Рішення № 137636728, 16.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1325/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Христенко І.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом TURKIYE IHRACAТ KREDI BANKASI ANONIM SIRKETI (Акціонерне товариство «Експортно-кредитний банк Туреччини») м.Стамбул, Туреччина до Товариства з обмеженою відповідальністю "УМС МАРІН", м.Харків про стягнення 107428,87 доларів США за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

17.04.2026 року позивач - Акціонерне товариство «Експортно-Кредитний Банк Туреччини» (ТУРК ЕКСІМБАНК) (TURKIYE IHRACAТ KREDI BANKASI ANONIM SIRKETI (TURK EXIMBANK) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УМС МАРІН" про стягнення заборгованості в розмірі 107428,87 USD за контрактом № 26/03/2021 від 26.03.202.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.04.2026 відкрито провадження у справі № 922/1325/26 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.05.2026 року

28.04.2026 від представника TURKIYE IHRACAТ KREDI BANKASI ANONIM SIRKETI (Акціонерне товариство «Експортно-кредитний банк Туреччини») через систему "Електронний суд" надійшла заява про розгляд справи без участі представника (вх.№ 10192/26), у якій позивач просить провести підготовче засідання за своєї відсутності на підставі наявних у справі матеріалів.

Протокольною ухвалою суду від 12.05.2026 підготовче засідання відкладено на 26.05.2026.

18.05.2026 від представника позивача надійшла заява (вх. № 11891) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у якій позивач просить забезпечити йому можливість узяти участь у засіданні, призначеному на 26.05.2026 о 12:00 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через підсистему відеоконференцзв`язку.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.05.2026 року задоволено заяву представника позивача про участь в судовому засідання в режимі відеоконференції.

26.05.2026 року представник позивач надав до суду заяву про розгляд справи без його участі (вх.№12686).

Протокольною ухвалою суду від 26.05.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.06.2026 року.

15.06.2026 року представник позивач надав до суду заяву про розгляд справи без його участі (вх.№114550), позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглянути справу за наявними матеріалами.

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 16.06.2026 року не з`явилися. Позивач надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

Відзив на позов відповідачем до суду надано не було.

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки явка в судове засідання представника відповідача обов`язковою не визнавалася, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього за наявними в справі матеріалами, як це передбачено ст.202 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення позивача, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

26 березня 2021 року між компанією "TEZKIM BOYA SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI" (Туреччина), далі - «Продавець» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УМС МАРІН" (Україна), далі «Покупець», укладено Контракт № 26/03/2021.

Відповідно до умов Контракту Продавець продає, а Покупець купує товари відповідно до умов, що вказані нижче: поліефірні смоли, каталізатори, прискорювачі та інші матеріали для виробництва композиційних матеріалів (пункт 1).

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 валютою Контракту є USD, загальна вартість Контракту складається із суми всіх інвойсів до нього. Оплата за поставлений Товар настає протягом 60 днів від дати оформлення інвойсу, шляхом безготівкового перерахунку Покупцем зазначеної в інвойсі вартості товару в доларах США (USD).

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Контракту Продавець зобов`язується поставити товар на підставі заявок Покупця. Продавець зобов`язується доставити товар протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дати підтвердження замовлення Продавцем.

Умови доставки товару: DAP Київ, Україна, якщо інше не зазначено в додатку на окрему партію товару. Доставка згідно правил INCOTERMS 2010 (пункт 6).

Відповідно до наступних Інвойсів (комерційних рахунків-фактур) Продавець поставив Покупцю 3 (три) партії Товару загальною вартістю 156 739,44 USD:

1. №IHR202200 0000051 від 19.01.2022 року на суму 52396,34 USD. Курс купівлі валюти на 22.07.2022 року 831 287,92 турецьких лір (TL);

2. №IHR202200 0000107 від 02.02.2022 на суму 52597,20 USD. Курс купівлі валюти на 22.07.2022 року 834 474,56 турецьких лір (TL);

3. №IHR202200 0000159 від 18.02.2022 на суму 51745,90 USD (Вартість перевезення - 2435,33 USD. Курс купівлі валюти на 22.07.2022 року 38637,49турецьких лір (TL).

Позивач зазначає, що вартість перевезення означає витрати на доставку товарів, повернутих до Туреччини, у зв`язку з неприйняттям Товару Покупцем за рахунком-фактурою № IHR2022000000159 від 18.02.2022 на основі страхового ліміту Покупця.

