Рішення № 137644814, 23.06.2026, Зарічненський районний суд Рівненської області

Справа № 561/353/26

РІШЕННЯ

Іменем України

23 червня 2026 року с-ще Зарічне

Зарічненський районний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Дідика А. В.,

за участі секретаря Костюкович М.. О.

прокурора Палій Л. В.,

представника відповідача ГУ

Держгеокадастра в Рівненській області (в режимі відеоконференції) Сулковського Б. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-щі Зарічне у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою першого заступника керівника Вараської окружної прокуратури О. А. Лиса в інтересах держави в особі Локницької сільської ради до ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації,

УСТАНОВИВ:

Позиція позивача (підстава позову).

Прокурор, діючи в інтересах держави в особі Локницької сільської ради Вараського району Рівненської області, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та Головного Управління Держгеокадастру в Рівненській області про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 22.11.2018 №17-2841/16-18-СГ (далі Наказу), яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1188 га, кадастровий номер 5622284800:07:000:0054, для індивідуального садівництва, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Омитської сільської ради Зарічненського району (далі Земельна ділянка). Просив скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію цієї земельної ділянки та стягнути з відповідачів судові витрати.

В обгрунтування позову зазначив, що Наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області 07.02.2017 №17-396/16-17-СГ, ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 0,1188 га для індивідуального садівництва, що розташована на території Омитської (на даний час - Локницької) сільської ради Зарічненського району. На підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (сільськогосподарські угіддя пасовища) на території Омитської сільської ради Зарічненського району (далі проект землеустрою), виготовленого ФОП ОСОБА_2 , в Державному земельному кадастрі 31.10.2018 проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1188 га, кадастровий номер 5622284800:07:000:0054, цільове призначення - (01.05) для індивідуального садівництва, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, відомості про обмеження у користуванні земельної ділянки не встановлені. Відповідно до документації, яка міститься у проекті землеустрою, а саме Викопіювання з плану території Омитської сільської ради з нанесенням земельної ділянки площею 0,1188 га, наміченої до відведення у власність (арк. 17 проекту), Переліку обмежень у користуванні земельної ділянки (арк. 21-22 проекту) та Кадастрового плану (ситуаційної схеми) (арк. 43 проекту), земельна ділянка площею 0,1188га розташована біля оз. Омит. Проте, матеріали документації відомості про обмеження, в тому числі наявність водоохоронної зони, прибережної захисної смуги навколо водного об`єкту, не містять. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 22.11.2018 №17-2841/16-18-СГ, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1188 га, кадастровий номер 5622284800:07:000:0054, для індивідуального садівництва, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Омитської сільської ради Зарічненського району. Поряд з цим, земельна ділянка з кадастровим номером 5622284800:07:000:0054 розташована у прибережній захисній смузі водного об`єкта оз. Омит.

Вказує, що зазначена земельна ділянка знаходиться в межах 100 метрової охоронної зони водного об`єкта озера Омит, розташована на території Локницької сільської ради, є прибережною захисною смугою, належить до земель водного фонду та відповідно до положень ст. 83, 84 ЗК України не може передаватися у приватну власність.

Позивач зазначає, що 03.03.2026 року Вараська окружна прокуратура в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» звернулася з листом за № 52/1-597вих-26 до Локницької сільської ради щодо встановлених порушень земельного та водного законодавства, а також надання інформації про вжиті заходи, спрямовані на захист інтересів держави з метою повернення їй спірної земельної ділянки.

Із відповіді Локницької сільської ради від 10.03.2026 за № 215 вбачається, що сільською радою не приймались заходи цивільно правового характеру щодо повернення земельної ділянки з приватної власності у комунальну за кадастровим номером 5622284800:07:000:0054, розташованої на території Локницької сільської ради за межами населеного пункту Омит.

Оскільки вимогу прокурора усунути допущені порушення Локницька сільська рада не виконала, за захистом інтересів держави звернувся прокурор.

Позиція відповідачів. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою від 30.03.2026 року відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку загального позовного провадження. Визначено дату підготовчого судового засідання на 22.04.2026, розгляд якого відкладався у зв`язку з відсутністю інформації про належне повідомлення відповідачки ОСОБА_1 . Ухвалою від 26.05.2026 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду.

