Рішення № 137636469, 22.06.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2026 р. Справа № 918/641/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрокос"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Тойс"

про стягнення заборгованості в сумі 84 957 грн 58 коп.,

у судове засідання учасники справи не з`явилися.

Відповідно до частини 3 статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрокос" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Тойс" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 84 957 грн 58 коп., з яких: 69 217 грн 57 коп. - основний борг, 11 650 грн 10 коп. - інфляційні втрати та 4 089 грн 91 коп. - 3% річні.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрокос" просить стягнути з відповідача судові витрати щодо сплати судового збору та витрати на правничу допомогу адвоката. В позовній заяві позивачем зазначено, що судові витрати складаються з витрат зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та правничої допомоги адвоката, попередній орієнтовний розрахунок складає 25 000 грн. Крім того позивач просить врахувати, що докази понесення витрат на правничу допомогу адвоката будуть надані протягом 5 днів з моменту прийняття рішення у справі.

До позовної заяви позивачем долучено платіжну інструкцію від 6 травня 2026 року № 369 про оплату судового збору за подання даної позовної заяви до Господарського суду Рівненської області в розмірі 2 662 грн 40 коп.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору поставки від 1 жовтня 2020 року № 146-П року № 60/24, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрокос" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт Тойс", а саме зобов`язань щодо здійснення оплати за поставлений товар у сумі 69 217 грн 57 коп. в строки, встановлені умовами договору, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі. Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання позивачем з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 11 650 грн 10 коп. та 3% річних у розмірі 4 089 грн 91 коп.

Ухвалою суду від 18 травня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрокос" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін задоволено частково, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у змішаній (паперовій та електронній) формі, судове засідання для розгляду справи призначено на 15 червня 2026 року.

Позивач у судове засідання 15 червня 2026 року не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 18.05.2026 року, до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрокос" та його представника (а.с. 33). В той час 15 червня 2026 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання від 14.06.2026 року про проведення судового засідання без участі позивача, в якому просить здійснювати проведення судового засідання у даній справі, призначеного на 15.06.2026 року о 12:15 год., без участі Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрокос" та його представника.

Крім того відповідач у судове засідання 15 червня 2026 року також не з`явився, про дату, час і місце даного засідання повідомлявся належним чином.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 18 травня 2026 року, відправлена відповідачу на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 33028, Рівненська обл., Рівненський р-н, м. Рівне, вул. Соборна, буд. 5А, кв. 2, повернулася до суду із відміткою на конверті про невручення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Тойс" є: Україна, 33028, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Рівне, вул. Соборна, будинок 5А, квартира 2.

Згідно із п. п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За вказаних обставин, у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, а неявка останнього не перешкоджає розгляду цієї справи та вирішенню спору по суті, то за висновками суду справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).

У судовому засіданні 15 червня 2026 року судом було ухвалено рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

1 жовтня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрокос" (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт Тойс" (далі - Покупець) укладено договір поставки № 146-П (далі - Договір).

Відповідно до предмету договору, Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця продукцію (далі - товар), а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар в кількості і за цінами, зазначеними в видаткових накладних та специфікації до договору, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.1. Договору, постачання товару Постачальником здійснюється окремими партіями на підставі замовлень Покупець (далі - замовлення). Замовлення має містити такі дані: назва товару, кількість, бажаний термін поставки та адреси доставки товару.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що замовлення Покупця задовольняється тільки в разі відсутності заборгованості по видаткових накладним, строк оплати яких настав на день подачі Замовлення.

Відповідно до п. 2.3. Договору Постачальник здійснює поставку (відвантаження) Товару Покупцю за свій рахунок, протягом 3 (трьох) діб з моменту підтвердження Замовлення до пункту призначення (за домовленості сторін).

Датою передачі товару до Покупця вважається дата отримання товару Покупцем (пункт 2.4. Договору).

