Ухвала суду № 137636054, 22.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про забезпечення позову

"22" червня 2026 р. Справа № 916/2510/26Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши заяву Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси (вх. № 2-1213/26 від 18.06.2026) про забезпечення позову, у справі

за позовом: Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси (65059, м. Одеса, вул. Краснова, 10, код ЄДРПОУ 0352855221) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65004, м. Одеса, площа Біржова, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Тріумф 777 (65001, Одеська обл., м. Одеса, пр-т Небесної Сотні, буд. 34Д, код ЄДРПОУ 43214633),

про усунення перешкод у користуванні й розпорядженні земельною ділянкою та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю Тріумф 777, в якій просить:

- Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРІУМФ777», код ЄДРПОУ 43214633, усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою територіальної громади міста Одеси, площею 229,5 кв. м., що має 5 (п`ять) поворотних точок з наступними координатами: № 1 координати: Х 5130921,7815 Y 3392890,4145; № 2 координати: Х 5130941,2460, Y 3392694,4490; № 3 координати: Х 5130938,4602, Y 3392704,3367; № 4 координати: Х 5130938,0060, Y 3392705,9490; № 5 координати: Х 5130919,5580, Y 3392701,9645 шляхом знесення за власний рахунок об`єкту самочинного будівництва частини виробничих та невиробничих будівель, загальною площею 659,7 кв. м. за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної Сотні, 34Д, що самовільно збудовані на ній (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1168511051101).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2024 справу № 916/2510/26 передано на розгляду судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Разом із позовною заявою до Господарського суду Одеської області Керівником Київської окружної прокуратури міста Одеси було подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме:

- Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо виробничих та невиробничих будівель загальною площею 4121,4 кв. м., за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної Сотні, 34Д (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1168511051101).

Підставами звернення із заявою про забезпечення позову визначено аналогічне викладеному у позовній заяві.

Також прокурор зазначає, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021163010000116 від 30.12.2021, 08.07.2022 проведено санкціонований ухвалою слідчого судді огляд об`єктів нерухомого майна та земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:29:001:0036 площею 0,4 га, яка перебуває у приватній власності ТОВ «Тріумф777», за адресою: ради. м. Одеса, пр-т Небесної Сотні, 34 Д, за участі спеціаліста у сфері геодезії, представників Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської. В ході огляду об`єктів нерухомого майна та земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:29:001:0036 площею 0,4 га, встановлено, що частина спірних виробничих та невиробничих будівель площею 4121,4 кв. м. знаходиться за межами зазначеної земельної ділянки та фактично займає 229 кв. м. земельної ділянки, яка в силу приписів ст. 83 Земельного кодексу України перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Одеси.

Водночас, як наголошує прокурор, часткове розташування спірних виробничих та невиробничих будівель площею 4121,4 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1168511051101) на землях комунальної форми власності, що не відводились для такої мети, порушує законне право територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою площею 229,5 кв. м.

В силу вищевикладеного, прокурор повідомляє, що останній власник ТОВ «ТРІУМФ777» з метою ухилення від виконання рішення суду може здійснити подальшу перереєстрацію права власності на спірний об`єкт на третіх осіб або передати спірні будівлі в іпотеку, що істотно ускладнить чи навіть унеможливить реальне виконання судового рішення та поновлення порушених інтересів територіальної громади м. Одеса, створить умови для необхідності звернення до суду з іншими позовами.

Прокурор вказує, що обрані заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами та жодним чином не порушують можливість відповідача під час розгляду справи у суді володіти спірним майном, не обмежує права відповідача щодо господарської діяльності та користування майном до вирішення спору по суті, оскільки унеможливлює лише реконструкцію, реєстрацію та відчуження спірного об`єкту на час розгляду справи у суді.

Також на виконання п. 6 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України заявник повідомляє, що пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову відсутні.

Дослідивши заяву прокурора про забезпечення позову, господарський суд дійшов висновку про її задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При вжитті таких заходів суд повинен з`ясувати наявність зв`язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Підставою звернення з позовною заявою до суду є порушення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 за № 1127, за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на виробничі та невиробничі будівлі площею 3718 кв. м. за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 34Д, з подальшим незаконним збільшенням площі будівель до 4121, кв. м. за відсутності дозвільних документів на будівництво та документів, що засвідчують введення об`єкту до експлуатації, частиною яких самовільно зайнято 229,5 кв. м земельної ділянки територіальної громади міста Одеси, що є порушенням інтересів держави.

Таким чином, суд вважає, що у даному випадку має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких прокурор звернувся до господарського суду.