Відповідачка ОСОБА_1 про судові засідання (включаючи підготовче провадження), призначені на 22.04.2026, 07.05.2026, 26.05.2026, 10.06.2026 та 23.06.2026 повідомлялась належним чином, що доводиться трек №№ Укрпошти R067138773814, R067166911874, R067165619681, R067184166825 та R067197188267, рекомендовані поштові відправлення з повісткою про виклик до суду, на адресу зареєстрованого місця проживання відповідачки ОСОБА_1 , повернулись відправнику з відміткою адресат відсутній, відзиву на позовну заяву не подала, в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила. Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки адресат відсутній за адресою місцезнаходження є днем вручення судової повістки.

Отже, ОСОБА_1 була належним чиним повідомлена про розгляд справи призначений на 22.04.2026, 07.05.2026, 26.05.2026, 10.06.2026 та 23.06.2026 на вказані дати, однак відзиву на позовну заяву чи клопотання про розгляд справи за її відсутності не подала, тому наявні підстави для розгляду справи за її відсутності. Вказана позиція відповідає практиці Верховного Суду, зокрема у постановах ВС від 21.12.2022 року в справі №757/15603/19, від 30.11.2022 року в справі №760/25978/13, від 31.08.2022 року в справі №760/17314/17.

Представник відповідача ГУ Держгеокадастру в Рівненській області в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, зазначивши, що орган держгеокадастру не є належнисм відповідачем у справі, оскільки здійснює реєстрацію земельних ділянок на підставі наданих документів. Обмежень на час реєстрації спірної земельної ділянки кадастровий №5622284800:07:000:0054 не було, тому реєстрація проведена законно.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка відповідача за умови його належного повідомлення не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник відповідача Головного Управління Держгеокадастру в Рівненській області подав суду відзив на позовну заяву, за змістом якого позовні вимоги заперечив. В обгрунтування відзиву вказав, що прокурор не наділений повноваженнями звертатись до державного органу яким є Держгеокадастр. Зазначив, що інформація в Публічній кадастровій карті є застарілою та закрита для вільного доступу з 24.02.2022 року і відповідно державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 5622284800:05:000:0289 площею 696,3993, яка знаходиться поруч із спірною земельною ділянкою, відбулась 10.03.2023 року. Право власності на неї зареєстроване 26.03.2024 за Рівненською ОДА, а право постійного користування земельною ділянкою надано Нобельському Національному Природному Парку, а ця земельна ділянку відноситься до категорії земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, цільове призначення: 04.03 (для збереження та використання національних природних парків) та знаходиться поруч з спірною земельною ділянкою. Зазначає, що є неналежним відповідачем, оскільки лише здійснював реєстраційні дії. Неналежність відповідача є підставою для відмови в позові до нього. Представник звернув увагу на використанням позивачем неналежного (неефективного) способу захисту скасування наказу, що не відповідає практиці Верховного суду, зокрема в постановах Касаційного цивільного суду від 05.10.2022 року справа №557/303/21, від 23.05.2024 року справа № 395/916/22, від 29.07.2025 справа 681/1463/21, від 06.08.2025 справа 369/2033/21, Постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року, справа № 446/478/19. Таким чином представник зазначає, що в даному випадку, наказ Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 22.11.2018 № 17-2841/16-18-СГ винесений з дотриманням вимог ст. 19 Конституції України, ст. ст. 19, 20, 58- 61, 84, 116, 123, 186-1 ЗК України, ст. ст. 4, 88, 89 ВК України та не може бути скасований. Просить в задоволенні позову відмовити.

Позиція сторін в судовому засіданні

У судовому засіданні прокурор заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити, покликаючись на обставини, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив відповідача.

Представник відповідача ГУ Держгеокадастру в Рівненській області в судовому засіданні підтримав позицію викладену у відзиві на позовну заяву. Додатково пояснив, що цей орган не може бути відповідачем, бо діє виключно як суб`єкт, що виконує реєстраційні дії на підставі поданих документів. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.

