Ухвала суду № 137640115, 24.06.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/4155/26

Провадження № 2-о/487/140/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2026 суддя Заводського районного суду міста Миколаєва Лагода А.А., ознайомившись із матеріалами заяви представника заявника ОСОБА_1 адвоката Давидової Олени Юхимівни, заінтересовані особи Акціонерне товариство «державний ощадний банк України», Перша миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про встановлення факту належності спадкодавцю правовстановлюючого документа, -

ВСТАНОВИВ:

06.05.2026 представник заявника звернулась до Центрального районного суду м. Миколаєва із вищевказаною заявою. Просить суд встановити факт належності ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , договору дарування, укладеного 08.06.1981 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений третьою Миколаївською державною нотаріальною конторою, встановити факт належності ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставного договору, укладеного 09.10.1997 між державним спеціалізованим комерційним ощад Банком України, в особі керуючого Заводським відділенням №63 у м. Миколаєві, Миколаївської області та ОСОБА_2 , в якому власницею будинку було передано у заставу житловий будинок, розташований у АДРЕСА_1 .

У заяві зазначено, що 07.10.1997 між державним спеціалізованим комерційним ощад Банком України, в особі керуючого Заводським відділенням №63 у м. Миколаєві, Миколаївської області та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №15 на суму 4500,00 грн. строком до 15.09.1998. 09.10.1997 між державним спеціалізованим комерційним Ощад Банком України, в особі керуючого Заводським відділенням №63 у м. Миколаєві, Миколаївської області та ОСОБА_2 був укладений договір про заставу, який передбачав передачу житлового будинку, розташований у АДРЕСА_1 , у заставу. Заставлене майно оцінено в 9000,00 грн. 10.10.1997 першою Миколаївською державною нотаріальною конторою було накладено заборону на відчуження житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1 . До 15.09.1998 кредитний договір №15 від 07.10.1997 був погашений і закритий, однак з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не було закрите питання стосовно зняття заборони на заставлене майно, яке до тепер перебуває під забороною. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла. Після її смерті відкрилась спадщину у вигляді житлового будинку розташованого у АДРЕСА_1 . Враховуючу наявну заборону заявник не може належним чином оформити на себе спадщину після смерті своєї дружини. Заявник звернувся до банку з заявою про надання листа стосовно погашення кредиту №15 від 07.10.1997 але йому було повідомлено співробітниками банку, що неможливо надати такий лист з причин невідповідності написання прізвища заставодавиці зазначеної у договорі застави від 09.10.1997 де зазначено « ОСОБА_2 », а у свідоцтві про смерть « ОСОБА_2 ». У кредитному договорі №15 від 07.10.1997 прізвище позичальника написано правильно « ОСОБА_1 ». Невідповідність прізвища ОСОБА_2 у паспорті і у договорі дарування від 08.06.1981 та договорі застави від 09.10.1997 спричинило проблему з ідентифікацією особи ОСОБА_2 для отримання спадщини і зняття заборони на відчуження заставного майна. Першу помилку було зроблено у договорі дарування житлового будинку від 08.06.1981, в якому прізвище одарованої написано помилково « ОСОБА_4 » замість вірного « ОСОБА_5 ». З огляду на смерть спадкодавець не може вирішити зазначене питання, а у заявника як спадкоємця є право на звернення до суду з зазначеною заявою.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08.05.2026 матеріали позовної заяви передано за підсудністю до Заводського районного суду м. Миколаєва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказане провадження 18.06.2026 передано у провадження судді Лагоди А.А.

Розглянувши матеріали заяви, суддя дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі виходячи з наступного.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За загальним правилом окреме провадження - це самостійний вид цивільного судочинства, у якому суд при розгляді безспірних справ встановлює юридичні факти або обставини з метою захисту охоронюваних законом інтересів громадян і організацій.

Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У пункті 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно із статтею 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об`єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.

Заявниками в окремому провадженні є особи, які звертаються до суду з метою встановлення або підтвердження юридичних фактів, необхідних для реалізації їхніх прав та законних інтересів, а також для підтвердження наявності чи відсутності беззаперечних прав.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 в справі № 320/948/18 викладено висновок, згідно якого справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суд, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суд, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суд мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній. Такі ж висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 320/948/18 та від 18.12.2019 у справі № 370/2898/16.

З урахуванням наведеного можна констатувати, що існує два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення, - позасудовий і судовий, які за своїм змістом є взаємовиключними.

У разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню у позасудовому порядку, такий спір слід розглядати в порядку адміністративного судочинства і суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а відповідач в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідно до частини другої статті 77 КАС України повинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії -накладають та знімають заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно, а також у випадках, встановлених законодавством, - рухомого майна.

Згідно з ст. 74 Закону України «Про нотаріат» нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна на підставі отриманого повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, припинення чи розірвання договору довічного утримання, та в інших випадках, передбачених законодавством.

Підставами для внесення у Базовий реєстр відомостей про заборони на відчуження та арешти об`єктів нерухомого майна, а також записів в алфавітну книгу заборон відчуження нерухомого майна є повідомлення приватного нотаріуса, який посвідчив угоду, що буде підставою для накладення заборон на відчуження нерухомого майна (пп.г п.2.1 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Мін`юсту України від 09.06.1999 №31/5).

Підставами для внесення у Базовий реєстр відомостей про зняття заборон та арештів на відчуження об`єктів нерухомого майна є повідомлення та заяви органів та осіб, за ініціативою яких були накладені відповідні заборони та арешти, а також органів, які згідно з чинним законодавством мають право зняти заборони та арешти на використання майна. Відомості про зняття заборон та арештів на відчуження об`єктів нерухомого майна в Базовий реєстр у день надходження повідомлень та заяв (п.4.1, 4.2 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Мін`юсту України від 09.06.1999 №31/5).

Спір про скасування обтяження, запису щодо державної реєстрації заборон відчуження об`єктів нерухомого майна треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача/спадкоємця на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстрована заборона (обтяження) на це майно.

В даному випадку заявнику слід звертатись в суд з відповідним позовом з доказом відмови банку у вчиненні дій, видачі йому як спадкоємцю або направлення повідомлення до органу який наклав обтяження щодо зняття обтяження з огляду на фактичне погашення боргу за кредитним договором.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний.

Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що слід відмовити у відкритті провадження у справі, оскільки заявлені вимоги заявника стосуються його права на спадкове майно з приводу якого вбачається спір, і які повинні розглядатись в позовному провадженні.

Таким чином з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення вбачається спір про право.

Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.

Тому, така заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження і у відкритті провадження у справі належить відмовити.

Керуючись ст. 260, ч. 4 ст. 315 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою представника заявника ОСОБА_1 адвоката Давидової Олени Юхимівни, заінтересовані особи Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», Перша миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про встановлення факту належності спадкодавцю правовстановлюючого документа.

Роз`яснити заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя А.А. Лагода