Таким чином, як зазначено в позові, свої зобов`язання Продавець виконав у повному обсязі та належним чином, що підтверджується рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними та митними деклараціями.

Згідно з пунктом 3.1. Контракту оплата за поставлений Товар настає протягом 60 днів від дати оформлення інвойсу, шляхом безготівкового перерахунку Покупцем зазначеної в інвойсі вартості товару в доларах США (USD).

Позивач вказує, що незважаючи на вищевказані умови, Покупець не виконав свої зобов`язання щодо оплати отриманих партій Товарів, а саме:

- заборгованість з оплати Товару за рахунком-фактурою IHR2022000000051 від 19.01.2022 становить 52396,34 USD;

- заборгованість з оплати Товару за рахунком-фактурою IHR2022000000107 від 02.02.2022 становить 52597,20 USD.

Товар за рахунком-фактурою IHR2022000000159 від 18.02.2022 був повернутий Продавцю, у зв`язку з цим транспорті витрати з доставки товару, становили 2800,00 USD. Через розрахунки на основі страхового ліміту Покупця, що визначає максимальну відповідальність Turk Eximbank» (Турк Ексімбанк), для відшкодування підлягала лише частина транспортних витрат у розмірі 2435,33 USD.

За розрахунком позивача, на дату складання позовної заяви сума заборгованості Покупця становить 107428,87 USD.

Надалі, як зазначає позивач, вищевказана заборгованість була компенсована в межах лімітів страхового відшкодування банком «Turk Eximbank» (Турк Ексімбанк) відповідно до Страхового полісу № 25547-KVIKSTAB-12 та Загальної Додаткової угоди № 25547-KVIKSTAB-12 та була повністю передана Продавцем на користь «Turk Eximbank» (Турк Ексімбанк) разом з усіма правами, в тому числі правом звертатися до законних шляхів вирішення в межах СУМИ, ЩО ВІДЧУЖУЄТЬСЯ.

Відповідно до статті 1.1.2. Страхового полісу несплата або нездатність сплатити загальну суму рахунку-фактури за товари, відвантажені Покупцю та прийняті Покупцем, застрахованому /Продавцю протягом 4 місяців з дати оплати зазначена як ризик у межах страхового покриття.

Страховий поліс підписаний сторонами у 2020 році, був чинний на момент здійснення застрахованим Продавцем поставок товару на адресу Відповідача у період з січня 2022 року по лютий 2022 року.

Відповідно до статті Страхового полісу 8.2. якщо інше не зазначено в дозволі на ліміт Покупця, який буде видано «Turk Eximbank» (Турк Ексімбанк), рівень покриття, передбачений цим Полісом становить 90%.

Відповідно до статті Страхового полісу 8.3.5. якщо Товари повертаються до країни Страхувальника/Продавця за попереднім письмовим дозволом «Turk Eximbank» (Турк Ексімбанк), сума збитку являє собою додаткові витрати на повернення, транспортування та страхування, які виникнуть у зв`язку з поверненням товарів, за умови що це документально підтверджено Страхувальником/Продавцем.

Крім того, загальні витрати, що підлягають компенсації, розраховані за цими умовами, обмежуються загальною вартістю відправлення в рамках страхування, у якому виникають витрати.

Оскільки зазначені поставки підпадали під страхове покриття, 22.07.2022 «Turk Eximbank» (Турк Ексімбанк) здійснив виплату страхового відшкодування Продавцю по курсу Центрального банку Республіки Туреччина в розмірі 1 704 399,97 турецьких лір (компенсація за справою № 25547-177820-00), що підтверджується платіжною інструкцією (KAS-BOX) від 22.07.2022.

Як вбачається зі змісту Акта про передачу, АТ «Turk Eximbank» (Турк Ексімбанк) відшкодувало застрахованому "TEZKIM BOYA SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI" збитки за неоплачені поставки, здійснені товариству з обмеженою відповідальністю "УМС МАРІН" , відповідно до страхового полісу №25547-KVIKSTAB-11 та Загальної Додаткової угоди № 25547- KVIKSTAB-12 у сумі 1704399,97 турецьких лір, що еквівалентно 107428,87 USD (а.с.102-105).

