Рішення № 137636081, 05.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3657/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Заступника керівника Херсонської обласної прокуратури (73000, м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33, код ЄДРПОУ 04851120) в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 40477150), Херсонської міської ради Херсонської області (73003, Херсонська обл., м. Херсон, просп. Незалежності, буд. 37, код ЄДРПОУ 26347681) та Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області (73003, Херсонська обл., м. Херсон, просп. Незалежності, буд. 37, код ЄДРПОУ 44732846)

до відповідачів:

1.Департаменту міського господарства Херсонської міської ради (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Ярослава Мудрого, буд. 45, код ЄДРПОУ 44026651)

2.Приватного підприємства «Блага» (73000, Херсонська обл., місто Херсон, вул. 10 Східна, буд. 36, код ЄДРПОУ 32392365)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (65029, Одеська обл., м. Одеса, вул. Мечникова, буд. 32, код ЄДРПОУ 20992104)

про визнання недійсним договору та стягнення, -

за участю учасників справи:

прокурор Наумова Т.О.

від інших учасників справи: не з`явились

Суть спору: Заступник керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Херсонської міської ради Херсонської області та Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Департаменту міського господарства Херсонської міської ради та Приватного підприємства «Блага», в якому просить суд:

- визнати недійсним договір від 04.04.2017 №9 про закупівлю товарів, укладений між Департаментом житлово-комунального господарства Херсонської міської ради та Приватним підприємством «Блага»;

- стягнути з Приватного підприємства «Блага» (код ЄДРПОУ 32392365) на користь Департаменту міського господарства Херсонської міської ради (код ЄДРПОУ 44026651) 5496232,56 грн., а з Департаменту міського господарства Херсонської міської ради (код ЄДРПОУ 44026651) одержані ним за рішенням суду 5496232,56 грн. стягнути в дохід держави (реквізити рахунку, відкритого Державною казначейською службою України для зарахування в дохід держави коштів, стягнутих за рішенням суду: Херсонська область, ГУК в Херсон. обл./ Херсон. р-н./24060300, код отримувача ЄДРПОУ 37959517, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку: UA158999980313030115000021451).

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що спірний договір, укладений за підсумками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу ПП «Блага»; враховуючи наявність умислу лише у ПП «Блага», як сторони оспорюваного договору, одержані ним 5496232,56 грн. за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору, а отримані нею за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 18.03.2022 №11/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Харківської та Херсонської областей)» змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Херсонської області з визначенням їх територіальної підсудності Господарському суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3657/25; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 25.09.2025 о 15:30; залучено Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів.

16.09.2025 за вх.№28798/25 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які долучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач-1 із посиланням на обставини справи, норми законодавства та практику Верховного Суду зазначив, що: укладений договір №9 від 04.04.2017 наразі виконаний обома сторонами в повному обсязі; наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питань застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: щодо питання застосування ч.1 статті 203, ч.1 ст. 215, ч. 3 статті 228 ЦК за наявності обставин притягнення учасника закупівлі до відповідальності за вчинення порушення, передбаченого п.1 ст. 50 та п.4 ч.2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у правовідносинах, де закупівля відбувалась саме за кошти місцевого бюджету, у зв`язку з чим просить суд відмовити в позові в частині стягнення з Департаменту міського господарства Херсонської міської ради одержаних за рішенням суду 5496 232,56 грн. в дохід держави.

16.09.2025 за вх.№28849/25 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому заявник просив суд зупинити провадження у справі №916/3657/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку подібної справи №922/3456/23.

19.09.2025 за вх.№29284/25 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив відповідача-1, яка прийнята судом до розгляду. У поданій відповіді на відзив прокурор просить суд задовольнити позов та вказав, зокрема, наступне:

- предметом розгляду зазначеної позовної заяви є визнання недійсним договору як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства його моральним засадам з умислу ПП «Блага» на підставі ст.ст. 203, 215, ч.3 ст. 228 ЦК України;

