Ухвала суду № 137640799, 24.06.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 4-с/759/83/26

ун. № 759/11905/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Твердохліб Ю.О.,

за участю секретаря судових засідань Жиглій Є.В.,

скаржника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, державного виконавця: Кривошея Дмитра Станіславовича, третя особа: ОСОБА_2 , -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, у якій просить поновити строк подання скарги на бездіяльність старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кривошея Д.С. Визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кривошея Д.С. щодо невиконання ухвали

Святошинського районного суду міста Києва від 06.08.2025 р. у справі №759/11905/23 (пр. №4-с/759/95/25) та не надсилання повідомлення до суду та заявнику про виконання ухвали суду.

Зобов`язати старшого державного виконавця Подільського відділу

державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кривошея Д.С. виконати ухвалу Святошинського

районного суду міста Києва від 06.08.2025 р. у справі №759/11905/23 (пр. №4-с/759/95/25) невідкладно та надіслати повідомлення до суду та заявнику про виконання ухвали суду у строк не більше 10 днів. Здійснити розподіл судових витрат, поклавши такі на орган державної виконавчої служби і стягнувши такі на користь ОСОБА_1 .

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що 05.01.2024 року Старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анною Сергіївною відкрите виконавче провадження з примусового виконання ухвали №759/11905/23 виданої 07.12.2023 Святошинським районним судом м. Києва, якою зобов`язано ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної суботи та неділі місяця з 11.00 год до 18.00 год, за місцем проживання матері за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності батька.

18.02.2025 року ухвалою Святошинського районного суду міста Києва в справі №759/11905/23 було постановлено: «Замінити заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07.12.2023 року, а саме вжити заходи забезпечення позову: Зобов`язати ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітньою дочкою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної суботи та неділі місяця з 11.00 год до 16.00 год, за місцем проживання дитини за адресою: АДРЕСА_2 , у присутності батька».

21 лютого 2025 року, ОСОБА_1 , було надіслано до Святошинського відділу ДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) заяву, в якій повідомлялося про ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 18 лютого 2025 року в справі №759/11905/23, якою було змінено заходи забезпечення позову від 07.12.2023р.

Відомості щодо поданої заяви разом із коротким текстом судового рішення містять в АСВП, що були завантажені 24.02.2025 р.

Разом з тим, текст повного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18.02.2025 р. в справі №759/11905/23, яким було змінено заходи забезпечення позову, вжиті ухвало Святошинського районного суду м. Києва від 07.12.2023 року, було завантажено до АСВП 26.02.2025 р.

21 березня 2025 року старшим державним виконавцем Святошинського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) Пономаренко Анною Сергіївною було винесено постанову про передачу виконавчого провадження, в якою було встановлено: «На адресу Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла ухвала Святошинського районного суду міста Києва №759/11905/23 від 18.02.2025 про заміну заходу забезпечення позову, вжиті ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 07.12.2023 року, а саме зобов`язати ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітньою донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної суботи та неділі місяця з 11.00 год до 18.00 год, за місцем проживання дитини за адресою: АДРЕСА_2 , у присутності батька (с.1189), що територіально відноситься до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Згідно клопотання від 25.07.2024 та наданої довідки про фактичне місце

проживання дитини (с.332) й акту обстеження умов проживання дитини від 08.08.2023, виданого Службою у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (с.668), а також актів державного виконавця від 23.11.2024 та 24.11.2024 (ар. 831-832), державним виконавцем встановлено той факт, що неповнолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично проживає за адресою - АДРЕСА_2 , що за територіальністю відноситься до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).», та постановлено:

«Передати виконавчий документ: назва документу: ухвала № 759/11905/23 виданий 07.12.2023 документ видав: Святошинський райсуд м. Києва про: Зобов`язати ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної суботи та неділі місяця з 11.00 год до 18.00 год, за міцем проживання матері за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності батька. Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у строк до 21.03.2025»

09.07.2025 р. старшим державним виконавцем Подільського відділу ДВС у м.

Києві ЦМУМЮ (м. Київ) Кривошея Дмитром Станіславовичем було винесено постанову про прийняття до виконання:

«Прийняти виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання:

назва документу: ухвала № 759/11905/23 виданий 07.12.2023 документ видав: Святошинський райсуд м. Києва про Зобов`язати ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної суботи та неділі місяця з 11.00 год до 18.00 год, за місцем проживання матері за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності батька.»

22.07.2025 р. ОСОБА_1 , була подана скарга до Святошинського районного суду міста Києва на дану постанову старшого державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві Кривошея Д.С.

