Ухвала суду № 137643149, 23.06.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/5204/25

1-кс/154/563/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Володимир

Слідчий суддя Володимирського міського суду Волинської області ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Володимирі, клопотання прокурора у кримінальному провадженні прокурора Володимирської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025032060000010 від 23.06.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

22.06.2026 року прокурор у кримінальному провадженні прокурор Володимирської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Володимирського міського суду Волинської області із клопотанням про арешт майна.

З матеріалів клопотання вбачається, що у провадженні СВ Володимирського РВП ГУНП у Волинській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025032060000010 від 23.06.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що 07.05.2025 між ДП «ОК «Укрвуглереструктуризація» в особі виконуючого обов`язки генерального директора ОСОБА_4 (замовник) та ТОВ «МОНТАЖБУДЮГ» (код ЄДРПОУ40400087), в особі директора ОСОБА_5 (підрядник) укладено договір підряду № 03/ОР-25, відповідно до якого Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується відповідно до проєктно-кошторисної документації, з використанням власних матеріалів та устаткування на власний ризик та у передбачений Договором строк виконати та здати: Роботи з фізичної ліквідації та забезпечення охорони довкілля згідно з проєктом ліквідації ДП «Шахта №1 «Нововолинська» (45110000-1 Руйнування та знесення будівель і земляні роботи) (далі - Роботи), а Замовник зобов`язується прийняти належним чином виконані Роботи та оплатити їх у порядку та на умовах, обумовлених цим Договором.

При цьому, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 06.06.2025, в ході виконання договору підряду № 03/ОР-25 від 07.05.2025 щодо проведення робіт з фізичної ліквідації та забезпечення охорони довкілля згідно з проєктом ліквідації ДП «Шахта №1 «Нововолинська», у службових осіб ТОВ «МОНТАЖБУДЮГ» та Відокремленого підрозділу «Західна дирекція з ліквідації шахт» Державного підприємства «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» виник умисел спрямований на вчинення заволодіння та розтрати грошових коштів ДП «ОК «Укрвуглереструктуризація», шляхом внесення до актів форми КБ-2в завідомо недостовірних відомостей про обсяги та вартість фактично виконаних робіт.

Так, окремі службові особи ТОВ «МОНТАЖБУДЮГ» та Відокремленого підрозділу «Західна дирекція з ліквідації шахт» Державного підприємства «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктуризація», постійно перебуваючи на території ДП «Шахта №1 Нововолинська», особисто контролюючи хід виконання робіт, а отже будучи достовірно обізнаними про те, що перевезення грунту на відстань до 9 км не здійснювались, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, в умовах воєнного стану, склали та підписали акт форми КБ-2в №1 за травень 2025 року (06.06.2025), акт форми КБ-2в №2 за червень 2025 року (17.06.2025) та акт форми КБ-2в №3 за червень 2025 року (27.06.2025), до яких було внесено завідомо недостовірні відомості про перевезення грунту до 9 км (розцінка, шифр №311-9).

Зокрема встановлено, що до акту форми КБ-2в №1 за травень 2025 року безпідставно та незаконно внесено роботи по перевезенню ґрунту до 9 км (розцінка, шифр №311-9) на суму 756938,78 грн, в акт форми КБ-2в №2 за червень 2025 року безпідставно та незаконно внесено роботи по перевезенню ґрунту до 9 км (розцінка, шифр №311-9) на суму 1248957,25 грн та акт форми КБ-2в №3 безпідставно та незаконно внесено роботи по перевезенню ґрунту до 9 км на суму 726108,26 грн, а всього на суму 2732004,29 грн (два мільйони сімсот тридцять дві тисячі чотири гривні 29 коп.), що підтверджується висновком будівельно-технічної експертизи від 26.05.2026 №2401-Е.

У подальшому, на підставі вищевказаних актів, уповноваженими особами ДП «ОК «Укрвуглереструктуризація» з розрахункового рахунку № UA768201720343270001000088491 (відкритий в Держказначейській службі України, м. Київ) переховано грошові кошти на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 (відкритий в АТ «УКРСИББАНК»), що належить ТОВ «МОНТАЖБУДЮГ», на загальну суму 5 591 454,13 грн (п`ять мільйонів п`ятсот дев`яносто одна тисяча чотириста п`ятдесят чотири грн 13 коп.), з яких 2 732004,29 грн (два мільйони сімсот тридцять дві тисячі чотири гривні 29 коп.) незаконно та безпідставно перераховано згідно актів виконаних робіт форми КБ-2в № 1 за травень 2025 року, № 2 та № 3 за червень 2025, чим заподіяно матеріальної шкоди на вказану суму, що підтверджується висновком судово-економічної експертизи від 02.06.2026 № СЕ-19/103-26/6819-ЕК.

З урахуванням наявності достатніх доказів для підозри особам у вчиненні кримінального правопорушення, відповідно до вимог ст. ст. 36, 276, 277, 278 КПК України 19.06.2026 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Луганської обл., м. Антрацит, фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , головному інженеру ВП «Західна дирекція з ліквідації шахт» ДП «ОК «Укрвуглереструктуризація» вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 ч. 2 ст. 366 КК України.

Прокурор вказує, що причетність ОСОБА_6 до вчинення даних злочинів доводиться матеріалами кримінального провадження, зокрема: висновком судової будівельно-технічної від 26.05.2026 №2401-Е, висновком судово-економічної експертизи від 02.06.2026 № СЕ-19/103-26/6819-ЕК, висновком судової почеркознавчої експертизи від 16.06.2026 № 2533-Е та іншими зібраними доказами в їх сукупності та логічному взаємозв`язку.

Таким чином, вищезазначена особа обґрунтовано підозрюються у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно інформаційної довідки № 481601974 з Державного реєстру Речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_6 на праві власності належить об`єкт житлової нерухомості (квартира) загальною площею 50.5 кв.м із реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2078713207107, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації Реєстраційної картки ТЗ, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві власності належить транспортний засіб, а саме: автомобіль марки «TOYOTA COROLLA», номер кузова НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 .

Також, санкція ч. 5 статті 191 КК України, передбачає позбавлення волі на строк від від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Враховуючи вище викладене, прокурор просить накласти арешт та заборонити відчужувати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належне йому майно, а саме: 1) об`єкт житлової нерухомості (квартира) загальною площею 50.5 кв.м із реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2078713207107, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) автомобіль марки «TOYOTA COROLLA», номер кузова НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 .

Прокурор в судове засідання не з`явився, надав заяву про можливість слухання справи за його відсутністю, клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Власник майна ОСОБА_6 та його представник -адвокат ОСОБА_7 у судове засідання не з`явились, про місце, час та дату розгляду справи повідомлялись належним чином, від представника власника майна - ОСОБА_7 надійшло клопотання, в якому він просив розглядати справу у його відсутності та відсутності власника майна, просив відмовити у задоволенні клопотання у частині накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки дана квартира належить його сину ОСОБА_8 .

Згідно ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття вказаних осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Враховуючи те, що учасники кримінального провадження в судове засідання не з`явилися, фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів, у відповідності з ч.4 ст. 107 КПК України, не здійснювалося.

Перевіривши та дослідивши матеріали клопотання та оцінивши їх в сукупності, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно з ст.ст. 131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Встановлено, що Володимирським РВП ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 4202503206000010 від 23.06.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України.

19.06.2026 ОСОБА_6 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.

У ході проведення досудового розслідування встановлено, що відповідно до інформації Реєстраційної картки ТЗ, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві власності належить транспортний засіб, а саме: автомобіль марки «TOYOTA COROLLA», номер кузова НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 .

Як вбачається з матеріалів клопотання, прокурор у кримінальному провадженні, звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна, вказує, що метою накладення арешту на майно є: спеціальна конфіскація; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Крім того, при вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в цьому кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.

За викладених обставин та відповідних норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до переконання, що матеріалами клопотання обґрунтовано та в судовому засіданні встановлено необхідність застосування на цій стадії досудового розслідування, такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а саме у частині накладення арешту на автомобіль марки «TOYOTA COROLLA», номер кузова НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 , з метою уникнення можливості його відчуження, оскільки також слідчий суддя приходить до висновку, що у випадку його незастосування, це може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати завданням досудового розслідування, а тому це є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.

Вирішуючи питання про накладення арешту на автомобіль марки «TOYOTA COROLLA», номер кузова НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 , слідчий суддя враховує й те, що в цьому випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту у цій частині. При цьому доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Так, приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, можливості подальшої спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, слідчий суддя приходить до висновку, що наявні достатні підстави для арешту зазначеного в клопотанні прокурора майна, що належить підозрюваному ОСОБА_6 , а саме у частині накладення арешту на автомобіль марки «TOYOTA COROLLA», номер кузова НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 .

Проте, у судовому засіданні встановлено, що об`єкт житлової нерухомості (квартира) загальною площею 50.5 кв.м із реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2078713207107, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав, належить на праві власності ОСОБА_8 , який не має процесуального статусу підозрюваного чи обвинуваченого у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів того, що об`єкт житлової нерухомості (квартира) загальною площею 50.5 кв.м із реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2078713207107, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідає критеріям речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України, або підлягає спеціальній конфіскації чи конфіскації як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Матеріали клопотання не містять відомостей про причетність власника нерухомого майна до вчинення кримінального правопорушення, не наведено доказів набуття майна злочинним шляхом або використання його як знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий суддя враховує, що право власності є непорушним та гарантується ст. 41 Конституції України, а згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Втручання держави у право власності повинно бути законним, переслідувати легітимну мету та бути пропорційним.

Накладення арешту на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є третя особа, за відсутності належного обґрунтування та достатніх доказів необхідності такого обмеження, призведе до невиправданого та непропорційного втручання у право мирного володіння майном.

З огляду на викладене, слідчий суддя доходить висновку, що прокурором не доведено наявності передбачених ст.ст. 170, 173 КПК України підстав для накладення арешту на зазначений об`єкт житлової нерухомості (квартира), а тому клопотання у цій частині задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 167, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні прокурора Володимирської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025032060000010 від 23.06.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України задовольнити частково.

Накласти арешт та заборонити відчужувати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належне йому майно, а саме: автомобіль марки «TOYOTA COROLLA», номер кузова НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 .

У задоволенні клопотання про арешт майна об`єкта житлової нерухомості (квартира) загальною площею 50.5 кв.м із реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2078713207107, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_9