- узгоджені дії учасників закупівлі та відсутність реальної конкуренції, що встановлено у антимонопольній справі, унеможливили прозору та відкриту процедуру торгів ID: UA-2017-01-31-000371-a, чим порушили інтереси держави та суспільства, з огляду на що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсним договору від 04.04.2017 №9 про закупівлю послуг з прибирання та підмітання вулиць (послуги з прибирання проїжджої частини вулиць міста механізованим способом), укладеного з переможцем закупівлі ПП «Блага», відповідно до ч.3 ст. 228 ЦК України;

- обставини вчинення відповідачем-2 порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів публічної закупівлі з ідентифікатором UA-2017 01-31-000371-a підтверджуються рішенням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.05.2025 №65/57-р/к, яке у встановленому законом порядку оскаржено не було, а тому є належним та допустимим доказом у справі;

- договір від 04.04.2017 №9 про закупівлю послуг з прибирання та підмітання вулиць (послуги з прибирання проїжджої частини вулиць міста механізованим способом) виконаний обома сторонами на суму 5496232,56 грн., що підтверджується платіжними дорученнями за період з 24.07.2017 по 08.12.2017; замовник в свою чергу отримав послуги з прибирання та підмітання вулиць, за які останнім здійснено розрахунок з ПП «Блага»; таким чином, даним позовом не було порушено справедливого балансу інтересів позивача та відповідача, а кошти, отримані Департаментом за рішенням суду, підлягають стягненню в дохід держави.

У підготовчому засіданні 25.09.2025 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 177 ГПК України про продовження строків підготовчого провадження на 30 днів та у порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 24.10.2025 об 11:15.

25.09.2025 за вх.№29999/25 до суду від позивача-1 - Південного офісу Держаудитслужби надійшла заява, в якій позивач просив розглянути справу без його участі за наявними матеріалами справи.

15.10.2025 за вх.№32422/25 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, які долучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях третя особа просила суд проводити розгляд справи без її участі та вказала, що вимога прокурора щодо визнання недійсним договору на підставі того, що він суперечить інтересам держави та суспільства є обґрунтованою, адже цей договір укладений за підсумками торгів, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями суб`єктів господарювання, що встановлено рішенням №65/57-р/к; також обґрунтованою є вимога щодо застосування наслідків недійсності договору, адже вона є похідною від вимоги про визнання недійсним договору, та відповідає положенням чинного законодавства.

Ухвалою суду від 24.10.2025 клопотання відповідача-1 за вх.№28849/25 задоволено; зупинено провадження у справі №916/3657/25 до закінчення перегляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23; зобов`язано учасників справи повідомити суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі №916/3657/25.

02.01.2026 за вх.№66/26 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №916/3657/25 у зв`язку з прийняттям постанови Верховного Суду у справі №922/3456/23.

02.01.2026 за вх.№67/26 до суду від відповідача-1 надійшли письмові пояснення, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях відповідач-1 із посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.12.2025 у справі №922/3456/23, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 13.01.2026 поновлено провадження у справі №916/3657/25 з 12.02.2026; призначено підготовче засідання на 12.02.2026 о 12:15.

04.02.2026 за вх.№4204/26 до суду від позивача-2 надійшли пояснення по справі, які залучено судом до матеріалів справи.

09.02.2026 за вх.№4602/26 до суду від позивача-3 надійшли пояснення по справі, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях позивач-3 вказав, що враховуючи, що джерелом фінансування за договором були кошти місцевого бюджету, а не державного, враховуючи висновки, визначені постановою Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.12.2025 по справі №922/3456/23, у випадку визнання недійсним вказаного договору, позивач-3 вважає за належне поновлення порушених прав Херсонської міської територіальної громади шляхом стягнення коштів на користь Департаменту міського господарства Херсонської міської ради, без подальшого стягнення відповідних коштів на користь держави.

