Ухвала суду № 137636694, 25.03.2026, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25 березня 2026 рокуСправа № 921/142/22УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровець Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Баб"юка А.В.

Розглянув заяву Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника Малого підприємства "Сяйво" (вх. № 8 від 01.01.2026)

у справі №921/142/22

за заявою боржника Малого підприємства "Сяйво", вул. Грушевського, 15, м. Теребовля, Тернопільська область

про банкрутство

За участю учасників судового процесу:

від заявника: Шкільний П. М. представник.

Учаснику судового процесу оголошено склад суду.

Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється відповідно до статті 222 ГПК України.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених статтями 35-37 Господарського процесуального кодексу України не надходило.

У судовому засіданні 25.03.2026 оголошено скорочену ухвалу.

Встановив:

У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/142/22 про банкрутство Малого підприємства "Сяйво".

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 06.04.2023 припинено процедуру розпорядження майном Малого підприємства "Сяйво" та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Шимечка А.Я. Мале підприємство "Сяйво" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; призначено ліквідатором у справі №921/142/22 арбітражного керуючого Шимечка А.Я.

06.04.2023 на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у встановленому законодавством порядку.

31.12.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд") Головне управління ДПС у Тернопільській області звернулося до Господарського суду Тернопільської області з заявою (вх. №8 від 01.01.2026) про визнання поточних грошових вимог до боржника МП "Сяйво".

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.01.2026, для розгляду заяви визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою суду від 09.01.2026 прийнято заяву (вх. №8 від 01.01.2026) Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання поточних грошових вимог відносно боржника Малого підприємства "Сяйво", до розгляду. Призначено судове засідання у справі №921/142/22 на 03.02.2026.

У судових засіданнях 03.02.2026 та 26.02.2026 оголошено перерву відповідно до 26.02.2026 та до 17.03.2026, про що зазначено у протоколах судових засіданнях.

У судовому засіданні 17.03.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення щодо розгляду заяви Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника МП "Сяйво" у справі №921/142/22 та оголошено перерву до 25.03.2026.

Представник заявника у судове засідання 25.03.2026 з`явився.

У судовому засіданні 17.03.2026 представник Головного управління ДПС у Тернопільській області підтримав заяву, просить суд задоволити.

Також, 25.03.2026 представник заявника надіслав до суду додаткові пояснення (вх.№2367

Представник боржника у судове засідання 25.03.2026 не з`явився.

Ліквідатор Шимечко А.Я. у судове засідання 25.03.2026 не з`явився.

У судовому засіданні 17.03.2026 ліквідатор Шимечко А.Я. заперечив щодо заяви заявника з підстав, викладених у повідомленні про результати розгляду грошових вимог кредитора (вх. №1505 від 26.02.2026), в якому не визнає кредиторські грошові вимоги.

Розглянувши заяву про визнання кредиторських грошових вимог та матеріали справи, судом встановлено таке.

Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (стаття 2 Кодексу України з процедур банкрутства).

Частиною 4 статті 60 Кодексу України з процедур банкрутства, у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами ПК України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство.

Положеннями пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Судом встановлено, що Мале підприємство "Сяйво", знаходиться на обліку в Головного управління ДПС у Тернопільській області як платник податків.

Згідно довідки Головного управління ДПС у Тернопільській області за боржником рахується заборгованість в сумі 13 514,35 грн (штрафні санкції) акцизний податок з реалізації суб"єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами; в сумі 3 605,06 грн податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості; в сумі 1 698,16 грн (штрафні санкції) податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів; в сумі 1 864,56 грн земельний податок з юридичних осіб; в сумі 1 756,00 грн податок на прибуток та в сумі 4 945,76 грн акцизний податок на пальне, що підтверджується розрахунком суми вимог з податкового боргу.

Статтею 67 Конституцією України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Положеннями статті 14 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (пп.14.1.39 п.14.1).

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України зазначено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до пп. 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом (пп. 16.1.4. п.16.1).

Статтею 19-1 Податкового кодексу України визначено функції контролюючого органу, зокрема контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Згідно пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є: податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

У відповідності до п.41.4 статті 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об"єктів нежитлової нерухомості.

Пунктом 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є, зокрема юридичні особи, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п. 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Пунктом 266.5 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.266.6 ст. 266 Податкового кодексу України .

Порядок обчислення суми податку визначено пунктом 266.7 статтею 266 Податкового кодексу України.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 266.10 статті 266 Податкового кодексу України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Щодо платежу акцизний податок, суд встановив таке:

Пунктом 14.1. статті 14 Податкового кодексу України зазначено, що акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Підпунктом 212.1.1 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України визначено, що платниками акцизного податку є особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини.

Особи - суб`єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність (пп. 212.3.1-1 п.212.3 ст.212 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.217.1 ст.217 Податкового кодексу України суми податку, що підлягають сплаті, з підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, визначаються платником податку самостійно, виходячи з об`єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку, що діють на дату виникнення податкових зобов`язань.

Щодо податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 14.1.178. пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Основою розрахунку податку на додану вартість до сплати в бюджет є дані Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН) і Податкова декларація.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (п. 203.2. Податкового кодексу України).

Щодо податку на прибуток підприємств.

Як визначено статтею 133 Податкового кодексу України платниками податку - резидентами є: суб`єкти господарювання - юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Податкові зобов`язання визначаються у податковій декларації, що подається за результатами податкового (звітного) року, протягом якого за операціями, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 141.9-1.2 пункту 141.9-1 статті 141 цього Кодексу, відбулася одна з таких подій ( пп.137.10.4 п.137.10 ст. 137 Податкового кодексу України)

Щодо земельного податку з юридичних осіб.

Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким згідно із законом надано у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди ( пункт 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Статтею 269 Податкового кодексу України встановлено, що платниками плати за землю є: платники земельного податку, а саме: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Об`єктами оподаткування платою за землю є: об`єкти оподаткування земельним податком: земельні ділянки, які перебувають у власності; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування; об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди (стаття 270 Податкового кодексу України).

Статтею 6 Податкового кодексу України визначено, що податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Статтею 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

Підстави припинення податкового обов`язку, крім його виконання, визначені п.37.3. статтею 37 Податкового кодексу України.

Статтею 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п.49.1).

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності (п.49.2).

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" (п. 49.3).

Податковий борг виник у зв`язку з несплатою платником податків грошових зобов`язань, визначених Податковим кодексом України, що призвело до нарахування штрафних санкцій, на підставі податкових повідомлень-рішень, Акту про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, Акту про результати камеральної перевірки щодо неподання /несвоєчасного подання податкової звітності, Акту про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на прибуток, Акту про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов"язання, Акту про результати камеральної перевірки щодо дотримання порядку реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких накладних з податку на додану вартість в Єдиному реєстрі податкових накладних МП "Сяйво", Акт про результати камеральної перевірки щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів, Акту про результати камеральної перевірки щодо неподання Декларації акцизного податку та податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) та відповідних розрахунків (містяться в матеріалах справи).

Як визначено статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строку. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 58.1. статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки; завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу; наявності помилок при визначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Так, заявником надсилалися боржнику податкові повідомлення - рішення (докази надсилання містяться в матеріалах справи).

Однак, передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу, який виник саме внаслідок несплати боржником узгодженого податкового зобов`язання та штрафних санкцій.

Грошове зобов`язання у встановленому законом порядку узгоджене, а отже визнається податковим боргом.

У частині 3 статті 45 КУзПБ встановлено, що заява кредитора має містити: розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування.

За змістом пункту 111.1 статті 111 Податкового кодексу України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (пункт 111.2 цієї статті).

Статтею 120.1 Податкового кодексу України визначено, що неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Отже, сума податкового боргу та штрафних санкцій становить 27 383,89 грн.

Аналіз приписів податкового законодавства, в тому числі підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень ПК України, свідчить про те, що грошове зобов`язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов`язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов`язання, а також як неузгоджене зобов`язання, коли грошове зобов`язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються.

З огляду на положення статей 45 47 КУзПБ податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань зі сплати податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.

Правова позиція наведене у постанові ВС від 06.09.2023 у справі № 910/8349/22.

У визначені ПК України строки грошові зобов`язання боржником не сплачено, а тому у відповідності до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України вважаються сумою податкового боргу.

Отже, станом на дату подання заяви з грошовими вимогами Головного управління ДПС у Тернопільській області відносно банкрута сума заборгованості становить 27 383,89 грн.

Виходячи з вимог ст.ст. 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. При цьому суд досліджує надані кредитором письмові докази, встановлює підстави виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характер та зміст та розмір.

Відповідно до вимог статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, за результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

З огляду на обґрунтованість вимог вказаних у заяві, яка подана до суду відповідно приписам ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, суд, дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання Головного управління ДПС у Тернопільській області поточним кредитором.

Аналіз норм статей 1, 45, 47 КУзПБ свідчить, що з моменту офіційної публікації оголошення про порушення щодо боржника провадження у справі про банкрутство строк виконання усіх зобов`язань боржника, які виникли до моменту порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство є таким, що фактично настав, і незалежно від настання строку їх виконання кредитори за такими зобов`язаннями мусять заявити грошові вимоги до боржника у справі про банкрутство з додержанням тридцятиденного строку від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Визначаючи статус кредиторських вимог (конкурсні чи поточні) у справі про банкрутство, суд має враховувати насамперед момент виникнення вимоги, а не строк її виконання, а отже вимоги кредиторів, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, є конкурсними незалежно від строку виконання грошових зобов`язань боржника.

Тож, розглядаючи грошові вимоги кредитора і визначаючи їх статус (конкурсні чи поточні), не слід ототожнювати поняття "виникнення зобов`язання", закріплене у статтях 1, 45 КУзПБ, та поняття "строк виконання зобов`язання", оскільки зазначений статус не пов`язується безпосередньо зі строком виконання зобов`язань (до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство чи після).

Правова позиція наведена у постанові ВС від 17.01.2024 у справі № 911/2711/22, від 20.02.2025 у справі №922/2640/23.

Статтею 64 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено черговість задоволення вимог кредиторів.

Отже, враховуючи викладене, поточні грошові вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області відносно банкрута МП "Сяйво" в сумі 27 383,89 грн є обґрунтованими, підлягають визнанню та внесенню до Реєстру вимог кредиторів відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.

Також, визнанню підлягають вимоги - витрати на оплату судового збору в сумі 6056,00 грн сплачені платіжною інструкцією №1805 від 26.12.2025 та зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України, згідно виписки Господарського суду Тернопільської області, які слід віднести до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, статтями 232, 234, 235 ГПК України, Господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника Малого підприємства "Сяйво" (вх. №8 від 01.01.2026) у справі №921/142/22, задовольнити.

2. Визнати поточні кредиторські грошові вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника Малого підприємства "Сяйво" в сумі 27 383,89 грн (податковий борг та штрафні санкції) та в сумі 6056,00 грн (судовий збір), які підлягають включенню ліквідатором до Реєстру вимог кредиторів, в порядку черговості, визначеної Кодексом України з процедур банкрутства.

3. Ухвалу надіслати учасникам у справі до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її прийняття.

Ухвала суду, постановлена у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (стаття 9 Кодексу України з процедур банкрутства).

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою - https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повну ухвалу підписано "23" червня 2026 року.

Суддя Я.Я. Боровець