Таким чином, як вказує позивач, на дату складання позовної заяви Покупець має невиконані зобов`язання перед «Turk Eximbank» (Турк Ексімбанк) на суму 107428,87 USD.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 ГПК України).

Згідно з ст. 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін.

Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ч. 5 ст. 11 ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право" (далі Закон), Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Положеннями частини 1 статті 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.

У постанові від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19 Велика Палата Верховного Суду при розгляді спірних кредиторських вимог нерезидента дійшла висновку, що статтею 8 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено порядок встановлення змісту норм права іноземної держави. Так, за приписами частини першої цієї статті вбачається обов`язок суду при застосуванні права іноземної держави встановити зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. З метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів (частина друга статті 8 Закону). Зважаючи на обов`язок суду застосовувати норми іноземного права при розгляді справ у правовідносинах з іноземним елементом, встановлення судом змісту норм іноземного права здійснюється ex officio (за офіційним принципом). Для реалізації цього обов`язку суд використовує такі способи здобуття інформації про іноземне право: (1) власне з`ясування змісту іноземного права суддею, у провадженні якого є справа; (2) використання експертних висновків; (3) дипломатичний порядок отримання такої інформації; (4) офіційний запит через Міністерство юстиції України; (5) отримання довідок через систему правової допомоги; (6) обмін правовою інформацією; (7) безпосередні зносини судів різних держав та з іншими компетентними органами; (8) встановлення іноземного права сторонами тощо.

У постанові від 10.01.2024 у справі № 904/6023/21 КГС ВС з посиланням на вищенаведений висновок ВП ВС, суд наголосив: "Всупереч наведених висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах за розглядом грошових вимог кредитора-нерезидента, правовідносини якого з боржником врегульовані нормами іноземного права (чим спростовуються викладені у відзивах аргументи про нерелевантність зазначеної практики обставинам цієї справи), ні судом першої інстанції, ані апеляційним господарським судом під час розгляду заяви Компанії (нерезидента) з грошовими вимогами до Боржника не було виконано обов`язку щодо встановлення змісту норм права Великобританії щодо порядку заміни кредитора у зобов`язанні".

Згідно з ч. 1 ст. 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Судом встановлено, що Контракт №26/03/2021 від 26.03.2021 року не містить вказівки на вибір права, що застосовується до Контракту.

Частиною першою статті 44 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є:

1) продавець - за договором купівлі-продажу;

12) страховик - за договором страхування;

Частинами другою, третьою статті 32 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок із правочином, якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов`язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

З системного аналізу наведених норм та положень Контракту вбачається, що Контракт більш тісно пов`язаний з правом Турецької Республіки, оскільки місцезнаходження і продавця (компанії "TEZKIM BOYA SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI") і страховика (Акціонерного товариства "ЕКСПОРТНИЙ КРЕДИТНИЙ БАНК ТУРЕЧЧИНИ" (ТУРК ЕКСІМБАНК)) зареєстровані на території Турецької Республіки.

Частиною першою статті 47 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що право, що застосовується до договору згідно з положеннями цього розділу, охоплює:

1) дійсність договору;

2) тлумачення договору;

3) права та обов`язки сторін;

4) виконання договору;

5) наслідки невиконання або неналежного виконання договору;

6) припинення договору;

7) наслідки недійсності договору;

8) відступлення права вимоги та переведення боргу згідно з договором.

Крім того, частиною першою статті 49 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Підставою для пред`явлення позовної вимоги про стягнення коштів стало страхове відшкодування позивача на користь компанії "TEZKIM BOYA SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI", яке (страхове відшкодування) мало місце на території Турецької Республіки.

У пункті 40 постанови Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №911/614/18 (подібна справа, на яку посилається позивач): "АТ "Експортний Кредитний Банк Туреччини" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Батата" про стягнення 40 223,65 долара США. Позовні вимоги мотивовані тим, що на порушення Контракту від 12.12.2013 №SAR/BAT 12-12, укладеного Відповідачем та Компанією "Сартен Амбалажа Санаі Тіжарет А.С.", Відповідач не оплатив поставлений Компанією товар. Банк на підставі Договору страхування, оформленого полісом від 12.04.2013 № 11099113, укладеного з Компанією як страхувальником на випадок несплати товару за Контрактом, здійснив страхову виплату Компанії у сумі 80 098, 82 турецької ліри (еквівалент 36 240,53 долара США), у зв`язку з чим заявив до відповідача претензію про сплату на користь Банку як страховика страхового відшкодування у сумі 40 223, 65 доларів США) зазначено, що суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню міжнародно-правові договори, ратифіковані Україною та Турецькою Республікою, та право, яке має найбільш тісний зв`язок із правочином відповідно до положень частин другої, третьої статті 32 та частини другої статті 44 Закону України "Про міжнародне приватне право", тобто право Турецької Республіки, оскільки умови Контракту не містять вказівок про право, яке було б обране сторонами Контракту для застосування до змісту правочину, а Договір страхування був укладений юридичними особами, зареєстрованими за законодавством Турецької Республіки".