Пунктом 2.9. Договору визначено, що право власності на поставлений Товар переходить до Покупця з моменту коли, товари поставлено Покупцю та підписано видаткову накладну, що підтверджує отримання товару. У зв`язку з цим Покупець несе відповідальність за подальшу реалізацію та протягом всього строку реалізації даного Товару, кінцевому споживачу, а також за збереження його товарного вигляду та наявності на Товарі необхідного маркування, бірок з його описом, відповідність упаковки та інше.

Відповідно до п. 2.11. Договору Товар, який був поставлений Покупцю за даним Договором, не підлягає поверненню Постачальнику, якщо:

- Товар має магазинне маркування;

- Товарний вигляд поставленого Товару погіршився, що робить неможливим його подальший продаж у роздрібній мережі;

- Термін придатності Товару на момент повернення становить менше двох місяців.

Згідно з п. 2.12. Договору Покупець зобов`язаний протягом п`яти робочих днів з дня отримання від Постачальника вимоги, повернути останньому весь не реалізований і не оплачений Покупцем Товар на день отримання вимоги, або частину Товару, обумовлену Постачальником. Повернення Товару виконується за рахунок Постачальника.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що загальна сума даного Договору складається з окремих сум операцій поставки, що вказуються в видаткових накладних.

Ціни на товар встановлюються за домовленістю Сторін та фіксуються у відповідній специфікації, що є додатком до даного Договору, а в разі її відсутності, - на підставі прайс-листів Постачальника (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 3.4. Договору Покупець здійснює оплату Товару після його реалізації. Розрахунок сум, які належать до сплати Постачальнику, здійснюється на підставі звітів Покупця про реалізований у звітному місяці товар, який останній подає Постачальникові кожні 30 (тридцять) днів (з 1 по 5 число наступного місяця). Оплата реалізованого Товару здійснюється протягом 7 календарних днів після подання Покупцем Постачальнику звіту про реалізований товар.

Датою оплати товару вважається день зарахування коштів на рахунок Постачальника (пункт 3.5. Договору).

У відповідності до п. 4.1. Договору, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх договірних обов`язків у відповідності до чинного законодавства України та умов даного Договору.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2020 року (пункт 8.1. Договору).

Договір може бути автоматично пролонгований на кожний наступний рік у разі, якщо жодна із сторін не заявить про його розірвання не пізніше чим за місяць до припинення терміну його дії (пункт 8.2. Договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

На виконання умов Договору позивачем було здійснено відвантаження дитячих товарів та аксесуарів на адресу відповідача, що підтверджується видатковими накладними від 11 грудня 2024 року № П-00003459 на суму 18 632,69 грн., від 17 жовтня 2024 року № П-00002912 на суму 35 591,40 грн., від 24 травня 2024 року № П-00001509 на суму 4 878,76 грн., від 6 лютого 2024 року № П-00000387 на суму 14 730,85 грн., від 26 листопада 2023 року № П-00003973 на суму 32 664,52 грн., від 23 серпня 2023 року № П-00002809 на суму 15 072,12 грн., від 12 липня 2023 року № П-00002391 на суму 3 459,36 грн., від 9 червня 2023 року № П-00002039 на суму 14 501,21 грн.

Як зазначено позивачем, з лютого 2025 року на постійній основі відбувається порушення умов Договору.

Відповідно до положень пункту 3.4. Договору Покупець здійснює оплату товару після його реалізації. Розрахунок сум, які належать до сплати Постачальнику, здійснюється на підставі звітів Покупця про реалізований у звітному місяці товар, який останній подає Постачальникові кожні 30 (тридцять) днів (з 1 по 5 число наступного місяця). Оплата реалізованого Товару здійснюється протягом 7 календарних днів після подання Покупцем Постачальнику звіту про реалізований товар.

Остання оплата за реалізований у червні товар у розмірі 5 264,23 грн. надходила 5 серпня 2025 року.