06.08.2025 р. ухвалою Святошинського районного суду міста Києва було

задоволено частково скаргу: "Скаргу задовольнити частково. Зобов`язати старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кривошеї Д.С. внести зміни до постанови про прийняття до виконання від 09.07.2025 року відповідно до ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 18.02.2025 року у справі №759/11905/23».

Всупереч нормам Законів України та нормі прямої дії Конституції України, державний виконавець Кривошея Д.С. станом на 06.05.2026 року так і не виконав ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 06.08.2025 р. у справі

№759/11905/23 (пр. №4-с/759/95/25).

Згідно із відомостей, наявних в Автоматизованій системі виконавчого провадження, ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 06.08.2025 р. у справі №759/11905/23 була отримана Подільським ВДВС у м. Києві 08 серпня 2025 р. А 14.08.2025 р. був завантажений лист Святошинського районного суду міста Києва від 07.08.2025 р. про направлення ухвали суду до виконання.

Натомість, після цього жодного документу на виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 06.08.2025 р. у справі №759/11905/23 (пр. №4-с/759/95/25) старшим державним виконавцем Подільського ВДВС у м. Києві Кривошеєю Д.С. не було винесено та не повідомлено суд і скаржника про виконання даного рішення суду.

Таким чином, як вбачається, старший державний виконавець Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не виконав ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 06.08.2025 р. у справі №759/11905/23 (пр. №4-с/759/95/25), а також всупереч ч. 1 ст. 453 ЦПК України не повідомив ні суд, ані скаржника про виконання даної ухвали суду.

Враховуючи викладене, скаржник просить задовольнити скаргу.

Стосовно пропущеного строку для подання скарги, скаржник зазначає наступне, що керуючись висновками Великої Палати Верховного Суду, що триваюча бездіяльність старшого державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві Кривошеї Д.С. щодо невиконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 06.08.2025 р. у справі №759/11905/23 (пр. №4-с/759/95/25) може бути оскаржена у будь-який час, доки порушення не буде припинено.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.05.2026 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 21.05.2026 року прийнято до провадження скаргу та витребувано докази.

03.06.2026 року від державного виконавця Кривошея Д.С. через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про надання додаткового терміну для надання копій матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1.

В судове засідання скаржник ОСОБА_1 з`явився, скаргу підтримував та просив її задовольнити.

Державний виконавець в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, матеріали виконавчого провадження не надав.

З огляду на викладене, керуючись приписами ч. 2 ст. 450 ЦПК України, суд ухвалив розглянути скаргу за відсутності представника органу виконавчої служби, оскільки це не перешкоджає розгляду скарги.

Дослідивши матеріали справи та докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах.

Так, відповідно до ст. 447 ЦПК, ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, мають сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Приписами ст. 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Розділом VII ЦПК України унормований судовий контроль за виконаннями рішень.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відтак, ЦПК України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю за виконанням судових рішень виключно шляхом розгляду скарг на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця та за результатами розгляду, у разі встановлення обґрунтованості скарги, постановлення ухвали, якою поновлюється порушене право заявника, шляхом визнання оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності неправомірними і зобов`язання державного виконавця або іншої посадової особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення.

Відповідно до статей 447, 451 ЦПК України підставою для задоволення скарги є встановлення судом факту порушення прав заявника рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця.

Звертаючись до суду, скаржник просив визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кривошея Д.С. щодо невиконання ухвали суду від 06.08.2025 року та не надсилання суду та заявнику повідомлення про її виконання. Також просив зобов`язати старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кривошея Д.С. виконати ухвалу від 06.08.2025 року у справі № 759/11905/23 невідкладно та надіслати повідомлення до суду та заявнику про виконання ухвали суду у строк не більше 10 днів.

Як встановлено судом на виконанні у Подільському відділі державної виконавчої служби у місті Києві перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі виконавчого

документа, а саме ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 18.02.2025 року по справі № 759/11905/23, якою зобов`язано ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітньою дочкою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної суботи та неділі місяця з 11.00 год до 16.00 год, за місцем проживання дитини за адресою: АДРЕСА_2 , у присутності батька.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 06.08.2025 р. у справі №759/11905/23 зобов`язано старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Кривошеї Д.С. внести зміни до постанови про прийняття до виконання від 09.07.2025 року відповідно до ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 18.02.2025 року у справі №759/11905/23.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.

У розумінні практики Європейського суду, частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

При цьому, згідно п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав виконавчий документ, заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону або заяву про поновлення виконавчого провадження відповідно до статті 37-1 цього Закону.

