Ухвала суду № 137636778, 22.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41

_______________

УХВАЛА

22 червня 2026 року м. ХарківСправа № 922/2193/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БІООПТ" про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІООПТ" (61001, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, 4-А, кімната 28) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН АГРО УКРАЇНА" (10008, м. Житомир, вул.Велика Бердичівська, 37, кімната 4) про стягнення 1'553'196,12 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІООПТ" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН АГРО УКРАЇНА", в якому просить стягнути з відповідача 1'553'196,12 грн, в тому числі:

- 1'041'468,75 грн - основна заборгованість;

- 13'643,84 грн - 3% річних;

- 53'036,10 грн - інфляційні нарахування;

- 137'022,43 грн - пеня;

- 308'025,00 грн - штраф.

Судові витрати (судовий збір у сумі 19'969,55 грн та витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких становить 80'000 грн) позивач просить стягнути з відповідача.

Крім того, разом із позовом позивач подав заяву про забезпечення позову у справі, в якій останній просить:

1.1. забезпечити позов шляхом:

- накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН АГРО УКРАЇНА" (ідентифікаційний код: 45756077), що знаходяться на всіх відкритих рахунках та на тих, які будуть відкриті після винесення ухвали, у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах,

- накладення арешту на нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН АГРО УКРАЇНА" (ідентифікаційний код: 45756077), а саме комплекс будівель та споруд за адресою Дніпропетровська обл., Юр`ївський р-н, с. Варварівка, вулиця Центральна, будинок 24 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1633756512259), комплекс будівель та споруд за адресою Дніпропетровська обл., Юр`ївський р-н, с. Варварівка, вулиця Пристанційна, будинок 10 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1633587312259) та заборонити вчиняти будь-які дії та укладати будь-які правочини щодо відчуження зазначеного майна або передачі прав на майно третім особам, у межах ціни позову у розмірі 1553196,12 грн (один мільйон п`ятсот п`ятдесят три тисячі сто дев`яносто шість гривень 12 копійок).

1.2. заборонити органам і суб`єктам, які наділені повноваженнями у сфері державної реєстрації речових прав, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо переходу чи припинення права власності на об`єкти нерухомого майна, вказані у п. 1.1. цієї заяви.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БІООПТ" про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення, тобто, це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 136 ГПК господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №915/1912/19).

Суд зазначає, що гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.11.2021 у справі №344/14718/20).

Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 ГПК.

Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 137 ГПК позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №910/3158/20 міститься висновок, що за змістом пункту 1 частини першої статті 137 ГПК, під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися в справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у частині другій статті 136 ГПК.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №910/10598/21, від 28.08.2023 у справі №906/304/23 та інших.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено позовні вимоги на загальну суму 1'553'196,12 грн.

Отже, виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів або майна, за рахунок якого можна буде задовольнити вимоги кредитора.

Обґрунтовуючи можливість утруднення виконання судового рішення, позивач посилався на:

1) Тривале порушення відповідачем прав та інтересів ТОВ "БІООПТ", відсутність належного зв`язку із відповідачем, ігнорування відповідачем вимог та претензій від ТОВ "БІООПТ";

2) Наявність судових спорів щодо відповідача, які виникли саме в період після укладення договору поставки з позивачем;

3) Наявність у відповідача нерухомого майна, яке може бути відчужене у будь-який момент, та водночас відсутність рухомого майна, на яке може бути звернено стягнення;

4) Внесення великої кількості змін до відомостей про відповідача до ЄДРЮОФОПГФ, зміна структури власності та органів управління за короткий проміжок часу;

5) Відсутність у відповідача власних виробничих потужностей та пов`язаність діяльності відповідача з іншими юридичними особами.

Проаналізувавши наведені доводи заявника, суд доходить висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача, з огляду на таке.

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Такого висновку дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 06.12.2023 у справі №917/805/23, від 11.10.2023 у справі №916/409/21, від 15.09.2023 у справі №916/2359/23, від 08.08.2023 у справі №922/1344/23, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 22.04.2024 у справі №922/3929/23, що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.