10.02.2026 за вх.№4944/26 до суду від прокурора надійшли пояснення по справі, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях прокурор просить суд задовольнити позов та вказав, зокрема, наступне:

- Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 при формуванні відповідних висновків не врахував ряд позицій Великої Палати Верховного Суду та перевищив надані йому повноваження щодо правозастосування; допустив ряд непритаманних судовому рішенню ознак, як то оцінку «властивості» цивільному законодавству діючої тої чи іншої норми або вирішення спору не через застосування приписів законодавства, а використовуючи поняття «здорового глузду»; також, формуючи висновок про недопустимість застосування приписів ч.3 ст. 228 ЦК України у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, фактично створив умови, за яких ця норма законодавства взагалі не буде застосовуватися попри її існування у Цивільного законодавстві;

- порушення законодавства про публічні закупівлі шляхом усунення конкуренції під час проведення тендера призводять до незабезпечення положень Конвенції та підриву авторитету Української держави перед Європейським співтовариством, свідчать про невиконання вказаної Угоди, нівелюють конституційні засади, тобто фактично відтерміновують набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору; укладення з відповідачем-2 договору №9 від 04.04.2017 у позаконкурентний спосіб, внаслідок введення на торги технічного учасника - ТОВ «ТК «Південькоммунсервіс» із засвіченням вказаного факту рішенням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.05.2025 у справі №65/57-р/к, є одним із тих чинників, що підривають авторитет держави та, відповідно, відтерміновують набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору;

- інтерес держави у сфері публічних закупівель полягає в проведенні ефективних та прозорих публічних закупівель з дотриманням добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності, відкритості та неупередженості, недопущення дискримінації учасників та корупційних дій, натомість укладений з відповідачем-2 оспорюваний правочин таким інтересам держави не відповідає;

- з огляду на укладення договору від 04.04.2017 №9 всупереч принципу забезпечення добросовісної конкуренції серед учасників (п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі») лише внаслідок протиправних дій ПП «Блага», прокурор просив забезпечити захист державних інтересів у спосіб визначений ч.3 ст. 228 ЦК України, а саме: стягнути з відповідача-2 на користь відповідача-1 отримані за договором 5496232,56 грн., а з відповідача-1 одержану ним за рішенням суду вказану суму стягнути в дохід держави; у контексті спірних правовідносин прокурор звернувся на захист інтересів держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та фактично просив стягнути кошти в дохід держави через їх попереднє отримання Департаментом міського господарства Херсонської міської ради, як стороною оспорюваного договору;

- актуальною є позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 20.07.2022 у справі №923/196/20, відповідно до якої принципи справедливості, розумності і добросовісності є одними із фундаментальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України); оскільки суб`єкт господарювання з метою отримання державного замовлення і прибутку за рахунок публічних коштів від цієї господарської операції вчинив протиправні дії та узгодив свої дії з іншим учасником публічної закупівлі, такі дії не можна вважати добросовісними, а відтак у таких випадках безпідставним є застосування до таких недобросовісних підприємств приписів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У підготовчому засіданні 12.02.2026 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 06.03.2026 о 12:30. У підготовчому засіданні 06.03.2026 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 27.03.2026 о 12:30. У підготовчому засіданні 27.03.2026 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 17.04.2026 о 14:30. У підготовчому засіданні 17.04.2026 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.05.2026 о 14:00. У судовому засіданні 15.05.2026 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 05.06.2026 о 14:30.

У судовому засіданні 05.06.2026 прокурор просить суд задовольнити позов.

Позивач-1 у підготовчі та судові засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, просив суд проводити розгляд справи без участі його представника. Позивач-2 та позивач-3 у судове засідання 05.06.2026 не з`явились, про дату час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Відповідач-1 у судове засідання 05.06.2026 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

Відповідач-2 у підготовчі та судові засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, повідомлявся шляхом направлення ухвал суду засобами поштового зв`язку на адресу, що значиться у Єдиному державному демографічному реєстрі, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями з довідками «адресат відсутній», що відповідно до ст. 242 ГПК України є належним повідомленням відповідача-2 про дату, час та місце розгляду справи. Відтак господарський суд констатує, що відповідачу-2 по справі забезпечено процесуальні гарантії на участь у розгляді справи наявними засобами, за таких обставин відповідач-2 вважається належним чином повідомленим про розгляд даної справи господарським судом, проте жодних процесуальних позицій, заяв/клопотань до суду не надав.

Третя особа у підготовчі та судові засідання не з`явилась, про дату час та місце розгляду справи належним чином повідомлена.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 27.04.2026 №342/2026, затвердженим Законом України від 28.04.2026 №4857-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 04 травня 2026 року строком на 90 діб.

