Ухвала суду № 137638585, 19.06.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/7508/26

Провадження № 1-кс/204/1361/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

за участю адвоката ОСОБА_4

за участю законного представника ОСОБА_5

за участю неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні неповнолітнього:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпро, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

19 червня 2026 року до суду надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУ СБ України в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно неповнолітнього ОСОБА_8 .

В обґрунтування клопотання зазначає, Слідчим управлінням ГУ СБ України у Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22026040000001167, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.05.2026 за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 194 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України з 05 год. 30 хв., який набув чинності з дня його опублікування 24.02.2022. Згідно Указу Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022, та у подальшому продовжено відповідними указами Президента України по теперішній час. З невстановленого досудовим розслідуванням часу, представниками іноземної організації Федеральної служби безпеки Російської Федерації (далі ФСБ РФ) посилено ведеться розвідувально-підривна діяльність проти України, що полягає в ослабленні державної влади України та держави в цілому; її самостійності усередині країни та незалежності у міжнародних відносинах; захищеності території країни в існуючих кордонах від будь-яких посягань; підготовленості держави до захисту від зовнішньої збройної агресії або збройного конфлікту; дестабілізації суспільно політичної обстановки всередині країни; створенні умов для діяльності іноземної розвідки (вербування агентури серед жителів України); збиранні інформації, що представляє інтерес для іноземної розвідки та її подальшого використання РФ задля отримання переваг над Україною в області збройних сил, військових дій, зовнішньої політики, втручання у внутрішню політику суверенної держави, для маніпулювання суспільними настроями населення України, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів, організації інформаційної експансії з боку РФ тощо. При цьому, представники спеціальних служб Російської Федерації, усвідомлюючи перевагу вчинення злочинів, спрямованих на зруйнування та пошкодження об`єктів, які мають важливе народногосподарське значення, з метою ослаблення держави, тобто диверсій, організували пошкодження та знищення, зокрема майно АТ «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) (далі АТ «Укрзалізниця»). Слід зазначити, що представники спеціальних служб держави-агресора, намагалися створити на території України розгалужену агентурну мережу з числа громадян України, якою керували за допомогою багатоплатформового месенджеру «Telegram», який надає можливість створювати опціонально наскрізні зашифровані чати, здійснювати дзвінки, відеодзвінки, обмін файлами та інші функції. Так, за невстановлених на даний час органом досудового розслідування обставин, представники спеціальних служб Російської Федерації організували роботу невстановлених осіб з числа мешканців Дніпропетровської області для вчинення диверсій з метою ослаблення держави для припинення роботи об`єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення релейні шафи системи сигналізації, централізації і блокування, які знаходяться на балансі АТ «Укрзалізниця», що суттєво ускладняло рух потягів на ділянці залізниці; визначали спосіб вчинення диверсій з метою ослаблення держави - підпали релейних шаф; вимагали візуального підтвердження наслідків таких підпалів, а саме їх відеозаписів, а також забезпечували фінансування з метою конспірації своїх дій. Отже, у невстановлений в ході досудового розслідування час та місці, однак не пізніше кінця квітня 2026 року, у невстановлених осіб з числа мешканців Дніпропетровської області, яким достовірно відомо про діючий воєнний стан, виник злочинний умисел на вчинення підпалів, спрямованих на зруйнування та пошкодження об`єктів, які мають важливе народногосподарське значення, у зв`язку з чим ними залучено до вчинення вказаної протиправної діяльності неповнолітнього громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітнього громадянина України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . При цьому, ОСОБА_6 достовірно відомо, що відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про залізничний транспорт», залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв`язки і потреби населення у перевезеннях. Діяльність залізничного транспорту як частини єдиної транспортної системи країни сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України. Підприємства залізничного транспорту у взаємодії з іншими видами транспорту повинні своєчасно і якісно здійснювати перевезення пасажирів і вантажів, забезпечувати безпеку руху, розвивати сферу транспортного обслуговування народного господарства та населення. Статтею 5 цього Закону визначено, що магістральні залізничні лінії загального користування та розміщені на них технологічні споруди, передавальні пристрої, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об`єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт, є державною власністю, закріплюються за АТ «Укрзалізниця» на праві господарського відання та не підлягають приватизації. Діючи на виконання вищевказаного злочинного умислу не пізніше 24.04.2026 (точний час в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_6 разом з ОСОБА_9 та невстановленими на даний час особи, з якими останні діяли за попередньою змовою, обрали об`єктом підпалу та подальшого знищення релейну шафу сигнальної установки 2/ІІ 173 км перегону Сухачівка Блокпост 175 км, розташовану у м. Дніпро, за приблизними координатами встановленими за допомогою картографічного сервісу «Google Maps»: 48.4440069, 34.8294557 (далі за текстом релейна шафа) усвідомлюючи, що ця релейна шафа має важливе народногосподарське та оборонне значення і її пошкодження (знищення) спричинить шкоду обороноздатності України. У подальшому, 24.04.2026, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , діючи умисно з корисливих мотивів, прибули до релейної шафи сигнальної установки 2/ІІ 173 км, яка розташована на пікеті 9, на боці колишньої контактної опори 16 на відстані 4 м від нової бетонної контактної опори №16, на відстані 2 метрів від залізної опори контактної мережі №16, що знаходиться між даними опорами, з боку розташування щоглового світлофору 2/ІІ біля другої головної колії перегону Сухачівка Блокпост 175 км у м. Дніпро. Маючи на меті у майбутньому ухилитися від відповідальності за вчинюване ними правопорушення, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 одягнули раніше придбані рукавички, маски та капюшони. Крім того, з метою запевнити представника спеціальних служб Російської Федерації, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 підготували лист з текстом: «24.04.2026 ДНЕПР ДЛЯ КОВПАКА». Після чого, за допомогою раніше придбаного лому ОСОБА_6 разом з ОСОБА_9 намагалися відчинити релейну шафу. Після того, як їм це не вдалося, останні намагалися за допомогою лому розширити вентиляційні отвори з обох боків релейної шафи сигнальної установки. У подальшому, за допомогою раніше придбаного розчину для розпалювання, який знаходився у каністрі зеленого кольору, облили вказану релейну шафу сигнальної установки, намагаючись залити розчин для розпалювання у вентиляційні отвори релейної шафи сигнальної установки та здійснили підпал вказаної релейної шафи сигнальної установки, яка має важливе народногосподарське та оборонне значення. При цьому, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 зняли відео вказаного підпалу на мобільний термінал «ОРРО» модель СРН2565 IMEI1: НОМЕР_1 IMEI2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 . Таким чином, ОСОБА_6 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України вчинення з метою ослаблення держави підпалів, спрямованих на зруйнування та пошкодження об`єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, вчинене за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану. 19 червня 2026 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України. Викладені обставини у своїй сукупності дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України, та підтверджуються зібраними в ході досудового розслідування доказами, зокрема: витягом з ЄРДР кримінального провадження № 22026040000001167 від 14.05.2026; протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_2 ; оглядом місяця події від 26.05.2026; висновком експерта 3 відділу (з дислокацією у м. Дніпро) СЕЛ 4 ЦССЕ ІСТЕ СБУ від 26.06.2026 № СЕ26-289/Л/3/1; оглядом від 10-16.06.2026 додатку до висновку експерта 3 відділу (з дислокацією у м. Дніпро) СЕЛ 4 ЦССЕ ІСТЕ СБУ від 26.06.2026 № СЕ26-289/Л/3/1; листом від АТ «Укрзалізниця» від 17.06.2026 №шПридн-01-02/82; іншими матеріалами кримінального провадження, які самі по собі так і в сукупності із іншими доказами містять відомості, як доказ факту та обставин вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.