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що страхова виплата була здійснена на підставі Полісу страхування короткострокового експортного кредиту, укладеного між двома резидентами Турецької Республіки на території відповідної країни, правове регулювання таких правовідносин здійснюється відповідно до законодавства Турецької Республіки. Відтак законодавством Турецької Республіки регламентовано порядок і межі реалізації страховиком права на відшкодування.

Відтак до спірних правовідносин мають застосовуватись норми законодавства Турецької Республіки. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.02.2025 у справі № 910/3942/24.

Згідно зі статтею 1401 Кодексу Турецької Республіки "Про боргові зобов`язання", затвердженого Законом №6102, зареєстрованого 13.01.2011 та опублікованого в Офіційній газеті № 27846 від 14.02.2011, угода страхування - це угода між страхувальником і страховиком в силу якого страховик зобов`язується при настанні страхової події (загрози або ризиків, що наносять матеріальні збитки правам та інтересам страхувальника, а також що стосуються тривалості життя або деяких обставин у житті однієї чи декількох осіб) виплатити страхову суму страхувальнику або іншій особі або виконати певні дії, а страхувальник зобов`язується оплатити страхові внески у встановлений термін.

Відповідно до статті 1409 Кодексу Турецької Республіки "Про боргові зобов`язання" страховик несе відповідальність за відшкодування збитків, викликаних ризиками, передбаченими угодою страхування.

У статті 1459 Кодексу Турецької Республіки "Про боргові зобов`язання" визначено, що страховик зобов`язаний компенсувати страхувальну суму за збитки.

Положеннями статей 1472, 1481 Кодексу Турецької Республіки "Про боргові зобов`язання" унормовано, що після виплати страховиком страхувальнику компенсації до страховика переходять юридичні права страховика вимагати виплату збитків відповідно до правила суброгації. У разі, якщо страхувальник володіє правом подати позов проти осіб, які відповідальні за ці збитки, це право переходить до страховика у сумі, яка відповідає сплаченої страховиком компенсації.

Отже Кодексом Турецької Республіки "Про боргові зобов`язання" визначено, що після виплати страховиком страхувальнику компенсації до страховика переходять юридичні права страховика вимагати виплату збитків відповідно до правил суброгації.

Аналогічна позиція щодо правової природи заявленої до стягнення суми страхового відшкодування, сплаченого страховиком - нерезидентом України, як суми, що підлягає стягненню відповідно до правил суброгації, висловлена Верховним Судом у постанові від 01.10.2024 у справі № 918/1048/23.

Верховний Суд зазначає, що основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов`язання, яке існувало на момент заподіяння шкоди і у зв`язку з яким було виплачене страхове відшкодування, та зміна в ньому кредитора.

Під час суброгації нового зобов`язання не виникає, первісні правовідносини залишаються незмінними. Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває права та обов`язки свого попередника.

Відповідна позиція відповідає висновкам, висловленим Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 у справі №910/17993/15, від 19.09.2024 у справі №910/10606/23, від 04.11.2022 у справі № 910/8002/20.

Суд наголошує, що як за законодавством Турецької Республіки, так і за національним законодавством виплата страхового відшкодування потерпілій особі жодним чином не припиняє зобов`язання боржника, а відбувається перехід права вимоги від потерпілої особи до страховика.

Згідно з ч.5 (Зміна сторін у боргових зобов`язаннях) розділу І (Передання боргових зобов`язань) Кодексу Туреччини "Про боргові зобов`язання":

А. Умови

І. Добровільне передання

1. Загальні положення

Стаття 183 - За умови відсутності перешкод з боку законодавства, угоди або особливостей роботи, кредитор має право передати свої права на отримання боргу третім особам без отримання згоди боржника.

