Рішення № 137640700, 23.06.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/5973/26

Справа №754/2946/26

РІШЕННЯ

Іменем України

23 червня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І.

за участю секретаря судового засідання Гуцул Д.Г.

за участю прокурора Фединяк А.М.

за участю представника відповідача Кірова О.Ф.

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва Брагіної Інни Володимирівни в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки: Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення, ціна позову 37 999,36 грн,

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ СТОРІН

24.02.2026 до Деснянського районного суду м. Києва через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Першого заступника керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва Брагіної Інни Володимирівни (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України (надалі - Позивач) до ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення, у розмірі 37 999,36 грн.

Прокурор просить стягнути з Відповідача на користь держави в особі Національної служби здоров`я України кошти витрачені на лікування потерпілого від злочину в сумі 37 999, 36 грн, які перерахувати в дохід Державного бюджету України за реквізитами: UA 978999980313080115000026011; одержувач ГУК у м. Києві/Шевченківський р-н/24060300, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор посилається на те, що ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 754/13393/25 Відповідача було звільнено від кримінальної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху на підставі статті 46 КК України у зв`язку з примиренням з потерпілим, а провадження закрито. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження та з 07.07.2025 по 23.07.2025 перебував на лікуванні у Третьої особи. Вартість лікування склала 37 999,36 грн і була оплачена закладу охорони здоров`я Національною службою здоров`я України (надалі - НСЗ України) за рахунок коштів Державного бюджету України. Прокурор вказує, що Відповідач добровільно ці кошти не відшкодував, НСЗ України відповідний позов не подала, тому наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, водночас його представник подав клопотання про витребування доказів, у якому піддавав сумніву обґрунтованість заявленої до стягнення суми та правильність розрахунку вартості одного ліжко-дня.

09.06.2026 представник Відповідача подав до суду письмові заперечення на клопотання НСЗ України від 03.06.2026 щодо долучення доказів та скасування заходу процесуального примусу. Представник у письмових запереченнях наголошував, що надані витяги з Електронної системи охорони здоров`я (ЕСОЗ) повністю спростовують заявлені прокурором позовні вимоги у розмірі 37 999,36 грн, оскільки фінансування лікарень наразі здійснюється не за ліжко-дні, а за конкретно надані медичні послуги згідно з тарифами Програми медичних гарантій. Детальний розрахунок з наданих НСЗ України електронних таблиць підтверджує, що за лікування потерпілого ОСОБА_2 державою було фактично сплачено лише 6 005,31 грн. Стягнення суми, що у понад шість разів перевищує фактичні витрати, призведе до безпідставного збагачення за рахунок Відповідача.

У письмових запереченнях адвокат просив суд долучити та дослідити інформацію з ЕСОЗ як належні та допустимі докази, що підтверджують реальний розмір витрат.

Водночас під час розгляду справи по суті в судовому засіданні представник Відповідача змінив свою правову позицію щодо оцінки доказів. Він заявив, що докази, надані прокурором (довідка лікарні з розрахунком за ліжко-дні) є неналежними, оскільки вони не відображають реальних фактичних витрат державного бюджету. Натомість докази, надані НСЗ України (електронні таблиці/витяги з ЕСОЗ), є недопустимими. Представник Відповідача обґрунтував це тим, що вказані документи суперечать частині другій статті 100 ЦПК України та вимогам закону щодо оформлення електронних доказів, оскільки на наданих роздруківках/файлах відсутній кваліфікований електронний підпис (КЕП) уповноваженої особи, печатка установи та інші обов`язкові реквізити офіційного документа.

Представниця Національної служби здоров`я України подала заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позову не заперечувала.

Представник третьої особи, Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - КНП "КМКЛШМД"), в судове засідання не з`явився, пояснення по суті спору не подавав.

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

09.03.2026 Деснянський районний суд м. Києва постановив ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. КНП "КМКЛШМД" залучено як третю особу, а перше судове засідання призначено на 08.04.2026.

