Ухвала суду № 137636537, 18.06.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"18" червня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/99/19(918/246/22)

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Тищенко О.І. про зміну способу виконання рішення у справі

за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" (33028, м. Рівне, вул. Г.Мазепи, 31, оф. 1, код ЄДРПОУ 38346157) арбітражного керуючого Закорко Вадима Вікторовича (14000, м. Чернігів, вул. Кільцева, буд. 9)

до відповідача Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" (65059, м. Одеса, вул. Краснова, 6/1, код ЄДРПОУ 20953647)

про повернення майна боржника

в межах справи 918/99/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД"

у судове засідання з`явились:

- від позивача: ліквідатор Тищенко Оксана Іванівна, адвокат Захаров Павло Валентинович (в режимі ВКЗ);

- від відповідача: адвокат Пахомов Ігор Юрійович (в режимі ВКЗ)

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Рівненської області перебуває справа № 918/99/19 про банкрутство ТОВ "МІЛК ВОРД".

Ухвалою від 06.03.2019, між іншим, відкрито провадження у вказаній справі, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Закорко Вадима Вікторовича.

Постановою від 02.11.2021, зокрема, процедуру розпорядження майном боржника ТОВ "МІЛК-ВОРД" та повноваження розпорядника майна боржника Закорко Вадима Вікторовича припинено. Визнано ТОВ "МІЛК-ВОРД" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором ТОВ "МІЛК-ВОРД" арбітражного керуючого Закорко Вадима Вікторовича.

11 травня 2022 року ліквідатор ТОВ "МІЛК ВОРД" арбітражний керуючий Закорко Вадим Вікторович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" (далі - ПАТ АБ "Південний") та до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТА КОМПАНІ" (далі - ТОВ "РЕНТА КОМПАНІ"), в якому просив застосувати наслідки недійсності правочину - Договору купівлі - продажу обладнання згідно переліку обладнання (додаток № 1 до цього Договору та його невід`ємна частина), яке належало ТОВ "МІЛК ВОРД" та перебувало в заставі ПАТ АБ "Південний", укладений 16.04.2018 між ТОВ "МІЛК ВОРД", від імені якого у відповідності зі ст. 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", та п. 3.4 договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В. 05.04.2017 за реєстровим № 200 діяло ПАТ АБ "Південний" та ТОВ "РЕНТА КОМПАНІ" шляхом вилучення у ПАТ АБ "Південний" обладнання згідно з переліком.

Рішенням від 27.02.2024 у справі № 918/99/19(918/246/22) позов ліквідатора ТОВ "МІЛК ВОРД" арбітражного керуючого Закорко Вадима Вікторовича до відповідача 1: ПАТ АБ "Південний" до відповідача 2: ТОВ "РЕНТА КОМПАНІ" про повернення майна боржника задоволено частково. Закрито провадження у справі № 918/99/19(918/246/22) в частині позовних вимог до відповідача ТОВ "РЕНТА КОМПАНІ". Ухвалено застосувати наслідки недійсності правочину - Договору купівлі-продажу обладнання згідно переліку обладнання (додаток №1 до нього Договору та його невід`ємна частина), яке належало ТОВ "МІЛК ВОРД" та перебувало в заставі ПАТ АБ "Південний", укладений 16.04.2018 між ТОВ "МІЛК ВОРД", від імені якого у відповідності зі ст. 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень, та п. 3.4 договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В. 05.04.2017 за реєстровим № 200 діяло ПАТ АБ "Південний" шляхом вилучення від ПАТ АБ "Південний" на користь ТОВ "МІЛК ВОРД" обладнання згідно з переліком.

Окрім того, рішенням від 27.02.2024 ухвалено стягнути з ПАТ АБ "Південний" на користь ТОВ "МІЛК ВОРД" 2 481 грн 00 коп. судового збору. Стягнути з ПАТ АБ "Південний" в дохід Державного бюджету України 2 481 грн 00 коп. судового збору.

Після набрання вказаним рішенням суду законної сили 27.03.2024, на виконання даного рішення - судом видано відповідні накази. Стягувачем за даними наказами є ТОВ "МІЛК ВОРД", а боржником - ПАТ АБ "Південний"/

17 липня 2024 року від ПАТ АБ "Південний" надійшла заява про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню повністю.

Ухвалою від 29.07.2024, котра залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2024, у задоволенні заяви ПАТ АБ "Південний" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі №918/99/19(918/246/22) (в межах справи 918/99/19 про банкрутство ТОВ "МІЛК ВОРД") - відмовлено.

