Ухвала суду № 137636994, 23.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

"23" червня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2239/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву Салтівської окружної прокуратури міста Харкова про вжиття заходів забезпечення позову (вх.№2239/26 від 22.06.2026) у справі

за позовом Салтівської окружної прокуратури міста Харкова, м.Харків в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИВО-КСА», м.Харків про усунення перешод у користуванні ділянкою

ВСТАНОВИВ:

22.06.2026 року Салтівська окружна прокуратура міста Харкова (адреса: 61038, м. Харків, вул. Глобинська, 23; код ЄДРПОУ/Умовний код: 0291010825) в інтересах держави в особі Харківської міської ради (адреса: 61003, м.Харків, майдан Конституції, 7; код ЄДРПОУ 04059243) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИВО-КСА» (адреса: 61153, м.Харків, проспект Ювілейний, 32-Г; код ЄДРПОУ 44489331), в якому просить суд усунути перешкоди у здійсненні права Харківської міської ради на користування та розпорядження земельними ділянками комунальної власності шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИВО-КСА» (код ЄДРПОУ 44489331) звільнити самовільно зайняті земельні ділянки в районі проспекту Ювілейного, 32 у м. Харкові шляхом демонтажу (знесення) нежитлових будівель, право власності на які зареєстроване за вказаним товариством в Державному реєстрі прав як на нежитлові будівлі літ. «АА-1», загальною площею 14,9 кв. м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2127252863101) та літ. «АБ-1», загальною площею 14,7 кв. м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2127260363101) по проспекту Ювілейному, 32-Г у м. Харкові з одночасним приведенням земельних ділянок під цими будівлями у придатний для подальшого використання стан.

22.06.2026 року прокурором було подано заяву про забезпечення позову, в якій прокурор просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна будь-які реєстраційні дії відносно нежитлових будівель літ. «АА-1», загальною площею 14,9 кв. м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2127252863101) та літ.«АБ-1», загальною площею 14,7 кв. м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2127260363101) по проспекту Ювілейному, 32-Г у м. Харкові.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову у даній справі в порядку статті 136, 137 ГПК України, прокурор посилається на здійснення відповідачем самочинного будівництва на земельній ділянці комунальної власності, що не була відведена для цієї мети. У зв`язку з цим, на підставі ч.4 ст.376 ЦК України прокурор просить усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками шляхом зобов`язання ТОВ «ДИВО-КСА», як кінцевого набувача об`єктів самочинного будівництва, знести самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна.

Прокурор вказує, що з Державного реєстру прав, Єдиного міського реєстру актів Харківської міської ради, міського голови та виконавчих органів ради (https://doc.city.kharkiv.ua/uk/profile/search), Публічної кадастрової карти (https://kadastrova-karta.com.ua/) вбачається відсутність відомостей про наявність зареєстрованих прав на землю під згаданими об`єктами, а з відомостей, отриманих через портал Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва та з Реєстру будівельної діяльності (www.e-construction.gov.ua) - відсутність відомостей про наявність права на виконання будівельних робіт та введення відповідних нежитлових будівель в експлуатацію.

Водночас, вивченням матеріалів електронних реєстраційних справ на об`єкти нерухомого майна з реєстраційними номерами 2127252863101 та 2127260363101 встановлено, що жодних посилань на правовстановлюючі документи, якими б підтверджувались належність Лиховид О.О. відповідних об`єктів нерухомого майна, прийняття в експлуатацію вказаних закінчених будівництвом об`єктів, присвоєння їм в установленому законом порядку відповідної поштової адреси, ні означені технічні паспорти ТОВ «ЛІМІНГТОН», ні інші матеріали реєстраційних справ, всупереч чч. 1, 3 п. 41 Порядку, не містять.

Прокурор стверджує, що наведене вказує на відсутність на момент проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 передбачених Порядком документів щодо прийняття нерухомого майна до експлуатації та присвоєння відповідним об`єктам адреси.