8 серпня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрокос" відправило лист-повідомлення, в якому зазначалось, що прийнято рішення про розірвання Договору поставки № 146-П від 1 жовтня 2020 року в односторонньому порядку згідно з п. 8.3. кожна із Сторін має право розірвати Договір за умови попередження про це іншу Сторону за 15 (п`ятнадцять) календарних днів до моменту запланованої дати розірвання Договору і за умови повного погашення (до запланованої дати розірвання Договору) всієї заборгованості, сплати неустойки та відшкодування всіх інших збитків перед іншою Стороною, що виникли внаслідок виконання нею даного Договору, з 31 серпня 2025 року і з проханням повного повернення не реалізованого товару.

Станом на 8 серпня 2025 року дебіторська заборгованість становила 108 898,51 грн.

Після отримання повідомлення про розірвання Договору та повернення товару, Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрокос" 13 листопада 2025 року отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Тойс" повернення товару на суму 24 802,49 грн. і дебіторська заборгованість після прийняття поверненого товару склала 84 096,02 грн.

Останній звіт з реалізації надійшов 13 листопада 2025 року, згідно якого оплата за реалізований товар у розмірі 15 351,94 грн. мала бути здійснена не пізніше 20 листопада 2025 року.

13 листопада 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрокос" отримало часткове повернення товару на суму 24 802,49 грн. та 9 лютого 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрокос" отримало часткове повернення товару на суму 14 878,45 грн., після чого заборгованість склала 69 217,57 грн.

В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрокос" повторно направляло лист від 31.03.2026 року, яким повідомляло Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Тойс" про розірвання Договору поставки № 146-П від 1 жовтня 2020 року на підставі пункту 8.3. Договору та у відповідності до пункту 2.12 вимагало повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Петрокос" весь нереалізований товар протягом 5 робочих днів або ж сплатили за нього кошти.

Однак, зазначений лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрокос" був проігнорований Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт Тойс".

Також станом на сьогодні звіти по реалізації та оплата за реалізований товар не надходили.

Таким чином, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Тойс" наявна непогашена заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрокос" за поставлений товар у розмірі 69 217,57 грн. Тому Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрокос" звернулося з даним позовом про стягнення зазначених коштів з метою поновлення своїх порушених прав.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору поставки від 1 жовтня 2020 року № 146-П, який за правовою природою є господарським договором поставки.

Договір поставки укладений належним чином, сторонами не надано доказів припинення його дії, отже він є обов`язковим для сторін.

Відповідно до вимог ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ст. 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Як зазначено вище, на виконання умов договору Постачальником було здійснено відвантаження дитячих товарів та аксесуарів на адресу Покупця, що підтверджується видатковими накладними від 11 грудня 2024 року № П-00003459 на суму 18 632,69 грн., від 17 жовтня 2024 року № П-00002912 на суму 35 591,40 грн., від 24 травня 2024 року № П-00001509 на суму 4 878,76 грн., від 6 лютого 2024 року № П-00000387 на суму 14 730,85 грн., від 26 листопада 2023 року № П-00003973 на суму 32 664,52 грн., від 23 серпня 2023 року № П-00002809 на суму 15 072,12 грн., від 12 липня 2023 року № П-00002391 на суму 3 459,36 грн., від 9 червня 2023 року № П-00002039 на суму 14 501,21 грн.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором - строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вже зазначалось вище, згідно з п. 3.4. Договору Покупець здійснює оплату Товару після його реалізації. Розрахунок сум, які належать до сплати Постачальнику, здійснюється на підставі звітів Покупця про реалізований у звітному місяці товар, який останній подає Постачальникові кожні 30 (тридцять) днів (з 1 по 5 число наступного місяця). Оплата реалізованого Товару здійснюється протягом 7 календарних днів після подання Покупцем Постачальнику звіту про реалізований товар.

Однак, відповідачем не надано доказів звітування щодо реалізації отриманого за договором товару, у той час як зі змісту Договору вбачається, що строків реалізації товару за відповідним правочином сторони не передбачили.

Оскільки строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ст. 251 Цивільного кодексу України), виходячи з положень ст. 530 Цивільного кодексу України, строк є встановленим у разі зазначення даного періоду у часі, або вказівки на подію, яка неминуче має настати. В інших випадках строк є не встановленим.