Ухвалою від 28.10.2025 у справі № 918/99/19 про банкрутство ТОВ "МІЛК ВОРД" відсторонено арбітражного керуючого Закорка Вадима Вікторовича від виконання повноважень ліквідатора банкрута ТОВ "МІЛК-ВОРД" у справі № 918/99/19.

Ухвалою від 03.11.2025 у справі № 918/99/19 про банкрутство ТОВ "МІЛК ВОРД" призначено ліквідатором банкрута ТОВ "МІЛК-ВОРД" арбітражного керуючого Тищенко Оксану Іванівну.

23 січня 2026 року від ліквідатора банкрута ТОВ "МІЛК-ВОРД" арбітражного керуючого Тищенко Оксани Іванівни надійшла заява про видачу дубліката наказу від 27.03.2024 у справі № 918/99/19(918/246/22) про застосування наслідків недійсності правочину шляхом вилучення від ПАТ АБ "Південний" на користь ТОВ "МІЛК ВОРД" обладнання згідно з переліком.

Ухвалою від 27.01.2026 заяву стягувача про видачу дубліката виконавчого документа у справі № 918/99/19(918/246/22) задоволено. Постановлено видати дублікат наказу Господарського суду Рівненської області від 27.03.2024 у справі № 918/99/19(918/246/22) - про застосування наслідків недійсності правочину.

21 травня 2026 року від ліквідатора банкрута ТОВ "МІЛК-ВОРД" арбітражного керуючого Тищенко Оксани Іванівни надійшла заява про зміну способу виконання рішення у справі № 918/99/19(918/246/22).

Ухвалою від 25.05.2026 заяву ліквідатора банкрута ТОВ "МІЛК-ВОРД" арбітражного керуючого Тищенко Оксани Іванівни про зміну способу виконання рішення у справі № 918/99/19(918/246/22) прийнято та призначено до розгляду у судовому засіданні на 04.06.2026. Запропоновано боржнику Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк "Південний" у строку до початку судового засідання надати суду письмові пояснення щодо заяви про зміну способу виконання рішення у справі № 918/99/19(918/246/22).

03 червня 2026 року від ПАТ АБ "Південний" надійшли письмові пояснення із запереченнями проти задоволення заяви про зміну способу виконання рішення.

03 червня 2026 року від ТОВ "МІЛК "ВОРД" надійшла відповідь на письмові пояснення ПАТ АБ "Південний".

04 червня 2026 року від ПАТ АБ "Південний" надійшли письмові пояснення на відповідь ТОВ "МІЛК "ВОРД".

04 червня 2026 року господарський суд допустив адвоката Захарова Павла Валентиновича до участі у справі № 918/99/19(918/246/22) в якості представника ТОВ "МІЛК "ВОРД". Протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 09.06.2026. Постановив провести наступне судове засідання 09.06.2026 та усі подальші судові засідання у справі із Захаровим П.В. за заявою останнього від 29.05.2026. Постановив провести наступне судове засідання 09.06.2026 із представником ПАТ АБ "Південний" - адвокатом Пахомовим І.Ю. та із представником ТОВ "МІЛК "ВОРД" арбітражним керуючим Тищенко О.І. в режимі ВКЗ.

05 червня 2026 року від ТОВ "МІЛК "ВОРД" надійшли додаткові пояснення на письмові пояснення ПАТ АБ "Південний" від 04.06.2026.

08 червня 2026 року від ПАТ АБ "Південний" надійшли додаткові пояснення.

09 червня 2026 року від ПАТ АБ "Південний" надійшли доповнення до додаткових пояснень від 08.06.2026 та три клопотання про призначення експертизи.

09 червня 2026 року від ТОВ "МІЛК "ВОРД" надійшли:

- додаткові пояснення;

- заперечення на клопотання відповідача про призначення експертизи;

- заперечення на додаткові пояснення ПАТ АБ «Південний» від 09.06.2026.

09 червня 2026 року до Господарського суду Рівненської області надійшло повідомлення про замінування приміщення суду. Внаслідок цього у визначений для розгляду справи час судове засідання по справі № 918/99/19(918/246/22) не відбулося. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про необхідність визначення наступної дати та часу проведення засідання з розгляду заяви ліквідатора банкрута ТОВ "МІЛК-ВОРД".

