Рішення № 137636050, 10.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/193/26

Господарський суд Одеської області у складі головуючої судді Демченко Т.І.

За участі секретаря судового засідання: Кастрової М.С.,

За участю представників сторін:

від позивача: Мазан О.І.,

від відповідача: Упадов Д.Д.,

розглянувши матеріали справи № 916/193/26

За позовом: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Еверестбудлайн (65481, Одеська область, Одеський район, місто Південне, вул. Шевченка Т.Г., буд. 12, 3/2, код ЄДРПОУ 42519835)

про стягнення 3479408,17 грн,

обставини справи:

Військова частина НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Еверестбудлайн (далі ТОВ ,,Еверестбудлайн) 3479408,17 грн заборгованості, з яких: 1379765,31 грн пені; 2099642,86 грн штрафу.

В обґрунтування позову ВЧ НОМЕР_1 посилається на порушення відповідачем умов договору підряду на будівництво фортифікаційних споруд від 11.04.2025 № 85/4D та додаткових угод до нього від 30.04.2025 № 1, від 19.06.2025 № 2 в частині виконання робіт у встановлений строк.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 02.02.2026: прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 916/193/26; постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 03.03.2026.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 03.03.2026 повідомив сторони, що: засідання суду призначене на 03.03.2026 не відбулось, у зв`язку із непрацездатністю мережі відеоконференцзв`язку Easycon, про що складено відповідну довідку; наступне підготовче засідання відбудеться 17.03.2026.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 19.03.2026 повідомив сторони, що: підготовче засідання призначене на 17.03.2026 не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Демченко Т.І.; наступне підготовче засідання відбудеться 31.03.2026.

В підготовчому засіданні 31.03.2026 суд постановив: закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті; призначив наступне судове засідання на 21.04.2026.

В судовому засідання 21.04.2026 суд постановив відкласти судове засідання на 13.05.2026.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 14.05.2026 повідомив сторони, що: засідання суду 13.05.2026 не відбулось, про що складена відповідна довідка; наступне судове засідання відбудеться 03.06.2026.

В судовому засідання 03.06.2026 оголошено перерву до 10.06.2026.

Господарський суд Одеської області ухвалами забезпечив представникам сторін можливість участі у засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням онлайн сервісу відеозв`язку ,,EASYCON.

Згідно з приписами ст.233,240 ГПК України в судовому засіданні 10.06.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У відзиві на позовну заяву ТОВ ,,Еверестбудлайн просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з огляду на таке:

- сторони уклали додаткову угоду № 3 від 22.10.2025 згідно з п.2.1 якї вартість робіт, визначена складає 27030539,99 грн, в тому числі ПДВ. Натомість, з незрозумілих причин, позивач у своїх розрахунках пені та штрафу використовує невірний показник формули, такий як загальна сума договору, оскільки за основу бере суму у розмірі 29994898,01 грн, яка не відповідає дійсним обставинам справи та наводить на обґрунтовані сумніви, щодо його наміру отримати невиправдані додаткові прибутки;

- наведений позивачем розрахунок безпідставний та не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки загальна сума Договору становить 27030539,99 грн, що підтверджується додатковою угодою № 3 від 22.10.2025 до Договору. Період нарахування в дійсності такий: з 20.06.2025 по 14.07.2025 року. Відповідно, кількість днів прострочення складає 24 днів, що підтверджуєтеся загальним журналом виконання робіт;

- як вбачається із пункту 13.6. Договору, основною підставою для застосування штрафу у розмірі семи відсотків є наявність прострочення виконання робіт за Договором більше ніж на 30 календарних днів. Натомість, кількість днів прострочення відповідача склало 17 календарних днів, що підтверджується Загальним журналом виконання робіт, а тому правові підстави для нарахування штрафу у розмірі 7 % - відсутні;

- у відповідності до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» передбачено, що положення абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України в частині стягнення штрафу в розмірі 7% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання зобов`язання на понад 30 днів, не застосовується до виконавців державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, які виконуються у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та не завершені на день набрання чинності цим Законом.

