Рішення № 137636407, 22.06.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування:

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2026 Справа № 917/2285/25

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засіданні Сьомкіна А. В., розглянувши заяву ТОВ "Індустріальні системи автоматизації" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі №917/2285/25, -

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні системи автоматизації", вул. Коцюбинського, 2А, м. Полтава, 36039,

до Комунальної установи "Центр фінансово-статистичного аналізу та матеріально-технічного забезпечення освітніх закладів", вул. Котляревського, 20/8, м. Полтава, 36000;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача:

1) Нехворощанська сільська рада, 39354, Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Нехвороща, вул. Миру,

2) Кобеляцька міська рада Полтавського району Полтавської області, 39200, Полтавська область, Полтавський район, м. Кобеляки, вул. Касьяна, 29,

3) Ланнівська сільська рада Полтавського району Полтавської області, 39541, Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Ланна, вул. Миру, 9,

4) Диканська селищна рада, 38500, Полтавська обл., Полтавський р-н, смт. Диканька, вул. Незалежності, 133,

5) Миргородська міська рада Полтавської області, 37600, Полтавська обл., Миргородський р-н, м. Миргород, вул. Незалежності, 17,

6) Щербанівська сільська рада, 38750, Полтавська обл., Полтавський р-н, село Щербані, вул. Центральна, 2,

7) Пирятинська міська рада Полтавської області, 37000, Полтавська обл., Лубенський р-н, м. Пирятин, вул. Соборна, 42,

8) Котелевська селищна рада Полтавського району Полтавської області, 38600, Полтавська обл., Полтавський р-н, селище. Котельва, вул. Полтавський шлях, 221,

9) Чутівська селищна рада Полтавського району Полтавської області, 38800, Полтавська обл., Полтавський р-н, смт. Чутове, вул. Набережна, 9,

10) Глобинська міська рада Полтавської області, 39000, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, м. Глобине, вул. Центральна, 285,

11) Пришибська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області, 39750, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с. Пришиб, вул. Центральна, 46,

12) Ромоданівська селищна рада Миргородського району Полтавської області, 37650, Полтавська обл., Миргородський р-н, селище Ромодан, вул. Шевченка, 14,

13) Новоселівська сільська рада Полтавського району Полтавської області, 38702, Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Новоселівка, пров. Підлісний, 6,

14) Гоголівська селищна рада Миргородського району Полтавської області, 38310, Полтавська обл., Миргородський р-н, селище Гоголеве, вул. С. Горєва, 27,

15) Решетилівська міська рада Полтавської області, 38400, Полтавська обл., Полтавський р-н, м. Решетилівка, вул. Покровська, 14,

16) Великобудищанська сільська рада, 37320, Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Великі Будища, вул. Миру, 1,

17) Козельщинська селищна рада, 39100, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, сел. Козельщина, вул. Остроградського, 75/15,

18) Зіньківська міська рада, 38100, Полтавська обл., Полтавський р-н, м. Зіньків, вул. Воздвиженська, 67,

19) Новогалещинська селищна рада, 39140, смт. Нова Галещина, вул. Центральна, 95,

20) Новосанжарська селищна рада, 39300, Полтавська обл., Полтавський р-н, сел. Нові Санжари, вул. Центральна, 23,

21) Сенчанська сільська рада, 37254, Полтавська обл., Миргородський р-н, с. Сенча, вул. Героїв України 8,

22) Новооржицька селищна рада, 37714, Полтавська обл., Лубенський р-н, сел. Новооржицьке, вул. Центральна, 4,

23) Оржицька селищна рада, 37700, Полтавська обл., Лубенський р-н, сел. Оржиця, вул. Центральна, 21,

24) Гребінківська міська рада, 37400, Полтавська обл., Лубенський район, м. Гребінка, вул. Ярослава Мудрого, 35,

25) Кременчуцька міська рада, пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, 39600,

26) Полтавська міська рада, м. Полтава, вул. Соборності, 36, 36000,

27) Мачухівську сільська рада, 38754, Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Мачухи, вул. Л. Убийвовк, 1,

28) Горішньоплавнівська міська рада, 39800, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, м. Горішні Плавні, вул. Миру, 24,

про стягнення 2 313 595,00 грн,

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

в провадженні Господарського суду Полтавської області перебувала справа № 917/2285/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні системи автоматизації" до Комунальної установи "Центр фінансово-статистичного аналізу та матеріально-технічного забезпечення освітніх закладів" про стягнення 2 313 595,00 грн заборгованості за договором про закупівлю від 28.12.2021 № 103.