Ухвалою від 11.06.2026 повідомлено сторін, що судове засідання з розгляду заяви ліквідатора банкрута ТОВ "МІЛК-ВОРД" арбітражного керуючого Тищенко Оксани Іванівни про зміну способу виконання рішення у справі № 918/99/19(918/246/22) відбудеться 18.06.2026. Постановлено провести судове засідання по розгляду заяви ліквідатора банкрута ТОВ "МІЛК-ВОРД" арбітражного керуючого Тищенко О.І. про зміну способу виконання рішення із Тищенко О.І. , із Захаровим П.В. та із Пахомовим І.Ю. у режимі ВКЗ.

17 червня 2026 року від ПАТ АБ "Південний" надійшла заява з процесуальних питань.

18 червня 2026 року від ПАТ АБ "Південний" надійшли:

- письмові пояснення;

- клопотання від 17.06.2026 про призначення у справі повторної експертизи.

18 червня 2026 року від ТОВ "МІЛК "ВОРД" надійшли письмові пояснення.

18 червня 2026 року у судове засідання з`явилися представники позивача (стягувача, банкрута) та відповідача (боржника), котрі підтримали свої правові позиції, викладені у заявах, клопотаннях, письмових та додаткових поясненнях.

Суть правової позиції ТОВ "МІЛК "ВОРД" про зміну способу виконання рішення зводиться до того, що рішенням від 27.02.2024 у справі № 918/99/19(918/246/22) ухвалено вилучити від ПАТ АБ "Південний" на користь ТОВ "МІЛК ВОРД" обладнання згідно з переліком. Постановою державного виконавця від 19.02.2026 відкрито виконавче провадження № 80300903 з примусового виконання наказу на вказане рішення. Невиконання самостійно ПАТ АБ "Південний" рішення від 27.02.2024 про вилучення обладнання протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (тобто до 20.04.2026 включно) є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 331 ГПК України. Стягувач доводить, що у вказаній нормі законодавець виключив необхідність окремого доведення неможливості виконання рішення та запровадив юридичну презумпцію того, що пропуск двомісячного строку є достатньою умовою для зміни способу виконання. Ринкову вартість майна станом на 28.04.2026 визначено Висновком експерта Хмельницького НДЕКЦ МВС України від 28.04.2026 № СЕ-19/123-26/6205-ТВ у розмірі 32 741 045,17 грн. Відтак у заяві від 21.05.2026 стягувач просить суд змінити спосіб і порядок виконання наказу від 27.03.2024 у справі № 918/99/19 (918/246/22), виданого на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 26.10.2023 про застосування наслідків недійсності правочину та встановити новий спосіб виконання вказаного судового рішення, а саме: стягнути з ПАТ АБ "Південний" на користь ТОВ "МІЛК ВОРД» 32 741 045,17 грн як вартість майна.

У зв`язку із тим, що 29.05.2026 було складено Акт державного виконавця в рамках виконавчого провадження № 80300903 за яким вилучено та передано ліквідатору Тищенко О.І. від Банку частину майна визначеного рішенням від 27.02.2024, ліквідатор ТОВ "МІЛК "ВОРД" змінила свої вимоги по заяві та у судовому засіданні 18.06.2026 просила суд змінити спосіб і порядок виконання рішення у справі № 918/99/19(918/246/22) шляхом стягнення з ПАТ АБ "Південний" суми вартості того майна (обладнання), яке так і не було стягувачу. У грошовому еквіваленті ця сума становить 17 691 105,97 грн (вартість неповерненого майна, яку стягувач вирахував як різницю між загальною вартістю обладнання 32 741 045,17 грн та вартістю частково повернутого за актом від 29.05.2026 майна в розмірі 15 049 939,20 грн). Або у розмірі, який буде визначено за результатами оцінки майна.

Суть правової позиції ПАТ АБ "Південний" із запереченнями проти зміни способу виконання рішення зводиться до того, що рішенням від 27.02.2024 у справі № 918/99/19(918/246/22) ухвалено застосувати наслідки недійсності правочину шляхом вилучення від ПАТ АБ "Південний" на користь ТОВ "МІЛК ВОРД" обладнання згідно з переліком, при цьому жодних активних дій у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" від боржника у даному випадку не вимагається, а навпаки виконання покладається на виконавця. Закон України «Про виконавче провадження» встановлює диференційовану систему примусового виконання судових рішень залежно від їх правової природи: ст. 60 регулює порядок виконання рішень про передачу предметів у натурі, а ст. 63 визначає механізм виконання рішень немайнового характеру, тобто таких, що зобов`язують боржника вчинити або утриматися від вчинення певних дій. У даному випадку рішення повинне виконуватися за правилами ст. 60 Закону однак жодним чином не у порядку ст. 63. Тому пасивність чи активність ПАТ АБ "Південний" на застосування абз. 2 ч. 3 ст. 331 ГПК України не впливає, оскільки по рішенню від боржника узагалі не вимагається особистих дій. Банк у цьому виконавчому провадженні узагалі є пасивною стороною, яка лише повинна надати доступ до майна. За законом, саме виконавець має прийти, знайти, описати та вилучити майно і передати його стягувачу, про що складає акт передачі. Боржник наголошує, що він не переховував обладнання і не чинить супротиву щодо його повернення. Тому стверджувати про пропуск боржником 2-місячного строку для повернення майна є безпідставним, адже обов`язок виконання рішення покладений на виконавця і те що виконавець не виконав рішення впродовж 2-х місяців не є виною Банку.