Справа №916/3657/25 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

Відзив на позовну заяву від відповідача-2 до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами, з урахуванням поданих іншими учасниками справи заяв по суті справи.

У відповідності до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В судовому засіданні 05.06.2026 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті, з урахуванням поданих учасниками справи заяв по суті справи.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 05.06.2026 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора, господарський суд встановив:

Департаментом житлово-комунального господарства Херсонської міської ради було оголошено про проведення відкритих торгів UA-2017-01-31-000371-a із предметом закупівлі - послуги з прибирання проїжджої частини вулиць міста механізованим способом; розмір бюджетного призначення за кошторисом - 5527749,52 грн.

Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій: учасники: Приватне підприємство «Блага»; ТОВ «ТК» «Південькоммунсервіс».

Відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій від 21.03.2017: найменування учасників: Приватне підприємство «Блага»; інформація щодо ціни тендерної пропозиції після закінчення аукціону - 5496241,25 грн.

У повідомленні про намір укласти договорів зазначено про найменування учасника - переможця процедури закупівлі - Приватне підприємство «Блага» із ціною пропозиції - 5496241,25 грн.

04.04.2017 між Департаментом житлово-комунального господарства Херсонської міської ради (замовник) та Приватним підприємством «Блага» (виконавець, відповідач-2) був укладений договір про закупівлю послуг з прибирання та підмітання вулиць (послуги з прибирання проїжджої частини вулиць міста механізованим способом) №9.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору виконавець зобов`язується у 2017 році надати послуги, зазначені в пункті 1.2 даного договору, а замовник прийняти і оплатити надані послуги; найменування послуг: ДК 021:2015 - (код 90610000-6) - послуги з прибирання та підмітання вулиць (послуги з прибирання проїжджої частини вулиць міста механізованим способом).

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 договору ціна цього договору становить 5496241,25 грн. без ПДВ; ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

За п.п. 4.1, 4.2 договору розрахунок за послуги здійснюється в безготівковому порядку, в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця послуг по факту надання послуг, по мірі надходження бюджетних коштів на рахунок замовника на відповідні цілі; розрахунки проводяться на підставі акта наданих послуг, підписаного сторонами, в залежності від фінансування з міського бюджету.

Відповідно до п.5.1 договору строк надання послуг: послуги повинні надаватися протягом 2017 року, до 31.12.2017.

Згідно з п.11.1 договору цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2017 року, а в частині розрахунків та фінансових зобов`язань до повного їх виконання.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення про сплату замовником на користь виконавця грошових коштів за надані послуги по договору №9 від 04.04.2017 за період квітня 2017 року - грудня 2017 року. В матеріалах справи наявний звіт про виконання договору №9 від 04.04.2017, відповідно до якого сума оплати за договором склала 5496232,56 грн.

Указом Президента України від 19.09.2022 №658/2022 утворено, зокрема, Херсонську міську військову адміністрацію Херсонського району Херсонської області.

Положення про Департамент міського господарства Херсонської міської ради, яке затверджено розпорядженням начальника Херсонської міської військової адміністрації від 27.12.2023 №831, визначає, зокрема, що Департамент міського господарства Херсонської міської ради є правонаступником прав та обов`язків, зокрема, Департаменту житлово-комунального господарства Херсонської міської ради.

Рішенням Адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.05.2025 №65/57-р/к у справі №71/41-19 визнано, що ТОВ «ТК» «Південькоммунсервіс» та ПП «Блага» вчинили порушення, передбачене пунктом l статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), проведених Департаментом житлово-комунального господарства Херсонської міської ради на закупівлю послуг з прибирання проїжджої частини вулиць міста механізованим способом (оголошення про проведення відкритих торгів опубліковано на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель https://prozorro.gov.ua відповідно до ідентифікатора UA-2017-01-31-000371-a); за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції накладено ТОВ «ТК» «Південькоммунсервіс» та ПП «Блага» штраф у розмірі по 68000 грн.