Крім того, у справі №905/448/22 об`єднана палата, фактично, уточнила попередній висновок про застосування положень процесуального законодавства щодо вжиття заходів забезпечення позову, виснувавши, що доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо), може бути однією з підстав для застосування заходів забезпечення позову, однак не є обов`язковою підставою для їх застосування. Викладення наведених висновків саме у постанові об`єднаної палати свідчить про те, що зазначені висновки мають пріоритет у застосування перед висновками Верховного Суду у складі колегії суддів, а тому до вирішення аналогічних спорів мають застосовуватися саме висновки об`єднаної палати.

Відтак стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову (таким обґрунтуванням можуть бути, наприклад, значна сума стягнення, відсутність інформації з Реєстрів про існування у відповідача нерухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення в достатньому розмірі, існування великої кількості судових проваджень щодо відповідача, де останній є боржником тощо), однак визначає, що такі обґрунтування не обов`язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 07 липня 2025 року у справі № 927/172/25.

З огляду на ігнорування відповідачем останніх письмових вимог позивача про сплату заборгованості, беручи до уваги наявність судових спорів щодо відповідача, які виникли саме в період після укладення договору поставки з позивачем, а також значний розмір заборгованості, суд визнає обґрунтованими посилання заявника на те, що у разі вчинення відповідачем дій для того щоб позбутися коштів, в подальшому (у разі задоволення позову) виконання рішення суду, ухваленого за наслідками розгляду даної справи, може суттєво ускладнити виконання рішення суду або унеможливити таке виконання. Тобто не вжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення позову та призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду.

При цьому суд враховує ту обставину, що наразі у відповідача наявне нічим не обмежене право в будь-який момент розпорядитися грошовими коштами, які знаходяться на його рахунках.

З огляду на викладене вище, суд вважає заявлені позивачем заходи забезпечення позову в частині накладення арешту на кошти відповідача (в межах ціни позову) обґрунтованими, адекватними та співмірними із позовними вимогами та такими, що забезпечують збалансованість інтересів сторін.

Водночас, стосовно заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на нерухоме майно, яке зареєстроване за відповідачем, то суд зазначає, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, зокрема, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 15.01.2019 у справі №915/870/18 та від 05.09.2019 у справі №911/527/19.

Тобто, у даному випадку відсутній зв`язок між обраним позивачем заходом до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно і предметом позовної вимоги у даній справі (стягнення грошових коштів), оскільки накладення арешту на майно має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

За таких обставин, вимоги заявника, наведені у заяві про забезпечення позову щодо накладення арешту на нерухоме майно боржника не є співмірними із позовними вимогами останнього, а тому в цій частині заява позивача задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову у справі підлягає частковому задоволенню.

Суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення) (ч. 1 ст. 141 ГПК України).

Заявник вказує, що достатніх відомостей для припущення про ймовірність виникнення збитків особи, щодо якої вживаються заходи забезпечення позову або будь-яких третіх осіб, наразі немає, відтак ТОВ "БІООПТ" не вбачає необхідності щодо вжиття зустрічного забезпечення.

Суд враховує, що відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення та відсутність вирішення судом питання зустрічного забезпечення не є підставою для скасування оскаржених судових рішень, оскільки не позбавляє відповідача права звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення окремо у встановленому законом порядку. Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.12.2022 у справі №760/34352/21, від 02.03.2023 у справі №643/14180/21, від 17.01.2024 у справі №522/11884/22-Е.

Суд також зазначає, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.

Керуючись ст. 136, 137, 140, 232-235 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БІООПТ" про забезпечення позову у справі - задовольнити частково.

2. Накласти арешт на кошти в розмірі ціни позову в сумі 1'553'196,12 грн, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН АГРО УКРАЇНА" (ідентифікаційний код: 45756077), які знаходяться на всіх відкритих рахунках та на тих, які будуть відкриті після винесення ухвали, у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили.

3. Дана ухвала відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 ЗУ "Про виконавче провадження" є виконавчим документом.

4. Стягувачем за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "БІООПТ" (61001, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, 4-А, кімната 28; код ЄДРПОУ 43985204).

5. Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН АГРО УКРАЇНА" (10008, м. Житомир, вул.Велика Бердичівська, 37, кімната 4; код ЄДРПОУ 45756077).

6. Ухвала про вжиття заходів до забезпечення позову набирає законної сили 22.06.2026, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 23.06.2029.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 255-257 ГПК України.

СуддяІ.В. Трофімов

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.