Також ПАТ АБ "Південний" наголошує, що якщо рішення про застосування наслідків недійсності правочину перетворити на стягнення, - фактично відбудеться не зміна способу виконання рішення, а заміна одного способу судового захисту іншим. Інакше кажучи, відбудеться трансформація речово-правового способу захисту у грошове зобов`язання, якого суд у рішенні від 27.02.2024 ніколи не присуджував.

Водночас основним аргументом ПАТ АБ "Південний" проти зміни способу виконання рішення є очевидна спірність суми грошових коштів, яку ТОВ "МІЛК ВОРД" просить стягнути як вартість неповернутого майна. Заперечення боржника з цього приводу зводяться до того, що заявлена ліквідатором вартість майна 32 741 045,17 грн по перше, є невідповідною, оскільки Висновок експерта від 28.04.2026 № СЕ-19/123-26/6205-Т не відповідає використаним методичним та інформаційним джерелам і у ньому допущено грубі помилки під час визначення поточної ринкової вартості обладнання і взагалі оцінку проведено без огляду майна. По друге вартість майна 32 741 045,17 грн суперечить раніше встановленим обставинам справи, адже згідно з п. 1.7 Договору застави, погоджена сторонами вартість усього предмета застави становила 18 959 684,95 грн (без ПДВ). По третє, згідно зі звітом від 09.11.2021 станом на 08.02.2019, виконаним на замовлення колишнього ліквідатора Закорко В.В., вартість майна становила 23 709 892,00 грн. По четверте боржник сам замовив альтернативну оцінку майна (лише того, що не повернуте 146 одиниць) і експерт у звіті (застосовуючи ті ж самі підходи що і експерт стягувача у Висновку від 28.04.2026) визначив, що ринкова вартість обладнання станом на 05.06.2026 складає 1 513 769,32 грн. Банк Звертає увагу, що в період з 10.06.2026 по 12.06.2026 було проведено рецензування на звіт про оцінку майна і за результатами було визначено, що висновок щодо вартості об`єкту оцінки відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки та може використовуватися з метою, визначеною у Звіті. Окрім того, згідно з Висновком судової товарознавчої експертизи від 17.06.2026 № 915/1, ринкова вартість цього майна визначена на рівні 1 611 842,80 грн, що додатково спростовує розрахунки стягувача.

У зв`язку із тим, що вартість майна є спірною, ПАТ АБ "Південний" заявив два клопотання про призначення у справі експертизи від 08.06.2026 та від 09.06.2026.

При цьому у судовому засіданні 18.06.2026 представник ПАТ АБ "Південний" просив суд не розглядати клопотання про призначення експертизи від 08.06.2026, оскільки воно було подано технічно помилково без додатків та без доказів направлення стягувачу.

Господарський суд, враховуючи позицію заявника, протокольною ухвалою від 18.06.2026 залишив без розгляду клопотання ПАТ АБ "Південний" про призначення у справі експертизи від 08.06.2026.

Як видно, у клопотанні від 09.06.2026 ПАТ АБ "Південний" просить суд призначити в господарській справі товарознавчу експертизу у зв`язку із наявністю кількох різних оцінок одного й того ж майна. На вирішення експертів поставити наступні питання: Яка вартість частини предмета застави (у кількості 146 одиниць) за договором застави від 05.04.2017, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В. В. за р.н. 200, станом на дату складання висновку експерта, майна згідно з переліком. Доручити проведення судової експертизи Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вул. Рішельєвська 8, м. Одеса, 65026). Витрати на проведення судової експертизи покласти на Банк.