Судом встановлено, що згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області 07.02.2017 №17-396/16-17-СГ (а. с. 20 зворот), ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 0,1188 га для індивідуального садівництва, що розташована на території Омитської (на даний час - Локницької) сільської ради Зарічненського району. На підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 виділено для індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (сільськогосподарські угіддя пасовища) на території Омитської сільської ради Зарічненського району, виготовленого ФОП ОСОБА_2 , в Державному земельному кадастрі проведено 16.01.2019 державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1188 га, кадастровий номер 5622284800:07:000:0054, цільове призначення - (01.05) для індивідуального садівництва, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, відомості про обмеження у користуванні земельної ділянки не встановлені. Відповідно до документації, яка міститься у проекті землеустрою, а саме Викопіювання (а. с. 44) з плану території Омитської сільської ради з нанесенням земельної ділянки площею 0,1188 га, наміченої до відведення у власність (арк. 17 проекту), Переліку обмежень у користуванні земельної ділянки та Кадастрового плану (арк. 43 проекту), земельна ділянка площею 0,1188 га розташована біля оз. Омит. Проте, матеріали документації відомості про обмеження, в тому числі наявність водоохоронної зони, прибережної захисної смуги навколо водного об`єкту, не містять.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 22.11.2018 №17-2841/16-18-СГ (а. с. 33 зворот), затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1188 га, кадастровий номер 5622284800:07:000:0054, для індивідуального садівництва, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Омитської сільської ради Зарічненського району. Поряд з цим, земельна ділянка з кадастровим номером 5622284800:07:000:0054 розташована у прибережній захисній смузі водного об`єкта оз. Омит. Згідно інформації Регіонального офісу водних ресурсів у Рівненській області від 01.02.2024 №94/07-07 (а. с. 15), прибережна захисна смуга для озер від урізу води становить 100 метрів, проектна документація по встановленню меж прибережних захисних смуг навколо озера в (біля) с. Омит відсутня. Вараською окружною прокуратурою 02.02.2024 внесені відомості до ЄРДР за № 42024185550000006 про наявність у діях невстановлених осіб ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України, за фактом внесення невстановленими особами неправдивих відомостей до проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передання їх у власність, а саме щодо відсутності на земельних ділянках прибережної захисної смуги. У межах кримінального провадження № 42024185550000006, за участю спеціаліста сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_3 , 17.02.2025 проведено огляд місця події, в ході якого, залученим спеціалістом визначено координати прибережної захисної смуги. В подальшому, на виконання листа процесуального керівника у кримінальному провадженні №52-77вих-26 від 23.01.2026 (а.с . 45), спеціалістом сертифікованим інженером-землевпорядником Книшук Н.О. проведено накладення координат земельних ділянок, в т. ч., з кадастровим номером 5622284800:05:000:0054 на координати прибережної захисної смуги (лист № 2601-02/26 від 26.02.2026) (а. с. 46-47). Згідно схеми розміщення земельних ділянок, відомості про які внесені в Державний земельний кадастр в межах охоронної зони вздовж водного об`єкту, складеної у ході огляду спеціалістом ФОП ОСОБА_3 , вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5622284800:05:000:0054 знаходиться в межах 100 метрової охоронної зони водного об`єкта оз. Омит. З огляду на викладене, наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 22.11.2018 №17-2841/16-18-СГ, усупереч положенням ст. ст. 19, 20, 58-61, 84, 116, 123, 186-1 ЗК України, ст. ст. 4, 88, 89 ВК України, передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1188 га, з кадастровим номером 5622284800:05:000:0054, у межах прибережної захисної смуги оз. Омит.

Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин. Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.

Заслухаши пояснення прокурору, представника відповідача - 2 та дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Відповідно до пункту третього частини першої ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

У постанові Верховного Суду № 354\604\15-ц від 27.07.2022 року висловлено правову позицію, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) та від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21).

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі ст. ст. 19, 20 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі й землі водного фонду; віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Подібний порядок встановлено й для зміни цільового призначення земель, що згідно із ч. 2 ст. 20 ЗК України проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів. Таким чином, до земель водного фонду України належать землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції. Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду. Так, ст. 59 ЗК України передбачає обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до ч. 4 ст. 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством. Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями ч. 2 ст. 59 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин). Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (ч. 4 ст. 59 ЗК України).

Отже, за змістом зазначених норм права, землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

За положеннями ст. 60 ЗК України та ст. 88 Водного кодексу України (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається ст. ст. 60, 62 ЗК України та ст. ст. 1, 88, 90 ВК України. Так, згідно зі ст. 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів; для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг. Відповідно до ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 га - 25 м; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 га - 50 м; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 м.

