Рішення № 137639706, 22.06.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/11935/25

Провадження № 2/463/1956/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді: Мармаша В.Я.,

з участю секретаря судового засідання: Цебрик Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом, просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 14.12.2024-100002421 від 15.12.2024 у розмірі 9 240,00 грн, а також 2 422,40 грн судового збору, з підстав та мотивів викладених письмово у позові.

Ухвалою суду від 08.05.2026 скасовано заочне рішення Личаківського районного суду м. Львова від 04 березня 2026 року у справі № 463/11935/25 (провадження 2/463/607/26) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

04.06.2026 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якій просив визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву, відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а у випадку, якщо суд прийде до переконання про задоволення позовних вимог повністю або частково розстрочити виконання рішення суду строком на 12 місяців рівними щомісячними платежами, з мотивів та підстав, викладених у відзиві. Зазначив, що позивачем не надано повного та детального розрахунку забьоргованості, з яких не вбачається яким чином було враховано внесені ним платежді на виконання вимого договору.

05.06.2026 від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, з мотивів та підстав, викладених у ній.

09.06.2026 від відповідача на адресу суду надійшли заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні позовних вимоги, з мотивів та підстав, викладених і них.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» у судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою, в якій просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, на їх задоволенні наполягає.

Відповідач в судове засідання не з`явився, просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 15.12.2024 укладено Кредитний договір (оферти) № 14.12.2024-100002421 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Відповідно до умов Договору відповідачу надано кредит у розмірі 8 000,00 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №42-2410 від 24.10.2025, на картку відповідача № НОМЕР_1 , строком на 155 дніі.

Договір складається з Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) від 15.12.2024, заявки від 15.12.2024, підтвердження укладання кредитного договору від 15.12.2024, а також додатку до анкети позичальника від 15.12.2024, які підписані сторонами (в тому числі відповідачем шляхом підписання акцепту пропозиції електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е433 з фінансового номеру телефону НОМЕР_2 ) та є невід`ємною частиною цього Договору.

Таким чином, договір був укладений в електронній формі, який відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми. З цього моменту електронний договір вважається укладеним, в силу положень ч. 2 ст. 640 та ст. 1046 ЦК України.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20).

Предметом вказаного договору є: сума кредиту 8 000,00 грн; Ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмiрi 0,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду «Економ»; Ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмiрi 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього сьроку, на який надається Кредит, окрім первинного періоду та періоду «Економ»; строк на який надається кредит 155 дні з дати його надання. Зокрема, відповідно до п.16 Договору відповідач погодився, що ОРРПС (орієнтовна реальна річна процентна ставка) за кредитом становить 3209.43%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 20 080 грн. 00 коп.

На підставі транзакції № 595629650 від 15.12.2024 відповідачу ОСОБА_1 перераховано кредитні кошти згідно договору № 14.12.2024-100002421 на картковий рахунок в сумі 8 000,00 грн, що не заперечується відповідачем.

Відповідач свої обов`язки за вказаним договором належним чином не виконав, не у повному обсязі сплатив згідно графіку платежі за кредитом та проценти за користування кредитом, а саме, вніс 10 960 грн замість 20 200 грн, що підтверджується детальним розрахунком заборгованості (карткою субконто).

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на дату подачі позовної заяви має заборгованість в сумі 9 240,00 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8 000,00 грн, по процентам в розмірі 1 240,00 грн.

Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, які діяли станом на 15.12.2024, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановлений законом строк про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, на підставі укладеного сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

У справі встановлено, що згідно укладеного між сторонами договору кредит у сумі 8 000,00 грн було надано відповідачу строком на 155 днів на умовах нарахування процентів за користування кредитом відповідно до пункту 7 Договору.

Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

При цьому, відповідач не заперечив факту укладення 15.12.2024 договору про споживчий кредит із ТОВ «Споживчий центр», та отримання кредитних коштів.

Договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем не виконується зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та процентів за користування кредитом. Будь-яких доказів на спростування заборгованості відповідач суду не надав, як і не надав доказів щодо належного виконання ним умов договору. Доказів, які б підвереджували неправомірність вимог позивача суду також не надано.

Одночасно, згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача перед позивачем становить 9 240,00 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8 000,00 грн, по процентам в розмірі 1 240,00 грн.

Враховуючи, що відповідачем в належний спосіб умови кредитного договору не виконані, позивачем доведено належними та допустимими доказами факт наявності заборгованості відповідача за таким договором, тому позов підлягає до повного задоволення. Інші заперечення відповідача не спростовують зазначених висновків суду.

При цьому, під час ухвалення рішення суд вирішує питання, як розподілити між сторонами судові витрати.

Порядок розподілу судових витрат визначений ст. 141 ЦПК України.

Як вбачається з квитанції від 11.11.2025 № СЦ00052510, позивачем при пред`явленні позовної заяви через систему «Електронний суд» сплачено судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути документально підтверджений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Щодо зави відповідача про розстрочку рішення суду то суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ст.435 ЦПК України, за заявою сторони, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Отже, відстрочення або розстрочення виконання рішення суду може бути надане у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення, наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Зазначена процесуальна норма пов`язує можливість відстрочення виконання рішення у «виняткових випадках» за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять це неможливим у певний строк. Вказаний інститут призначений для захисту інтересів боржника. При цьому, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони, мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Таким чином, розстрочка, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим, за умови надання достатніх доказів існування таких обставин стороною, яка звернулася до суду із відповідною заявою

З`ясувавши обставини справи, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у невиконанні зобов`язання, вважаю, що заяву про розстрочку виконання рішення суду слід задовольнити, а саме, на строк 12 місяців, що є достатнім строком для виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 141,142, 265, 273, 274 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором №14.12.2024-100002421 від 15.12.2024 у розмірі 9 240 (дев`ять тисяч двісті сорок гривень) грн 00 коп., а також 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) грн судових витрат.

Розстрочити виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова 22.06.2026 у справі № 463/11935/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором №14.12.2024-100002421 від 15.12.2024 у розмірі 9 240 (дев`ять тисяч двісті сорок гривень) грн 00 коп., а також 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) грн судових витрат на 12 (дванадцять) місяців зі сплатою рівними частинами в сумі 971,87 грн щомісячно, з моменту постановлення рішення суду до повного погашення.

Текст рішення складено та підписано суддею 22.06.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя: Мармаш В. Я.