Рішення № 137638841, 18.06.2026, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/939/26

2/215/2011/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Науменко Я.О., за участю секретаря Оніщенко Ю.М.,

згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія Європейська Агенція з повернення боргів» звернулось до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №71578338 від 06.03.2025, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем, на суму 16 125 грн. 00 коп., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрати пов`язані з розглядом справи в розмірі 1 664,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 06.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №71578338, який підписано останньою електронним підписом.

27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська Агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №27/03/25, відповідно до умов позивач набув права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників, в тому числі за договором укладеним із відповідачем. Останнього було належним чином повідомлено про відступлення права вимоги до позивача по зазначеному кредитному договору, проте він, у порушення взятих на себе зобов`язань, кредит не повернув, відсотки за його користування не сплатив.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань з повернення кредитних коштів і сплати відсотків за їх користування виникла заборгованість за кредитним договором №71578338 від 06.03.2025 у розмірі 16 125,00 грн., в тому числі: 5 000 грн. 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу; 375 грн. 00 коп. заборгованість за відсотками; 0,00 грн. заборгованість по процентам за понадстрокове користування позикою; 10 000 грн. 00 коп. заборгованість за пенею; 750,00 грн. комісія за надання кредиту.

Ухвалою від 09.03.2026 було відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін і призначено перше судове засідання для розгляду справи по суті на 13.04.2026.

13.04.2026 справу було відкладено на 18.06.2026 у зв`язку з відсутністю у суду відомостей про належне повідомлення відповідача.

Ухвалою від 18.06.2026 призначено заочний розгляд справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Відповідно до прохальної частини позовної заяви в разі неявки в судове засідання відповідача позивач не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, а саме за допомогою направлення судової повістки за його зареєстрованим місцем проживання, яка повернута на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання». Відзив на позовну заяву відповідач не подав, будь-яких клопотань на адресу суду від нього не надходило.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 дійшов висновку про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а в даному випадку, суду.

Згідно з положеннями ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача повідомленого належним чином, без поважних причин або без повідомлення причин, за відсутності у справі поданого ним відзиву, і якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у справі доказів (ухвалює заочне рішення).

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд, сукупністю належних, допустимих і достовірних письмових доказів, встановив, що 06.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір № 71578338, який позичальником підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 54162, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки передбачені договором (пункт 2 Договору) (а.с. 10-25).

Сума кредиту 5 000,00 грн. (п. 2.2.1 Договору), строк - 30 днів (п. 2.2.2 Договору), процентна ставка 0.250% (фіксована) (п. 2.2.3 Договору), комісія за надання позики від суми наданої позики 750,00 грн. (п. 2.2.4 Договору), договір укладений на взаємовигідних умовах, на принципах ст. ст. 6, 627 ЦК України (п. 11.5 Договору).

Таблицею обчислення загальної вартості кредиту за договором № 71578338 доведено до відома ОСОБА_1 графік погашення заборгованості, інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, суму процентів за користування кредитом (а.с.7 на звороті).

Така ж інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом була доведена відповідачу у паспорті споживчого кредиту, який підписаний електронним підписом - одноразовим ідентифікатором 54162 (а.с.24-25).

Отже, за умовами вказаного договору відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші зобов`язання у повному обсязі у строки і на умовах, передбачених цим договором.

27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27/03/25, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за плату відступило для Товариства право грошової вимоги до боржників, зазначених в Реєстрі Боржників (а.с.35-43).

Додатковою угодою №6 до Договору Факторингу №27/03/25 від 25.07.2025 сторони погодили відступлення прав вимоги за наступними реєстрами: згідно з Реєстром боржників № 9 від 25.07.2025 відступлено права вимоги загальною сумою 68 948 306,20 грн. за ціною продажу 5 170 230,98 грн. (що становить 25% від тіла кредиту); згідно з Реєстром боржників № 10 від 25.07.2025 відступлено права вимоги загальною сумою 74 788 206,91 грн. за ціною продажу 6 856 400,40 грн. (що становить 25% від тіла кредиту). Угода підписана уповноваженими представниками сторін, скріплена печатками та є невід`ємною частиною основного Договору факторингу (а.с.44)

