Рішення № 137639212, 18.06.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Мукачево Справа №303/1188/26

2/303/506/26

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого судді Кость В.В.

секретар судового засідання Кеменяш Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Мукачево цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача ОСОБА_2

треті особи: (1) Мукачівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

(2) Військова частина НОМЕР_1

про визнання батьківства,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання ОСОБА_4 батьком дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі Дитина).

Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про те, що в період спільного проживання позивача та ОСОБА_4 у них народилася дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , а.с. 8). Однак у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 постійно виїздив на заробітки запис про батька дитини було вчинено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Тривалий час позивач та ОСОБА_4 не підтримували жодних контактів, однак з плином часу почали вести листування, проводити зустрічі. Дитина часто була вдома у ОСОБА_4 , який проживав зі своєю мамою ОСОБА_2 , яка також визнавала, що дитина є донькою її сина.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, натомість від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують, просять їх задоволити.

Належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи відповідач в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила.

Від третьої особи (1) до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, проти заявлених вимог не заперечує

Третя особа (2) в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила.

Дослідивши матеріали справи, суд констатує наступне.

1. Судовим розглядом справи встановлено, що предметом спору, тобто правовим об`єктом з привиду якого виникла конфліктна ситуація між сторонами справи є сімейні правовідносини, пов`язані з визнанням батьківства.

В контексті хронології існуванням спірних правовідносин суд наводить наступні обставини справи.

Згідно з даними свідоцтва про народження НОМЕР_2 ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Запис про батька дитини було вчинено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, тобто за прізвищем матері « ОСОБА_6 » та ім`ям, по батькові батька дитини зі слів матері ОСОБА_7 .

4 травня 2023 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_8 (свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 ), у зв`язку з чим прізвище позивача було змінено з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_9 ».

В подальшому, у 2024 році, ОСОБА_4 було мобілізовано до Збройних Сил України.

Згідно із сповіщенням сім`ї від 13 січня 2025 року №418, яке було направлене Дитині ОСОБА_5 , солдат ОСОБА_4 , 1981 року народження, зник безвісти 06.01.2025 близько 12:00 12:30 год. внаслідок штурму противника за підтримки вогневого ураження ворожими ударними БпЛА, артилерійськими та мінометними системами в районі н.п. Руське Порічне, Курської області, рф.

Відповідно до витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань від 15.01.2025, відповідач звернулася до чергової частини Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області із заявою, в якій повідомила про факти викладені у вищезазначеному сповіщенні сім`ї.

20 січня 2026 року висновком №51561 молекулярно-генетичної експертизи, складеним Медико-генетичним центром «Мама-Папа» підтверджено, що ймовірність того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю біологічного батька, тобто біологічною бабусею дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складає 99,99997% (а.с. 19 30).

У матеріалах справи наявний також фотознімок, на яких зображений ОСОБА_4 разом з дитиною ОСОБА_5 .

2. Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, суд враховує наступні норми права та наводить мотиви їх застосування.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами першою-третьою статті 5 Сімейного кодексу України, держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

У статті 7 Сімейного кодексу України закріплено, що загальні засади регулювання сімейних відносин та визначено, що сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята, десята статті 7 Сімейного кодексу України).

За вимогами статті 121 Сімейного кодексу України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Частиною другою статті 125 Сімейного кодексу України передбачено, що якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 126 Сімейного кодексу України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.

Згідно з частиною першою статті 128 Сімейного кодексу України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України (частина 2 статті 128 Сімейного кодексу України).

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Відповідно до частини першої статті 129 Сімейного кодексу України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Згідно з частиною першою статті 135 Сімейного кодексу України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

У статті 130 Сімейного кодексу України передбачено, що заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

Щодо предмету доказування у даній категорії справі, тоСімейний кодекс України будь-яких особливостей не визначає.

Доказами у такій справі можуть бутибудь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Зазначений правовий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 10 листопада 2022 року в справі № 444/526/18, від 08 березня 2023 року в справі № 205/5698/21.

20 січня 2026 року висновком №51561 молекулярно-генетичної експертизи, складеним Медико-генетичним центром «Мама-Папа» підтверджено, що ймовірність того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю біологічного батька, тобто біологічною бабусею дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складає 99,99997%.

У постанові від 20 березня 2024 року в справі № 235/101/21 Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що є підтвердженням факту споріднення, а саме висновок генотипоскопічного дослідження № 29850 від 05 квітня 2021 року, складений Медико-генетичним центром «Мама-Папа», згідно з яким ймовірність того, що донори зразків передбачуваних сестер є кровними сіблінгами, тобто мають обох спільних батьків, становить 99,999999 %.

Такі висновки узгоджуються з постановами Верховного Суду від 29 січня 2020 року в справі № 319/1358/16-ц, від 25 березня 2020 року в справі № 322/496/18, від 05 лютого 2020 року в справі № 752/23356/17 з аналогічних правовідносин.

Висновок експертизи з питання походження дитини є одним з ключових доказів, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У рішенні від 07 грудня 2006 року в справі «Хант проти України», заява № 31111/04, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Згідно із частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 Цивільного процесуального кодексу України).

У частинах першій-третій статті 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а першочергово їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

З огляду на зазначене, суд констатує, що обставина батьківства ОСОБА_4 стосовно ОСОБА_5 підтверджується дослідженими належними та допустимими доказами в їх сукупності, зокрема висновком молекулярно-генетичної експертизи №51561 від 20 січня 2026 року, фотознімком, сповіщенням сім`ї №418, яке направлено ОСОБА_5 .

Статтею 134 Сімейного кодексу України визначено, що на підставі, зокрема рішення суду, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Беручи до уваги встановлені судом факти та відповідні правовідносини суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись статтями 8, 124, 129, 1291 Конституції України, статтями ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області,

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити повністю.

2. Визнати батьківство ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3. Внести зміни до актового запису №15 від 28 липня 2010 року, складеного виконкомом Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, де у графі Відомості про батька, вказати батьком дитини « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України».

4. Зобов`язати Мукачівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни до актового запису про народження №15 від 28.07.2010 року про народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного виконкомом Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, де змінити прізвище дитини з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_10 », у графі батько записавши батьком дитини « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України».

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

7. Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 .

Представник позивача: ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 .

Треті особи: (1) Мукачівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Закарпатська об.л, Мукачівський р-н, м. Мукачево, пл. Духновича Олександра, 15, код ЄДРПОУ 26031216.

(2) Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .

Суддя В.В. Кость