У клопотанні вх. № 3406/26 від 17.06.2026 ПАТ АБ "Південний" просить суд призначити в господарській справі товарознавчу експертизу (повторну), оскільки висновок експерта вже існує (висновок Хмельницького НДЕКЦ МВС від 28.04.2026 № СЕ-19/123-26/6205-ТВ), однак є неналежним, суперечливим та викликає обґрунтовані сумніви щодо правильності. На вирішення експертів поставити наступні питання: Яка вартість рухомого майна (обладнання), станом на дату складання висновку експерта, майна згідно з переліком. Доручити проведення судової експертизи Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вул. Рішельєвська 8, м. Одеса, 65026). Витрати на проведення судової експертизи покласти на Банк.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи стягувача та боржника, оцінивши докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотань про призначення експертизи та у задоволенні заяви стягувача про зміну способу виконання рішення у справі № 918/99/19(918/246/22) із огляду на наступне.

Судом встановлено, що постановою старшого державного виконавця Київського відділу ДВС у м. Одесі Калашнікова Р.В. від 19.02.2026 (із урахуванням постанови від 19.02.2026 про зміну (доповнення) реєстраційних даних) було відкрито виконавче провадження № 80300903 з примусового виконання наказу від 27.03.2024 у справі № 918/99/19(918/246/22) про застосування наслідків недійсності правочину - Договору купівлі-продажу обладнання згідно переліку обладнання (додаток №1 до нього Договору та його невід`ємна частина), яке належало ТОВ "МІЛК ВОРД" та перебувало в заставі ПАТ АБ "Південний", укладений 16.04.2018 між ТОВ "МІЛК ВОРД", від імені якого у відповідності зі ст. 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень, та п. 3.4 договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В. 05.04.2017 за реєстровим № 200 діяло ПАТ АБ "Південний" шляхом вилучення від ПАТ АБ "Південний" на користь ТОВ "МІЛК ВОРД" обладнання згідно з переліком 188 одиниць.

29 квітня 2026 року старшим державним виконавцем винесено Вимогу № 60259 до ПАТ АБ «Південний» про надання документального (письмового) підтвердження передачі майна по кожному пункту до 11.05.2026.

У відповідь Боржник направив Заяву-відповідь вих. №14/001/9569/2026, у якій вказав, що готовий до вжиття заходів спрямованих на виконання рішення у справі № 918/99/19(918/246/22).

На підтвердження вартості неповернутого майна 188 одиниць стягувач (заявник) покликається на відомості, визначені у Висновку експерта Хмельницького НДЕКЦ МВС України від 28.04.2026 № СЕ-19/123-26/6205-ТВ, де вказано що ринкова вартість рухомого майна (обладнання) ТОВ "МІЛК ВОРД", зазначеного у Довідці № 2 від 04.02.2026, із врахуванням зносу станом на момент фактичного вибуття із володіння 01.02.2019, станом на 28.04.2026 становить 32 741 045,17 грн. Ринкова вартість рухомого майна (обладнання) ТОВ "МІЛК ВОРД", зазначеного у Довідці № 3 від 04.02.2026, із врахуванням зносу станом на момент фактичного вибуття із володіння 01.02.2019, станом на 28.04.2026 становить 18 364 009, 57 грн.

Судом встановлено, що 29.05.2026 було складено Акт державного виконавця в рамках виконавчого провадження № 80300903 за яким вилучено та передано ліквідатору Тищенко О.І. від ПАТ АБ "Південний", частину майна, котра визначена у п. 3 резолютивної частини рішення від 27.02.2024 у справі № 918/99/19(918/246/22), на яку видано наказ від 27.03.2024 та за яким відкрито виконавче провадження № 80300903.

За доводами ТОВ "МІЛК ВОРД", котрі ґрунтуються на Висновку експерта Хмельницького НДЕКЦ МВС України від 28.04.2026 № СЕ-19/123-26/6205-ТВ, вартість вилученого та переданого ліквідатору Тищенко О.І. майна становить 15 240 009,76 грн

Також судом встановлено, що 29.05.2026 було складено ще один Акт державного виконавця в рамках виконавчого провадження № 80300903 за яким сторони (зокрема державний виконавець, ліквідатор Тищенко О.І., ПАТ АБ "Південний") погодили здійснити передачу залишку майна у додатково погоджений час.

Із урахуванням викладеного суд констатує, що рішення у справі № 918/99/19(918/246/22) продовжує виконуватись у межах виконавчого провадження № 80300903 та після того як стягувач звернувся 21.05.2026 до суду із заявою про зміну способу виконання рішення, - 29.05.2026 було складено Акт державного виконавця про часткове виконання рішення.

