Постанова № 137639225, 23.06.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/3107/26

Провадження № 3/303/745/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року м. Мукачево

Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Сідун В.М., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

У С Т А Н О В И В :

07 квітня 2026 року о 12 годині 46 хвилин в м. Мукачево, вул. Одеська, 3, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки «BMW 320 CI», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер, чи проходити медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 відмовилась. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п.2.5. ПДР України.

ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення не визнала.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Сидоренко В.В. подав клопотання про закриття провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення, яке мотивоване наступним.

Так, ОСОБА_1 інкриміновано керування транспортним засобом в стані алкогольного сп?яніння. Разом з цим, матеріали справи не містять жодних даних про керування транспортним засобом ОСОБА_1 та факт зупинки транспортного засобу, тобто перебування транспортного засобу в стані руху, під керуванням ОСОБА_1 .

Без належного підтвердження, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом, тобто виконувала функції водія, поліцейські не мали повноважень вимагати проходження огляду на стан сп?яніння, оскільки керування транспортним засобом є обов`язковою ознакою ч.2 ст. 130 КУПАП.

Отже, у справі відсутні достатні докази, щоб поза розумним сумнівом стверджувати про факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , оскільки сам факт керування транспортним засобом, який би передував зупинці поліцейськими та виявленню ознак сп?яніння, жодним чином не доведений.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності складу адміністративного правопорушення, який підтверджений належними та допустимими доказами.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження законності зупинки транспортного засобу. Як і не містить доказів, що транспортний засіб перебував в русі та був зупинений працівниками поліції.

Із відеозапису подій за участі ОСОБА_1 не вбачається, яким саме чином працівник поліції встановив наявність у неї ознак алкогольного сп?яніння, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення.

Варто наголосити на тому, що припущення поліцейського про ознаки наркотичного чи алкогольного сп?яніння, які поліцейський вбачає в особі, яка керує транспортним засобом, повинні бути обґрунтованими. Описані в Інструкції ознаки наркотичного чи іншого сп?яніння водія повинні бути очевидними, а не удаваними, як у даному випадку.

ОСОБА_1 станом на 07.04.2026 - на час притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП не була обізнана про те, що її було позбавлено права керувати транспортними засобами за рішенням суду.

Отже, за відсутності доказів обізнаності ОСОБА_1 про позбавлення її права керування транспортними засобами, притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП є неправомірним, оскільки за таких умов в її діях відсутній склад такого адміністративного правопорушення.

Крім того, після того як ОСОБА_1 дізналась про наявність постанови суду про позбавлення її права керування транспортними засобами, то відразу звернулась до Закарпатського апеляційного суду (через Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області) з апеляційною скаргою на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.08.2025 по справі N? 303/5372/25 та до Берегівського районного суду Закарпатської області з позовною заявою про визнання протиправною та скасування постанови, серія ЕНА N? 6983804 від 07.04.2026 про застосування до неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Враховуючи вищезазначені обставини, просив закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.

Крім того, захисник Мачкалян С.В. подав клопотання про визнання доказів недопустимими, у якому зазначив, що в матеріалах справи міститься направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, хоча ОСОБА_1 поліцейські не доставляли на проходження огляду до закладу охорони здоров`я.

Зазначений доказ є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУПАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об?єктивне з?ясування обставин справи та правильне її вирішення, а тому його невідповідність, є підставою для визнання його недопустимим та недостовірним доказом.

Відповідно до широкого розуміння доктрини «плодів отруєного дерева», будь-яке винне порушення поліцейськими конституційних прав громадян, що має зв?язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили. Тобто, це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня. У вузькому сенсі доктрина «плодів отруєного дерева» зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних

недопустимими.

Таким чином, оскільки направлення на медичний огляд не містять інформації щодо предмета доказування, оскільки ОСОБА_1 до медичного закладу поліцейськими не доставлялась, то вважаю, що таке повинно бути визнано судом недопустимими доказом і не може бути покладено в основу обґрунтування рішення суду.

Таким чином, захисник Мачкалян С.В. просив визнати наявне в матеріалах даної справи направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом карських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції недопустимим доказом та не приймати його при ухваленні судового рішення по справі.

Також за клопотання захисника Мачкалян С.В. у судовому засіданні допитано у якості свідка поліцейського ВП №1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_2 , який підтвердив обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, повідомив, що вказав у відповідному протоколі наявні ознаки алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 такоз звернув увагу. що згідно відповідних даних ОСОБА_3 вже була притягнута до відповідальності за ст.130 ч.1 КУпАП, тому її дії було кваліфіковано за ч.2 ст.130 КУпАП.

Заслухавши пояснення осіб, які з`явились у судові засідання, дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

Щодо клопотання захисника про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №634297, дослідженого в судовому засіданні відеозапису, ОСОБА_1 перебувала за кермом транспортного засобу марки «BMW 320 CI», державний номерний знак НОМЕР_1 , та під час спілкування з працівниками поліції у неї були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова та нестійка хода.

Доводи сторони захисту про відсутність належних доказів керування транспортним засобом суд оцінює критично, оскільки вони спростовуються наявними у справі доказами, які є послідовними, взаємоузгодженими та доповнюють один одного.