10.03.2026 представниця НСЗ України Тарасенко М.С. подала до суду заяву про розгляд справи без участі представника НСЗ України, вказавши, що позовні вимоги прокуратури підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

17.03.2026 представник Відповідача, адвокат Кіров О.Ф., подав до суду клопотання про витребування доказів, яке було обґрунтовано тим, що лікарня ухилилася від надання належної відповіді на адвокатський запит, що унеможливлює перевірку заявленої суми відшкодування.

08.04.2026 Суд задовольнив це клопотання та витребував у Позивача та третьої особи належним чином засвідчені копії наступних документів:

1. деталізовану економічну калькуляцію (кошторис/розрахунок) собівартості одного ліжко-дня перебування хворого у відділенні політравми КНП "КМКЛШМД" безпосередньо за липень 2025 року (а не за 2024 рік), з розшифровкою складових цієї вартості.

2. довідку (або інший фінансовий документ), що достовірно підтверджує факт виключення з розрахунку вартості одного ліжко-дня за липень 2025 року витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт та придбання інвентарю та обладнання (на виконання вимог п. 2 Постанови КМУ № 545).

3. Деталізований перелік та вартість медичних послуг, діагностичних процедур, а також лікарських засобів, які були фактично надані ОСОБА_2 (історія хвороби № 13197) у період з 07.07.2025 по 23.07.2025 р., та які були включені до акту виконаних робіт і оплачені за рахунок коштів Національної служби здоров`я України ( НСЗ України).

03.06.2026 НСЗ України після постановлення ухвалу про застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу подала клопотання про скасування штрафу та надала інформацію з електронної системи охорони здоров`я. Суд відмовив у скасуванні штрафу, а подані докази долучив до матеріалів справи.

Третя особа вимоги ухвали суду не виконала, витребувані документи не подала.

У судовому засіданні 17.06.2026 прокурор та представник Відповідача не заперечували проти розгляду справи по суті.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

7.07.2025 (приблизно о 20:24) ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "Audi A6" (д.н.з. НОМЕР_1 ), на Керченській площі в м. Києві порушив ПДР (перед початком виконання маневру повороту ліворуч на зелений сигнал світлофора не дав дорогу зустрічному транспорту) та здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 03.09.2025 у справі № 754/13393/25 Відповідача звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 286 КК України, у зв`язку з примиренням з потерпілим, а кримінальне провадження закрито. Вказана ухвала набрала законної сили 11.09.2025.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження та з 07.07.2025 по 23.07.2025 перебував на стаціонарному лікуванні (загалом 16 ліжко-днів) у відділенні політравми КНП "КМКЛШМД".

19.11.2025 Деснянська окружна прокуратура м. Києва направила запит № 57-10469 вих. 25 до КНП "КМКЛШМД" для з`ясування розміру витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2

25.11.2025 КНП "КМКЛШМД" листом № 1294 "про витрати на лікування хворого", наданим на запит Першого заступника керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва, повідомило, що потерпілий ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні політравми (історія хвороби № 13197) з 07.07.2025 по 23.07.2025, загалом проведено 16 ліжко-днів. Лікувальним закладом визначено, що за фактичними витратами на лікування із розрахунку вартості одного ліжко-дня загальна вартість становить 37 999,36 грн. Вказана сума обчислена лікарнею виходячи з того, що вартість лікування у стаціонарі за 2025 рік за один ліжко-день становить 2 374,96 грн, що помножено на 16 проведених ліжко-днів. Також у листі підприємства підтверджено, що лікування вказаного пацієнта здійснювалось за рахунок коштів Національної служби здоров`я України.

05.12.2025 Деснянська окружна прокуратура надіслала лист № 57-10963вих-25 до НСЗ України з проханням повідомити, чи планує НСЗ України самостійно вживати заходи претензійно-позовного характеру щодо стягнення з ОСОБА_1 цих коштів до державного бюджету.

07.01.2026 НСЗ України листом № 458/2-16-26 повідомила прокуратуру про відсутність у неї повноважень для самостійного звернення до суду. Обґрунтовуючи свою позицію, державний орган дослівно зазначив: "З огляду на зазначене та норми Положення про Національну службу здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1101, НСЗУ не наділена повноваженнями представляти інтереси держави у справах про відшкодування коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину", тому нею "не вживались та не вживатимуться заходи претензійно-позовного характеру, спрямовані на стягнення витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення". Водночас НСЗ України зазначила, що не заперечує проти звернення прокурора до суду в інтересах держави.