У відповідності до ст.326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до вимог ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частиною 2 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Застосування на підставі ч.3 ст.1212 ЦК України правового механізму, передбаченого ч.2 ст.1213 ЦК України, у зв`язку з неможливістю повернення відповідачем майна в натурі на виконання судового рішення у зв`язку з обставинами, які виникли після ухвалення цього рішення, не є зміною способу захисту.

Субсидіарна реалізація механізму, передбаченого ч.2 ст.1213 ЦК України, у ситуації, коли рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння неможливо виконати з причин втрати такого майна після ухвалення рішення суду, допускається як у порядку, визначеному розділом V ГПК України, через подання заяви про зміну способу виконання судового рішення, так і шляхом пред`явлення окремого позову про відшкодування вартості безпідставно збереженого майна. Водночас вартість такого майна на підставі ч.2 ст.1213 ЦК України підлягає встановленню на момент розгляду справи про повернення майна, тобто на момент розгляду віндикаційного позову.

Аналогічного правового висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.09.2024 по справі №201/9127/21.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що відшкодування вартості неповернутого відповідачем майна дійсно може бути реалізовано через зміну способу та/або порядку виконання судового рішення у справі.

Згідно з абз 1 ч. 1, ч. 2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання боржником судового рішення про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися.

Вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Частину третю статті 331 доповнено абзацами другим та третім згідно із Законом № 4094-IX від 21.11.2024.

Означена норма ч. 3 ст. 331 ГПК України діє з 19.12.2024.

Згідно частин 1, 3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Статтею 20 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання. Експертом або спеціалістом може бути будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі. Експерт або спеціаліст зобов`язаний надати письмовий висновок, а суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Цей строк може бути продовжений до 30 робочих днів за погодженням з виконавцем. Експерт або спеціаліст зобов`язаний надавати усні рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності. Експерт, спеціаліст і суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання мають право на винагороду за надані ними послуги. Винагорода та інші витрати, пов`язані з проведенням експертизи, наданням висновку спеціаліста або звіту суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, належать до витрат виконавчого провадження. Експерт несе кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого висновку під час здійснення виконавчого провадження, про що він має бути попереджений виконавцем. Збитки, завдані сторонам внаслідок видачі завідомо неправдивого висновку, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом. За недостовірну чи необ`єктивну оцінку майна суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання несе відповідальність у порядку, встановленому законом, а оцінювач - кримінальну відповідальність, про що він має бути попереджений виконавцем.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (надалі - Закон).

Відповідно до ст. 3 Закону оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

У цьому Законі майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (право володіння, розпорядження, користування), спеціальне майнове право на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та право вимоги.

Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Статтею 12 Закону передбачено, що звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції «кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав і обов`язків цивільного характеру».

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини - право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України»).

Натомість, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» та від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України», право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - ГПК України.

Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд виснує, що наказ від 27.03.2024 у справі № 918/99/19(918/246/22) перебуває на стадії примусового виконання, а відтак правовідносини щодо оцінки та визначення вартості майна за наказом регулюються спеціальним законом - Законом України "Про виконавче провадження". При цьому у ст. ст. 20 та 57 означеного Закону чітко врегульовано, що визначення вартості майна здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження, а у разі відсутності такої згоди - виконавцем. Для проведення оцінки майна саме виконавець виносить постанову про залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Таким чином, визначення вартості майна, яке є предметом стягнення або вилучення за судовим рішенням, є обов`язком державного (приватного) виконавця, що здійснюється за процедурою, визначеною спеціальним законом.

Господарський процесуальний кодекс України чітко розмежовує стадії судового процесу. Інститут судової експертизи (ст. 99, 100 ГПК України) спрямований на встановлення обставин, що входять до предмета доказування з метою вирішення спору по суті та ухвалення підсумкового рішення у справі. Норми ГПК України не передбачають можливості призначення судом судової експертизи після ухвалення рішення у справі, яке набрало законної сили та перебуває на стадії примусового виконання.

Суд не може перебирати на себе функції органу примусового виконання та ліквідовувати розбіжності між сторонами щодо вартості майна шляхом призначення судової експертизи в межах розгляду процесуальної заяви за ст. 331 ГПК України.

Спроба перекласти обов`язок щодо проведення оцінки та визначення вартості майна за наказом із органу примусового виконання на суд суперечить законодавчо встановленому порядку.