З Акту прийому-передачі Реєстру Боржників №10 від 25 липня 2025 року за Договором факторингу №27/03/25 від 27 березня 2025 року вбачається, що ТОВ «ФК«ЄАПБ» прийняв Реєстр Божників №10 від 25 липня 2025 року, після чого з урахуванням пункту 1.2 Договору факторингу №27/03/25 від 27 березня 2025 року, від Клієнта до Фактора переходять Права Вимоги Заборгованості від Боржників і «ФК«ЄАПБ» стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей (а.с.45)

Відповідно до витягу з Реєстру боржників №10 до Договору факторингу 27/03/25 від 25.07.2025 , ТОВ «ФК ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 16 125,00 грн. (а.с. 47).

У розрахунку заборгованості за договором №71578338 від 06.03.2025 сума боргу відповідача склала 16 125,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 375,00 грн. сума заборгованості за відсотками, 0,00 грн. сума заборгованості за понадстрокове користування позикою, 10 000,00 грн. сума заборгованості за пенею,750,00 грн. комісія за надання кредиту(а.с. 28-32).

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір був підписаний відповідачем електронним цифровим підписом, вона була ознайомлена із умовами кредитування, сума кредиту була перерахована відповідачці, що не спростовано, однак взяті на себе зобов`язання відповідач не виконала, отриманої суми кредиту не повернула, відсотки не сплатила.

Встановленим обставинам відповідають правовідносини із зобов`язань за кредитним договором та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов`язань, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов`язань.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Частиною 2 статті 615 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно з частинами 1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом Глави 73 ЦК України, ч. 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст.1079 ЦК України).

Згідно з розрахунком заборгованості за вищевказаним кредитним договором відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 16 125,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 375,00 грн. сума заборгованості за відсотками, 0,00 грн. сума заборгованості за понадстрокове користування позикою, 10 000,00 грн. сума заборгованості за пенею, 750,00 грн. комісія за надання кредиту.

Зважаючи на оформлені у встановленому порядку договори кредиту та факторингу, позивач є належним стягувачем неповернутих кредитних коштів та відсотків за користування ними з відповідача.

Відповідач своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався, доказів на спростування тверджень позивача, викладених у позовній заяві також не надав, розрахунок заборгованості не спростував.

Враховуючи те, що відповідач не виконав передбачені кредитним договором і законом зобов`язання ні перед первісним кредитором, ні перед новим кредитором, позивачем, внаслідок чого утворилася заборгованість, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу та заборгованості за відсотками.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за пенею в розмірі 10 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначають, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за пенею, штрафами в розмірі 10 000,00 грн., оскільки вони нараховані кредитодавцем у період дії в Україні воєнного стану.

Також позивач заявив вимоги про стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту відповідно умов до кредитного договору № 71578338 від 06.03.2025 в розмірі 750,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов договору № 71578338 від 06.03.2025, свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 750,00 грн. (що скаладає 15.00% від суми кредиту) передбачена п.2.2.4 договору, є платою за надання кредиту.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Оскільки надання кредиту це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.

Суд звертає увагу, що комісія за надання кредиту в розмірі 750,00 грн. є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику. Крім того, позивачем у договорі про споживчий кредит не зазначено, які саме послуги надаються за комісію пов`язану з наданням кредиту.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що положення договору № 71578338 від 06.03.2025 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 750,00 грн. суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 750,00 грн.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 71578338 від 06.03.2025 в розмірі 5 375,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу та 375,00 грн. - заборгованість за відсотками.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позову через систему «Електронний суд» позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 662,40 грн., ціна позову становила 16 125,00 грн., позов задоволено на суму 5 375,00 грн., тобто на 33,33 % (5 375,00 х 100 : 16 125,00), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 887,37 грн. (2 662,40 х 33,33 %) судового збору.

Щодо вимог позивача про відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи, у сумі 1 664,00 грн, то в цій частині слід відмовити, оскільки доказів понесення зазначених витрат суду не надано. Відтак вони є недоведеними та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 71578338 від 06.03.2025 у розмірі 5 375,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу та 375,00 грн. - заборгованість за відсотками, а також 887 (вісімсот вісімдесят сім) гривень 37 копійок витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, а разом 6 262 (шість тисяч двісті шістдесят дві) гривні 37 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 22.06.2026.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, місце знаходження: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд.2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя