Рішення № 137640634, 17.06.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/30579/25

Провадження №: 2/752/1954/26

РІШЕННЯ

Іменем України

17.06.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Кирильчук І. А.,

секретаря судового засідання - Сінчук І. А.,

за участю

в режимі відеоконференції представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - адвоката Протопоп Юлії Андріївни,

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - адвоката Поліщук Світлани Юріївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю,

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача

У листопаді 2025 року ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Прототоп Юлія Андріївна, звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя, у якому просив визнати за ним право власності на частини квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 62,7 кв. м та право власності на частини квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 62,8 кв. м.

Обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що 02.02.2016 року між сторонами справи було укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син. Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 24.11.2022 року у справі № 466/7760/22 шлюб між сторонами було розірвано. Зазначив позивач, що під час перебування у шлюбі сторонами спільно було набуто дві квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з реєстру речових прав на нерухоме майно. Вказує, що право власності на вказане нерухоме майно було зареєстровано за ОСОБА_1 за їхнім спільним рішенням, тому майно є спільною сумісною власністю. А тому просив на підставі статті 70 СК України поділити таке майно, визнавши за ним право власності на частку в кожній із квартир (а.с.1-5, Т.).

Не погоджуючись із поданим позовом, ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Поліщук Світлана Юріївна, подала відзив на позовну заяву, яким просила у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі. Зазначає, що дійсно сторони перебували у шлюбі, під час якого у сторін народився син - ОСОБА_3 . Під час перебування у шлюбі ОСОБА_1 за власні кошти, в особисту приватну власність та у власних інтересах придбала дві однокімнатні квартири АДРЕСА_1 . Всі договори, які призвели до набуття майна, що є предметом спору, відкриття банківського рахунку, зарахування коштів на рахунок, укладались та вчинялись ОСОБА_2 як представником на підставі виданої ОСОБА_1 довіреності від 11.10.2016 року реєстровий номер 800. Вказує, що договори про участь у будівництві об`єкту нерухомості від 17.10.2016 року у відповідності до розділу 11, укладались за згоди ОСОБА_2 , якою є довіреність від 11.10.2016 року. Вказує відповідач, що зазначена довіреність та її умови є свідченням того, що дії ОСОБА_2 щодо укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів, договорів про участь у фінансуванні будівництва про придбання квартир АДРЕСА_1 вчинені за згодою ОСОБА_2 на придбання ОСОБА_1 такого майна у особисту приватну власність останньої (а.с.134-150, Т.1).

05 березня 2026 року ОСОБА_1 подала до суду зустрічну позовну заяву, якою просила визнати її особистою приватною власністю квартиру АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Зазначає, що 17.10.2016 року ОСОБА_2 було відкрито банківський рахунок, внесено на рахунок кошти, укладено договори купівлі-продажу цінних паперів та Договори про участь у будівництві об`єкту нерухомості на підставі виданої 11.10.2016 року ОСОБА_1 довіреністю. Кошти, які були зараховані на банківський рахунок 17.10.2016 року та в подальшому спрямовані на оплату цінних паперів за договорами купівлі-продажу були її особистими коштами. Доказом наявності у ОСОБА_1 особистих коштів є отримання від продажу особистого нерухомого майна грошових коштів за договорами за 2013, 2016 рік. Також звертала увагу сторона позивача на ту обставину, що в 2015 році у місті Львові сторони справи набули право власності на квартиру по частці, і ОСОБА_1 вносила свої кошти за таку частку, що також є свідченням наявності у позивача за зустрічним позовом особистих коштів. А тому просила на підставі часини третьої статті 57 СК України визнати майно її особистою приватною власністю (а.с.1-27, Т.2).

ІІ. Рух справи, процесуальні дії суду та заяви (клопотання) учасників справи

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2025 року справу № 752/30579/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя було розподілено на головуючого суддю Кирильчук І. А. (а.с.23-24,Т.1).

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у даній справі (а.с.27-29, Т.1).

06 січня 2026 року через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Прототоп Юлії Андріївни - про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.32-33, Т.1).

09 січня 2026 року через канцелярію суду надійшла заява представника відповідача - адвоката Поліщук Світлани Юріївни - про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.37, Т.1).

15 січня 2026 року через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання представника відповідача - адвоката Поліщук Світлани Юріївни - за № 2812/26-Вх. про долучення доказів до матеріалів справи (на виконання ухвали суду про витребування) (а.с.40-83, Т.1).

21 січня 2026 року через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява представника відповідача - адвоката Поліщук Світлани Юріївни - за № 4215/26-Вх про продовження процесуального строку подачі заяв по суті (а.с.85-87, Т.1).

Ухвалою суду від 26 січня 2026 року клопотання представника позивача - адвоката Прототоп Юлії Андріївни - про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції задоволено: надано можливість представнику позивача - взяти участь у судовому засіданні, призначеному на 26 січня 2026 року об 11:00 год., та в усіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу «ВКЗ» (а.с. 93-95, Т.1).

24 лютого 2026 року через канцелярію суду від представника відповідача - адвоката Поліщук Світлани Юріївни - надійшла зустрічна позовна заява, у якій прохальна частина містила такі вимоги: визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 ; визначити місце проживання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з Позивачкою - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 (а.с.97-133, Т.1).

24 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача - адвоката Поліщук Світлани Юріївни (а.с.134-150, Т.1).

На обґрунтовування своїх заперечень проти задоволення первісного позову ОСОБА_2 , представник відповідача зазначила, що під час перебування у шлюбі ОСОБА_1 за власні кошти, в особисту приватну власність та у власних інтересах придбала дві однокімнатні квартири АДРЕСА_4 . Відповідні договори щодо придбання нерухомості були укладені від її імені ОСОБА_2 на підставі довіреності від 11.10.2016 року. Видача довіреності ОСОБА_1 була обґрунтована тими обставинами, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила спільного сина сторін, а народження планувалось в Німеччині. Саме за вказаних обставин і була видана довіреність на представництво. В іншій ситуації, ОСОБА_1 самостійно б оформила договори купівлі-продажу цінних паперів, договори про участь у будівництві об`єкту нерухомості та самостійно внесла б кошти на рахунок в АТ «Укрбудінвестбанк». Подачу зазначеної позовної заяви ОСОБА_1 пов`язує виключно з її відмовою ОСОБА_2 в поновленні стосунків. На обґрунтоване переконання ОСОБА_1 , зазначена довіреність та її умови є свідченням того, що дії ОСОБА_2 щодо укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів, договорів про участь у фінансуванні будівництва про придбання квартир АДРЕСА_1 вчинені за згодою ОСОБА_2 на придбання ОСОБА_1 такого майна у особисту приватну власність останньої.