Рішенням від 08.06.2026 року суд позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув з КУ "Центр фінансово-статистичного аналізу та матеріально-технічного забезпечення освітніх закладів" Полтавської обласної ради на користь ТОВ "Індустріальні системи автоматизації" грошові кошти у розмірі 2 173 918, 90 грн та 26 087,03 грн витрат по сплаті судового збору.

За змістом частин 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

При цьому суд зазначає, що позивач у позовній заяві зробив відповідну заяву, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подані у порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

12.06.2026 року до суду від позивача надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 217 391,80 по справі №917/2285/25, до якої долучені відповідні докази (вх. №8149).

Ухвалою від 15.06.2026 року суд прийняв заяву ТОВ "Індустріальні системи автоматизації" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. №8149 від 12.06.2026 року) по справі №917/2285/25 до розгляду та запропонував відповідачу подати письмові заперечення (за наявності таких заперечень) на заяву позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу протягом 3 днів з дня отримання ухвали та надати їх суду та позивачу.

19.06.2026 року до суду від відповідача надійшли запереченнями на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу (вх. №8520).

При вирішенні заяви ТОВ "Індустріальні системи автоматизації" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. №8149 від 12.06.2026 року) по справі №917/2285/25 суд враховує наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

За приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2009 (у п. 3.2 рішення) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.

На підтвердження факту надання правничої допомоги, позивачем до матеріалів справи було додано (копії): ордер серія ВІ №1227785 від 24.06.2024 року, акт прийому передачі-передачі наданих послуг №103 від 12.06.2026 року, договір-доручення про надання правничої юридичних послуг та отримання повноважень №6/2020 від 01.07.2020 року.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, з відповідача підлягає стягненню, окрім витрат по сплаті судового збору, вартість послуг адвоката, що сплачена або підлягає сплаті (правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).

Згідно з ч. 4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ч.5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах відомості щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформації щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та, навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто за нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Верховний Суд, застосовуючи ч. 6 ст. 126 ГПК України, неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (зокрема, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені чч. 5- 7, 9 ст. 129 ГПК України (зокрема, пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Суд зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Як зазначено у заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та вбачається з матеріалів справи, 01.07.2020 року адвокатське об`єднання "Юридична компанія "КРЕДО" (далі - адвокатське об`єднання) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустріальні системи автоматизації" (далі - клієнт) уклали договір - доручення про надання юридичних послуг та отримання повноважень №6/2020 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання на постійній основі надавати юридичні послуги, у виді абонентського обслуговування, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Для надання юридичної допомоги клієнту, адвокатське об`єднання призначає, зокрема, адвоката Урбанського Максима Вікторовича (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія №675, видане Полтавською обласною КДКА 30.07.2009 року) (п. 2.7. договору).

Загальна сума по договору і порядок її оплати обумовлюється окремим додатком до цього договору (п. 4.3. договору).

За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. Акт надсилається клієнту адвокатським об`єднанням поштою або подається безпосередньо клієнту (п. 4.4 договору).

Договір набуває чинності з 01.04.2020 року і діє до 31.12.2025 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами передбачених договором зобов`язань (7.1. договору).

12.06.2026 року Адвокатське об`єднання та клієнт склали акт приймання - передачі наданих послуг №103 про наступне:

1. Виконавець виконуючи умови договору №6/2020 від 01 липня 2020 року про надання юридичних послуг та отримання повноважень забезпечив складання та подачу позовної заяви, а також позитивний розгляд господарської справи №917/2285/25. За наслідком чого з Комунальної установи "Центр фінансово - статистичного аналізу та матеріально-технічного забезпечення освітніх закладів" Полтавської обласної ради (далі - центр) стягнуто 2 173 918,00 грн.