Таким чином, за твердженнями прокурора, безпідставне проведення державної реєстрації права власності на відповідні новозбудовані об`єкти нерухомого майна, за відсутності документів, які б посвідчували право власності або користування відповідними земельними ділянками, а також документів, які б підтверджували присвоєння відповідних адрес в установленому законом порядку, не спростовує факту самовільного зайняття цих земельних ділянок, а є лише формою приховування їх самовільного зайняття.

Так, предметом даного спору, серед іншого, є вимога про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок в районі проспекту Ювілейного, 32 у м.Харкові шляхом демонтажу (знесення) нежитлових будівель, право власності на які зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «ДИВО-КСА».

Прокурор зазначає, що без встановлення обмежень на час розгляду справи відповідач, як фактичний власник нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці, може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд в будь-який час. Подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Зазначене може призвести до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову у зв`язку з наявністю майнового інтересу цих осіб, а також може зумовити необхідність звернення прокурора з іншим позовом для захисту порушених інтересів держави.

Таким чином, прокурор вважає, що можливість відповідача в будь-який момент відчужити спірне майно є очевидною.

Враховуючи викладене, з метою запобігання зміни права власності на спірне нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, його можливого відчуження, передачі в оренду тощо, що може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, прокурор вважає, що є підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Дослідивши матеріали заяви Салтівської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Порядок розгляду заяви про забезпечення позову передбачений статтею 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно до положень якої заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, проте суд може викликати заявника для надання пояснень, додаткових доказів, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні ЄСПЛ від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" було зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до частини 1 статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1)накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 ГПК України).

Можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною обставиною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Зазначена правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.03.2023 року у справі № 905/448/22.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів Відповідача (Відповідачів) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі №910/18739/16, від 21.10.2021 року у справі №910/20007/20).

Отже заходи забезпечення позову (вимог), без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь Заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів Заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені правом на суд. Водночас, заборона Відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову, тобто, що така заборона має стосуватися виключно спірного майна (вказані вимоги також наведені в постанові Верховного Суду від 30.01.2024 року у справі № 908/2835/22 (908/1829/23)).

Частиною четвертою статті 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Крім того, у пункті 8.8 постанови від 18.05.2021 року у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову у даній справі є:

- усунення перешкоди у здійсненні права Харківської міської ради на користування та розпорядження земельними ділянками комунальної власності шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИВО-КСА» (код ЄДРПОУ 44489331) звільнити самовільно зайняті земельні ділянки в районі проспекту Ювілейного, 32 у м. Харкові шляхом демонтажу (знесення) нежитлових будівель, право власності на які зареєстроване за вказаним товариством в Державному реєстрі прав як на нежитлові будівлі літ. «АА-1», загальною площею 14,9кв. м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2127252863101) та літ.«АБ-1», загальною площею 14,7 кв. м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2127260363101) по проспекту Ювілейному, 32-Г у м. Харкові з одночасним приведенням земельних ділянок під цими будівлями у придатний для подальшого використання стан.

Так, предметом даного спору, серед іншого, є вимоги про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок в районі проспекту Ювілейного, 32 у м.Харкові шляхом демонтажу (знесення) нежитлових будівель, право власності на які зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «ДИВО-КСА» з одночасним приведенням земельних ділянок під цими будівлями у придатний для подальшого використання стан.

Отже, у разі задоволення позовних вимог, відповідач втрачає право власності на спірне майно та повинен буде демонтувати (знести) нежитлові будівлі з одночасним приведенням земельних ділянок під цими будівлями у придатний для подальшого використання стан.

Водночас, як обґрунтовано зазначає прокурор, без встановлення обмежень на час розгляду справи відповідач, як фактичний власник спірного нерухомого майна, може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд в будь-який час. Подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Зазначене може призвести до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову у зв`язку з наявністю майнового інтересу цих осіб, а також може зумовити необхідність звернення прокурора з іншим позовом для захисту порушених інтересів держави.