27 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача - адвоката Протопоп Юлії Андріївни (а.с.157-161, Т.1), у якій остання зазначила, те, що відповідач уповноважила позивача придбати квартиру на її ім`я не спростовує той факт, що майно купувалось у період шлюбу у спільне сумісне володіння цим майном та за спільно набути грошові кошти. Довіреність видана відповідачем на ОСОБА_2 є документом, який уповноважує його укласти правочин та придбати нерухоме майно на її ім`я, але не є згодою на придбання відповідачем майно у особисту приватну власність, як це стверджує відповідач. У випадку якщо майно купується у особисту приватну власність одного з подружжя інший при укладанні правочину подає заяву приватному нотаріусу, що він не претендує на придбане майно, оскільки воно куплене за особисті кошти чоловіка/ дружини. Але, при укладанні правочинів при купівлі спірного майна позивачем не подавалась така заява, оскільки майно придбавалось у спільне сумісне володіння. Той факт, що грошові кошти за купівлю спірного майна були перераховані з банківського рахунку належного відповідачу також не є належним доказом того, що майно є її особистою власністю, оскільки ці грошові кошти (спільно набуті у шлюбі) спочатку фізично вносились на цей рахунок, для того, щоб мати змогу перерахувати їх за придбане майно. Крім цього, посилання відповідача про укладені правочини 12.08.2013, 21.04.2015, 16.03.2016 внаслідок яких вона мала свої особисті кошти на придбання спірного майна у особисту приватну власність не підтверджені жодним доказом. Листування сторін з додатку WhatsApp, на яке посилається відповідач як на підставу того, що сам позивач вважає спірні квартири власністю відповідача, є неналежним доказом на підтвердження даної обставини. Факт реєстрації нерухомого майна, придбаного у період шлюбу, на ім`я одного з подружжя не означає, що воно належить лише особі, на ім`я якої зареєстроване.

01 березня 2026 року через систему «Електронний суд» до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від представника відповідача - адвоката Поліщук Світлани Юріївни за №14234-Вх від 02.03.2026 року (а.с.179-194, Т.1), у яких представник зазначила, що означена вище нотаріальна довіреність і є тією згодою, яка була надана ОСОБА_2 щодо набуття ОСОБА_1 спірних квартир у особисту приватну власність. Позивач не спростував зазначених доводів. Іншої згоди окрім самої довіреності матеріали справи не містять, і не можуть містити, адже договори не укладались через нотаріуса, тому окремого документу під назвою «згода» на придбання спірної квартири у особисту приватну ОСОБА_1 не видавалось. Також звертає увагу суду на те, що закон не визначає згоду одного із подружжя на укладення договору як автоматичну згоду на набуття майна у спільну сумісну власність. Закон не містить вимоги щодо спеціальної форми згоди другого з подружжя у випадку набуття майна в особисту приватну власність одного з них. У такому випадку йдеться не про розпорядження спільним майном, а про вчинення правочину конкретним суб`єктом у власних інтересах. Таким чином, якщо майно набувається в особисту приватну власність одного з подружжя, закон не встановлює обов`язкової письмової чи нотаріальної форми згоди другого з подружжя. Така згода може бути виражена у будь-якій формі, що достовірно підтверджує волевиявлення. Отже, згода подружжя може бути як прямо вираженою, так і такою, що випливає з конклюдентних дій (підписання документів, участь у переговорах, здійснення платежів тощо). Дії ОСОБА_2 про підписання договорів на підставі довіреності свідчать про вчинення ним конклюдентної дії на придбання спірної квартири у особисту приватну власність ОСОБА_1 . Придбання зазначеної у довіреності від 11.10.2016 року спірної квартири у спільну сумісну власність сторін справи виходить за межі повноважень, наданих такою довіреністю представникові ( ОСОБА_2 ). Стороною відповідача долучено достатньо належних доказів того, що інвестором квартир АДРЕСА_5 є саме ОСОБА_1 , джерелом набуття яких були саме особисті кошти останньої.

Ухвалою суду від 02 березня 2026 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 від 24.02.2026 року було повернуто через порушення правил об`єднання позовних вимог (а.с.172-176, Т.1).

05 березня 2026 року вх.№ 15395 через канцелярію суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, у якій прохальна частина містила такі вимоги: визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1939870880000); визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1939964180000) (а.с.1-27, Т.2).

До зустрічного позову ОСОБА_1 було долучено клопотання про витребування доказів (а.с.183-186, Т.2).

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 01 квітня 2026 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю та об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя. Надано сторонам право подати процесуальні заяви по суті (а.с.192-193, Т.2).

12 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» від адвоката Протопоп Юлії Андріївни надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (а.с.196-203, Т.2), у якому зазначено, що у випадку якщо майно купується у особисту приватну власність одного з подружжя, інший при укладанні правочину, подає заяву нотаріусу, що він не претендує на придбане майно, оскільки воно куплене за особисті кошти чоловіка/ дружини. Але, при укладанні правочинів при купівлі спірного майна ОСОБА_2 не подавалась така заява, оскільки майно придбавалось у спільне сумісне володіння. Якщо квартири придбавались у особисту власність ОСОБА_1 , то сторони б могли укласти шлюбний договір, договір про поділ майна або визначення часток, договір дарування тощо. Але нічого такого укладено не було, оскільки майно було куплено як спільне. Реєстрація на дружину була формальністю, це було спільне рішення подружжя. Сам факт реєстрації права власності на одного з подружжя не спростовує режим спільної сумісної власності. Тобто реєстрація на дружину не означає, що це особиста власність дружини і чоловік має право вимагати поділу. Реєстрація права власності не визначає характер права, а лише його фіксує. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує . Той факт, що грошові кошти за купівлю спірного майна були перераховані з банківського рахунку належного позивачу за зустрічним позовом також не є належним доказом того, що майно є її особистою власністю, оскільки ці грошові кошти (спільно набуті у шлюбі) спочатку фізично вносились на цей рахунок, для того, щоб мати змогу перерахувати їх за придбане майно. Крім того, сам по собі факт наявності у сторони грошових коштів не свідчить про те, що саме ці кошти були використані для придбання спірного майна. Також ОСОБА_1 посилається на те, що в 2013, 2015 здійснила продаж власного майна, а тому мала кошти для купівлі спірного майна в 2019 році. Проте, між продажами та купівлями пройшло занадто багато часу і вона могла витратити їх власний розсуд. Поданий ОСОБА_1 «висновок науково-правової експертизи» не є висновком експерта у розумінні процесуального законодавства, не призначався судом та не відповідає встановленим вимогам до експертних досліджень. Він фактично містить правову позицію особи, підготовлену на замовлення сторони, та спрямований на тлумачення норм права, що відповідно до принципу jura novit curia належить до виключної компетенції суду, тому подібні документи не можуть підміняти дискреційні повноваження суду. Водночас він не містить відомостей щодо фактичних обставин справи, його зміст зводиться до викладення правової позиції особи, залученої стороною у справі, що свідчить про його заінтересований (замовний) характер та відсутність гарантій об`єктивності. З огляду на викладене, вказаний документ не може розглядатися як допустимий та належний доказ.