У відповіді на відзив ВЧ НОМЕР_1 , спростовуючи аргументи відповідача, вказує, що:

- згідно з календарним планом виконання робіт (Додаток 4 до Договору), до 20.06.2025 в повному обсязі мали бути завершені всі роботи з будівництва об`єкту, а станом на дату завершення всіх видів робіт/завершення будівництва (20.06.2025) сума Договору становила 29994898,00 грн, відтак, саме від цієї суми відштовхувалась ВЧ НОМЕР_1 при нарахуванні пені і штрафу;

- як убачається з розрахунку, пеня і штраф розраховані за період з 21.06.2025 по 05.08.2025, тобто до дати укладення сторонами додаткової угоди 22.10.2025, в зв`язку з чим військова частина правомірно взяла за основу при нарахуванні штрафних санкцій саме суму Договору, яка була діюча протягом періоду нарахування таких санкцій - 29994898,00 грн;

- значна частина актів форми № КБ-2в датована 18.07.2025. При цьому, оскільки останні два акти приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в по даному Договору датовані 05.08.2025, відповідно штрафні санкції у вигляді пені та штрафу, розраховані військовою частиною НОМЕР_1 по 05.08.2025. Саме цією датою підписані дані Акти форми № КБ-2в Підрядником, інженером з технічного нагляду та Замовником. Відтак, дана обставина спростовує позицію відповідача, що роботи з будівництва об`єкта завершені 05.08.2025;

- що стосується посилання відповідача на безпідставність застосування нами штрафу в розмірі 7% на підставі ч.2 ч.231 ГК України з посиланням на п.4 ст.17 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» №4196-IX від 09.01.2025, то відповідачем не враховано, що дана норма звільняє від застосування штрафу в розмірі 7% за прострочення виконання зобов`язань, які виконуються в період дії правового режиму воєнного стану та не завершені на день набрання чинності цим Законом. По факту, це проміжок часу між 24.02.2022 (початок воєнного стану) та 28.02.2025 (дата надбання чинності закону №4196-IX від 09.01.2025). Оскільки правовий режим воєнного стану в нас введений 24.02.2022, згаданий закон №4196-IX від 09.01.2025 набрав чинності 28.02.2025, а Договір між сторонами датований 11.04.2025, тобто вже після набрання чинності згаданим законом, п.4 ст.17 закону №4196-IX від 09.01.2025 не підлягає до застосуванню в нашому випадку.

У запереченнях ТОВ ,,Еверестбудлайн просить: позовну заяву ВЧ НОМЕР_1 про стягнення коштів задовольнити частково; врахувати наведений відповідачем розрахунок пені, розмір якої становить 648732,96 грн; зменшити пеню на 90%, нараховану в порядку п.13.6 Договору із врахуванням розрахунку відповідача.

Крім того, з відомостей системи «Електронний суд» вбачається, що позовна заява сформована в системі 23.01.2026 року. Натомість, Додаткова угода № 3 якою було зменшено суму Договору на 2 964 358,01 грн укладена сторонами 22.10.2025 року. Тобто, на момент подачі позову та здійснення розрахунку штрафних санкцій сума Договору, від якої здійснюється нарахування пені за ставкою 0,1% становила 27030539,99 грн, про яку Позивачу було відомо та яка є значно меншою ніж заявлена Позивачем. Крім того, частиною 2 ст. 164 ГПК України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Однак, позивачем чомусь не додано до свого позову Додаткової угоди № 3 від 22.10.2025.

За час виконання сторонами Договору, відповідач не отримав жодної претензії (припису про усунення недоліків) стосовно якості виконання робіт. Зазначене також підтверджується із листа Військової частини від 25.08.2025 року за № 5/719 стосовно Відповідача, як надійного та професійного підрядника.

Затримка у звершенні виконання будівельних робіт ніяк не вплинула на обороноздатність країни, що підтверджується із листа ВЧ НОМЕР_1 від « 18» серпня 2025 року за № 5/687, а саме із абзацу третього цього листа, відповідно до якого нас інформовано, що станом на 18.08.2025 року Генеральним штабом Збройних сил України та Адміністрацією Держспецтрансслужби не визначено балансоутримувачів військових інженерно-технічних та фортифікаційних споруд збудованих ТОВ «ЕВЕРЕСТБУДЛАЙН» за укладеними Договорами підряду. Таким чином, враховуючи, що усі будівельні роботи в даному випадку були завершені 14.07.2025 року, а станом на 18.08.2025 року дані об`єкти ще не використовувались для обороноздатності нашої країни, відповідачем не завдано жодної шкоди.