03.02.2026 Прокуратура повторно надіслала лист № 57-776вих-26 до НСЗ України та КНП "КМКЛШМД" з аналогічним запитом щодо намірів самостійного стягнення коштів з винуватця ДТП.

11.02.2026 НСЗ України надіслала Деснянській окружній прокуратурі міста Києва лист № 4472/2-17-26 у відповідь на запит від 03.02.2026 № 57-776ВИХ-26. НСЗ України підтвердила, що у 2025 році між НСЗ України та Комунальним некомерційним підприємством "Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" були укладені договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій № 1035-E125-P000 та № 0599-E125-P000. Відповідно до умов цих договорів медичні послуги, надані лікарнею потерпілому ОСОБА_2 у період з 07.07.2025 по 23.07.2025, були оплачені НСЗ України як замовником за рахунок коштів Державного бюджету України. НСЗ України знову зазначила, не наділена повноваженнями представляти інтереси держави у справах про відшкодування коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину, а тому заходи претензійно-позовного характеру, спрямовані на стягнення витрат з винної особи, нею не вживалися та не вживатимуться.

12.02.2026 КНП "КМКЛШМД" листом № 1380-26 повідомило прокуратуру, що підприємство не отримувало відшкодування від ОСОБА_1 на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 .

11.03.2026 адвокат Кіров О.Ф., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 , надіслав адвокатський запит № ОК-4952-А3-01 до КНП "КМКЛШМД", в якому просив надати детальну економічну калькуляцію вартості 1 ліжко-дня саме за липень 2025 року, підтвердження виключення з цієї вартості капітальних витрат (згідно з постановою КМУ № 545), а також точний перелік фактично наданих медичних послуг та препаратів пацієнту ОСОБА_2 , оплачених державою.

13.03.2026 директор КНП "КМКЛШМД" В. Дорош листом № 320 відповів на адвокатський запит представника Відповідача від 11.03.2026 № ОК-4952-АЗ-01. Вказаний лист було надіслано на електронну пошту адвоката 16.03.2026.

У вказаному листі КНП "КМКЛШМД" відмовився надавати витребувану адвокатом інформацію щодо лікування ОСОБА_2 , а саме перелік фактично наданих медичних послуг та препаратів. Свою відмову лікарня обґрунтувала тим, що згідно зі статтею 32 Конституції України та статтею 286 ЦК України така інформація є таємницею про стан здоров`я, факт звернення за медичною допомогою та діагноз, а тому належить до конфіденційної інформації про особу. Також Третя особа послалася на статтю 20 Закону України "Про інформацію", Рішення Конституційного Суду України від 30.10.1997 № 5-зп, статтю 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та частину першу статті 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації", вказавши, що запитувана інформація має обмежений доступ, а ознайомлення з інформацією про інших осіб можливе лише за рішенням суду.

Замість витребуваної адвокатом деталізованої економічної калькуляції вартості одного ліжко-дня безпосередньо за липень 2025 року, КНП "КМКЛШМД" надала як додаток до листа довідку "Розрахунок середньої вартості одного ліжко-дня у відділеннях КМКЛ ШМД (стаціонар) на 2025 рік", затверджену без дати директором Дорошем В.М.

