Ухвала суду № 137636396, 16.06.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

16.06.2026 Справа № 917/926/26

м. Полтава

за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи

Суддя Паламарчук В.В.

Секретар судового засідання Данько М.С.

Представники учасників справи: згідно протоколу

Обставини справи: ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Полтавської області з заявою (вхід. №963/26 від 12.05.2026) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність відповідно до статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2026 року справі присвоєно єдиний унікальний номер 917/926/26 та визначено головуючим суддю Паламарчука В.В.

Ухвалою суду від 15.05.2026 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишено без руху.

22.05.2026 від заявника надійшла заява про усунення недоліків до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (вхід. №7047).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.05.2026 заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання суду на 16.06.2026 на 11:00год; зобов`язано заявника надати суду:

- докази в підтвердження існування інших обставин, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності), враховуючи дати укладення кредитних договорів;

- належні докази на підтвердження письмових пояснень з приводу того, на які потреби були направлені кредитні кошти.

03.06.2026 від заявника надійшли додаткові пояснення у справі (вхід. №7639).

В судовому засіданні 16.06.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши в підготовчому засіданні надані заявником документи, дослідивши надані суду докази, проаналізувавши наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд зазначає наступне.

Частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Кодекс України з процедур банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою Четвертою.

Статтею 115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи-підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.

Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:

2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців;

3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

4) наявні ознаки загрози неплатоспроможності.

До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Отже, про наявність наведених підстав у кожному конкретному випадку мають свідчити достатні фактичні обставини, які згідно із закріпленими в Кодексі України з процедур банкрутства нормами і вказують на неплатоспроможність фізичної особи або загрозу її неплатоспроможності.

Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, заявник зазначає, що з 2020 року перебуває у кредитних відносинах з банківськими та іншими установами України та укладав правочини за якими отримував послуги споживчого кредитування у вигляді грошових коштів з метою придбання споживчих товарів та послуг для задоволення власних потреб.

Проте, як зазнає заявник, внаслідок несприятливої економічної ситуації, а саме через початок воєнної агресії з боку росії проти України з 24.02.2022, а також відсутність доходу для погашення заборгованості перед усіма кредиторами, що призвело до накопичення великої кількості грошових зобов`язань.

Разом з тим, заявник посилається на те, що він працевлаштований, має у власності нерухоме майно:

- квартира, розташована: АДРЕСА_2 ; розмір частки 1;

- земельна ділянка, розташована: АДРЕСА_2 ; розмір власності 1.

Як зазначає заявник, за його підрахунком у нього існує заборгованість перед 16 (шістнадцятьма) фінансовими установами, на суму, що приблизно складає 701 294,69грн.

Дослідивши матеріали справи, суд звертає увагу, що процедура неплатоспроможності фізичних осіб була введена законодавцем як інструмент виходу правовим способом зі скрутного фінансового становища для приватних осіб, а саме задля звільнення від боргів та відновлення платоспроможності.

Завданням підготовчого засідання господарського суду з розгляду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.

Заявник зазначає, що загальна історія кредитних відносин боржника відображається у відповідній Кредитній історії боржника станом на 20.04.2026, яка була сформована в електронному форматі на веб сайті ТОВ "Українське бюро кредитних історій" у відповідності Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій".

Вказує, що усім кредиторам були направлені запити щодо підтвердження наявності його заборгованості перед кредиторами, її актуального розміру та підтверджуючих документів. Отримані на зазначені запити документи залучені до заяви.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В свою чергу, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 04 липня 2018 року № 75 встановлює, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Відтак, доказами, які підтверджують факт надання кредитних коштів, наявність заборгованості, її розмір та строк прострочки по платежам, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 року у справі №161/16891/15-ц та від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц).

Боржник зобов`язаний надати суду докази припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців, зокрема:

- докази на підтвердження факту отримання та строків платежу по кожному кредитору (договори; виписки по рахунку, тощо);

- докази припинення погашення кредитів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців (довідка фінансової установи про заборгованість; розрахунок фінансової установи про заборгованість (у усіма складовими), тощо).

У постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №916/2387/19 наведено правовий висновок, відповідно до якого факт виконання банком (фінансовою установою) свого зобов`язання щодо надання кредитних коштів може підтверджуватися меморіальним ордером, платіжними дорученнями та виписками з особового рахунку боржника.