16 квітня 2026 року через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив адвоката Поліщук Світлани Юріївни по зустрічному позову (а.с.1-25, Т.3), у якому представник зазначила, що наведена нею у заявах по суті спору послідовність юридично значимих дій підтверджує, що всі операції щодо придбання спірного майна здійснювались ОСОБА_2 виключно в порядку представництва на підставі виданої ОСОБА_1 11.10.2016 року довіреності № 800. Відповідно до норм цивільного законодавства України правові наслідки дій представника виникають для довірителя ( ОСОБА_1 ) , а не для представника ( ОСОБА_2 ).Таким чином, відповідач за зустрічним позовом не набував та не міг набути права власності на спірне майно, оскільки діяв виключно як представник ОСОБА_1 . ОСОБА_2 діяв як представник ОСОБА_1 , але не як чоловік в інтересах сім`ї. Якби майно набувалось у спільну сумісну власність сторін, то ОСОБА_2 не укладав би майно саме на підставі довіреності, адже йому достатньо було від свого імені підписати договори і в такій ситуації майно було б спільним сумісним. ОСОБА_2 не спростував доказів внесення коштів, отриманих з продажу особистого майна ОСОБА_1 , в придбання спірного майна та не надав доказів використання спільних коштів колишнього подружжя на придбання спірного майна.

24 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» представником відповідача - адвокатом Поліщук Світланою Юріївною - було подано заперечення на заперечення відповідача на клопотання про витребування доказів (а.с.90-93, Т.3).

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 30 квітня 2026 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Поліщук Світлани Юріївни - про витребування доказів залишено без задоволення (а.с.104-109, Т.3).

27 травня 2026 року через систему «Електронний суд» представником позивача - адвокатом Протопоп Юлією Андріївною - подано заяву про застосування позовної давності (а.с.111-113, Т.3).

Заява обґрунтована тим, що шлюб між сторонами було розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24 листопада 2022 року (справа №466/7760/22). Зустрічний позов подано ОСОБА_1 01.04.2026 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності, встановленого законом для вимог, пов`язаних із поділом майна подружжя після розірвання шлюбу. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 знала про існування майна; мала доступ до документів/майна; ніхто не перешкоджав звернутися до суду; не була позбавлена інформації; зустрічний позов подано лише як реакцію на первісний позов, що є підстави для застосування позовної давності до зустрічних позовних вимог, оскільки станом на день подання зустрічного позову - 01 квітня 2026 року - строк позовної давності сплив. Жодних клопотань та належні докази поважності причин його пропуску ОСОБА_1 не подані.

05 червня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Поліщук Світлани Юріївни - надійшли заперечення на заяву позивача за первісним позовом про застосування строку позовної давності по зустрічному позову (а.с.121-125, Т.3), у яких представник зазначила, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання майна особистою приватною власністю, а не з вимогами про поділ майна подружжя. Причиною звернення ОСОБА_1 до суду із зустрічним позовом в рамках цивільної справи № 752/30579/25 стало оспорювання ОСОБА_2 її права власності на майно, що є предметом спору. До моменту подачі ОСОБА_1 зустрічної позовної заяви звертатись до суду чи будь яким іншим чином захищати свої майнові інтереси не було необхідності, оскільки право власності ніким не оспорювалось. Відповідно, оскільки лише в січні 2026 року адвокат Ревіної Катерини Миколаївни ознайомилась з матеріалами справи № 752/30579/25, саме з вказаного часу в позивачки за зустрічним позовом почав відлік строку позовної давності. Строк позовної давності в три роки після розірвання шлюбу обліковується не від дня набрання законної сили рішенням суду про розірвання шлюбу, а від моменту коли особа довідалась про порушення свого права.

10 червня 2026 року через систему «Електронний суд» представником позивача - адвокатом Протопоп Юлією Андріївною - подано заяву, фактично заперечення на подане 05.06.2026 року заперечення адвоката Поліщук С.Ю. про застосування позовної давності (а.с.126-127, Т.3), у яких представник зазначила, що помилковим є твердження про те, що до зустрічного позову не підлягають застосуванню положення статті 72 Сімейного кодексу України. Заявлена ОСОБА_1 вимога про визнання квартири особистою приватною власністю безпосередньо спрямована на визначення правового режиму майна подружжя та виключення його зі складу майна, яке підлягає поділу між сторонами. Таким чином, така вимога є складовою спору щодо майна подружжя. Безпідставним є посилання ОСОБА_1 на те, що перебіг позовної давності почався лише з моменту ознайомлення її представника з матеріалами справи у січні 2026 року. Відповідно до статті 261 ЦК України перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права, а не з моментом ознайомлення адвоката з матеріалами справи. ОСОБА_1 не навела жодних обставин, які б свідчили про неможливість звернення до суду протягом тривалого часу після розірвання шлюбу. Навпаки, зі змісту її пояснень вбачається, що їй було відомо як про існування спірного майна, так і про обставини його придбання, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Твердження про те, що подання заяви про застосування строку позовної давності є визнанням зустрічного позову, не ґрунтується на нормах матеріального чи процесуального права. Застосування позовної давності є самостійним способом захисту сторони від заявлених вимог і не може тлумачитися як визнання їх обґрунтованості. Навпаки, заява про застосування позовної давності є процесуальним запереченням проти позову і жодним чином не свідчить про його визнання.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 28 травня 2026 року у справі було закрито підготовче судове засідання у справі та призначено до розгляду справу по суті (а.с.117-119, Т.3).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, норми права та мотиви їх застосування

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За положеннями частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За положеннями частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 цього Кодексу).