Отже існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення в разі задоволення позову в частині вимог про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок в районі проспекту Ювілейного, 32 у м. Харкові шляхом демонтажу (знесення) нежитлових будівель, право власності на які зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «ДИВО-КСА» з одночасним приведенням земельних ділянок під цими будівлями у придатний для подальшого використання стан.

Верховний Суд у постанові від 03.03.2023 року у справі №905/448/22 наголошував, що необмежена можливість відповідача відчужити належне йому майно є беззаперечною обставиною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

При цьому, вчинення будь-яких дій з нерухомим майном до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, призведе до необхідності зміни позовних вимог або вирішення спорів з іншими позовними вимогами та з іншими особами, яким це майно може бути передане в оренду або іншим чином відчужено.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.09.2025 року у cправі № 914/444/25 Верховний Суд звертає увагу на те, що наявність у відповідача правомочностей власника спірного майна вказує на можливість у будь-який момент (в тому числі під час розгляду судом цієї справи, але до прийняття остаточного рішення) розпорядитися цим майном на користь третіх осіб, що може призвести до неможливості виконання рішення в цій справі про витребування спірного майна з володіння відповідача (у разі задоволення такого позову).

Отже існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок в районі проспекту Ювілейного, 32 у м. Харкові шляхом демонтажу (знесення) нежитлових будівель витребування його з володіння відповідача в разі задоволення такого позову.

Крім того, в даному випадку захід забезпечення позову є адекватним та співмірним із заявленими вимогами, оскільки однією з них є вимоги про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок в районі проспекту Ювілейного, 32 у м.Харкові шляхом демонтажу (знесення) нежитлових будівель, з одночасним приведенням земельних ділянок під цими будівлями у придатний для подальшого використання стан, отже, виникає необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії щодо предмета спору, оскільки зареєстрований на праві приватної власності спірний об`єкт нерухомості в силу вимог ст. 376 ЦК України підлягає знесенню.

Поряд з цим, вказані у заяві про вжиття заходів забезпечення позову заходи забезпечення позову не передбачають завдання шкоди відповідачу чи іншим особам, адже не передбачають позбавлення відповідача права на володіння та користування його майном протягом розгляду даної справи. Отже вжиття таких заходів забезпечення не матиме наслідком заподіяння шкоди відповідачу.

Суд звертає увагу, що без встановлення обмежень на час розгляду справи відповідач може розпорядитися спірним майном на власний розсуд в будь-який час.

Подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передача нерухомого майна в оренду, зміна його призначення (з нежитлового на житлове тощо), поділ, виділ чи об`єднання ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Вчинення будь-яких дій з нерухомим майном до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, призведе до необхідності зміни позовних вимог або вирішення спорів з іншими позовними вимогами та з іншими особами, яким це майно може бути передане в оренду або іншим чином відчужено.

Таким чином, наявність у відповідача правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірним майном на користь третіх осіб.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (постанова ВП ВС від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, постанова ВС від 06.12.2023 № 917/805/23).

Проаналізувавши предмет та підстави позову у даній справі, суд вважає, що відповідач, виступаючи зареєстрованим власником спірного майна, може розпорядитись останнім шляхом вчинення дій (правочинів) щодо нього на користь будь-яких третіх осіб та/або вчинити дії щодо зміни об`єкта нерухомого майна (зміна цільового призначення та/або поділ/об`єднання тощо), що, в свою чергу, призведе до неможливості реального поновлення інтересів власника відповідного нерухомого майна (держави в особі відповідного органу) в межах даної справи, без нових звернень до суду.

Враховуючи викладене, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Вказані способи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки спір є реальним, право власності на спірне майно зареєстроване за відповідачем, а відсутність обтяжень не перешкоджатиме подальшій зміні речових прав на нерухоме майно, що може стати дійсною перешкодою в ефективному захисті та поновленні прав, якщо факт їх порушення буде встановлений судом при вирішенні спору.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже тягар доведення обставин, на які посилається сторона в обґрунтування своїх вимог та заперечень, лежить саме на неї.