Аналогічні правові висновки в подібних правовідносинах висвітлено у постанові Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 909/937/21.

У даному випадку заявником у якості підтвердження наявності заборгованості перед кредиторами до заяви залучено:

- кредитні договори, укладені фізичною особою з деякими фінансовими та макрофінансовими установами, договори відступлення прав вимоги та договори факторингу, виписки деяких фінансових установ по рахункам заявника, а також довідки (листи) з відомостями про розмір заборгованості заявника та розрахунки заборгованості.

- Кредитний звіт Українського бюро кредитних історій станом на 20.04.2026, в якому відображено дані кредитних договорів, суми кредитів, строки їх повернення, а також зазначено поточну заборгованість та поточну прострочену заборгованість.

Суд зазначає, що зазначені кредитні договори рівно як і звіт Українського бюро кредитних історій станом на 20.04.2026 та виписки по рахункам (рух коштів по картці) боржника можуть бути доказами у справі про наявність дійсного основного зобов`язання боржника перед фінансовими установами, суми заборгованості та строку прострочки по платежам за основним зобов`язанням, лише у сукупності з іншими доказами, зокрема, первинними документами (банківські виписки, платіжні доручення, листи, претензії, вимоги від фінансово-кредитних установ тощо).

Щодо наданого заявником Кредитного звіту Українського Бюро Кредитних Історій станом 20.04.2026 судом також прийнято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.11.2022 у справі № 917/1604/21.

Так, у постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 917/1604/21, в розділі "Щодо належності та допустимості кредитної історії для вирішення судом питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи", зазначено, що при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов`язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов`язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.

Крім того, Верховний Суд враховує, що у справах про банкрутство (у т.ч. неплатоспроможність фізичних осіб) стадія відкриття провадження має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.

Таким чином, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб`єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов`язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.

Такий правовий висновок вбачається обґрунтованим також з тих підстав, що лише фізична особа-боржник (яка є єдиним суб`єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози. Тому відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов`язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

Крім того, колегія суддів Верховного суду враховує, що стандарт доказування "достатність доказів" було виключено із ГПК, водночас у справах про неплатоспроможність фізичної особи господарський суд враховує, окрім належності та допустимості, також достатність поданих боржником доказів для підтвердження та доведення обставин неплатоспроможності чи її загрози, як підстави для відкриття провадження у такій справі.

У цьому контексті Верховний суд вважає, що самого кредитного звіту недостатньо для підтвердження вказаних обставин, оскільки такий звіт хоч і є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами, однак може містити неповну чи недостовірну інформацію про розмір та структуру заборгованості боржника, в тому числі за основним зобов`язанням.

Матеріали справи містять також надані деякими фінансовими установами розрахунки заборгованості заявника. На переконання суду, розрахунок заборгованості, складений в односторонньому порядку, сам по собі не є первинним документом в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", адже не відповідає вимогам, встановленим наведеною нормою для первинних документів. Тому за відсутності первинних документів він не може вважатися доказом, який підтверджує суму кредиту, виданого банком/мікрофінансовою установою позичальнику, суми траншів кредиту, дату, коли саме та яка сума кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом, і, як наслідок, загальну суму боргу тощо.

Відтак, проаналізувавши подані ОСОБА_1 документи, суд дійшов висновку, що надані документи мають неточну та неповну інформацію, а з поданих доказів, суд не має можливості встановити достовірність відображених заявником у списку Кредиторів і боржників відомостей щодо дійсної кількості кредиторів.

За приписами КУзПБ судова процедура реструктуризації боргів боржника має строковий характер та вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

Частиною 4 статті 116 КУзПБ визначено, що разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов`язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).

Суд вважає, що такий боржник повинен повно та всебічно сприяти суду та кредиторам у встановлені свого реального майнового стану, а також запропонувати обґрунтований та виконуваний (реальний) проект плану реструктуризації своїх зобов`язань.

Стаття 124 КУзПБ встановлює загальні вимоги до плану реструктуризації боргів боржника, серед яких є вимоги до умов, що мають бути зазначені у цьому плані (частина друга), а частиною четвертою цієї статті також визначені загальні вимоги до виконання плану реструктуризації боргів боржника.

Отже, при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, обов`язком боржника є складення реального (виконуваного) проекту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточняється та погоджується з кредиторами.

У відповідності до статті 1 КУзПБ реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.