2. сторони домовилися про те, що вартість наданих послуг, вказаний у п. 1 цього акту, складає 10% від суми задоволених позовних вимог, що становить 217 391,80 грн та складається з: консультація та правовий аналіз документів, наданих ТОВ "Індустріальні системи автоматизації" щодо виконання Центром зобов`язань за договором №103 про поставку до закладів освіти обладнання для харчоблоків (код за ДК 021:2015:39310000-8 Обладнання для закладів громадського харчування); аналіз судової практики у справах про стягнення заборгованості по аналогічних договорах; формування правової позиції для захисту прав та інтересів Клієнта в суді; підготовка та збір доказів для обґрунтування позовних вимог (проведення претензійної роботи); написання та подання до Господарського суду Полтавської області позовної заяви про стягнення заборгованості, подання відзиву, виконання ухвали суду щодо направлення матеріалів справи третім особам, прийняття участі у судових засіданнях.

Всього до сплати - 217 391,80 грн без ПДВ.

При цьому, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського від 02.02.2024 року по справі № 910/9714/22 зазначено, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В силу приписів ст. 126 ГПК України, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Відповідно до положень частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту наведених вище положень статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Відповідач у поданій ним заяві (вх. №8520 від 19.06.2026 року) просив відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу або, у випадку задоволення, зменшити заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу до 5000 грн.

В обґрунтування чого зазначив, що:

- в першій заяві по суті спору позивач подав заяву про розподіл судових витрат, проте не надав попереднього розрахунку саме витрат на професійну правничу допомогу, не зазначивши жодного числового значення попередньо понесених витрат, чим порушив вимоги ст. 124 ГПК України та права відповідача;

- строк дії договору щодо надання правничої допомоги закінчився 31.12.2025 року, а після 31.12.2025 року зберігаються лише зобов`язання сторін щодо вирішення фінансових розрахунків. Умова, зазначена в п.7.1 договору, не продовжує строк надання правничої допомоги та представництва, а лише регулює фінансові взаємовідносини після закінчення договору. Жодної додаткової угоди, чи нового договору позивач як доказ обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу в матеріали справи не надав. Одночасно, інші умови договору не містять положення про автоматичну пролонгацію договору. Отже, так як продовження дії договору лише "в частині розрахунків" не створює у адвоката права виконувати нові роботи після спливу строку договору, виконання більшості робіт, зазначених у наданому позивачем акті прийому - передачі наданих послуг №103 від 12.06.2026, відбулося не в рамках строку чинності договору та наявності належних повноважень у адвоката. А отже виконання адвокатом процесуальних дій на користь позивача потребувало нових договірних підстав, а тому вартість таких робіт не підлягає стягненню з відповідача на підставі договору №6/2020 від 01.07.2020;

- Аналіз документів наданих позивачем щодо виконання Центром зобов`язань за договором №103, формування правової позиції для захисту прав та інтересів Клієнта у суді є частиною роботи з написання та подання до суду позовної заяви. Аналіз судової практики у справах про стягнення заборгованості по аналогічних договорах, як вид виконаних адвокатом робіт, жодним чином не може бути підтвердженим, так як текст позовної заяви не містить жодного посилання на аналогічну судову практику та позиції Верховного суду України;

- як доказову базу до позовної заяви були додані договір №103, додаткові угоди до нього, видаткові накладні та акти приймання-передачі товару користувачами, претензія Кредо від 11.04.2025, супровідний лист № 04.08 від 08.08.2025 та додатки до нього. Більшість із вищезазначених доказів були надані адвокату позивачем, і ним не було вчинено жодних дій з метою збору більшості доказів у справі. Що стосується претензії Кредо від 11.04.2025 року, то вона дійсно була направлена на адресу Центру за підписом адвоката, проте не містила жодного документу на підтвердження поставки, а лише текстову описову частину, а отже виконана робота адвоката в даному випадку не була необхідною, так як не могла спричинити виконання відповідачем будь - яких дій та не має важливості з точки зору розгляду справи, а отже не підлягає стягненню з відповідача;