При цьому господарський суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення балансу інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Наведена правова позиція викладена і у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

При цьому, законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 року у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 ГПК України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах 2, 5, 6, 7 ст. 137 ГПК України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При цьому суд зазначає, що підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії, було зазначено що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Наразі суд зазначає, що обставини щодо наявності/відсутності обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд встановлює під час ухвалення рішення по суті спору, разом цим, матеріали позовної заяви та заяви про забезпечення позову містять відповідні обґрунтування, на підтвердження яких надано докази та які суд має оцінити, вирішуючи питання про наявність/відсутність підстав саме для вжиття заходів забезпечення позову.

Як слідує з матеріалів справи, на підставі рішення державного реєстратора Ширяївської районної державної адміністрації Одеської області Мирзи М.П. від 09.02.2017 за індексним номером 33787735 зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_1 на виробничі та невиробничі будівлі загальною площею 3718 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ 1168511051101).

Підставою для державної реєстрації права власності стали: технічний паспорт № 30-04/13, виданий 30.04.2013 ПП «ПРОЕКТ», рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22.09.2006 у справі № 2-2330/2006

Так, звертаючись з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТРІУМФ777, прокурор зазначає, що частина спірних виробничих та невиробничих будівель площею 4121,4 кв. м. знаходиться за межами земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:29:001:0036 площею 0,4 га, яка перебуває у приватній власності ТОВ ТРІУМФ777, за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної Сотні, 34 Д, та фактично займає 229,5 кв. м. земельної ділянки, яка в силу приписів ст. 83 Земельного кодексу України перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Одеса.

Приписами п. 6 ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (з наступними змінами та доповненнями) підставою для відмови в державній реєстрації прав є наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

В силу вимог ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі:

1) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

2) державної реєстрації права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав за особою, щодо якої або щодо майна якої наявні обтяження у спеціальному розділі Державного реєстру прав, чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав;

3) державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону;

4) державної реєстрації інших обтяжень речових прав на нерухоме майно (крім іпотеки);

5) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за наявності згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна - у разі якщо обтяженням є заборона відчуження нерухомого майна, що виникла на підставі договору, або податкова застава;

6) державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину;

7) державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України "Про іпотеку". Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем;

8) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі нотаріально посвідченого договору - у разі якщо обтяженням є вимога нотаріального посвідчення договору, встановлена власником майна.

На підставі зазначеного вище, суд вбачає наявність підстав для заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо виробничих та невиробничих будівель загальною площею 4121,4 кв. м. за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної Сотні, 34 Д (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1168511051101).

Суд також зазначає, що обраний заявником захід забезпечення позову не перешкоджає господарській діяльності ТОВ ТРІУМФ777.

При цьому можливість відповідача в будь-який момент відчужити спірне майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, а тому за таких умов суд вважає, що прокурор обґрунтував, що доведення цієї обставини стосується очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) та свідчить про завищений або навіть про заздалегідь недосяжний стандарт доказування, що порушує баланс інтересів сторін (подібні висновки викладені у постановах ВС від 28.05.2025 у справі № 922/3220/24, від 25.02.2026 у справі № 922/74/21, від 15.07.2025 у справі № 904/128/25, від 27.01.2026 у справі № 910/12587/25).

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Частинами 1 та 4 ст. 141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

З урахуванням відсутності у суду інформації з приводу можливих збитків ТОВ ТРІУМФ777, у зв`язку із вжиттям заходів забезпечення позову, правові підстави для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, вказана юридична особа не позбавлена права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду в порядку та протягом строків, встановлених статтею 141 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси (вх. № 2-1213/26 від 18.06.2026) про забезпечення позову у справі № 916/2510/26 задовольнити.

2. Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо виробничих та невиробничих будівель загальною площею 4121,4 кв. м. за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної Сотні, 34Д (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1168511051101).

3. Стягувачем за цією ухвалою є - Київська окружна прокуратура міста Одеси (65059, м. Одеса, вул. Краснова, 10, код ЄДРПОУ 0352855221).

4. Боржником за цією ухвалою є - Товариство з обмеженою відповідальністю Тріумф 777 (65001, Одеська обл., м. Одеса, пр-т Небесної Сотні, буд. 34Д, код ЄДРПОУ 43214633).

Ухвала з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили. В силу ст. 129-1 Конституції України та ст. 144 ГПК України ця ухвала є обов`язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України..

Відповідно до приписів ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала набрала законної сили 22 червня 2026 року.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга у відповідності до ч. 1 ст. 256 ГПК України.

Ухвалу підписано 22.06.2026.

Суддя Нікітенко Сергій Валерійович