 896 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець», зокрема, у грудні 2022 року, березні - червні 2023 року. Вказана постанова оприлюднена на сайті НКРЕКП 10.05.2024, а тому кінцевим строком виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленої позивачем у грудні 2022 року, березні - червні 2023 року електроенергії є 17.05.2024.

Постановою НКРЕКП від 15.05.2024 № 946 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у вересні-листопаді 2022 року та жовтні 2023 року. Вказана постанова оприлюднена на сайті НКРЕКП 16.05.2024, а тому кінцевим строком виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленої позивачем у вересні-листопаді 2022 року та жовтні 2023 року електроенергії є 23.05.2024.

Постановою НКРЕКП від 18.12.2024 № 2146 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у лютому та березні 2024 року. Вказана постанова оприлюднена на сайті НКРЕКП 20.12.2024, а тому кінцевим строком виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленої позивачем у лютому та березні 2024 року електроенергії є 27.12.2024.

Постановою НКРЕКП від 30.12.2024 № 2418 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у вересні 2024 року. Вказана постанова оприлюднена на сайті НКРЕКП 30.12.2024, а тому кінцевим строком виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленої позивачем у вересні 2024 року електроенергії є 06.01.2025.

Постановою НКРЕКП від 21.01.2025 № 76 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у липні 2024 року. Вказана постанова оприлюднена на сайті НКРЕКП 23.01.2025, а тому кінцевим строком виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленої позивачем у липні 2024 року електроенергії є 30.01.2025.

Постановою НКРЕКП від 11.02.2025 № 193 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у квітні та серпні 2024 року. Вказана постанова оприлюднена на сайті НКРЕКП 13.02.2025, а тому кінцевим строком виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленої позивачем у квітні та серпні 2024 року електроенергії є 20.02.2025.

Постановою НКРЕКП від 18.02.2025 № 247 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у жовтні та листопаді 2024 року. Вказана постанова оприлюднена на сайті НКРЕКП 19.02.2025, а тому кінцевим строком виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленої позивачем у жовтні та листопаді 2024 року електроенергії є 26.02.2025, а не 27.02.2025, як визначено у позові.

Постановою НКРЕКП від 25.02.2025 № 285 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у грудні 2024 року. Вказана постанова оприлюднена на сайті НКРЕКП 26.02.2025, а тому кінцевим строком виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленої позивачем у грудні 2024 року електроенергії є 05.03.2025.

Постановою НКРЕКП від 08.04.2025 № 529 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у січні, травні та червні 2024 року. Вказана постанова оприлюднена на сайті НКРЕКП 10.04.2025, а тому кінцевим строком виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленої позивачем у січні, травні та червні 2024 року електроенергії є 17.04.2025.

З урахуванням наведеного, суд констатує, що строк виконання зобов`язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за спірні періоди станом на час розгляду справи є таким, що настав.

Разом з тим, суд встановив, що після відкриття провадження у даній справі відповідач сплатив на користь позивача заборгованість за Договором у розмірі 1 472 581,53 грн за травень 2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією від 13.03.2026 № 553 554.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

За таких обставин, оскільки відповідач сплатив борг у розмірі 1 472 581,53 грн, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 910/1731/26 в частині стягнення основного боргу у зазначеній сумі, у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами в цій частині.

Враховуючи наведене, несплаченою залишається заборгованість у розмірі 21 441 236,66 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем наявної та не спростованої останнім заборгованості в розмірі 21 441 236,66 грн, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню.

Водночас, судом відхилені доводи відповідача щодо відсутності його обов`язку із оплати заборгованості перед позивачем за періоди вересень-грудень 2022 року, лютий-вересень 2023 року та січень-грудень 2024 року у зв`язку з наявністю заборгованості ОСП (яким є НЕК «УКРЕНЕРГО») перед Гарантованим покупцем із оплати послуги відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, як безпідставні.

Так, суд зауважує, що правовідносини, які виникають за договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, та правовідносини, які виникають за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, незважаючи на їхню пов`язаність, є самостійним зобов`язаннями, з самостійними предметами та суб`єктами.

Ані Договір, ані Порядок не містять умов та правил, які визначали б стан виконання Гарантованим покупцем обов`язків за договором в залежності від виконання НЕК «Укренерго» обов`язків за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Будь-які умови про те, що у випадку неотримання коштів Гарантованим покупцем від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку Гарантованого покупця з продавцем за «зеленим» тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження коштів, у Порядку відсутні.

В контексті наведених доводів відповідача суд зазначає, що відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 1 ст. 96 ЦК України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відтак, наявність заборгованості НЕК «УКРЕНЕРГО» перед Гарантованим покупцем не є підставою для невиконання останнім своїх грошових зобов`язань перед позивачем.

При цьому, щодо посилань відповідача на те, що при вирішенні питання щодо розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію слід керуватись нормативно-правовими актами, які встановлювали та встановлюють регуляторні механізми щодо розміру розподілу грошових коштів у ці періоди, зокрема, наказами Міненерго від 28.03.2022 № 140, який був чинний до 05.07.2022 та № 206 від 16.06.2022, то суд зазначає таке.

На час настання строку оплати вартості електроенергії за заявлений позивачем період (жовтень 2021 року, лютий - серпень 2022 року) наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 №140 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» втратив чинність. У свою чергу, наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 № 206 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом», як і попередній наказ, жодним чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань щодо проведення остаточних розрахунків за Договором та згідно з Порядком. Даний нормативно-правовий акт не обмежує розмір виплат, які підлягають перерахуванню продавцям енергії за «зеленим тарифом» при здійсненні ними остаточних розрахунків.

У постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погодилася з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 щодо застосування положень частини 8 статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку № 641, наказу № 206. Згідно з цими висновками, положення наказу №206 не змінюють і не припиняють обов`язок ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку № 641.

Відтак, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від висновку щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку № 641, наказу № 206, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі №910/9100/22, з урахуванням уточнення такого змісту:

- Накази №140 та №206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань Гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.

- накази не звільняють ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" від обов`язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для Гарантованого покупця не виконувати грошове зобов`язання, передбачене умовами договору.

Відтак, відповідні заперечення відповідача суд відхиляє як необґрунтовані.

За таких обставин, зважаючи на те, що своєчасна оплата наданих позивачем послуг є одним з основних обов`язків відповідача, належне виконання якого вимагається Договором та законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 21 441 236,66 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 4 581 166,84 грн та 3% річних у розмірі 1 654 972,31 грн за порушення грошових зобов`язань, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Зобов`язання зі сплати як 3% річних, так і інфляційних втрат, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19; пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних є такими, що заявлені позивачем правомірно.

Крім того, відповідач заперечуючи проти нарахувань інфляційних втрат, вказує, що базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахування, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а періодом нарахування інфляційних є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Стосовно даних доводів відповідача суд зазначає наступне.

У судовій практиці господарських судів існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 №910/13071/19) його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Водночас, суд встановив, що суми заборгованості, на які здійснювались нарахування інфляційних втрат, визначались позивачем з урахуванням строків виникнення грошових зобов`язань відповідача та накопичення відповідних сум заборгованості, що залишались не оплаченими, що, на переконання суду, не суперечить законодавству.

Таким чином, суд вважає правомірною методику нарахування інфляційних втрат, яка була застосована позивачем.

Разом з тим, суд вважає слушними доводи відповідача про безпідставне нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат на суми коригування щодо розрахункових місяців: липня 2022 року на суму 39 311,75 грн та серпня 2022 року на суму 34 010,04 грн за відповідними актами коригування.

Так, 16.05.2024 між сторонами було підписано акт коригування до Акту купівлі-продажу електроенергії за липень 2022 року на суму 39 311,75 грн з ПДВ, тоді як відповідач зобов`язаний був розрахуватись за вказаний період відповідно до п. 10.4. Порядку, до 26.09.2022.

17.05.2024 між сторонами підписано акт коригування до Акту купівлі-продажу електроенергії за серпень 2022 року на суму 34 010,04 грн з ПДВ, тоді як відповідач зобов`язаний був розрахуватись за вказаний період відповідно до п. 10.4. Порядку, до 20.03.2023.

