Рішення № 137639831, 23.06.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/6946/24

2/465/1470/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

23.06.2026 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Ванівського Ю.М.,

з участю секретаря судового засідання Лозинського Т.-Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське Бюро Кредитних Історій" про визнання кредитного договору недійсним,-

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, за участі третьої особи про визнання кредитного договору недійсним. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що 04.03.2020 року у ТзОВ «Глобал Кредит» ОСОБА_2 оформив договір фінансового кредиту №001/20/029030 на суму 2000 грн. на строк до 03.04.2020 року. 29.01.2021 року ТзОВ «Глобал Кредит» уклало із ТзОВ «ФК «Кредит Капітал» договір відступлення права вимоги №ГЛ/29-01 від 21.01.2021 року. На сьогоднішній день за договором фінансового кредиту №001/20/029030 від 04.03.2020 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 7208,75 грн. Однак, відсутня інформація відносно отримання позивачем кредитних коштів у сумі 2000 грн. Тому, неможливо встановити чи користувався позивач кредитними коштами та вносив власні грошові кошти на погашення заборгованості. Просить позовні вимоги задоволити.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 23.10.2024 року відкрито у справі спрощене позовне провадження з викликом сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився, однак представником позивача подано клопотання про розгляд справи у відсутності позивача та його представника.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про поважність причин неявки суду не повідомив.

На підставі наявних у справі доказів суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, дійшов до наступного висновку.

Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Судом встановлено, що 04.03.2020 року між ТзОВ «Глобал Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір фінансового кредиту №001/20/029030, згідно якого кредитор надає позичальникові фінансовий кредит у розмірі 200000 грн. на засадах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язується повернути його на умовах, що передбачені цим договором.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що строк дії договору становить 30 діб з 04.03.2020 по 03.04.2020 включно.

Копію договору фінансового кредиту №001/20/029030 від 04.03.2020 року надано представнику позивача адвокату Шуляк Р.В. у відповідь на адвокатський запит від 22.07.2024 року.

29.01.2021 року ТзОВ «Глобал Кредит» уклало із ТзОВ «ФК «Кредит Капітал» договір відступлення права вимоги №ГЛ/29-01 від 21.01.2021 року.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 3 цієї статті, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається за загальним правилом шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону).

Договір, що за своєю правовою природою є двостороннім правочином, є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 626,628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2ст. 77ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Частинами 1, 3 статі 89 ЦПК України визначено, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що з кредитної історії позивача неможливо встановити чи користувався позивач кредитними коштами, відсутня інформація про отримання ним кредитних коштів. Крім того, договір фінансового кредиту №001/20/0229030 від 04.03.2020 року не є доказом, який підтверджує надання фінансового кредиту, оскільки не містить підпису відповідальних осіб та не скріплені печаткою.

Водночас способом захисту позивач обрав конструкцію визнання недійсним спірного договору.

При цьому, неукладеність передбачає відсутність підтвердження волевиявлення позичальника на укладення спірного договору, в той час як недійсність передбачає те, що договір відбувся, а сторони виразили своє волевиявлення на зміну цивільних прав та обов`язків.

Наслідки недійсності не можуть застосовуватись до правочину, який не вчинено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2024 у справі № 204/8017/17 виклала правовий висновок про те, що неукладений правочин не може бути визнаний недійсним чи вважатися нікчемним (недійсним в силу вимог закону), оскільки недійсність правочину як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів (щодо яких було виражено волевиявлення сторін правочину) або ж їх відновлювати.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 05.03.2025 у справі № 554/11260/21 зазначає, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Визнання договору недійсним є неналежним способом захисту у випадку оспорювання самого факту укладення правочину через відсутність волевиявлення (підробку підпису).

Такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права шляхом визнання обов`язку боржника за договором відсутнім.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське Бюро Кредитних Історій" про визнання кредитного договору недійсним відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя Ванівський Ю.М.