Крім того, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 підтвердив обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема факт перебування ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу та виявлення у неї ознак алкогольного сп`яніння.

Сам по собі факт відсутності на відеозаписі моменту безпосереднього руху транспортного засобу не свідчить про відсутність події правопорушення, оскільки відповідні обставини підтверджуватись сукупністю інших належних та допустимих доказів.

Крім того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечує факту керування транспортним засобом, а саме на питання поліцейського «Ви їхали з непристебнутим паском безпеки?», відповідає: «Так, я забуваю за нього», що зафіксовано на відеофайлі під назвою VID260407-124718F-0072591-000000-0017 на відліку часу 0:00:07).

Також суд відхиляє доводи захисника щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП у зв`язку з необізнаністю останньої про позбавлення її права керування транспортними засобами.

Кваліфікуюча ознака, передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП, полягає у повторності вчинення правопорушення протягом року, а не в обізнаності особи про наявність чи відсутність рішення щодо позбавлення права керування транспортними засобами.

Відомості щодо попереднього притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, а тому наведені доводи захисту не впливають на правильність кваліфікації її дій.

Посилання сторони захисту на оскарження постанови Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.08.2025 року та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП не є підставою для закриття провадження у даній справі, оскільки на час її розгляду у матеріалах справи відсутні відповідні рішення щодо їх скасування у встановленому законом порядку.

Також слід зазначити, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржувала дії працівників поліції щодо складання даного протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема щодо відсутності причин зупинки. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться у протоколі про адміністративні правопорушення та додатках до нього, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд доходить висновку, що доводи клопотання про закриття провадження спрямовані на переоцінку доказів та не спростовують встановлених у справі обставин, а тому підстав для його задоволення не вбачає.

Щодо клопотання про визнання доказу недопустимим.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП суд оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а всі зібрані докази з точки зору достатності та взаємного зв`язку.

Посилання захисника на те, що направлення на медичний огляд є недопустимим доказом через те, що ОСОБА_1 фактично не доставлялася до закладу охорони здоров`я, суд вважає безпідставними.

Направлення на огляд було складено працівником поліції у зв`язку з виявленням у водія ознак алкогольного сп`яніння та відображає дотримання поліцейським процедури, передбаченої ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Сам факт відмови особи від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та від проходження огляду в медичному закладі не свідчить про недопустимість направлення як доказу та не нівелює його доказового значення.

Крім того, направлення на огляд не є єдиним доказом у справі, а оцінюється судом у сукупності з іншими матеріалами, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, відеозаписом та показаннями свідка.

Доводи захисту щодо застосування доктрини «плодів отруєного дерева» суд відхиляє, оскільки матеріали справи не містять даних про істотні порушення вимог закону під час збирання доказів, які б могли поставити під сумнів їх достовірність чи допустимість.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що направлення на огляд водія транспортного засобу складене уповноваженою особою в межах її повноважень та відповідає вимогам закону, а тому підстав для визнання його недопустимим доказом не вбачається.

З огляду на наведене, клопотання захисника Мачкалян С.В. про закриття провадження у справі та про визнання доказу недопустимим задоволенню не підлягають.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП України, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №634297 від 07.04.2026; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6983804 від 07.04.2026; направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.04.2026; диском з відеозаписом; показами свідка ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення та посвідчення водія, моніторингом встановлено, що протягом календарного року, а саме в період часу з 07.04.2025 по 07.04.2026, громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_2 , притягалася до адміністративної відповідальності за ст.130 КУПАП, а саме:

- 06.07.2025 року складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №383593 за ч.1 ст. 130 КУпАП, постановою Мукачівського міськрайонного суду від 04.08.2025 року N? 303/5372/25 накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування ТЗ на один рік.

Встановлено, що громадянка ОСОБА_1 , згідно облікових даних автоматизованої бази НПУ 08.08.2017 року отримувала посвідчення водія серії НОМЕР_2 на право керування транспортними засобами категорії В.

У судовому засіданні досліджено долучений до матеріалів справи диск з відеозаписом, з якого чітко вбачається, що ОСОБА_1 відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, статтею 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, при цьому відмовилась пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому Законом порядку, а таке порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху.

При цьому, суд враховує, що в рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський Суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілем та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16.10.2008), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення віл 09.06.2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

Враховуючи наведене, в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, тобто повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою ст. 130 КУпАП, а тому до неї слід застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки ОСОБА_1 не є власником транспортного засобу, яким керувала.

Крім того, відповідно до Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в дохід держави.

Керуючись ч.2 ст. 130, ст. 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_3 ) визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосувати відносно нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Оплату адміністративного штрафу в розмірі 34000 гривень провести на рахунок отримувача UA538999980313030149000007001, отримувач коштів ГУК у Закарпатській області/21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37975895, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 21081300, назва платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_3 ) в дохід держави судовий збір в сумі 665,60грн.

Судовий збір підлягає сплаті за наступними реквізитами: отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, пункт 5.

Штраф має бути сплачений не пізніше, як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Термін звернення постанови до виконання три місяці з дня винесення.

Суддя Мукачівського

міськрайонного суду Владислав СІДУН