Суд зауважує, що призначення експертизи з метою визначення вартості майна є процесуальним засобом забезпечення доказової бази саме під час розгляду спору по суті. Такий інструмент спрямований на встановлення обставин, що мають значення для вирішення спору, і застосовується в межах розгляду позовних вимог.

Натомість на стадії виконання судового рішення, яка регулюється розділом VI ГПК України, суд не вирішує спір по суті, а здійснює процесуальні дії, пов`язані виключно з виконанням уже ухваленого рішення.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В той же час суд з`ясував, що клопотання боржника від 09.06.2026 та від 17.06.2026 про призначення у справі експертиз спрямовані на спростування розрахунків стягувача та встановлення дійсної вартості неповернутого майна з метою захисту від розміру грошового стягнення.

Згідно з ст.1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

За приписами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки;

6) невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, cтвореного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного ч. 1 ст.1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені ст. 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

Вказаною статтею також передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (п.3 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»);

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (ч.5 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Враховуючи викладене, суд виснує, що заявлені боржником клопотання від 09.06.2026 та від 17.06.2026 про призначення у справі експертиз фактично спрямовані не на встановлення обставин, що мають значення для вирішення спору по суті (позаяк спір у справі вже вирішено), а на встановлення вартості неповернутого майна, тобто мають на меті забезпечення виконання судового рішення.

Разом з тим, чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про виконавче провадження», визначено спеціальний порядок вчинення виконавчих дій, у тому числі щодо визначення вартості неповернутого майна.

При цьому повноваження щодо визначення вартості неповернутого майна покладені саме на державного або приватного виконавця, який здійснює примусове виконання рішення, а не на суд, який розглядав спір по суті.

У даному випадку положення Господарського процесуального кодексу України не передбачають процесуального порядку визначення вартості неповернутого майна, як до так і після вирішення спору по суті та набрання судовим рішенням законної сили. При цьому суд виходить із того, що суд взагалі не досліджував та не встановлював під час розгляду спору по суті вартість майна, адже це питання не стосувалося предмету спору про застосування наслідків недійсності правочину - Договору купівлі - продажу обладнання згідно з переліком, яке належало ТОВ "Мілк-Ворд" та перебувало в заставі ПАТ АБ "Південний", укладеного 16.04.2018 між ТОВ "МІЛК ВОРД", від імені якого у відповідності зі ст. 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", та п. 3.4 договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В. 05.04.2017 за реєстровим № 200 діяло ПАТ АБ "Південний" та ТОВ "РЕНТА КОМПАНІ" шляхом вилучення у ПАТ АБ "Південний" обладнання згідно з переліком.

Процесуальний закон не дозволяє створювати паралельний механізм оцінки майна через інститут судової експертизи на стадії виконання рішення.

В силу ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Із урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що заявлені клопотання про призначення у справі експертиз - фактично спрямовані на покладення на суд функцій, які законом віднесені до повноважень органів примусового виконання рішень. Відтак суд відмовляє у їх задоволенні.

У разі необхідності встановлення або зміни способу або порядку виконання слід враховувати, що для зміни способу або порядку виконання судового рішення повинні існувати обставини, що істотно ускладнюють належне виконання рішення або роблять його неможливим, а також на виконання вимог процесуального законодавства потрібно надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вищевказаних обставин як підстави для задоволення судом відповідної заяви.

Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого приписами чинного законодавства.

Ключовим моментом для вирішення питання щодо зміни способу та порядку виконання рішення суду є саме встановлення обставин, що істотно ускладнюють належне виконання рішення або роблять його виконання неможливим.

Суд зазначає, що зміна способу або порядку виконання рішення, здійснена судом в порядку, визначеному ст. 331 ГПК України, не є прийняттям нового рішення, яке підлягає окремому виконанню, але означає прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб встановлений у рішенні та припинення здійснення тих заходів, які були визначені рішенням та здійснення їх у спосіб, встановлений ухвалою, винесеною відповідно до норм процесуального права. Отже, така ухвала є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення та спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу.

Суд констатує, що рішення у справі № 918/99/19(918/246/22) продовжує виконуватись у межах виконавчого провадження № 80300903 та після того як стягувач звернувся 21.05.2026 до суду із заявою про зміну способу виконання рішення, - 29.05.2026 було складено Акт державного виконавця про часткове виконання рішення.