Боржник у разі, якщо у документі про боргові зобов`язання не вказано про заборону передання, не має права заявляти третій особі, якій було передано право на отримання боргу, про те, що борг не може передаватися.

2. Форма

Стаття 184 - Для того, щоб процедура передання права на отримання боргу набула чинності, вона має бути оформлена у письмовій формі. Передання права в усній формі вважається недійсним.

ІІ. Передання права по закону або за рішенням суду

Стаття 185 - У разі передання права на отримання боргу по закону або за рішенням суду процедура здійснюється на користь третіх осіб без отримання згоди боржника та без необхідності оформлення у письмовій формі.

Судом встановлено, що Контрактом №26/03/2021 від 26.03.2021, укладеним між компанією "TEZKIM BOYA SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI" та відповідачем не визначений обов`язок продавця на отримання згоди покупця для передачі боргу третім особам.

Крім того, у разі виплати страхувальником часткової компенсації за страховиком зберігаються його права на подання позову проти відповідальних за збитки осіб з метою відшкодування (ст. 1472 (2) Кодексу Турецької Республіки "Про боргові зобов`язання").

Судом встановлено, що 06.07.2022 "TEZKIM BOYA SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI" на підставі Полісу страхування 25547-KVIKSTAB-11 та Загальної Додаткової угоди № 25547-KVIKSTAB-12, підписало Документ про переуступання прав №16757.

Відповідно до Документу про переуступання прав №16757 від 06.07.2022 визначено, що частина у доларів 2435,33 США наших збитків на загальну суму 2800,00 доларів США, що є витратами на транспортування, пов`язаними із не отриманням отримувачем товарів за рахунком-фактурою IHR2022000000159, наша кредиторська заборгованість у сумі 104 993,54 доларів США, що виникла в межах рахунків-фактур номер IHR2022000000107 і IHR202200000051, які складені на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю «УМС МАРІН» (адреса «№26, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРІКІВ / УКРАЇНА», які були застраховані Акціонерним товариством TURKIYE IHRACAT KREDI BANKASI A.S. (АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ЕКСПОРТ КРЕДИТНИЙ БАНК ТУРЕЧЧИНИ) відповідно до страхового полісу №25547-KVIKSTAB-12, який ми підписали із Акціонерне товариство TURKIYE IHRACAT KREDI BANKASI A.S. (АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ЕКСПОРТ КРЕДИТНИЙ БАНК ТУРЕЧЧИНИ), ми остаточно та безумовно відчужуємо на користь Акціонерне товариство TURKIYE IHRACAT KREDI BANKASI A.S. (АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ЕКСПОРТ КРЕДИТНИЙ БАНК ТУРЕЧЧИНИ) нашу заборгованість загальною сумою 107 428,87 доларів США, разом із правами звертатися до правових шляхів стягнення, яка не передана нами частково чи повністю будь-якій фізичній чи юридичній особі в країні чи за кодоном, і яка не є предметом арешту; а також ми погоджуємося та зобов`язуємося у випадку, якщо з будь-якої причини нам буде виконано платіж за вказану заборгованість, ми негайно зробимо переказ такої суми на користь Акціонерного товариства TURKIYE IHRACAT KREDI BANKASI A.S. (АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ЕКСПОРТ КРЕДИТНИЙ БАНК ТУРЕЧЧИНИ).

Загальна сума поставки встановлена в розмірі 156739,44 дол. США. Загальна сума боргового залишку складає 107428,87 дол. США. Сума переуступання є 107428,87 дол. США.

Зважаючи на вищевказане, у повній відповідності до законодавства Турецької Республіки в даних правовідносинах відбулося передання права на отримання боргу по Закону (внаслідок сплати страхового відшкодування без отримання згоди боржника та без необхідності оформлення у письмовій формі) та "Добровільне передання", оформлене у письмовій формі у відповідності з умовами страхування (на підставі Акту про передачу без отримання згоди боржника) на загальну суму 107428,87 USD, що і становить предмет позову у дані справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою.

Положеннями ст. 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами Контракту №26/03/2021 від 26.03.2021 року, укладеного між компанією "TEZKIM BOYA SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI" та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УМС МАРІН" не було встановлено обмежень щодо заміни кредитора у зобов`язанні.