Крім того, за положеннями ч. 4 ст. 88 ВК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням конкретної ситуації. Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони, визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України).

Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у ст. 59 ЗК України, суперечить нормам ст. ст. 83, 84 цього Кодексу.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. За правилами ст. ст. 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 80 ЗК України закріплено суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на наведене, положення ч. 1 ст. 83, ч. 1 ст. 84, ст. 122 ЗК України, ст. ст. 1, 2, 6, 10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. ст. 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

У спорах стосовно прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст. 13, ч. 7 ст. 41, ст. 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (ст. ст. 18, 19, п. «а» ч. 1 ст. 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (ст. 14 Конституції України). Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц (провадження № 14-76цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц (провадження № 14-235цс18).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Відповідно до ст. 1 ВК України водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал, а також водоносний горизонт).

Ставок - штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн кубічних метрів; а озеро - природна западина суші, заповнена прісними або солоними водами.

З видруківки долученої до матеріалів справи Публічної кадастрової карти, вбачається, що спірна земельна ділянка перебуває в 100 метровій прибережній захисній смузі оз. Омит, тобто частково накладається на прибережну захисну смугу озера.

Саме по собі розміщення спірної земельної ділянки біля водних об`єктів ніким не заперечується.

Втручання держави у право власності ОСОБА_1 є виправданим, оскільки порушення чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства та положення законодавства України про зобов`язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом. Недотримання такого порядку тягне за собою свавілля державних органів та знищення правового порядку у державі.

Повернення на користь держави спірної земельної ділянки із кадастровим номером 5622284800:07:000:0054, яка на даний час належить на праві власності ОСОБА_1 , відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норм статті 152 Земельного кодексу України, статті 391 Цивільного кодексу України в зв`язку з порушенням органом виконавчої влади вимог Водного кодексу України та Земельного кодексу України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим №5622284800:07:000:0054 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 . Зайняття ОСОБА_1 земельної ділянки водного фонду з порушенням норм Земельного кодексу України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, а тому спірна земельна ділянка із кадастровим номером 5622284800:07:000:0054, яка на даний час належить на праві власності ОСОБА_1 , має бути повернута Локницькій сільській раді, як законному розпоряднику земель даної категорії.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає до задоволення підлягає до задоволення з витребуванням цієї земельної ділянки та скасуванням її державної реєстрації.

Щодо вимоги до Головного управління Геокадастру в Рівненській області судом враховано сталу практику Великої палати Верховного Суду, зокрема в постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 також було вказано, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, пункт 180).

З урахування встановлених обставин позов слід задовольнити в частині вимог до ОСОБА_1 а щодо вимог до відповідача ГУ Держгеокадастр в Рівненській області відмовити.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5324 грн 80 коп (а. с. 58) слід покласти на відповідачку ОСОБА_1 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог за дві позовні вимоги.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 263 265, 287, 289 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги першого заступника керівника Вараської окружної прокуратури О. А. Лиса в інтересах держави в особі Локницької сільської ради до ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстраціїзадовольнити частково.

Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5622284800:07:000:0054, площею 0,1188 га. з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо неї у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Держаному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Витребувати у ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в комунальну власність Локницької територіальної громади в особі Локницької сільської ради (код ЄДРПОУ 04385681, вул. Центральна, 55, с. Локниця, Вараський район, Рівненська обл., 34030) земельну ділянку площею 0,1188 га, кадастровий номер 5622284800:07:000:0054.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Рівненської обласної прокуратури 5324 грн (п`ять тисяч триста двадцять чотири) грн 80 коп. судового збору.

У задоволенні позову до Головного управління Держгеокадастру щодо визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 22 листопада 2018 року № 17-2841/16-18-СГ відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Учасники справи:

Прокурор: Рівненська обласна прокуратура, 33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 52, ЄДРПОУ: 02910077.

Позивач: Локницька сільська рада, 34030, с. Локниця, Вараського району, Рівненської області, вул. Центральна, 55, ЄДРПОУ 04385681.

Відповідач-1: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач-2: Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, місцезнаходження: вул. Київська, 10, м. Рівне, код ЄДРПОУ 39768252.

Суддя А. В. Дідик