Згідно з наданим розрахунком загальна сума фактичних видатків КНП "КМКЛШМД" за весь 2024 рік склала 450 509,052 тис. грн. До цієї суми Третя особа включила вісім категорій витрат за кодами економічної класифікації видатків (КЕКВ), а саме: оплата праці (КЕКВ 2111) у розмірі 212 246,373 тис. грн; нарахування на оплату праці (КЕКВ 2120) у розмірі 46 112,358 тис. грн; предмети, матеріали, обладнання та інвентар (КЕКВ 2210) у розмірі 3 349,493 тис. грн; медикаменти (КЕКВ 2220) у розмірі 56 869,125 тис. грн; оплата послуг, крім комунальних (КЕКВ 2240), у розмірі 30 654,305 тис. грн; оплата комунальних послуг та енергоносіїв (КЕКВ 2270) у розмірі 48 762,397 тис. грн; оплата пільгової пенсії працівникам (КЕКВ 2700) у розмірі 49 357,501 тис. грн; інші видатки (КЕКВ 2800) у розмірі 3 157,500 тис. грн. Вказану загальну суму видатків було поділено на фактичне виконання ліжко-днів за 2024 рік, що склало 189 691 ліжко-день. У результаті було виведено середню вартість одного ліжко-дня у розмірі 2 374,96 грн. Відповідний розрахунок не містить відомостей про виключення витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Згідно з долучених до матеріалів справи електронних доказів (витягів з Електронної системи охорони здоров`я у формі розшифровки електронних таблиць), наданих НСЗ України разом із клопотанням від 03.06.2026, фінансування лікування потерпілого ОСОБА_2 здійснювалось державою шляхом оплати конкретно наданих медичних послуг.

Зокрема, згідно з даними звіту про оплату закладу охорони здоров`я КНП "КМКЛШМД" за 7 місяць (липень) 2025 року, пацієнту ОСОБА_2 (стать чоловіча, вік на момент створення електронного медичного запису - 31 рік) було надано медичну допомогу в рамках договору про медичне обслуговування № 1035-E125-P000.

Електронною системою охорони здоров`я (ЕСОЗ) зафіксовано медичний епізод стаціонарного лікування (ідентифікатор fe4bff62-5e35-11...), який тривав з 21:25 год. 07.07.2025 року по 09:00 год. 23.07.2025 року (тривалість лікування - 16 днів) з основним клінічним діагнозом за класифікатором ICD10: S42.03 (Перелом заплічний).

Електронний медичний запис про взаємодію (ID ЕМЗ b0c7656a-685d-11f0-...) був внесений до системи ЕСОЗ 24.07.2025 року лікарем-хірургом ОСОБА_3 .

Згідно з розшифровкою наданих послуг, лікування потерпілого здійснювалося за пакетом послуг № 3 "Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах". При цьому пацієнту була надана медична послуга за кодом І27 "Процедури на м`яких тканинах".

Відповідно до фінансових показників звіту в ЕСОЗ, базова ставка (тариф) за вказаною медичною послугою визначалася у розмірі 10 919 грн. Водночас згідно з графою електронної таблиці "Фактична частина оплати за період, грн" реальна сума коштів, яка була розрахована системою та фактично сплачена державою в особі Національної служби здоров`я України на рахунок КНП "КМКЛШМД" за вказаний пролікований випадок ОСОБА_2 , становить рівно 6 005,31 грн.

МОТИВИ СУДУ (ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ)

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

В Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 частини першої статті 1311 Конституції України).

Статтею 56 ЦПК України передбачено, що прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у визначенні того органу, який, використовуючи на підставі приписів законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатися до суду з відповідним позовом) (пункт 82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2025 року у справі № 296/704/21, провадження № 14-40цс24).

При цьому, встановлено відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави безпосередньо в особі комунального закладу (пункт 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (провадження № 12-1гс23)). Водночас оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету (пункт 10.3 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (провадження № 12-1гс23)).

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові (пункт 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

27.12.2017 постановою Кабінету Міністрів України №1101 була утворена Національна служба здоров`я України і було затверджено Положення про Національну службу здоров`я України. Відповідно до цього Положення Національна служба здоров`я України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.

Згідно з підпунктами 9, 25 пункту 4, підпункту 14 пункту 5 цого Положення НСЗ України здійснює оплату згідно з тарифом за надані пацієнтам медичні послуги (включаючи медичні вироби) та лікарські засоби за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій та іншими договорами про медичне обслуговування населення. Здійснює інші повноваження, визначені законом. НСЗУ з метою організації своєї діяльності забезпечує в установленому порядку самопредставництво НСЗУ в судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від її імені, у тому числі через посадових осіб юридичної служби НСЗУ, а також забезпечує представництво інтересів НСЗУ в судах України та інших органах через представників.