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом встановлено, що 02 лютого 2016 року Галицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції був зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Під час шлюбу у подружжя народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.34-37, Т.2).

Під час зареєстрованого шлюбу сторін, а саме, 17 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 з однієї сторони, від імені та в інтересах якої діяв ОСОБА_2 на підставі нотаріальної довіреності від 11.10.2016 року реєстровий номер 800, та ПАТ «Укрбудінвестбанк» з іншої сторони було укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів № 385БВ108, згідно умов якого ОСОБА_1 купує цінні папери у вигляді облігацій цільових, видом забезпечення виконання зобов`язань за цінними паперами була однокімнатна квартира у житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями загальноміського користування та підземними автостоянками на АДРЕСА_9 (а.с.45-46, Т.1). З Розділу № 8 Договору «Реквізити і підписи сторін» вбачається, що договір підписаний ОСОБА_2 як представника за довіреністю.

17 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 з однієї сторони, від імені та в інтересах якої діяв ОСОБА_2 на підставі довіреності від 11.10.2016 року реєстровий номер 800, та ПАТ «Укрбудінвестбанк» з іншої сторони було укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів № 386БВ184, згідно умов якого ОСОБА_1 купила цінні папери у вигляді облігацій цільових, видом забезпечення виконання зобов`язань за цінними паперами була однокімнатна квартира у житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями загальноміського користування та підземними автостоянками на АДРЕСА_9 (а.с.63-64, Т.1). З Розділу № 8 Договору «Реквізити і підписи сторін» вбачається, що договір підписаний ОСОБА_2 як представником за довіреністю.

17 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діяв ОСОБА_2 на підставі довіреності від 11.10.2016 року реєстровий номер 800, з однієї сторони та Науково-виробничою фірмою «СТРОМКОМПЛЕКТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю від імені якого діяло ПАТ «ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД» було укладено Договір № 193-Ф-ГС про участь у будівництві об`єкту нерухомості, предметом якого було передача інвестору об`єкта нерухомості (однокімнатна квартира № 193 на 22 поверсі житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями загальноміського користування та підземними автостоянками на АДРЕСА_9 ) в погашення повністю сплаченого інвестором Ота облігацій в порядку, в строки та на умовах, які встановлені Договору купівлі-продажу цінних паперів та Інформацією про випуск (а.с.66-73, Т.1). Інвестором за вказаним договором виступає ОСОБА_1 . З розділу № 11 Договору «Адреси, банківські і інші реквізити сторін» вбачається, що договір підписаний ОСОБА_2 на підставі Довіреності, зареєстрованої в реєстрі за № 800.

17 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 з однієї сторони, від імені та в інтересах якого діяв ОСОБА_2 , та Науково-виробничою фірмою «СТРОМКОМПЛЕКТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю від імені якого діяло ПАТ «ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД» з іншої сторони було укладено Договір № 194-Ф-ГС про участь у будівництві об`єкту нерухомості, предметом якого було передача інвестору об`єкта нерухомості (однокімнатна квартира № 194 на 22 поверсі житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями загальноміського користування та підземними автостоянками на АДРЕСА_9 ) в погашення повністю сплаченого інвестором Ота облігацій в порядку, в строки та на умовах, які встановлені Договору купівлі-продажу цінних паперів та Інформацією про випуск (а.с.47-54, Т.1). Інвестором за вказаним договором виступає ОСОБА_1 . З розділу № 11 Договору «Адреси, банківські і інші реквізити сторін» вбачається, що договір підписаний ОСОБА_2 на підставі Довіреності, зареєстрованої в реєстрі за № 800.

17 жовтня 2016 року на ім`я ОСОБА_1 в АТ «Укрбудінвестбанк», від імені та в інтересах якої діяв ОСОБА_2 , було відкрито банківський рахунок (а.с.112, Т.2)

17 жовтня 2016 року на відкритий цього ж дня на ім`я ОСОБА_1 в АТ «Укрбудінвестбанк» рахунок було зараховано 4 174 657,00 грн. з призначенням платежу «Внесення готівки на поповнення поточного рахунку» (а.с.112, Т.2).

17 жовтня 2016 року з банківського рахунку ОСОБА_1 в АТ «Укрбудінвестбанк» було безготівковим шляхом оплачено купівлю цінних паперів на загальну суму 4 169 607,00 грн., що випливає з платіжних доручень № 29493 та № 29496 від 17.10.2026 року (а.с.113, Т.2).

20 лютого 2017 року між НВФ «СТРОМКОМПЛЕКТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю з однієї сторони та ОСОБА_1 як власником цінних паперів було укладено Акт № 1 про пред`явлення цінних паперів до погашення до Договору про участь у будівництві об`єкту нерухомості № 193-Ф.ГС від 17.10.2016 року (а.с.74-75, Т.1).

20 лютого 2017 року між НВФ «СТРОМКОМПЛЕКТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю з однієї сторони та ОСОБА_1 як власником цінних паперів було укладено Акт № 1 про пред`явлення цінних паперів до погашення до Договору про участь у будівництві об`єкту нерухомості № 194-Ф-ГС від 17.10.2016 року (а.с.56-57, Т.1).

28 березня 2017 року між НВФ «СТРОМКОМПЛЕКТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю з однієї сторони та ОСОБА_1 як власником цінних паперів з іншої сторони було укладено Акт № 2 про погашення цінних паперів до Договору про участь у будівництві об`єкту нерухомості № 193-Ф-ГС від 17.10.2016 року (а.с.76, Т.1).

28 березня 2017 року між НВФ «СТРОМКОМПЛЕКТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю з однієї сторони та ОСОБА_1 як власником цінних паперів з іншої сторони було укладено Акт № 2 про погашення цінних паперів до Договору про участь у будівництві об`єкту нерухомості № 194-Ф-ГС від 17.10.2016 року (а.с.58, Т.1).