Разом з цим, довести зазначені обставини сторона має доказами, наділеними такими обов`язковими ознаками, як: допустимість, относимість, достовірність та імовірність.

Так, відповідно до статі 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини справи, які входять до предмету доказування.

Статтею 77 ГПК України визначене поняття допустимість доказів, яке полягає в тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Як вказано у статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зважаючи на наведене, суд вважає, що прокурором доведено належними, допустимими, достовірними та достатньо вірогідними доказами наявність правових підстав для вжиття заходів для забезпечення позову у справі.

Надаючи правову оцінку доводам заявника щодо адекватності та розумності застосування запропонованих ним заходів для забезпечення позову, враховуючи те, що сам факт наявності зареєстрованого права власності на нерухоме майно вже свідчить про реальну можливість власника (відповідача) вільно розпоряджатися останнім, у будь-який час, зокрема, укласти правочин та відчужити спірне майно третім особам, надання в оренду, зміна їх цільового призначення, поділ, виділ чи об`єднання, суд дійшов висновку, що забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна будь-які реєстраційні дії відносно нежитлових будівель літ. «АА-1», загальною площею 14,9 кв. м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2127252863101) та літ.«АБ-1», загальною площею 14,7 кв. м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2127260363101) по проспекту Ювілейному, 32-Г у м. Харкові, є достатнім та співмірним видом забезпечення позову у цій справі, оскільки незастосування вказаного заходу може призвести до ускладнення виконання рішення суду у даній справі.

Спірне нерухоме майно, щодо якого прокурор просить вжити заходи забезпечення позову, повністю відповідає обсягу позовних вимог про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок в районі проспекту Ювілейного, 32 у м. Харкові шляхом демонтажу (знесення) нежитлових будівель, з одночасним приведенням земельних ділянок під цими будівлями у придатний для подальшого використання стан.

Суд наголошує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та застосовуються з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які можуть мати відповідні негативні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача, що може бути встановлено лише за результатами розгляду спору по суті, а також виконання майбутнього судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.

Крім того, зазначені заходи забезпечення позову не завдадуть шкоди Товариству з обмеженою відповідальністю «ДИВО-КСА» чи іншим особам, адже не позбавляють відповідача його прав на володіння та користування майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, а лише тимчасово обмежить право розпоряджатися спірним майном, відчужувати його третім особам тощо, а у випадку відмови у даному позові йому не може бути завдано значних збитків, забезпечення позову не створить жодних перешкод у їх відшкодуванні.

За таких обставин, суд вважає за можливе задовольнити заяву прокурора про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76, 79, 86, 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву Салтівської окружної прокуратури міста Харкова про вжиття заходів забезпечення позову (вх.№2239/26 від 22.06.2026) - задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна будь-які реєстраційні дії відносно нежитлових будівель літ. «АА-1», загальною площею 14,9 кв.м (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2127252863101) та літ. «АБ-1», загальною площею 14,7 кв.м (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2127260363101) по проспекту Ювілейному, 32-Г у м. Харкові.

Ухвала набирає чинності з моменту її підписання, тобто з 23.06.2026, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень, та є виконавчим документом відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження".

Строк пред`явлення ухвали про забезпечення позову становить три роки, тобто, до 23.06.2029.

Стягувачем за цією ухвалою є - Салтівська окружна прокуратура міста Харкова (адреса: 61038, м.Харків, вул. Глобинська, 23; Код ЄДРПОУ/Умовний код: 0291010825)

Боржником за цією ухвалою є - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИВО-КСА» (адреса: 61153, м.Харків, проспект Ювілейний, 32-Г; код ЄДРПОУ 44489331).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання (ч.8 ст.140 ГПК України).

Ухвалу підписано 23.06.2026

Суддя Аріт К.В.