Згідно з частинами першої та третью статті 18 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" фінансове забезпечення охорони здоров`я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, призначені на охорону здоров`я, використовуються, зокрема, для забезпечення медичної та реабілітаційної допомоги населенню, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров`я та фундаментальних наукових досліджень у цій сфері.

Зокрема, до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на охорону здоров`я, зокрема, програму державних гарантій медичного обслуговування населення (підпункт "ж" пункту 8 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України).

Водночас до видатків, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, належать видатки на охорону здоров`я, зокрема: оплату комунальних послуг та енергоносіїв комунальних закладів охорони здоров`я, які належать відповідним територіальним громадам, для забезпечення надання медичних послуг за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення; місцеві програми розвитку та підтримки комунальних закладів охорони здоров`я, які належать відповідним територіальним громадам, місцеві програми надання населенню медичних послуг понад обсяг, передбачений програмою державних гарантій медичного обслуговування населення; місцеві програми громадського здоров`я (підпунки ґ, д, е Пункт 3 частини першої статті 89 Бюджетного кодексу України).

Суд погоджується, що використання коштів Державного бюджету України становить суспільний інтерес. Порушення інтересів держави полягає в невідшкодуванні відповідачем коштів, витрачених закладом охорони здоров`я на лікування потерпілого від кримінального правопорушення. З огляду на те, що НСЗ України самостійно не звернулася до суду після отримання повідомлення і листами від 07.01.2026 та від 11.02.2026 повідомила про відсутність повноважень на самостійне звернення до суду з позовом, Прокурор обґрунтовано подав позов для захисту майнового інтересу держави.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 1191 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього кримінального правопорушення.

Частиною першою статті 1206 ЦК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого

Згідно з частиною третьою статті 1206 ЦК України, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Суд звертає увагу на те, що позов у цій справі подано прокурором в інтересах держави саме в особі НСЗ України. Заявлена вимога стосується стягнення коштів на користь держави в особі НСЗ України для їх подальшого зарахування до Державного бюджету України. Вимоги щодо відшкодування коштів до місцевого бюджету не є предметом спору у цій справі.

Отже, істотне значення для правильного вирішення спору має встановлення обсягу тих фактичних витрат, які понесла безпосередньо НСЗ України за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом за надані пацієнтам медичні послуги (включаючи медичні вироби) та лікарські засоби за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій та іншими договорами про медичне обслуговування населення.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.

Відповідно до частин першої, восьмої статті 10 цього Закону для всієї території України встановлюються єдині тарифи оплати надання медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів, розміри реімбурсації лікарських засобів та медичних виробів, які надаються пацієнтам за програмою медичних гарантій. Підставою для оплати тарифу, що здійснюється Уповноваженим органом, є звіт, який формується в електронній системі охорони здоров`я на підставі інформації та документів, що внесені надавачем медичних послуг до цієї системи. Оплата за надані медичні послуги та лікарські засоби здійснюється в порядку черговості надходження таких звітів.

Отже, оплата послуг за договором про медичне обслуговування населення здійснюється Національною службою здоров`я України виключно на підставі звітів, внесених до Електронної системи охорони здоров`я.

У листі КНП "КМКЛШМД" повідомляло, що лікування вказаного пацієнта здійснювалось за рахунок коштів Національної служби здоров`я України. Водночас доказів здійснення видатків з Державного бюджету України у визначеному роззмірі не надано.

Прокурор обґрунтовує заявлену до стягнення суму у розмірі 37 999,36 грн довідкою КНП "КМКЛШМД", яка складена шляхом математичного множення кількості ліжко-днів на середню вартість одного ліжко-дня закладу у 2025 році згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545.

Надаючи оцінку цьому доказу, Суд ураховує, що у пункті 3 постанови Пленум Верховного Суду України від 07.07.1995 № 11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" роз`яснив, що питання про відшкодування витрат вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545.

Також у цій постанови розяснено, що до справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Водночас Суд бере до уваги, що повноваження надавати роз`яснення судам загальної юрисдикції з питань застосування законодавства були визначені для Пленуму ВСУ пунктом 6 частини другої статті 55 Закону України "Про судоустрій України" від 07 лютого 2002 року № 3018-III, який втратив чинність на підставі Закону про судоустрій 2010 року. Роз`яснення Пленуму ВСУ мали рекомендаційний характер (пункти 37 -38 постанови 01 вересня 2020 року у справі № 233/3676/19, провадження № 14-65 цс 20).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України (частини перша -третя статті 10 ЦПК України).