У листі від 03.07.2025 прокурор просив позивача-2 та позивача-3 надати інформацію та документи з приводу закупівлі UA-2017-01-31-000371-a та договору №9 від 04.04.2017, а також повідомити: чи відомо Департаменту міського господарства Херсонської міської ради та Херсонській міській військовій адміністрації Херсонського району Херсонської області про наявність рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення від 28.05.2025 №65/57-р/к; чи планується вжиття заходів для поновлення державних інтересів, зазначивши які саме та відповідні строки.

У листі від 09.06.2025 прокурор, із посиланням на закупівлю UA-2017-01-31-000371-a, договір №9 від 04.04.2017 та рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення від 28.05.2025 №65/57-р/к, проінформував позивача-1 про вказані факти з метою надання їм належної оцінки та самостійного звернення з позовами до суду про визнання недійсним договору як такого, що укладений з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та без додержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, з одночасним застосуванням наслідків недійсності правочину, передбачених частиною третьою статті 228 ЦК України.

У листі від 09.06.2025 прокурор просив третю особу надати копію рішення Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.05.2025 №65/57-р/к, а також повідомити, чи оскаржувалося зазначене рішення у судовому порядку, та чи сплачено штраф ПП «Блага».

У листі від 13.06.2025 позивач-1 повідомив прокурора про те, що моніторинг процедури закупівлі за номером UA-2017-01-31-000371-a станом на 13.06.2025 не проводився, тому законність договору, укладеного за вказаною процедурою, в межах повноважень Управління не досліджувалась.

У листі від 07.07.2025 третя особа повідомила прокурора про те, що вжиття заходів стосовно визнання недійсними договорів про закупівлю товарів та послуг не відноситься до компетенції органів Комітету, тому Відділенням такі заходи не вживаються; рішення №65/57-р/к у судовому порядку не оскаржувалось, є чинним та станом на дату надання відповіді інформація щодо сплати штрафу з боку ПП «Блага» не надходила.

У листі від 30.07.2025 позивач-3 повідомив прокурора про те, що: джерелом фінансування закупівлі UA-2017-01-31-000371-a був міський бюджет; на адресу виконавчих органів Херсонської міської ради не надходило рішення Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.05.2025 №65/57-р/к; у зв`язку з відсутністю відповідних повноважень органів місцевого самоврядування наразі не планується вжиття виконавчими органами заходів для поновлення державних інтересів.

У повідомленнях від 20.08.2025 прокурор повідомив позивачів у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про подання позову в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Херсонської міської ради Херсонської області та Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області до Департаменту міського господарства Херсонської міської ради та Приватного підприємства «Блага» про визнання недійсним договору та стягнення коштів.

Вважаючи, що договір №9 від 04.04.2017 підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу Приватного підприємства «Блага» на підставі ч.1 ст. 215, ч.1 ст. 203 та ч.3 ст. 228 ЦК України, прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Херсонської міської ради Херсонської області та Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області із позовом про визнання недійсним договору та стягнення.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

За змістом ч.3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За ч.ч. 1,3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Верховний Суд у постанові від 07.12.2021 у справі №903/865/20 наголосив, що прокурор насамперед повинен звернутися з позовом на захист інтересів держави в особі того органу владних повноважень, на відновлення прав якого безпосередньо спрямований позов у спірних правовідносинах та на задоволення прав та інтересів якого заявлено позовну вимогу.

Отже прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Позов у справі подано прокурором в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби із зазначенням того, що пред`явлення позову прокурором у такому випадку зумовлено очевидним порушенням інтересів держави, оскільки вчинення ПП «Блага» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати торгів, призвело до закупівлі товару за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості; наслідком цього стало нівелювання мети закупівлі - отримання товару з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу коштів.

Позов у справі подано прокурором в інтересах держави також в особі Херсонської міської ради Херсонської області, повноваження якої на даний час виконує Херсонська міська військова адміністрація (позивач-3) із зазначенням того, що Херсонська міська рада виступає в якості суб`єкта владних повноважень, яка приймає участь у формуванні бюджету та забезпечує його виконання, а також зобов`язана забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів, приймає рішення про використання виділених коштів, контролює належне і своєчасне відшкодування шкоди, заподіяної державі.

Південний офіс Держаудитслужби наділений повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель на території Одеської області. Аналогічна правова позиція Верховного Суду щодо наявності повноважень на звернення до суду Держаудитслужби та її підрозділів, а отже і прокурора в інтересах держави в їх особі, у разі не виконання вимог щодо усунення порушень законодавства, виявлених за результатами моніторингу закупівель, викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №906/296/18.

Згідно з ч.1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Відповідно до ч.4 ст. 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

З указаних норм матеріального права вбачається, що Херсонська міська рада Херсонської області та Херсонська міська військова адміністрація Херсонського району Херсонської області у спірних правовідносинах уповноважені здійснювати контроль щодо законності проведених закупівель, прийнятих за результатами таких закупівель рішень та контроль за ефективністю використання бюджетних коштів при укладенні господарських договорів.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо наявності в органів місцевого самоврядування повноважень на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю. Такої позиції Верховний Суд дотримується в постановах від 15.05.2019 у справі №911/1497/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 19.08.2020 у справі №923/449/18, від 25.08.2020 у справі №913/153/19, від 19.05.2022 у справі №904/5558/20.

Прокурором було направлено позивачам листи від 03.07.2025 та від 09.06.2025 щодо вжитих і запланованих заходів для відновлення порушених інтересів держави у спірних правовідносинах. В подальшому прокурором було направлено повідомлення позивачам від 20.08.2025 про подання позову в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Херсонської міської ради Херсонської області та Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області до Департаменту міського господарства Херсонської міської ради та Приватного підприємства «Блага» про визнання недійсним договору та стягнення коштів.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про дотримання прокурором вимог, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» для представництва прокурором інтересів держави в суді та можливість розгляду позовних вимог по суті.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов?язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов?язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

За ч.ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Закон України «Про публічні закупівлі» (в редакції на дату укладення оспорюваного договору) установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Пунктом 5 ч.1 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції на дату укладення оспорюваного договору) передбачено, що договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари;

Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції на дату укладення оспорюваного договору) закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції на дату укладення оспорюваного договору) відкриті торги є основною процедурою закупівлі. Під час проведення процедури відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі зацікавлені особи. Для проведення процедури закупівлі має бути подано не менше двох пропозицій.

За змістом п.7 ч.1 ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції на дату укладення оспорюваного договору) замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо тендерна пропозиція подана учасником процедури закупівлі, який є пов`язаною особою з іншими учасниками процедури закупівлі та/або з членом (членами) тендерного комітету, уповноваженою особою (особами) замовника.

Закон України «Про захист економічної конкуренції» (в редакції на дату укладення оспорюваного договору) визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

За п.4 ч.2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (в редакції на дату укладення оспорюваного договору) антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються: спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (в редакції на дату укладення оспорюваного договору) порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: антиконкурентні узгоджені дії;

Згідно з ч.2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (в редакції на дату укладення оспорюваного договору) за порушення, передбачені: пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд зазначає, що предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору від 04.04.2017 №9 про закупівлю та стягнення 5496232,56 грн., із посиланням на те, що договір підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу Приватного підприємства «Блага» на підставі ч.1 ст. 215, ч.1 ст. 203 та ч.3 ст. 228 ЦК України.

Отже ключовим питанням даної справи є наявність підстав для застосування ч.3 ст. 228 ЦК України.

Як було вказано судом, провадження у даній справі зупинялося до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23.

Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19 грудня 2025 року по справі №922/3456/23 дійшов, зокрема, наступних висновків:

- при визначенні підстав для застосування ч.3 ст. 228 ЦК, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо); ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання); ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції;

- для застосування приписів ч.3 ст. 228 ЦК прокурор у цій справі мав довести, що сам правочин (придбання світильників комунальним підприємством) за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства; втім, прокурор цього не доводив, стверджував про порушення правил конкуренції, які мали місце під час проведення закупівлі; антиконкурентна поведінка спрямована на спотворення конкуренції між учасниками торгів, але не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підривати її інтереси; тому така поведінка сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у значенні ч.3 ст. 228 ЦК; прокурор не доводив, що внаслідок укладення правочину держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти або отримала товар/роботу неналежної якості; за цих умов відсутній причинно-наслідковий зв`язок між порушенням конкуренції та погіршенню майнового становища держави, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;