28 березня 2017 року між НВФ «СТРОМКОМПЛЕКТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю з однієї сторони та ОСОБА_1 як власником цінних паперів з іншої сторони було укладено Акт № 3 приймання передачі об`єкту нерухомості до Договору про участь у будівництві об`єкту нерухомості № 193-Ф-ГС від 17.10.2016 року (а.с.77-78, Т.1).

28 березня 2017 року між НВФ «СТРОМКОМПЛЕКТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю з однієї сторони та ОСОБА_1 як власником цінних паперів з іншої сторони було укладено Акт № 3 приймання передачі об`єкту нерухомості до Договору про участь у будівництві об`єкту нерухомості № 194-Ф-ГС від 17.10.2016 року (а.с.59-60, Т.1).

28 березня 2017 року НВФ «СТРОМКОМПЛЕКТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю видало на ім`я ОСОБА_1 Виписку із переліку осіб, які брали участь в інвестуванні (фінансуванні) будівництва і виконали умови договору участі в будівництві житлового будинку по АДРЕСА_6 загальною площею 62,7 кв.м., житлова площа 11,9 кв.м. (а.с.55, Т.1).

28 березня 2017 року НВФ «СТРОМКОМПЛЕКТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю видало на ім`я ОСОБА_1 Виписку № 73/198 із переліку осіб, які брали участь в інвестуванні (фінансуванні) будівництва і виконали умови договору участі в будівництві житлового будинку по АДРЕСА_5 загальною площею 62,8 кв.м., житлова площа 14,3 кв.м. (а.с.79, Т.1).

15 жовтня 2019 року право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 було зареєстровано за ОСОБА_1 (а.с.61-62, Т.1).

15 жовтня 2019 року право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 було зареєстроване за ОСОБА_1 (а.с.43-44, Т.1).

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 24 листопада 2022 року у справі № 466/7760/22 шлюб між сторонами було розірвано (а.с.13-15, Т.1;38-39, Т.2).

У судовому засіданні в режимі відеоконференції представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - адвоката Протопоп Юлія Андріївна просила первісний позов ОСОБА_2 задовільнити, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на доводи та заперечення зазначені нею у заявах по суті спору. Звернула увагу суду на те, що ОСОБА_1 та її представником не спростовано належними та допустимими доказами презумпцію спільного сумісного майна подружжя, що є її процесуальним обов`язком.

У судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - адвокат Поліщук Світлана Юріївна просила первісний позов ОСОБА_2 залишити без задоволення, а зустрічний позов ОСОБА_1 задовільнити, посилаючись на доводи та заперечення зазначені нею у заявах по суті спору. Зазначила, що ОСОБА_1 наданими суду доказами повністю підтверджується правовий статус спірного майна як особистої власності останньої, що власне сам позивач ОСОБА_2 визнавав у листуванні з відповідачем. Також звернула увагу суду на висновок науково-правової експертизи № 10693 від 23.02.2026 року, який складений доцентом, доктором філософії права (кандидатом юридичних наук), доцентом кафедри цивільного та трудового права Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана, членом Науково-консультативної Ради Верховного Суду.

У судовому засіданні відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 також наполягала суд на задоволенні її зустрічного позову. Додатково пояснила, що все життя працювала і постійно мала свої гроші. Крім того, після окупації АРК вона продала належну їй нерухомість, що додатково підтверджує наявність у неї грошей. Під час перебування у шлюбі вона за власні кошти, в особисту приватну власність та у власних інтересах придбала дві однокімнатні квартири АДРЕСА_1 , про що ОСОБА_2 було достеменно відомо. Видача нею довіреності на ім`я ОСОБА_2 була обґрунтована тими обставинами, що ІНФОРМАЦІЯ_4 вона народила спільного сина сторін, а народження планувалось в Німеччині. Саме за вказаних обставин і була видана довіреність на представництво. Також зазначила, що вони з відповідачем як подружжя з 2016 року проживали в АДРЕСА_11 ). Вона приїздила до України дуже часто. Позивач же приїздив до України лише декілька разів. Однак, в березні 2019 року в Берлінській квартирі, в якій мешкала вся сім`ї ОСОБА_5 правоохоронними органами було проведено обшук. В подальшому позивача на території Німеччині було взято під варту та пред`явлені звинувачення. В 2021 році позивача було звільнено з місць ув`язнення на умовно-дострокове. Після настання в житті сторін зазначених обставин, забезпечення сім`ї здійснювалось виключно нею. В 2024 році вона разом із сином повернулись до Києва на постійне проживання. Подачу зазначеної позовної заяви відповідач пов`язує виключно з її відмовою позивачу в поновленні стосунків.

Суд, вислухавши сторону позивача за первісним позовом в особі представника, позивача за зустрічним позовом та її представника, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються первісні та зустрічні позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми матеріального та процесуального права дійшов висновку, що первісний позов ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а зустрічний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав із поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна (постанова Верховного Суду ід 13 березня 2024 року у справі № 537/541/23).

Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2024 року у справі № 638/2341/20 вказував, що критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Згідно із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 771/2302/18, статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена на її особисті кошти, не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Подібні висновки щодо презумпції належності майна, придбаного в період шлюбу, до спільної сумісної власності подружжя та щодо розподілу тягаря доказування на спростування цієї презумпції викладено в інших постановах Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, у постановах Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 646/6271/16-ц (провадження № 61-34723св18), від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц (провадження № 61-2446св18), від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц (провадження № 61-8518св18), від 10 червня 2020 року у справі № 454/2786/17-ц (провадження № 61-975св20).

За вимогами частини першої статті 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, що слідує з частини шостої статті 81 ЦПК України.

Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на вимоги та доводи первісного та зустрічного позовів, до предмету доказування в даній справі належить встановлення фактів дати набуття майна, що є предметом спору, з`ясування джерела коштів, яке залучалось на його придбання та мету придбання майна.

Встановлено судом, підтверджується сторонами та наявними в матеріалах справи доказами, що станом на час укладання договорів купівлі-продажу цінних паперів про участь у будівництві об`єкту нерухомості - 17 жовтня 2016 року - сторони справи перебували у зареєстрованому шлюбі.