Суд ураховує, що 19.07.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення надання медичної допомоги", яким частину третю статті 1206 ЦК України було викладено у новій редакції.

За правилами частини першої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

При цьому актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону (частина четверта статті 4 ЦК України).

Суд зазначає, що положення підзаконного акта (Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545, яким, зокрема, встановлено, що стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я (пункт 4)) підлягають застосуванню з обов`язковим урахуванням положень частини третьої статті 1206 ЦК України та нового механізму фінансування медичних послуг.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Отже, відповідно до Порядку КНП "КМКЛШМД" вартість одного ліжко-дня мало обчислити виходячи з фактичних видатків на утримання закладу виключно за липень 2025 року, попередньо віднявши від цієї суми витрати на капітальні вкладення, ремонт та придбання обладнання.

Відповідно до частини другої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, зважаючи на те, що жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили, Суд не може покласти довідку в основу рішення лише через те, що вона видана медичним закладом та формально складена з посиланням на Порядок обчислення розміру фактичних витрат, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545. Суд оцінює цей доказ за загальним правилом.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність листа-довідки КНП "КМКЛШМД" від 25.11.2025 № 1294 "про витрати на лікування хворого" а також достатність у сукупності з іншими доказами в аспекті доведення обставин, що підтверджують суми коштів, яка підлягає відшкодуванню до Державного бюджету України, встановив, що вартість одного ліжко-дня у розмірі 2 374,96 грн виведена математично шляхом ділення загальної суми всіх видатків закладу за минулий 2024 рік на загальну кількість виконаних ліжко-днів, що суперечить вимогам пункту 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545.

Відповідно до вказаної норми визначення суми витрат має провадитися виходячи з фактичних витрат саме за місяць, в якому проводилося лікування (тобто за липень 2025 року), за обов`язковим винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

КНП "КМКЛШМД" не надало суду жодних фінансових документів, які б підтверджували виключення капітальних витрат зі структури собівартості ліжко-дня, не надало деталізованої економічної калькуляції на адвокатський запит представника Відповідача.

З метою перевірки обґрунтованості заявленої до стягнення суми 37 999,36 грн, що вказана у довідці, Суд ухвалою від 08.04.2026 зобов`язав КНП "КМКЛШМД" надати деталізовану економічну калькуляцію вартості одного ліжко-дня безпосередньо за липень 2025 року, а також фінансовий документ, що підтверджує факт виключення з розрахунку капітальних витрат.

Зазначену ухвалу медичний заклад отримав 16.04.2026 через підсистему "Електронний суд". Третя особа вимоги обов`язкової ухвали суду не виконала, витребувані докази не подала та про причини їх неподання у встановлений строк не повідомила, за що ухвалою від 14.05.2026 до неї було застосовано заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Зважаючи на те, що Прокурор обґрунтовує розмір майнової шкоди виключно довідкою лікарні від 25.11.2025 № 1294, а Відповідач обґрунтовано заперечує визначений в ній розмір, обов`язок доведення правильності відображеного у ній розрахунку покладається на Прокурора.

Оцінюючи надані докази у їх сукупності, Суд встановив суперечність між довідкою лікарні від 25.11.2025 № 1294 та первинними електронними доказами, які надані Національною службою здоров`я України, щодо розміру відшкодування. При цьому, довідка ґрунтується на даних 2024 рік, включає відомості щодо придбання інвентаря та обладнання, що суперечить вимогам пункту 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545.

Надана лікарнею довідка є лише підтвердженням загальних економічних витрат лікарні як самостійного суб`єкта господарювання на забезпечення своєї діяльності у попередньому році, але не доводить факту витрат НСЗ України (позивача у справі) з Державного бюджету України цільових коштів у розмірі 37 999,36 грн за конкретний випадок. Натомість витяги з електронної системи охорони здоров`я підтверджують, що фактична оплата державою за пакет медичних послуг, наданих пацієнту ОСОБА_2 , становила 6 005,31 грн.