- за умови застосування відповідних приписів ч.3 ст. 228 ЦК, відбувається непропорційне втручання в право власності й добросовісного учасника; по-перше, добросовісна сторона все одно втрачає очікуваний результат угоди; вона витратила час, ресурси, можливо зазнала упущеної вигоди і зрештою залишиться ні з чим (лише зі своїм початковим майном/грошима); якщо правочин був вигідним для неї, позбавлення майна чи прибутку може відчуватися як покарання, хоча умислу з її боку не було; по-друге, конфіскація майна добросовісної сторони (того, що вона отримала від іншого учасника) означає, що держава вилучає майно у особи, яка не вчинила свідомого порушення; такий крок потребує дуже переконливого обґрунтування публічним інтересом; ЄСПЛ у подібних справах перевіряє, чи не було можливості обмежитися менш суворими заходами щодо невинної особи (справа «Air Canada v. the United Kingdom»);

- враховуючи, що закупівлю товарів проводило комунальне підприємство за гроші територіальної громади, а не держави, то при спотворенні результатів торгів постраждалою є територіальна громада; між тим, прокурор у позові просив стягнути кошти в дохід держави (до державного бюджету), а не бюджету міста (тобто територіальної громади, яка на думку прокурора постраждала від спотворення результату закупівель за комунальні кошти), що суперечить здоровому глузду і у сукупності з негативними майновими наслідками для комунального підприємства є очевидно непропорційним втручанням в право власності територіальної громади.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року в справі №911/2129/17.

У рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 дано визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес»: у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова) означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року №3-рп/99 визначено, що державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Поняття «інтереси держави» має невизначений зміст і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.

Таким чином, здійснивши правовий аналіз частини 2 статті 228 ЦК України, можна дійти висновку про те, що ознаками недійсного господарського договору, який суперечить інтересам держави й суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Разом із цим, не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 12 лютого 2026 року в справі №910/2546/25.

Господарський суд наголошує, що у постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 Об`єднана палата касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що норма частини третьої статті 228 ЦК не може бути застосована як правова підстава для визнання договору недійсним та застосування санкції, передбаченої цією нормою, у випадку порушення суб`єктом господарювання норм законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.

Так, з матеріалів справи вбачається, що прокурор у даній справі послався лише на обставини порушення антиконкурентного законодавства учасниками закупівлі, однак не довів у чому саме полягає завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета вчинення спірного договору про закупівлю. Окрім того, прокурором не доведено, що внаслідок укладення оспорюваного правочину держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти або отримала товар/роботу неналежної якості. Таким чином, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між порушенням конкуренції та погіршенням майнового становища держави, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що прокурор у даній справі не довів, що оспорюваний правочин за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства, а єдиним доказом порушення прокурором визначено рішення АМКУ. Однак, як уже зазначалося вище, відповідно до висновку Верховного Суду від 19.12.2025 у справі №922/3456/23, антиконкурентна поведінка учасника закупівлі не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підірвати її інтереси і сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у розумінні частини третьої статті 228 ЦК України; ця норма права не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання законодавства про захист конкуренції.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що обставини допущення учасниками спірної закупівлі і, зокрема, відповідачем-2, при її проведенні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, принципу добросовісної конкуренції, вчинення антиконкурентних узгоджених дій, на які послався прокурор в обґрунтування позову, не є підставами для визнання недійсним оспорюваного договору з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог прокурора про визнання недійсним договору від 04.04.2017 №9 про закупівлю на підставі ч.1 ст. 203, ч.3 ст. 228 ЦК України та застосування наслідків недійсності договору (стягнення в дохід держави коштів у розмірі 5496232,56), у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі. Висновок суду у даній справі узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.12.2025 у cправі №922/3456/23.

Іншого прокурором не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Інші доводи та аргументи учасників справи не створюють підстав для зміни висновків суду по заявленому позову за встановлених судом фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на прокурора.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Заступника керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Херсонської міської ради Херсонської області та Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 19 червня 2026 р. з урахуванням обставин введеного воєнного стану, обстрілів об?єктів критичної інфраструктури, масованих атак м. Одеси країною-агресором.

Суддя Ю.С. Бездоля