Отже, ця судова процедура є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021р. у справі №910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022р. у справі №903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Отже, до боржника - фізичної особи Кодекс України з процедур банкрутства установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на сумлінній співпраці боржника з кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

Задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов`язки:

- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо;

- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;

- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);

- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);

- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства у плані реструктуризації боргів боржника зазначається інформація про вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення. Отже, план реструктуризації має відображати повний обсяг грошових вимог кредиторів, які боржник визнає існуючими.

Судом встановлено, що боржником надано уточнений проект плану реструктуризації боргів, відповідно до якого загальний розмір кредиторської заборгованості визначено у сумі 701 294,69 грн, при цьому списання заборгованості не передбачається. Згідно із зазначеним проектом плану боржник розраховує отримувати дохід у розмірі 27 000,00 грн на місяць, з яких 11 688,25 грн спрямовуватиметься на погашення вимог кредиторів, близько 6 500,00 грн на сплату аліментів, а 8 500,00 грн залишатиметься для задоволення побутових потреб боржника.

Разом з тим, зі Списку кредиторів та боржників, поданого боржником до суду, вбачається, що загальний розмір його заборгованості перед кредиторами становить 747 901,09 грн, з яких 701 294,69 грн складає заборгованість за основними зобов`язаннями та 46 606,40 грн неустойка (штраф, пеня).

Таким чином, судом встановлено наявність неузгодженостей між відомостями, наведеними боржником у Списку кредиторів та боржників, та відомостями, зазначеними у проекті плану реструктуризації боргів. Боржником не надано пояснень щодо підстав визначення у проекті плану іншого розміру кредиторської заборгованості та не усунуто виявлені суперечності.

Крім того, ухвалою суду від 15.05.2026 про залишення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність без руху боржника було зобов`язано надати уточнений список кредиторів, оскільки з долученого до заяви витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження, сформованого 11.05.2026, вбачалася наявність п`яти відкритих виконавчих проваджень стосовно боржника, не всі з яких були відображені у поданому списку кредиторів та боржників.

Незважаючи на пряму вказівку суду в ухвалі про залишення заяви без руху щодо необхідності уточнення складу кредиторів, боржник повторно подав список кредиторів, який не містить відомостей про стягувача у виконавчому провадженні №59997506. При цьому будь-яких пояснень щодо причин невключення відповідного кредитора або доказів припинення зобов`язання суду не надано. Наведене свідчить про ненадання боржником повної та достовірної інформації про склад своїх кредиторів, що суперечить вимогам пункту 3 частини 3 статті 116 КУзПБ та унеможливлює перевірку дійсного обсягу його зобов`язань.

За таких обставин поданий проект плану реструктуризації не містить повних та узгоджених відомостей про розмір заборгованості боржника перед кредиторами, що не відповідає вимогам пункту 2 частини другої статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства та унеможливлює перевірку судом реальності й достовірності запропонованого механізму відновлення платоспроможності боржника.

Разом з тим, матеріали заяви не містять повної інформації щодо витрачання заявником коштів отриманих за кредитними договорами. Посилання на відсутність коштів для погашення кредитної заборгованості, як на підставу невиконання грошового зобов`язання, суд не приймає, так як зазначені факти не є підставою для припинення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитними договорами.

Сукупність встановлених обставин, а саме: подання неповного списку кредиторів всупереч вимогам суду, наявність суперечностей між Списком кредиторів та проектом плану реструктуризації, відсутність належного обґрунтування структури та розміру кредиторської заборгованості, а також неподання достатніх доказів на підтвердження обставин неплатоспроможності чи загрози неплатоспроможності, не дає суду можливості встановити наявність передбачених статтею 115 КУзПБ підстав для відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 119 КУзПБ, у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з`ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов`язані з розглядом заяви.

Частиною 3 статті 119 КУзПБ передбачено, що за наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав у розумінні ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, у зв`язку з чим вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Зважаючи на те, що судом відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність боржника, господарський суд залишає без розгляду заяву арбітражної керуючої Діденко В.В. про участь у справі (вхід. №963/26 від 12.05.2026).

З урахуванням частини 7 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, відмова у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.

Керуючись статтями 1, 2, 113, 115, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

2. Залишити без розгляду заяву арбітражної керуючої Діденко В.В. про участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 255-257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 22.06.2026.

Суддя Паламарчук В.В.