- Лист №04.08 від 08.08.2025 та додатки до нього були направлені на адресу Центру за підписом директора позивача і адвокат не надав жодних підтверджуючих документів щодо виконання даної роботи саме ним;

- позивач не надавав позивачу таку послугу як підготовка та подання відзиву;

- виконання роботи з виконання ухвали суду щодо направлених матеріалів справи третім особам та прийняття участі в судових засіданнях - даний вид послуг виконувався адвокатом поза межами чинності договору про надання правничої допомоги;

- Центр є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок коштів обласного бюджету Полтавської області, для якої сума заявлених до стягнення витрат є дуже значною в порівнянні з річним бюджетом установи.

У відповідності до положень статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як зазначено у Постанові ВП ВС від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Суд зазначає, що дійсно відповідно до п. 7.1 договору даний договір діяв до 31.12.2025 року, і лише в частині розрахунків він діє до повного виконання сторонами передбачених зобов`язань.

При цьому, жодної додаткової угоди, чи нового договору позивач як доказ обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу в матеріали справи не надав. Одночасно, інші умови договору не містять положення про автоматичну пролонгацію договору.

Також, умовами договору - доручення про надання юридичних послуг та отримання повноважень №6/2020 від 01.07.2020 року передбачено, що загальна сума по договору і порядок її оплати обумовлюється окремим додатком до цього договору. За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. Акт надсилається клієнту адвокатським об`єднанням поштою або подається безпосередньо клієнту (п.п. 4.3, 4.4 договору).

Однак позивачем не подано до матеріалів справи окремих додатків до договору №6/2020 від 01.07.2020 року, за умовами яких суд міг би встановити порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), узгоджені розцінки вартості правничої допомоги виконавця з представництва інтересів замовника в господарських судах та інші умови, які необхідні для вирішення заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Акт приймання - передачі наданих послуг №103 від 12.06.2026 року не є тим додатком, в якому сторони мають узгоджувати порядок обчислення та розмір гонорару, адже він складатися за результатами надання юридичної допомоги та на основі відповідного договору та додатків до нього.

Отже, у суду відсутня можливість перевірити, чи зазначений в Акті приймання - передачі наданих послуг №103 від 12.06.2026 року розмір гонорару узгоджується з умовами договору щодо його порядку нарахування та розміру.

Отже, надані відповідачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу не дають суду можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо надання адвокатських послуг та доведеності суми вказаних витрат.

При цьому, дослідивши Акт приймання - передачі наданих послуг №103 від 12.06.2026 року, а саме: перелік наданих послуг, суд дійшов висновку, що виокремлення адвокатом послуги: консультація та правовий аналіз документів наданих позивачем; аналіз судової практики у справах про стягнення заборгованості по аналогічних договорах; формування правової позиції для захисту прав та інтересів Клієнта в суді; підготовка та збір доказів для обґрунтування позовних вимог (проведення претензійної роботи); написання та подання до Господарського суду Полтавської області позовної заяви про стягнення заборгованості, як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим, адже охоплюється діями адвоката при формуванні правової позиції по справі та складанні заяв по суті справи (розроблення, підготовка та подання позовної заяви).

Суд звертає увагу, що такі послуг, як подання відповіді на відзив та прийняття участі у судових засіданнях, були надані адвокатом Урбанським М. В. після 31.12.2025 року, тобто у той час, коли між позивачем та адвокатом не існувало договірних зобов`язань (після закінчення строку дії договору-доручення про надання юридичних послуг та отримання повноважень №6-2020 від 01.07.2020 року).

Крім того, така послуга, як виконання ухвали суду щодо направлення матеріалів справи третім особам не є професійною правничою допомогою в розумінні норм процесуального права, оскільки такі дії не потребують спеціальних професійних навичок.

У зв`язку з вищезазначеним, судом зроблено висновок, що заява ТОВ "Індустріальні системи автоматизації" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі №917/2285/25 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 129, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Індустріальні системи автоматизації" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі №917/2285/25.

Рішення складено та підписано 22.06.2026 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Суддя О. М. Тимощенко