Зважаючи на приписи частини третьої статті 1206 ЦК України, саме ця сума фінансових втрат підлягає стягненню з Відповідача та зарахуванню до Державного бюджету України.

При цьому, Суд відхиляє усні доводи представника Відповідача щодо недопустимості електронних доказів, наданих НСЗ України, з підстав відсутності на них кваліфікованого електронного підпису та обов`язкових реквізитів.

Відповідно до частини першої статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Відповідно до частини другої цієї статті електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Відповідно до частин першої, другої статті 5, частиною першою статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи (пункт 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21).

Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом (частина п`ята статті 43 ЦПК України).

У судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу (частина перша, абзац другий частини п`ятої статті 14 ЦПК України).

У даному випадку клопотання від 03.06.2026 разом із доданими електронними доказами (інформацією з Електронної системи охорони здоров`я у форматі електронного архіву) було подано представницею НСЗ України до суду через підсистему "Електронний суд". Під час формування та надсилання вказаних електронних документів через систему представниця установи наклала на них свій власний кваліфікований електронний підпис.

Зважаючи на те, що подання електронних доказів через підсистему "Електронний суд" із застосуванням кваліфікованого електронного підпису забезпечує належну ідентифікацію особи подавача та засвідчує цілісність електронного документа, такий порядок повністю відповідає вимогам частини другої статті 100 ЦПК України.

За таких обставин надані електронні витяги з Електронної системи охорони здоров`я є належними та допустимими доказами, а аргументи представника про протилежне ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм процесуального права.

Суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на вказаний принцип диспозитивності, Суд оцінює обґрунтованість позовних вимог в межах того суб`єкта, в інтересах якого подано позов. Прокурор пред`явив вимогу про стягнення коштів виключно в дохід Державного бюджету України в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України. Позовних вимог в інтересах місцевого бюджету територіальної громади міста Києва прокурором не заявлено.

Відповідно до частини третьої статті 1206 ЦК України механізм зарахування коштів на відшкодування витрат на лікування чітко розмежовується залежно від джерела фінансування. Якщо лікування проводилося закладом, що отримує кошти за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України. Натомість якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося.

Надана прокурором довідка від 25.11.2025 № 1294 відображає загальні витрати на утримання комунальної лікарні, які, відповідно до статті 89 Бюджетного кодексу України, включають оплату комунальних послуг та енергоносіїв з місцевого бюджету. Цей розрахунок не є належним доказом того, що заявлена сума у розмірі 37 999,36 грн була перерахована НСЗ України з Державного бюджету України за лікування конкретного потерпілого.

Суд не має право самостійно змінювати предмет або підстави позову та стягувати з Відповідача суми, які теоретично могли бути витратами місцевого бюджету чи власне комунального підприємства, враховуючи, що прокурор заявив вимоги про відшкодування шкоди виключно на користь Державного бюджету України. Водночас електронними доказами (витягами з Електронної системи охорони здоров`я) підтверджується, що НСЗ України фактично сплатила за надані потерпілому медичні послуги лише 6 005,31 грн.

З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення з Відповідача на користь держави в особі НСЗ України витрат виключно у розмірі доведеної реальної майнової шкоди у сумі 6 005,31 грн. У задоволенні решти позовних вимог, що не підтверджені доказами про фактичні витрати Державного бюджету України, необхідно відмовити.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з Відповідача на користь Київської міської прокуратури підлягає стягненню судовий збір у розмірі 420,76 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Позов Першого заступника керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва Брагіної Інни Володимирівни в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки: Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий Городищенським РВ УМВС України в Черкаській області, РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), на користь держави в особі Національної служби здоров`я України (пр. Степана Бандери, 19, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 42032422) кошти витрачені на лікування потерпілого від злочину в сумі 6 005 (шість тисяч п`ять) грн 31 коп, які перерахувати в дохід Державного бюджету України за реквізитами: UA 978999980313080115000026011; одержувач ГУК у м. Києві/Шевченківський р-н/24060300, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської міської прокуратури витрати зі сплати судового збору у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн 76 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО