Рішення № 137638440, 10.06.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/132/26

Номер провадження 2/213/648/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Нестеренка О.М.,

секретаря судового засідання - Близнюк Є.О.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представник позивача Нофенко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за послугу постачання теплової енергії (на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будинку),-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій позивача та відповідача

06.01.2026 року представник позивача звернувся до суду з вказаною позовною заявою та просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиту послугу з постачання теплової енергії, заборгованість із плати за абонентське обслуговування, інфляційні втрати, 3% річних та пеню, а всього 19 615,19 грн.

Позов обґрунтовано обставинами: Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» надає послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії населенню (споживачам). Відповідач є споживачем послуг з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач оплату за отримані послуги належним чином не здійснювала, у зв`язку з чим за період з 01.11.2021 по 31.05.2025 виникла заборгованість за послугу з постачання теплової енергії у розмірі 15 181,23 грн, за абонентське обслуговування у розмірі 748,50 грн. Позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 2 411,17 грн, 3% річних у розмірі 579,80 грн та пеня у розмірі 694,49 грн, а всього 19 615,19 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач подала відзив на позовну заяву, який надійшов до суду 06.03.2026. У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення позовних вимог, наголошуючи на наступному: вона не підписувала типовий індивідуальний договір від 01.11.2021 року, який розміщено на офіційному сайті позивача; згідно з наданою позивачем інформацією щодо методики нарахування за послугу з постачання теплової енергії, нарахування по будинку АДРЕСА_2 здійснюється за фактично використану теплову енергію за показаннями встановленого комерційного вузла обліку теплової енергії. Відповідачем надано суду Акт введення в експлуатацію вузла обліку теплової енергії з листопада 2022 року, а тому за опалювальний сезон 2021-2022 років показники теплової енергії мали обчислюватись іншим способом. Позивач нараховував за період з листопада 2021 року по березень 2022 року по навантаженню, що відповідач вважає неправомірним.

Крім того, у судовому засіданні відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

06.01.2026 позовна заява надійшла до суду.

29.01.2026 ухвалою судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області вказану цивільну справу прийнято до розгляду та відкрито провадження, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

24.02.2026 від відповідача надійшла заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом сторін).

26.02.2026 ухвалою судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області вказану заяву було задоволено частково та призначено цивільну справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

06.03.2026 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву.

02.04.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, де позивач зазначив, що нарахування за період з листопада 2021 по березень 2022 здійснювались по навантаженню у зв`язку з відсутністю в цей період введеного в експлуатацію вузла обліку теплової енергії.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що акти, які подані до суду, формуються в електронному вигляді, а до суду надано їх роздруківки, що не свідчить про їх неналежність.

Інших заяв, клопотань від сторін до суду не надходило.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Зміст позовних вимог полягає у стягненні з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання споживачем зобов`язань зі сплати наданих комунальних послуг.

Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» є виконавцем послуг з централізованого опалення/постачання теплової енергії населенню (споживачам).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником та споживачем послуг з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.11.2021 по 31.05.2025.

Щодо укладення договору.

Після опублікування позивачем Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії та відсутності заперечень споживачів щодо обрання такої моделі договірних відносин, з 01.11.2021 року вважається, що такий договір укладено між позивачем та відповідачем. Відсутність особистого підпису відповідача на договорі не свідчить про неукладеність договору, оскільки договір про надання комунальних послуг може укладатися шляхом публічної оферти та конклюдентних дій споживача (фактичне отримання послуг).

Щодо нарахувань за період з листопада 2021 року по березень 2022 року.

Судом встановлено, що Акт введення в експлуатацію вузла обліку теплової енергії датований листопадом 2022 року. Таким чином, у період з листопада 2021 року по березень 2022 року (включно) зазначений вузол обліку не був введений в експлуатацію, а отже, показники теплової енергії за цей період не могли визначатись на підставі його показань.

Відповідно до п. 5 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21 серпня 2019 року (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), постачання теплоносія здійснюється в обсязі відповідно до теплового навантаження будівлі. Аналогічна правова позиція міститься у ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Оскільки Акт введення в експлуатацію вузла обліку теплової енергії датований листопадом 2022 року, у період з листопада 2021 року по березень 2022 року (включно) зазначений вузол обліку не був введений в експлуатацію, а тому нарахування позивачем плати за спожиту теплову енергію на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення за методом навантаження є правомірним та не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Щодо актів.

Представник позивача в судовому засіданні пояснила, що акти, які подані до суду, формуються в електронному вигляді, а до суду надано їх роздруківки. Відсутність оригінальних підписів та печаток на роздруківках не свідчить про неналежність цих доказів, оскільки вони відображають достовірну інформацію про нараховані суми заборгованості та підтверджуються іншими доказами у справі.

Щодо позовної давності.

Відповідачем ОСОБА_1 заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з положеннями ст. 257 та ч. 3 ст. 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки і застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Однак, суд враховує, що відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань функціонування банківської системи в період воєнного стану» та Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування та застосування строків позовної давності у період дії воєнного стану», перебіг строків позовної давності зупинявся на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також на період дії воєнного стану в Україні.

Зазначені норми передбачають, що строки позовної давності, визначені статтею 257 ЦК України, не нараховувалися у період з 02.04.2020 до 03.09.2025 включно. Цей період охоплює як карантинні обмеження, так і період дії воєнного стану.

Відповідно, перебіг 3-річного строку позовної давності за вимогами позивача фактично відновився з 04.09.2025. Позивач звернувся до суду з позовом 06.01.2026, тобто менш ніж через чотири місяці після відновлення перебігу позовної давності.

Враховуючи, що з 04.09.2025 (моменту відновлення перебігу позовної давності) до 06.01.2026 (дати звернення до суду) минуло менше трьох років, строк позовної давності за вимогами позивача не пропущено.

Щодо розрахунку заборгованості.

Позивачем заявлено позовні вимоги на загальну суму 19 615,19 грн, виходячи з наступного розрахунку за період з 01.11.2021 по 31.05.2025:

За послугу з постачання теплової енергії 15 181,23 грн

За абонентське обслуговування 748,50 грн

Інфляційні втрати 2 411,17 грн

3% річних 579,80 грн

Пеня 694,49 грн

Всього за розрахунком позивача 19 615,19 грн.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та визнає його обґрунтованим, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі з постачання теплової енергії.

Індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII).

Пунктами 1, 5 частини другої статті 7 зазначеного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Нормою ч.5 ст.13 вказаного Закону (із змінами) передбачено, що плата виконавцю комунальної послуги складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування.

Після опублікування позивачем 01.10.2021 Типового індивідуального договору про надання послугу з постачання теплової енергії та відсутності заперечень споживачів щодо обрання такої моделі договірних відносин, з 01.11.2021 вважається що такий договір укладено між позивачем і відповідачем.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Аналогічне положення щодо стягнення пені міститься у пункті 45 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг субєктивних прав та юридичних обовязків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

V. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

На підставі ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що позивач свої обов`язки з постачання теплової енергії виконував належним чином.

Усі доводи відповідача, наведені нею в обґрунтування заперечень проти позову, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Зокрема, не підтвердились доводи щодо неправомірності нарахування плати за період з листопада 2021 року по березень 2022 року по навантаженню, оскільки в цей період був відсутній введений в експлуатацію вузол обліку теплової енергії, а також не підтвердились доводи щодо неукладення типового індивідуального договору, оскільки відповідач фактично отримувала послуги, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є достатньою підставою для їх оплати.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає, що оскільки перебіг строків позовної давності зупинявся на період дії карантину та воєнного стану (з 02.04.2020 по 03.09.2025 включно), а позивач звернувся до суду 06.01.2026, тобто менш ніж через чотири місяці після відновлення перебігу позовної давності, строк позовної давності за вимогами позивача не пропущено.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки неправомірними діями відповідача позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов`язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями ч.2 ст. 625 ЦК України.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, судом встановлено, що відповідач не виконує покладені на нього законом обов`язки з оплати за надані комунальні послуги, своїми неправомірними діями завдає позивачеві збитків, тому право позивача є порушеним і підлягає відновленню шляхом стягнення з відповідача на його користь суми заборгованості, плати за абонентське обслуговування, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за період з 01.11.2021 по 31.05.2025.

VІ. Щодо розподілу судових витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, керуючись ст. 141 ЦПК України, враховує, що позов задоволено повністю.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Керуючись статтями 3-5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, статтями 525, 526, 625 ЦК України, статтями 1, 5, 7, 9, 13, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пунктом 5 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21 серпня 2019 року, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу постачання теплової енергії (на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку) задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за період з 01.11.2021 по 31.05.2025:

за спожиту послугу з постачання теплової енергії 15 181,23 грн;

за абонентське обслуговування 748,50 грн;

інфляційні втрати 2 411,17 грн;

3% річних 579,80 грн;

пеню 694,49 грн.

А всього стягнути 19 615 (дев`ятнадцять тисяч шістсот п`ятнадцять) гривень 19 копійок.Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судовий збір в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено та підписано 11 червня 2026 року.

Відомості про сторін:

Позивач: Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ: 00130850, місцезнаходження: вул. Електрична, 1, м. Кривий Ріг, 50014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя О.М. Нестеренко