Встановлено судом, підтверджується сторонами справи, та додатково підтверджується матеріалами справи, що укладаючи Договір купівлі-продажу цінних паперів від 17.10.2016 року № 385БВ108, Договір купівлі продажу цінних паперів від 17.10.2016 року № 386БВ184, Договір № 193-Ф-ГС про участь у будівництві об`єкту нерухомості від 17.10.2016 року, Договір № 194-Ф-ГС про участь у будівництві об`єкту нерухомості від 17.10.2016 року, відкриваючи на ім`я ОСОБА_1 в АТ «Укрбудінвестбанк» банківський рахунок, зараховуючи готівкові кошти на такий рахунок, ОСОБА_2 , перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , діяв на підставі виданої 11 жовтня 2016 року ОСОБА_1 Довіреності, що посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Н.І. Давидовою за реєстровим номером 800.

Оцінюючи зазначену довіреність суд виснує, що ОСОБА_1 як довіритель уповноважила Ревіна Олександра Ігоровича як представника, зокрема на такі дії: «бути моїм представником в усіх державних, недержавних, комунальних, приватних установах, підприємствах та організаціях, нотаріальних конторах, АТ «УКРБУДІНВЕСТБАНК». Науково-виробничій фірмі «СТРОМКОМПЛЕКТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, у відповідних органах Державної реєстраційної служби (Державна реєстраційна служба), в органах бюро технічної інвентаризації та перед будь-якими фізичними та юридичними особами, з питань купівлі на моє ім?я квартир АДРЕСА_12 в житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями загальноміського користування та підземними автостоянками на АДРЕСА_9 (будівельна адреса); відкривати будь-які рахунки у АТ «Укрбудінвестбанк», проводити банківські операції за цими рахунками, поповнювати такі рахунки; розписуватись за мене; а також виконувати всі інші дії в межах та в обсязі передбачених чинним законодавством України для такого роду повноважень; укладання, підписання та виконування моїх прав та обов`язків за договорами купівлі-продажу цінних паперів, договорів про участь в будівництві об`єкту нерухомості; проводити необхідні платежі та розрахунки, пов`язані з покупкою квартир; сплачувати за мене гроші, сплачувати за мене належні з мене платежі».

Відповідно до частини другої статті 237 ЦК України , в редакції від 05.10.2016 року, яка діяла на момент укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів та про участь у будівництві об`єкту нерухомості від 17.10.2016 року, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до частини першої статті 238 ЦК України , в редакції від 05.10.2016, яка діяла на момент укладення договорів, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Положеннями частин другої-третьої статті 238 ЦК України, в редакції від 05.10.2016, яка діяла на момент укладення зазначених вище договорів, передбачено , що представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Тобто, юридичні дії представник зобов`язаний здійснювати в інтересах того, кого представляє. З метою захисту цивільних прав та інтересів того, кого представляють, законом встановлена заборона укладення угоди представником відносно себе особисто або відносно іншої особи, представником якої він одночасно є.

Згідно зі статтею 239 ЦК України, в редакції від 05.10.2016, яка діяла на момент укладення договорів, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

По суті своїй, видача довіреності є одностороннім правочином, і порядок її посвідчення підпорядковуються правилам ЦК України, що стосуються правочинів взагалі. Тому і?і? видача не вимагає згоди представника, а прии?няття довіреності або відмова від неі? є правом представника. Отже, вчинення представником правочинів на підставі виданої йому довіреності свідчить про згоду такого представника на прийняття довіреності (повноважень за нею), а також свідчить про згоду з наміром особи, яку такий представник представляє.

Оскільки у виданій Ревіною Катериною Миколаївною довіреності від 11.10.2016 року повноваження Ревіна Олександра Ігоровича обмежені питаннями «купівлі на моє ім?я квартир АДРЕСА_12 в житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями загальноміського користування та підземними автостоянками на АДРЕСА_9 (будівельна адреса)», суд виснує, що придбання зазначених квартир у спільну сумісну власність подружжя (сторін справи) виходить за межі повноважень, наданих такою довіреністю представникові.

У такому разі саме наявність зазначеної довіреності і дії ОСОБА_2 як представника щодо вчинення всіх дій на підставі такої довіреності свідчать про те, що майно було набуто саме у власність довірителя ( ОСОБА_1 ).

Аналіз правової природи представництва свідчить про те, що особа, яка діє на підставі довіреності, вчиняє правочин не від власного імені та не у власних інтересах, а від імені та в інтересах довірителя. Відповідно, усі цивільні права та обов`язки за такими договорами виникають безпосередньо у довірителя - ОСОБА_1 , а не у представника - ОСОБА_2 . Більше того, правочин, укладений представником від імені довірителя, взагалі не створює ніяких прав та обов`язків для такого представника. Усі наслідки укладення правочину представником настають саме для довірителя. Аналогічних висновків дійшов Верховний суд у постанові Великої Палати від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19), постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 727/3501/16-ц (провадження № 61-30020св18), постанові від 19 січня 2021 року у справі № 910/12791/19, постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 757/50762/18-ц (провадження № 61-11363св21), постанові від 19 травня 2021 року у справі № 642/7417/18 (провадження № 61-246св20), постанові від 17 березня 2021 року у справі № 360/1742/18 (провадження № 61-16849св19).

Згідно зі статтею 250 ЦК України, в редакції від 05.10.2016, яка діяла на момент укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів, про участь у будівництві об`єкту нерухомості, представник має право відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю.

У відповідності до правових висновків Верховного Суду, що викладені в постановах від 19 травня 2021 року у справі № 642/7417/18 та від 17 березня 2021 року у справі № 360/1742/18 (провадження № 61-16849св19) юридична сила довіреності не залежить від отримання згоди на її видачу з боку представника. Повноваження виникає незалежно від згоди останнього, а правильно оформлена довіреність дійсна у будь-якому разі, тому що повноваження, яке виникає у представника, не зачіпає його майнових або особистих немайнових прав. Інша річ, що здійснення цього повноваження залежить від представника, бо він сам вирішує, чи використати довіреність для здійснення діяльності на користь іншої особи (довірителя), чи відмовитися від неї.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 від вчинення дій (укладення договорів, відкриття банківського рахунку, внесення готівкових коштів, сплати обов`язкових платежів від імені та в інтересах ОСОБА_1 ) на підставі виданої йому 11.10.2016 року довіреності відмовився.

На переконання суду, сам по собі факт укладення ОСОБА_2 договорів від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 11.10.2016 року свідчить про його добровільне волевиявлення на вчинення відповідних правочинів відповідно до волевиявлення ОСОБА_1 . З огляду на те, що представник діяв у межах повноважень, наданих довіреністю, та не заявляв про небажання вчиняти такі дії, укладення договорів від імені його дружини є проявом не лише його свідомої та добровільної згоди на їх укладення, а й відповідного бажання (волі) їх укласти саме відповідно до волі особи, яку він представляє.

Суд також звертає увагу, що з урахуванням сімейних правовідносин сторін, підписання чоловіком договорів від імені дружини на підставі довіреності об`єктивно свідчить про обізнаність із змістом правочинів та погодження з їх умовами. За відсутності доказів примусу, помилки або зловживання довіреністю такі дії не можуть тлумачитися інакше, ніж як підтвердження згоди на набуття майна дружиною в її особисту приватну власність.

Таким чином, на переконання суду факт укладення договорів чоловіком ОСОБА_2 від імені дружини ОСОБА_1 на підставі довіреності є не лише реалізацією механізму представництва, а й підтвердженням його волевиявлення та згоди на укладення відповідних правочинів на визначених умовах, а саме на придбання майна в особисту приватну власність дружини.

Суд оцінюючи Розділ 11 Договорів № 193-Ф-ГС та № 194-Ф-ГС про участь у будівництві об`єкт нерухомості від 17.10.2016 року, зауважує, що такі договори укладались за згоди чоловіка ( ОСОБА_2 ) інвестора ( ОСОБА_1 ).

Частиною третьою статті 65 СК України встановлено, що для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути надана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Якщо придбання нерухомості відбувається за особисті грошові кошти, то другий з подружжя має право надати згоду на те, що майно буде придбаватися за особисті кошти в особисту приватну власність, і відобразити цю згоду в умовах договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 466/7242/22 (провадження № 61-6448св24), постанови Верховного Суду від 30 липня 2024 року у справі № 522/10944/21 (провадження № 61-2100св21) за наявності такої згоди спростовується презумпція спільності майна подружжя.

У той же час, згода подружжя може бути як прямо вираженою, так і такою, що випливає з конклюдентних дій (підписання документів, участь у переговорах, здійснення платежів тощо).

Сторона відповідача за зустрічним позовом не надала суду доказів наявності іншої заяви/згоди, окрім як довіреності від 11.10.2016 року.

Встановлено, що ОСОБА_2 діяв як представник ОСОБА_1 на підставі виданої 11.10.2016 року довіреності. Зважаючи на вчинення дій за вказаною довіреністю, приймаючи ту обставину що ОСОБА_2 не відмовився від укладення договорів та вчинення інших дій на підставі довіреності як представник, зважаючи на наявність умови в усіх укладених договорах, що ОСОБА_2 діє як представник, суд приходить до висновку, що згодою на укладення означених вище договорів є саме довіреність від 11 жовтня 2016 року.

Оцінюючи такий доказ як платіжне доручення № 29493 та № 29496 від 17.10.2016 року, вбачається, що ОСОБА_2 відкрив банківський рахунок в АТ «Укрбудінвестбанк» від імені та в інтересах ОСОБА_1 . Цього ж дня на рахунок ОСОБА_1 було внесено готівкою кошти в сумі 4 174 657,00 грн. (а.с.112, Т2). Доказів того, що вказаний рахунок подружжя (сторони справи) використовували до 17.10.2016 року та після цього матеріали справи не містять.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду із зустрічним позовом, просила визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі зазначеної норми, з посиланням на те, що майно хоч і набувалось в період шлюбу сторін, однак за її особисті кошти та в її інтересах. На підтвердження зазначених обставин ОСОБА_1 надала суду наступні докази наявності у неї особистих коштів, а саме:

?12 серпня 2013 року ОСОБА_1 продала належну їй земельну ділянку, що підтверджується Договором купівлі-продажу земельної ділянки за реєстровим номером 1457 (а.с.145-149,Т.2). Вартість продажу земельної ділянки за умовами п.2.1 означеного Договору склала 261 000,00 грн.

?12 серпня 2013 року ОСОБА_1 продала належний їй житловий будинок, що підтверджується Договором купівлі-продажу житлового будинку з господарськими спорудами (а.с.150-152,Т.2). За умовами п.9 означеного Договору вартість будинку склала 185 000,00 грн.

?21 квітня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали по частці трикімнатної квартири АДРЕСА_13 (а.с.157-160,Т.2). Вартість придбаної квартири склала 1 691 766,00 грн., тобто по 845 883,00 грн. на кожного співвласника.

?16 березня 2016 року ОСОБА_1 продала належну їй квартиру АДРЕСА_14 , що підтверджується Договором купівлі продажу від 16.03.2016 року реєстровий номер 800. Вартість продажу квартири склала 278 150,00 грн. (а.с.153-156, Т.2).

Суд також враховує, що умовами п. 2.2 Договору купівлі-продажу цінних паперів № 385БВ108 від 17.10.2016 року, що був укладений між ОСОБА_1 та передбачено наступне: «Покупець зобов?язаний в термін по 17.10.2016 включно перерахувати шляхом безготівкового перерахування зі свого поточного рахунку № НОМЕР_2 в АТ «УКРБУДІВЕСТБАНК», МФО 380377, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків: НОМЕР_1 , загальну вартість ЦП визначену у пп. 2.1 цього договору на рахунок Повіреного № НОМЕР_3 в АТ «УКРБУДІНВЕСТБАНК», МФО 380377, кол за ЄДРПОУ 26547581. Призначення платежу: «Безготівкова оплата вартості іменних цільових облігацій за договором купівлі-продажу цінних паперів №385БB108 від 17.10.2016, без ПДВ». Оплата, що надійшла з іншого ніж зазначений поточний рахунок Покупця, або з іншим призначенням платежу, або від іншої, ніж Покупець особи, не зараховується в якості оплати за ЦП і підлягає поверненню за окремим зверненням Покупця (іншої особи)».

Аналогічну за змістом умову містить і п.2.2 Договору купівлі-продажу цінних паперів № 386БВ184 від 17.10.2016 року.