З огляду на це, момент реалізації поставлено товару, з якою Договором пов`язаний момент обчислення строку оплати, в контексті ст. 530 ЦК України не є вказівкою на подію, яка неминуче має настати, оскільки настання даного моменту носить ймовірний характер, а не категоричний характер.

За таких обставин, оскільки строк оплати товару та механізм його визначення умовами договору належним чином не визначено, тому до правовідносин сторін підлягають застосуванню положення частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, відповідно до яких покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, тобто, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором є таким, що настав, з моменту підписання спірних видаткових накладних.

З огляду на викладене, підписання відповідачем видаткових накладних згідно договору без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого позивачем товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару та, відповідно, породжує для останнього обов`язок по його оплаті у повному обсязі у порядку ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України з моменту прийняття відповідного товару.

Відповідно до усталеної судової практики зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар.

Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати.

Відтак обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття.

Враховуючи, що в договорі поставки не встановлено інший строк оплати, то у такому разі строк виплати визначається ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, що виключає застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.12.2021 року у справі № 922/3274/20.

Матеріали справи не містять жодних доказів оплати вартості поставленого товару на суму 69 217 грн 57 коп.

Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав.

У зв`язку з цим суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за Договором у розмірі 69 217 грн 57 коп.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 4 089 грн 91 коп. та інфляційних втрат в розмірі 11 650 грн 10 коп. суд зазначає наступне.

Суд вважає, що зазначені суми нараховані позивачем відповідачеві обґрунтовано. Підставами такого висновку є наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені вище норми права та встановлені судом обставини, а саме факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, свідчать про правомірність нарахування відповідачеві 3% річних та інфляційних витрат.

З огляду на вимоги статей 79, 86, частини п`ятої статті 236, статті 237 ГПК України, господарський суд у вирішенні спору має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат суд вважає, що надані розрахунки є арифметично вірними.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, а також перевіривши суми заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрокос" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Тойс" про стягнення 69 217 грн 57 коп. основного боргу, 11 650 грн 10 коп. інфляційних втрат та 4 089 грн 91 коп. 3% річних є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача судові витрати щодо сплати судового збору та витрати на правничу допомогу адвоката. Зокрема в позовній заяві позивачем зазначено, що судові витрати складаються з витрат зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та правничої допомоги адвоката, попередній орієнтовний розрахунок складає 25 000 грн. Крім того позивач просить врахувати, що докази понесення витрат на правничу допомогу адвоката будуть надані протягом 5 днів з моменту прийняття рішення у справі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з 1 січня складає 3 328 грн 00 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи, що позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру, за яку судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00), та позовну заяву подано через систему "Електронний суд", відповідно останній зобов`язаний був сплатити при поданні позову до суду, судовий збір в розмірі 2 662 грн 40 коп., так як у даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (3 328,00*0,8).

До позовної заяви позивачем долучено платіжну інструкцію від 6 травня 2026 року № 369 про оплату судового збору за подання даної позовної заяви до Господарського суду Рівненської області в розмірі 2 662 грн 40 коп.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп., покладаються на відповідача у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрокос" не надано докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, а відтак судом не вирішується питання щодо понесених позивачем вказаних судових витрат при ухваленні рішення. В позовній заяві зазначено, що докази понесення витрат на правничу допомогу адвоката будуть надані протягом 5 днів з моменту прийняття рішення у справі.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 178, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Тойс" (33028, Рівненська обл., Рівненський р-н, м. Рівне, вул. Соборна, буд. 5А, кв. 2, код ЄДРПОУ 42415451) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрокос" (08114, Київська обл., Бучанський р-н, с. Гореничі, вул. Кленовий Узвіз, буд. 7, код ЄДРПОУ 43018854) 69 217 (шістдесят дев`ять тисяч двісті сімнадцять) грн 57 коп. - основного боргу, 11 650 (одинадцять тисяч шістсот п`ятдесят) грн 10 коп. - інфляційних втрат, 4 089 (чотири тисячі вісімдесят дев`ять) грн 91 коп. - 3% річних та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 22 червня 2026 року.

Суддя Політика Н.А.