Таким чином рішення перебуває на стадії активного та результативного виконання. Акт державного виконавця від 29.05.2026 підтверджує наявність подальшої взаємодії між усіма учасниками виконавчого провадження, узгодження порядку проведення наступних виконавчих дій та продовження процесу передачі майна, що виключає обставини, які б істотно ускладнювали виконання рішення або робили його неможливим (ч. 3 ст. 331 ГПК України).

Стягувач доводить, що невиконання самостійно ПАТ АБ "Південний" рішення від 27.02.2024 про вилучення обладнання протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (тобто до 20.04.2026 включно) є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 331 ГПК України. В той же час суд враховує, що застосування даної норми неможливе без врахування усіх обставин виконання рішення. У даному випадку суд не вбачає, що ПАТ АБ "Південний" чинить перешкоди у виконанні рішення у справі № 918/99/19(918/246/22) або що існують обставини що ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення.

Зміна способу виконання судового рішення є допоміжним процесуальним інструментом, який застосовується судом виключно у разі наявності об`єктивних перешкод, що роблять подальше виконання неможливим. Оскільки Акт від 29.05.2026 доводить наявність активного процесу передачі майна в натурі, правові підстави для застосування приписів ч. 3 ст. 331 ГПК України відсутні.

При цьому суд звертає увагу, що трансформація зобов`язання з застосування наслідків недійсності правочину шляхом вилучення від ПАТ АБ "Південний" обладнання згідно з переліком на "стягнення коштів" - це крайній захід. Натомість стягувач фактично намагається використати формальний сплив строку для заміни реального процесу отримання обладнання на одномоментне стягнення коштів, що суперечить принципу добросовісності та верховенства права (ст. 6 Конвенції).

Тобто стягувач фактично ототожнює сплив 2-місячного строку із наявністю безумовних підстав для зміни способу виконання судового рішення. Водночас такий підхід не відповідає змісту статті 331 ГПК України. Більше того, суд виснує, що посилання стягувача виключно на формальний критерій спливу строку фактично спрямоване не на забезпечення виконання рішення суду, а на отримання більш вигідного та швидшого для стягувача результату у вигляді грошового стягнення замість одержання майна в натурі.

Окремо слід врахувати, що обладнання, визначене у переліку до Договору купівлі-продажу від 16.04.2018, є заставним майном у справі про банкрутство ТОВ «МІЛК ВОРД» та становить предмет забезпечення вимог забезпеченого кредитора ПАТ АБ "Південний". За таких обставин першочергового значення набуває саме питання збереження та фактичного повернення до ліквідаційної маси конкретного майна, а не його заміна умовним грошовим еквівалентом. З огляду на специфіку процедури банкрутства стягувача та статус спірного майна як предмета застави, пріоритет має бути наданий саме фактичному поверненню майна до ліквідаційної маси ТОВ "МІЛК ВОРД", а не його заміні на грошовий еквівалент, якщо відсутні належно доведені обставини, які об`єктивно унеможливлюють таке повернення.

Із урахуванням викладеного у сукупності суд відмовляє у задоволенні заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Тищенко О.І. про зміну способу виконання рішення у справі № 918/99/19(918/246/22).

Окремо суд вважає за необхідне зазначити що доводи ПАТ АБ "Південний" про те, що йому можна бути пасивним при виконанні рішення у справі № 918/99/19(918/246/22) є неспроможними, оскільки будь-яке судове рішення, що набрало законної сили, є обов`язковим до виконання (ст. 129? Конституції України), а статус боржника у виконавчому провадженні вимагає від нього реалізації своїх прав та обов`язків у спосіб, що забезпечує ефективне та швидке поновлення порушених прав стягувача. Так, згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. Законодавство про виконавче провадження не передбачає для боржника "пасивної" ролі очікування.

Більше того, суд констатує, що ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" не застосовується до спірних правовідносин, які перебувають на стадії виконавчого провадження, оскільки дана стаття відноситься до Розділу VIII Закону "Виконання рішень немайнового характеру", а у даному випадку рішення у справі № 918/99/19(918/246/22) у частині п. 3 резолютивної частини є майновим.

Щодо інших доказів, доводів та заперечень сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Керуючись ст. ст. 234, 235, 331 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" вх. № 5551/26 від 09.06.2026 про призначення у справі експертизи - відмовити.

2. У задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" вх. № 3406/26 від 17.06.2026 про призначення у справі повторної експертизи - відмовити.

3. У задоволенні заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Тищенко О.І. про зміну способу виконання рішення у справі № 918/99/19(918/246/22) - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 235 ГПК України негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 254 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею "23" червня 2026 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя І.О. Пашкевич