установив:

Між ВЧ НОМЕР_1 (Замовник, позивач) та ТОВ ЕВЕРЕСТБУДЛАЙН (Підрядник, відповідач) укладено договір підряду на будівництво фортифікаційних № 85/4D від 11.04.2025 та додаткові угоди до нього № 1 від 30.04.2025, № 2 від 19.06.2025 (Договір), згідно з п.1.1 якого в порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором, Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується на свій ризик, власними силами виконати роботи з будівництва об`єкту: Нове будівництво військових, інженерно-технічних і фортифікаційних споруд на 10 позицій відділень в Харківській області (з 228 по 237) (далі Об`єкт), а Замовник зобов`язується прийняти виконані на умовах Договору роботи та оплатити їх вартість. Код ДК 021:2015: 45220000-5 Інженерні та будівельні роботи.

Відповідно до п.2.1 Договору, вартість робіт по Договору визначена за Договірною ціною (Додаток № 1) і складає 34418200,00 грн, в тому числі ПДВ 5 736 366,67 грн. та є складовою частиною вартості робіт по Об`єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва Об`єкту.

Додатковою угодою № 2 від 19.06.2025 сума договору зменшена до 29994898,00 грн.

У п.3.1 Договору передбачено, що строки виконання робіт за цим Договором визначені Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4) та встановлюються до 20.06.2025 включно.

Згідно з календарним планом виконання робіт (Додаток 4 до Договору), до 20.06.2025 в повному обсязі мали бути завершені всі роботи з будівництва об`єкту.

Підрядник розпочинає виконання робіт згідно з Календарним графіком виконання робіт, але не пізніше 5 календарних днів після підписання Договору підряду (п.3.2 Договору).

Згідно з п.4.4.2 та п.п.4.4.5 п.4.4 Договору, Підрядник зобов`язаний: виконувати, з використанням власних ресурсів та у встановлені строки, всі роботи, обумовлені Договором у відповідності із затвердженою проєктно-кошторисною документацією, технічними вимогами, будівельними нормами і правилами та забезпечити завершення робіт і передачу об`єкта за актом у визначений Договором строк (пункт 3.1 Договору); своєчасно забезпечувати Об`єкт будівельними матеріалами, дотримуючись календарного графіка виконання робіт. Усі матеріали, що застосовуються при виконанні робіт, повинні бути сертифікованими і відповідати діючим нормативним вимогам.

Порядок приймання-передачі робіт передбачено Розділом 10 Договору:

10.1 Приймання та передача виконаних робіт здійснюються Сторонами поступово у міру завершення виконання видів робіт, їх частин, окремих конструктивних елементів тощо, шляхом підписання Сторонами Акта приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3. До складу Акта приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в включається підсумкова відомість ресурсів.

10.2 Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3 за виконані будівельні роботи оформлюються належним чином Підрядником у двох примірниках і надаються для підписання Замовнику.

10.3 Замовник повинен розглянути та підписати Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту одержання цих документів або письмово мотивувати відмову від прийняття робіт із зазначенням переліку зауважень та/або виявлених недоліків (дефектів) та строків їх усунення, при цьому визначений Замовником строк є обов`язковим для Підрядника.

10.4 Прийняття виконаних робіт здійснюється Замовником за умови належного виконання робіт та надання Підрядником документів, що підтверджують якість матеріальних ресурсів, використаних під час виконання робіт (якщо наявність сертифікатів, протоколів, паспортів якості, тощо є обов`язковими згідно з чинним законодавством та іншої документації, щодо таких матеріалів).

10.5 Підрядник зобов`язаний в строк, визначений у відмові усунути всі зауваження та виявлені недоліки (дефекти), після чого повторно надати Замовникові Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3. Якщо Підрядник не може усунути такі недоліки (дефекти) він письмово повідомляє про це Замовника. Замовник може усунути недоліки (дефекти) своїми силами або із залученням третіх осіб, у такому випадку Підрядник зобов`язується компенсувати всі понесені у зв`язку з цим витрати.