Метою та підставами застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжувати кримінальне правопорушенщня, у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, може здійснити вищезазначені дії. Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Так, на думку слідчого, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов`язків, попередження та своєчасне припинення вчиняти інші кримінальні правопорушення. Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов`язана з тим, що вказані запобіжні заходи будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану, обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

Враховуючи вагомість наявних доказів, тяжкість злочину та суворість покарання, а саме те, що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, а також враховуючи, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий звертається до суду з даним клопотанням.

У судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання, просив його задовольнити з підстав зазначених у клопотанні, зазначивши, що жоден більш з м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

Підозрюваний у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання.

Захисник у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що підозра та клопотання необґрунтовані, ризики не доведені, а тому, відсутні підстави для застосування найсуворівшого запобіжного заходу, просив залишити клопотання без задоволення, а у разі, якщо суд знайде підстави для застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного, то застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Законний представник підозрюваного зазначила, що неповнолітній ОСОБА_6 позитивно характеризується, займається спортом, має досягнення, тому просила застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані матеріали, якими слідчий, прокурор обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує положення ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, репутацію підозрюваного, його вік, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання, роботи.

У ході розгляду клопотання встановлено, що неповнолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України і подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України.

Відповідно до приписів ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.

Так, слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні зазначено, що існують ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_6 з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.

Однак, у судовому засіданні було належним чином підтверджено наявність ризиків передбачених пунктом 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_6 з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

Заявлені ризики, передбачені п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КК України, а саме: здійснювати незаконний вплив на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, не були належним чином підтверджені у судовому засіданні.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому, в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамедов проти Росії» від 01 червня 2006 року, зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Відповідно до конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, враховую вимоги п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, при розгляді даного клопотання суд враховує той факт, що на даний час в Україні введено військовий стан та тривають активні бойові дії, підозрюваний є неповнолітньою особою, яка може вільно перетинати кордон, що в свою чергу збільшує ризик втечі (переховування) підозрюваного настільки, що інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризику переховування.

У судовому засідання прокурором було повністю обґрунтовано той факт, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти ризикам, встановленим у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 492 КПК України, за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його неповнолітній вік, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання, а також враховуючи, що існують ризики, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки враховуючи вищевикладене, застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановленим у судовому засіданні.

Так, відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.

Зважаючи на те, що неповнолітній ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України, суд в даному випадку вважає за доцільне не визначати розміру застави.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182-186, 193-197, 205, 492 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно неповнолітнього ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України задовольнити.

Застосувати до неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 17 серпня 2026 року, без визначення застави.

Ухвалу направити до СУ ГУ СБ України в Дніпропетровській області - для виконання.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1