Суд зазначає, що за умовами Договору та Порядку передбачено строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, який визначається з вказівкою на подію, яка має неминуче настати, а саме - затвердження вартості послуги Регулятором. Втім, Договором та Порядком (у будь-яких його редакціях) не передбачено строку, протягом якого Гарантований покупець має здійснити доплату вартості електроенергії, яка утворилася у зв`язку зі збільшенням обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний період, відповідно до акта коригування, підписаного сторонами після затвердження вартості послуги НКРЕКП.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Втім, із матеріалів справи не вбачається звернення позивача до відповідача з приводу погашення наявної заборгованості за Договором.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, суд дійшов висновку, що обов`язок відповідача здійснити оплату сум коригування за липень та серпень 2022 року настав після підписання відповідних актів коригування. Натомість, до обов`язку оплати суми коригування за вересень 2022 року підлягає застосуванню п. 11.4 Порядку (в редакції з 26.01.2024), оскільки відповідний акт коригування підписано до прийняття Регулятором постанови про затвердження вартості послуги за вказаний розрахунковий місяць.

Вказане призвело до збільшення сум інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за прострочення відповідачем виконання своїх грошових зобов`язань.

Крім того, суд встановив, що позивач, здійснюючи нарахування інфляційних втрат та 3% річних, у одному з періодів прострочення допустився помилки, яка зумовлена неправильним визначенням початку періоду прострочення щодо оплати боргу з урахуванням постанови НКРЕКП від 18.02.2025 № 247, якою затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у жовтні та листопаді 2024 року. Так, позивач вказував про оприлюднення цієї постанови 20.02.2025, тоді як дійсно вона оприлюднена 19.02.2025, у зв`язку з чим строк виконання відповідачем грошового зобов`язання тривав до 26.02.2025, а не 27.02.2025, як вказав позивач. Вказане призвело до збільшення періоду прострочення сплати суми коштів з урахуванням боргу за квітень та серпень 2024 року.

З урахуванням вищевикладеного, суд здійснив перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, не виходячи за межі загального періоду прострочення, визначеного позивачем, і встановив, що обґрунтованими сумами вказаних нарахувань, що підлягають стягненню з відповідача є 4 575 425,46 грн інфляційних втрат та 1 650 479,60 грн 3% річних.

Вказане зумовлює часткове задоволення позовних вимог у відповідній частині.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 01.06.2023 у справі № 914/596/22 наголошено на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності зі встановленими обставинами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Також, як вбачається із прохальної частини позовної заяви, позивач просить на підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України зазначити у рішенні про зобов`язання органу (особи), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу у розмірі 22 913 818,19 грн., яка підлягатиме стягненню з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ГРАНД», з 17.02.2026 року до моменту його виконання.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.

За змістом ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до приписів ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Застосування ч. 10 ст. 238 ГПК України у даному випадку, сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач буде позбавлений необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.

Відповідно до частин 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що відповідно до положень ч. 10 ст. 238 ГПК України наявні всі правові підстави для зазначення у рішенні суду про проведення нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, 3% річних від суми заборгованості у розмірі 22 913 818,19 грн з 17.02.2026 по 12.03.2026 (дата, що передує дню здійснення відповідачем часткової оплати боргу у розмірі 1 472 581,53 грн) та у розмірі 21 441 236,66 грн з 13.03.2026 до моменту виконання рішення суду за формулою: Сх3хД:К:100, де: С- сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/1731/26 в частині вимог про стягнення основного боргу в розмірі 1 472 581,53 грн.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» (вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ГРАНД» (вул. Шевченка, буд. 37, оф. 601, м. Дніпро, 49044; ідентифікаційний код 42307501) основний борг у розмірі 21 441 236,66 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 575 425,46 грн, 3% річних у розмірі 1 650 479,60 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 349 676,68 грн.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. На підставі ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України нарахувати до стягнення з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» (вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ГРАНД» (вул. Шевченка, буд. 37, оф. 601, м. Дніпро, 49044; ідентифікаційний код 42307501) 3% річних від суми заборгованості у розмірі 22 913 818,19 грн з 17.02.2026 по 12.03.2026 (дата, що передує дню здійснення відповідачем часткової оплати боргу у розмірі 1 472 581,53 грн) та 3% річних від суми заборгованості у розмірі 21 441 236,66 грн з 13.03.2026 до моменту виконання рішення суду за формулою: Сх3хД:К:100, де: С- сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.06.2026.

Суддя Т.Ю. Трофименко