Рішення № 137646307, 18.06.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/75/26

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

секретар судового засідання Шовтюк І.В.

за участю представників сторін:

- від позивача: Терещенко М. І., ордер на надання правничої допомоги серії АА №1675259 від 04.02.2026 (в режимі відеоконфеоренції)

- від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія "Загор`є"

до Фізичної особи - підприємця Дудзяна Дмитра Анатолійовича

про стягнення 28678,49 грн

У засіданні суду оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення господарського суду та повідомлено дату складення повного рішення відповідно до ст. 238 ГПК України.

Позивач звернувся з позовом до Господарського суду Житомирської області до відповідача про стягнення 28452,47 грн, з яких: 25000,00 грн основного боргу, 401,78 грн інфляційних втрат, 269,18 грн 3% річних, 2781,51 грн пені, а також судових витрат

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо повної оплати наданих позивачем туристичних послуг за укладеним між сторонами у спрощений спосіб договором з розміщення в готелі "Port Nature Luxure Resort" у Туреччині 4 осіб в період з 16.07.2025 по 21.07.2025.

Ухвалою від 15.01.2026 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання суду (а. с. 22).

02.02.226 до суду повернулась не врученою відповідачу копія ухвали господарського суду від 15.01.2026, із зазначенням "за закінченням терміну зберігання" (а. с. 24, 25).

04.03.2026 до суду від позивача надійшло пояснення щодо форми отриманого від відповідача замовлення (а. с. 37, 38).

11.03.2026 до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог (вх. г/с №01-44/1021/26), з якої вбачається, що позивач збільшив суми 3% річних з 269,18 грн до 367,81 грн та пені з 2781,51 грн до 2908,90 грн, збільшивши період прострочення боргу; крім того, в прохальній частині заяви викладено вимоги про зазначення в рішенні господарського суду про нарахування інфляційного збільшення, 3% річних та пені на суму боргу в розмірі 25000,00 грн з 13.01.2026 і до моменту фактичного виконання рішення (а. с. 41 - 45).

Ухвалою від 11.03.2026 господарський суд продовжив підготовче провадження у справі по 14.04.2026, призначив підготовче засідання для розгляду справи та вказаного клопотання позивача про збільшення розміру позовних вимог на 14.04.2025 о 12:00 (а. с. 49).

Ухвалою від 14.04.2026 господарський суд постановив вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 28678,49 грн, з яких, 25000,00 грн боргу, 401,78 грн інфляційних втрат, 367,81 грн 3% річних, 2908,90 грн пені та судових витрат, а також нарахування інфляційного збільшення, 3% річних і пені на суму боргу в розмірі 25000,00 грн з 13.01.2026 і до моменту фактичного виконання рішення на підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України (а. с. 52).

Іншою ухвалою від 14.04.2026 господарський суд закрив підготовче провадження, призначив справу до судового розгляду по суті на 12.05.2026 о 11:00, постановив , серед іншого, повідомити відповідача про дату і час судового засідання шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному сайті Господарського суду Житомирської області, а також телефонним зв`язком (а. с. 53).

В засіданні суду 12.05.2026 заслухано вступне слово представника позивача в режимі відеоконференції та досліджено наявні у справі документи.

Ухвалою від 12.05.2026 господарський суд постановив відкласти розгляд справи по суті на 18.06.2026 о 11:00; забезпечити участь повноважного представника позивача в засіданні суду в режимі відеоконференції за межами приміщення суду, повідомити відповідача про дату і час судового засідання шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному сайті Господарського суду Житомирської області (а. с. 57).

Представник позивача в засіданні суду в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримала в повному об`ємі з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, про дату і час судових засідань повідомлявся шляхом направлення копій ухвал господарського суду на електронну пошту відповідача та розміщення відповідного оголошення на офіційному сайті Господарського суду Житомирської області (а. с. 58, 59).

За ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладені обставини суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки його представника в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Виходячи з того, що участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в представника позивача в режимі відеоконференції, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія "Загор`є" (агент, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Дудзяном Дмитром Анатолійовичем (замовник, відповідач) була досягнута усна домовленість про надання туристичних послуг з розміщення в готелі "Port Nature Luxure Resort" у Туреччині 4 осіб в період з 16.07.2025 по 21.07.2025.

На виконання усної домовленості агент надав відповідачу замовлені послуги, а замовник надав агенту гарантійний лист від 15.07.2025 щодо оплати послуг у сумі 1800 євро (88200,00 грн) не пізніше 12 год 00 хв 17.07.2025 (а. с. 6).

16.07.2025 позивач надіслав на адресу замовника рахунок на оплату послуг №305 від 16.07.2025 на суму 91353, 00 грн з кінцевим терміном сплати - до 21.07.2025 (а. с. 7).

ФОП Дудзян Д.А. частково оплатив на користь позивача вартість послуг у загальній сумі 66353,00 грн, з яких: 21353,00 грн - 17.07.2025 (№781459697); 20000,00 грн - 18.07.2025 (№781768348); 25000,00 грн - 22.07.2025 (№ @2PL133605), що підтверджується банківською випискою про рух коштів по рахунку позивача за період 01.06.2025 - 31.07.2025 (а. с 8 - 12).

06.08.2025 позивач направив відповідачу претензію №1 від 04.08.2025 з вимогою негайної сплати 25000,00 грн боргу (а. с. 110 - 116).

Відповідь на претензії отримано не було, заборгованість не погашено.

Враховуючи, що відповідач не здійснив оплату боргу, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

2. Норми права, які застосував господарський суд.

За приписами ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

При цьому, згідно зі ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

За приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 640 та ч. 2 ст. 642 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір про надання послуг у спрощений спосіб.

За ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

3. Щодо вимоги позивача про стягнення основного боргу у сумі 25000,00 грн.

За даними позовної заяви відповідач звернувся до позивача за для отримання послуги, яка полягала у розміщення 4 осіб в готелі "Port Nature Luxure Resort" у Туреччині в період з 16.07.2025 по 21.07.2025. Вартість послуги за домовленістю сторін дорівнює 91 353,00 грн.

Як встановив суд, на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги по розміщенню 4 осіб в готелі "Port Nature Luxure Resort" у Туреччині в період з 16.07.2025 по 21.07.2025, а ФОП Дудзян Д.А. частково оплатив на користь позивача вартість послуг у загальній сумі 66353,00 грн.

Доказів на підтвердження сплати решти боргу у розмірі 25000,00 грн за отримані послуги, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, відповідач оплату отриманих послуг у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим, за ним обліковується заборгованість в розмірі 25000,00 грн.

Враховуючи, що надання позивачем послуг та порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині їх своєчасної оплати підтверджено матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення 25000,00 грн основного боргу.

4. Щодо вимоги позивача про стягнення 2930,14 грн пені.

Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З поданого позову вбачається, що позивачем заявляється до стягнення пеня, нарахована в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за визначений позивачем період з 28.08.2025 по 12.012026 на суму боргу 25000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Суд зазначає, що умовами договору, укладеного між сторонами у спрощений спосіб, не передбачено право позивача здійснювати нарахування пені за прострочення оплати наданих послуг та сторонами не погоджено розмір такої пені.

При обґрунтуванні позовної заяви, позивач посилається лише на визначений цивільним законодавством загальний порядок нарахування пені,

Верховний Суд у постанові від 02.07.2025 у справі № 910/9181/24 зазначив, що розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Із поданої заяви не вбачається, що чинним законодавчим актом передбачено обов`язок відповідача сплачувати пеню у межах спірних правовідносин.

Верховний Суд у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 висновував, що ГК України (за період чинності якого укладено Договір), також як і ЦК України, передбачає, що неустойка встановлюється договором або законом. Тобто неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов`язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов`язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми.

В сукупності зазначеного, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно здійснено нарахування пені, що виключає можливість задоволення позову у цій частині.

5. Щодо вимоги про стягнення 401,78 грн інфляційних втрат та 367,81 грн 3% річних.

Позивач заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати та 3% річних у заявлених сумах за період з 18.07.2025 по 12.01.2026.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Виходячи із положень цієї норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу, не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та сплати неустойки за прострочення виконання зобов`язання. Ці нарахування не є штрафними санкціями, тому до них не застосовуються відповідні положення ГК України та ЦК України.

За своїми ознаками, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України.

Суд встановив, що у виставленому позивачем рахунку на оплату послуг №305 від 16.07.2025 кінцевим терміном сплати зазначено 21.07.2025, а тому відсутні підстави для висновку, що строк виконання зобов`язання зі сторони відповідача відносно оплати отриманих ним послуг настав 18.07.2026.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача щодо 3% річних та інфляційних втрат за допомогою правового порталу України "Ліга Закон" - "Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій" з 22.07.2025 по 12.01.2026 суд встановив, що задоволенню підлягають інфляційні втрати в сумі 401,78 грн; розмір 3% річних, які підлягають задоволенню, складає 359,59 грн. У стягненні 8,22 грн 3% річних слід відмовити.

6. Крім того, у заяві про збільшення позовних вимог позивач заявив вимогу щодо зазначення в резолютивній частині рішення про нарахування інфляційних, 3% річних та пені відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК до моменту виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Подальша реалізація ч. 10 ст. 238 ГПК України після ухвалення рішення та видачі виконавчого документу відображена у ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до яких, якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.

До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Аналіз положень ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Водночас суд звертає увагу, що хоч позивач і заявив вимогу про здійснення нарахування інфляційних до моменту виконання рішення, положеннями ч. 10 ст. 238 ГПК України та ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено можливість нарахування лише відсотків або пені до моменту виконання рішення.

Можливості нарахування інфляційних втрат до моменту виконання рішення зазначеними нормами не передбачено.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. (ч. 1 ст. 2 ГПК України).

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. (ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України)

Отже, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах 3 % річних слід нараховувати на фактичну (несплачену) суму основного боргу починаючи з періоду, не охопленого предметом позовних вимог, тобто з 13.01.2026, з визначенням граничного строку їх нарахування - до моменту виконання рішення суду за формулою: сума боргу x 3 / 100 / 365 * кількість днів прострочення.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.

7. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіл судових витрат врегульовано ст. 129 ГПК України, за п. 2 ч. 1 якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Враховуючи викладене, сплата судового збору в розмірі 2662,40 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія "Загор`є" до Фізичної особи - підприємця Дудзяна Дмитра Анатолійовича задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Дудзяна Дмитра Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія "Загор`є" (04074, м.Київ, вул. Вишгородська, буд. 21, код ЄДРПОУ 30861051):

- 25000,00 грн основного боргу,

- 401,78 грн інфляційних втрат,

- 359,59 грн 3% річних,

- 2662,40 грн судового збору.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, доручити органам (особі), що буде виконувати рішення, здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу в розмірі 25000,00грн, починаючи з 13.01.2026 і до моменту остаточного виконання рішення суду.

Формула для розрахунку 3% річних: сума боргу x 3 / 100 / 365 * кількість днів прострочення.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 2930,14 грн пені.

4. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 8,22 грн 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.06.26

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - до справи

2 - позивачу (Електронний суд)

3 - відповідачу на ел. пошту: info@miracle-travels.com