Таким чином, сторони означених договорів чітко визначили персоніфікований спосіб виконання зобов`язання - виключно з рахунку Покупця (яким була ОСОБА_1 від імені та в інтересах якої діяв ОСОБА_2 як представник на підставі довіреності). Така конструкція договору виключає можливість здійснення належної оплати будь-якою іншою особою, у тому числі представником, та свідчить про те, що фінансування придбання цінних паперів здійснювалося саме Покупцем зі свого банківського рахунку. Відтак, оплата за договорами була здійснена з рахунку Покупця ( ОСОБА_1 ), що підтверджує використання нею власних грошових коштів.

ОСОБА_2 , заперечуючи в своїх заявах по суті щодо зустрічного позову придбання майна за особисті кошти ОСОБА_1 та зазначаючи про те, що при укладенні договорів та сплаті за придбання цінних паперів надавав довідку про його доходи, зважаючи на укладення договорів та вчинення всіх дій по виданій ОСОБА_1 довіреністю від 11.10.2016 року, жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу на підтвердження таких обставин не навів, не надав доказів придбання спірного майна за спільні кошти колишнього подружжя, тобто не спростував обставин придбання спірного майна за особисті кошти ОСОБА_1 , пославшись лише на презумпцію спільного сумісного майна подружжя, придбаного у період шлюбу.

Зважаючи на надані позивачем за зустрічним позовом докази наявності в неї особистих коштів з продажу/придбання майна за 2013, 2015, 2016 роки, приймаючи до уваги вчинення ОСОБА_2 всіх дій (укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів, договорів про участь у будівництві об`єкту нерухомості, відкриття банківського рахунку, зарахування на рахунок ОСОБА_1 готівкових коштів для оплати цінних паперів) по виданій 11.10.2016 року довіреності, зазначені обставини та докази на їх підтвердження за своєю хронологією та у причинно-наслідковому зв`язку дають підстави вважати доведеними вимоги за зустрічним позовом. До того ж, видана довіреність та вчинення представницьких дій за її умовами є свідченням вираження кожним із подружжя своєї власної волі щодо правового режиму нерухомого майна. ОСОБА_2 погодив набуття спірного майна дружиною у особисту приватну власність за її особисті кошти і ця воля була відображена в договорі купівлі-продажу цінних паперів № від 17.10.2016 року , договору купівлі-продажу цінних паперів № від 17.10.2016 року, договору № 193-Ф-ГС про участь у будівництві об`єкт нерухомості від 17.10.2016 року, договору № 194-Ф-ГС про участь у будівництві об`єкт нерухомості від 17.10.2016 року, при відкритті банківського рахунку та зарахування коштів на такий рахунок.

Надаючи оцінку наявному в матеріалах висновку науково-правової експертизи № 10693 від 23.02.2026 року, який складений доцентом, доктором філософії права (кандидатом юридичних наук), доцентом кафедри цивільного та трудового права Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана, членом Науково-консультативної Ради Верховного Суду (а.с.117-143, Т.2) як на підтвердження зустрічних позовних вимог, суд зазначає, що за вимогами статей 102, 106 ЦПК України висновок експерта може бути виготовлений на замовлення сторони.

Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України. Такий правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 910/21067/17 та у постанові від 15.06.2021 у справі №916/2479/17. При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на поставлені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи (схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №520/8073/16, від 12.02.2020 у справі №457/906/17, від 15.06.2021 у справі №916/2479/17, від 07.06.2022 у справі №916/302/16).

Оцінюючи наданий висновок № 10693 від 23.02.2026 року у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами суд зазначає, що хоча предметом наданого висновку є дослідження обставин, які входять до предмета доказування у цьому спорі; однак фактично наданий висновок зводиться оцінки доказів, до застосування аналогії права та аналогії закону, містить оцінку вчинених сторонами дій, що належить виключно суду, тому суд доходить висновку про його відхилення.

Суд також відхиляє надані сторонами справи особисті листування з додатку WhatsApp (а.с.164-165, Т.1; а.с.199, Т.1; 114-115, Т.2) оскільки хоч такі докази і можуть вважатись електронними доказами, про що свідчать відповідні висновки Верховного Суду, однак таке листування жодним чином не підтверджує заявлені первісні чи зустрічні позовні вимоги (а. с. 154-155, т. 1).

Щодо заяви представника позивача за первісним позовом про застосування строку позовної давності до вимог зустрічного позову ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 257 СК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з часиною першою статті 267 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) чинники.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що сторони справи розірвали шлюб 24 листопада 2022 року.

Про наявність позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна в справі № 752/30579/25, остання дізналась в січні 2026 року, про що свідчить заява її представника про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.37, Т.1).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до вимог статті 72 СК України позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано . До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 березня 2024 року у справі № 509/2196/15-ц (провадження № 61-13288св23) неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності (аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15).

Оскільки інших доказів оспорювання права власності ОСОБА_1 матеріали справи не містять, суд відмовляє стороні позивача за первісним позовом у застосуванні строку позовної давності до вимог зустрічного позову ОСОБА_1 , оскільки у ОСОБА_1 строк позовної давності почав відлік не з дати розірвання шлюбу між сторонами справи, а з 09.01.2026 року. Таким чином, на момент звернення до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_1 не пропущено строку позовної давності, а відтак її застосування неможливе.

ІV. Розподіл судових витрат

Згідно з частинами першою, другою статті 133 ЦПК України до судових витрат, зокрема, відносяться: судовий збір, витрати на правову допомогу, витратити, пов`язані із проведенням експертизи.

За змістом статті 141 ЦПК України судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, за подачу ОСОБА_1 зустрічної позовної заяви було сплачено судовий збір в розмірі 16 640,00 грн (а.с.14).

Отже, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 16 640,00 грн. в якості судового збору.

На підставі викладеного та керуючись статями 2, 10, 12, 13, 19, 48, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 89, 95, 110, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, статями 57, 60, 65, 70 СК України, статями 237, 238, 239, 257, 267 ЦК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя - залишити без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю - задовільнити.

Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1939870880000).

Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1939964180000).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 16 640,00 грн (шістнадцять тисяч шістсот сорок гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відомості про учасників справи:

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_15 .

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_16 .

Повний текст рішення складено 24 червня 2026 року.

Суддя І. А. Кирильчук