Відповідно до ст. 10 Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Закон України «Про виконавче провадження» хоча і не містить окремої статті, яка б визначала порядок виконання рішень судів за вимогами про визначення способу участі одного з батьків у вихованні дитини, але при цьому містить норми щодо порядку виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, а також мстить порядок виконання рішень судів про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною (ст.63,64-1 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст.64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті75цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею. Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За змістом частини п`ятої статті 26 цього Закону України виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим, згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили (рішення Європейського суду з прав людини «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року).

Стаття 453 ЦПК України передбачає обов`язок державного виконавця повідомити суд і заявника про виконання ухвали. Тобто юридичним фактом, з яким пов`язаний обов`язок повідомлення, є саме виконання ухвали. До моменту її виконання такий обов`язок не виникає.

Крім того, у справі № 761/24136/15-ц Верховний Суд аналізував вимогу про зобов`язання органу ДВС повідомити суд та заявника про виконання ухвали і виходив з того, що такий обов`язок випливає саме зі ст. 453 ЦПК України після виконання ухвали.

Відповідно до статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), а якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено - суд відмовляє в задоволенні скарги. Водночас ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.

У справі «Вишняков проти України» (рішення від 24 липня 2018 року) ЄСПЛ зазначено, що відсутність механізмів добровільного виконання суттєво зменшила можливості співпраці з тим із батьків, хто чинить перешкоди. Хоча слід визнати, що перевага завжди надається добровільному виконанню. Суд зазначає, що незмінна позиція, якої часто дотримуються батьки у таких справах, може ускладнити таке добровільне виконання та зумовити у відповідних випадках необхідність застосування пропорційних примусових заходів. Однак жодні примусові заходи також не були застосовані. Державний виконавець мав право накладати штрафи та вносити подання про притягнення до кримінальної відповідальності у зв`язку з невиконанням рішення суду, але з невідомих причин не скористався цими повноваженнями.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини вимагає врахування поглядів дітей, ці погляди не обов`язково є незмінними, а заперечення дітей, які мають бути належним чином враховані, не обов`язково є достатніми для подолання інтересів батьків, особливо в тому, щоб мати постійний контакт з дитиною. Зокрема, право дитини висловлювати свої власні погляди не повинно тлумачитися як надання безумовного права вето дітям без будь-яких інших факторів, що розглядаються, а також проведення експертизи для визначення їх найкращих інтересів. Такі інтереси зазвичай передбачають, що зв`язки дитини з сім`єю повинні зберігатися, за винятком випадків, коли це може шкодити його здоров`ю та розвитку (рішення у справі «А.В. проти Словенії» від 09 квітня 2019 року).

Таким чином, відповідно до вищевказаних норм ст.63 та 64-1 Закону заходи примусового виконання названої категорії рішень конкретно визначаються у рішеннях та виконавчих документах і виконуються органами примусового виконання рішень в порядку передбаченому названими нормами Закону.

Як вбачається з матеріалів справи за своїм змістом і визначеними в ухвалі суду від 06.08.2025 у справі № 759/11905/23 заходами примусового виконання рішення вищевказана ухвала повинна була бути прийнята до примусового виконання і виконуватися Подільським відділом державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, як рішення немайнового характеру з врахуванням положень ст. 4, 63, 64-1 названого Закону.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З урахуванням висновків, що містяться у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 761/24136/15-ц та від 20 січня 2021 року у справі № 619/562/18, суд дійшов висновку, що такий спосіб захисту прав ОСОБА_1 , як зобов`язання державного виконавця вчинити усі необхідні виконавчі дії у виконавчому провадженні, які останній повинен вчиняти у силу вимог закону, однак, їх не вчиняє, не суперечить закону та спрямований на своєчасне і в повному обсязі виконання судового рішення.

Суду не надано підтвердження виконання державним виконавцем вимог статті 453 ЦПК України щодо повідомлення суду, який постановив судове рішення в справі № 759/11905/23, про виконання ухвали 06.08.2025 року у десятиденний строк з дня її одержання.

Отже, вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кривошея Д.С. щодо невиконання ухвали суду є вмотивованими.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення скарги.

Керуючись ст. 259, 260, 450-452, 453 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України державного виконавця Кривошея Дмитра Станіславовича, третя особа: ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кривошея Дмитра Станіславовича щодо невиконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 06.08.2025 року у справі 759/11905/23.

Зобов`язати старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кривошея Дмитра Станіславовича вчинити усі необхідні та передбачені законом виконавчі та інші дії, спрямовані на своєчасне і в повному обсязі виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 06.08.2025 року у справі 759/11905/23 та надіслати повідомлення про її виконання відповідно до ст. 453 ЦПК Ураїни.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складений та підписаний 24.06.2026 року

Суддя Ю.О. Твердохліб