Відтак до позивача як нового кредитора перейшло право первісного кредитора вимагати сплатити борг у розмірі 107428,87 дол. США. за Контрактом №26/03/2021 від 26.03.2021.

Дослідивши умови контракту №26/03/2021 від 26.03.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до 3.1. Контракту оплата за поставлений Товар настає протягом 60 днів від дати оформлення інвойсу, шляхом безготівкового перерахунку Покупцем зазначеної в інвойсі вартості товару в доларах США (USD).

Матеріали справи не місять доказів сплати відповідачем заборгованості ні на рахунок "TEZKIM BOYA SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI" (Продавця) ні на рахунок позивача.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, які підтверджуються матеріалами справи та не спростовані відповідачем, отже, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивач у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається з суми судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 1611,43 дол. США, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2170,00 дол. США та витрат на переклад документів - 41550,00 грн.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами частини 1 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання нерезидентами позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір може сплачуватися нерезидентами в іноземній валюті з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Акціонерним товариством "ЕКСПОРТНО-КРЕДИТНИЙ БАНК ТУРЕЧЧИНИ" за звернення до Господарського суду Харківської області із майновою вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УМС МАРІН" боргу у розмірі 107428,87 USD сплачено судовий збір у розмірі 1611,43 USD, що підтверджується банківською випискою та листом Державної казначейської служби України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.129 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача, з вини якого виник спір.

3 огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 1611,43 доларів США покладається на відповідача.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 123 ГПК до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (частина 4 статті 127 ГПК України).

Позивач на підтвердження понесених ним витрат на переклад документів у розмірі 41550,00 грн долучив до матеріалів справи: копію Акту надання послуг № СФ-0000167 від 10.10.2025, копію Рахунку-фактури № СФ-0000167 від 24.10.2025 на суму 39750,00 грн, копію платіжної інструкції №112 від 16.10.2025 на суму 39750,00 грн, копію Акту надання послуг № СФ-0000327 від 06.04.2026, копію Рахунку-фактури №СФ-0000327 від 24.03.2026 на суму 1800,00 грн, копію платіжної інструкції №44 від 31.03.2026 на суму 1800,00 грн, Форму трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 02.07.2016 та Наказ № 10-п від 02.07.2016 Про прийняття на посаду Алієвої С.Р.

Враховуючи наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, суд дійшов висновку що витрати на переклад документів у сумі 41550,00 грн покладаються на відповідача.

Докази щодо понесених витрат на правничу допомогу в матеріалах справи відсутні, отже, судові витрати в цій частині судом не розглядаються.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 76, 79, 80, 86, 123, 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УМС МАРІН" (адреса: 61166, м. Харків, просп.Науки, буд. 40; код ЄДРПОУ 37559059) на користь Акціонерного товариства «Експортно-Кредитний Банк Туреччини» (ТУРК ЕКСІМБАНК) (TURKIYE IHRACAТ KREDI BANKASI ANONIM SIRKETI (TURK EXIMBANK) (юридична адреса: КВАРТАЛ ІНКИЛАП, вул.ДР.АДНАН БЮЮКДЕНІЗ, №7В, ПРИМІЩЕННЯ №1, УМРАНІЄ СТАМБУЛ, ТУРЕЦЬКА РЕСПУБЛІКА (INKILAP MAH. DR. ANDAN BUYUKDENIZ CAD. NO 7B IC KAPI NO: 1 UMRANIYE ISTANBUL; адреса для листування: 02100, м.Київ, б-р Верховної Ради, буд.7, офіс 313; реєстраційний код 845859; банківські реквізити: Beneficiary: TURKIYE IHRACAT KREDI BANKASI A.S. (TURK EXIMBANK); Register number: 845859; Tax number 8790022987; Address: Inkilap Mahallesi, Dr. Adnan Buyukdeniz Caddesi, A2 Blok NO:7/B Umraniye/Istanbul. Turkey; Bank: TURKIYE CUMHURIYETI ZIRAAT BANKASI A.S.; SWIFT: TCZBTR2A; IBAN (USD): НОМЕР_1 ) 107428,87 USD (сто сім тисяч чотириста двадцять вісім доларів США вісімдесят сім центів) заборгованості, 1611,43 доларів США судового збору, 41550,00 грн витрат на переклад документів.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "23" червня 2026 р.

СуддяК.В. Аріт