Ухвала суду № 137639513, 19.06.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 19.06.2026

Справа № 334/2624/26

Провадження № 6/334/499/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участю секретаря судового засідання Засько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі клопотання боржника ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду,

за участю боржника ОСОБА_1 ,

встановив:

боржник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить розстрочити виконання рішення Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 13 травня 2026 року у справі № 334/2624/26 строком на 10 місяців.

В обґрунтування заяви зазначив, що рішенням суду позов ТОВ «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено повністю. Суд ухвалив стягнути з нього на користь позивача заборгованість у розмірі 17 375 грн., а також судові витрати в розмірі 6 662,40 грн., що разом становить загальну суму 24 037,40 грн. Наразі має виняткові та поважні обставини, які унеможливлюють одноразову сплату всієї присудженої суми боргу, оскільки це загрожує матеріальному забезпеченню його родини: проходження військової служби, наявність на його утриманні малолітньої дитина, яка потребує постійних фінансових витрат на забезпечення життєдіяльності та медичний догляд. Він повністю визнає обов`язок щодо виконання судового рішення та дію добросовісно, проте з об`єктивних причин можу сплачувати заборгованість лише частинами.

Боржник ОСОБА_1 заяву та обставини, якими вона обґрунтована, підтримав.

Представник стягувача ТОВ «КОШЕЛЬОК», будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Причини неявки суду не повідомив. Заяву про розгляд справи без його участі не подав.

Заслухавши пояснення боржника, дослідивши клопотання та додані до нього докази, матеріали справи № 334/2624/26, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 13.05.2026 у справі № 334/2624/26 позов ТОВ «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволений повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОШЕЛЬОК» заборгованість за Кредитним договором № 3470405555-454824 від 05.09.2021 у сумі 17 375 гривень та судові витрати у сумі 6 662,40 гривні. Рішення набрало законної сили 13.06.2026.

Боржник ОСОБА_1 має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 23.05.2023.

Він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, що підтверджується довідкою військової частини від 09.05.2026 № 4862.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Обов`язковість виконання судових рішень закріплена також конвенцією «Про захист прав та свобод людини», яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав та свобод людини і основоположних свобод» від 17 липня 1997 року. Отже, її положення є обов`язковими для виконання Україною.

Стаття 6 Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України.

Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили, повинно бути виконано, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не приймаються.

За частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, суд зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін. Крім того, невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Згідно з частиною першою, третьою, четвертою, п`ятою статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до статті 33 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Підставою для застосування статті 435 ЦПК України і статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять не можливим.

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Аналіз вищевказаних норм дає підстави вважати, що розстрочка виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством.

Суд враховує, що боржником при обґрунтуванні підстав для розстрочення виконання рішення не надано належних та допустимих доказів про існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення, зокрема, щодо його матеріального стану, який перешкоджає виконати рішення суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду необхідно відмовити.

Керуючись статтями 260, 268, 435 ЦПК України, суд

постановив:

у задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Запоріжжя. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Повна ухвала складена 23 червня 2026 року.

Суддя М.В. Фетісов