10.6 Замовник має право не підписувати Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 до моменту усунення Підрядником усіх недоліків (дефектів), зауважень га не оплачувати неякісно виконані Роботи.

10.7 У разі виявлення Замовником недоліків (дефектів), які виникли з вини Підрядника, після прийняття Робіт, які виникли з вини Підрядника, Підрядник зобов`язаний у визначений Замовником строк усунути виявлені недоліки (дефекти) за власний рахунок. Якщо виявлені недоліки (дефекти) не можуть бути усунені Підрядником, Замовник має право вимагати повернення сплачених коштів за такі прийняті Роботи та відшкодування збитків.

Пунктами 13.1 та 13.2 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даним Договором, сторони несуть відповідальність передбачену цим Договором та чинним законодавством України. Підрядник несе відповідальність за якість і строки виконання робіт по об`єкту, якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

Пунктом 17.2, 17.3 передбачено, що договір набирає чинності з дати підписання і діє до завершення воєнного стану, але не пізніше 31.12.2025. У частині оплати до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. Після закінчення бюджетного року, роботи, можуть не прийматись замовником за цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч.1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.525,526 ЦК України).

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 599 ЦК України визначає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 610, 611 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Між сторонами на виконання вищезазначеного договору підряду підписано:

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми № КБ-3: від 19.06.2025 (7 довідок), 18.07.2025 (7 довідок), 05.08.2025 (2 довідки);

- акти приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в: № 1-229 від 19.06.2025, № 1-230 від 19.06.2025, № 1-231 від 19.06.2025, № 1-232 від 19.06.2025, № 1-234 від 19.06.2025, № 1-235 від 19.06.2025, № 1-237 від 19.06.2025, № 2-229 від 18.07.2025, № 2-230 від 18.07.2025, № 2-231 від 18.07.2025, № 2-232 від 18.07.2025, № 2-234 від 18.07.2025, № 2-235 від 18.07.2025, № 2-237 від 18.07.2025, № 1-228 від 05.08.2025, № 1-236 від 05.08.2025, на загальну суму 26995260,61 грн.

Додатково Акти приймання виконаних будівельних робіт були підписані також інженером технічного нагляду.

Вказані роботи оплачені позивачем на користь відповідача повністю, що не заперечується відповідачем та підтверджується платіжними інструкціями № 534 від 25.06.2025, № 535 від 25.06.2025, № 536 від 25.06.2025, № 537 від 25.06.2025, № 538 від 25.06.2025, № 539 від 25.06.2025, № 540 від 25.06.2025, № 884 від 18.07.2025, № 885 від 18.07.2025, № 966 від 06.08.2025, № 967 від 06.08.2025.

Посилаючись на те, що відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань за договором, а саме не виконав роботи у встановлений договором строк (до 20.06.2025 включно), адже останні довідки та акти приймання будівельних робіт підписані 05.08.2025, позивач просить стягнути з відповідача 3479408,17 грн, з яких:

- пеня в розмірі 0,1 % Договірної ціни за кожний день прострочення завершення будівництва, що становить 1379765,31 грн (пункт 13.6 Договору);

- штраф в розмірі 7% за прострочення завершення будівництва на понад 30 днів, що становить 2099642,86 грн (пункт 13.6 Договору).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов таких висновків.

Суд зауважує, що у період, за який позивач нарахував пеню, ще був чинний Господарський кодекс України.

Відповідно до ст.220 ГК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов`язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому суд враховує, що згідно з ч. 1-4 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку, позивач є державною організацією відповідно до довідки № 586/24 з відомчого обліку Міністерства оборони України, тобто зобов`язання за договором підряду фінансується за рахунок Державного бюджету України, тому підлягає застосуванню ст.231 ГК України.

Сторони в цій справі передбачили штрафні санкції в договорі підряду, зокрема, в п. 13.6 договору.

Так, згідно з п.13.6 договору (в редакції додаткової угоди №2) за порушення строків завершення будівництва по договору, підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% договірної ціни, за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів з підрядника додатково стягується штраф на користь замовника у розмірі 7% вказаної вартості.

Отже, застосуванню підлягає пеня, передбачена саме в договорі - в розмірі 0,1% договірної ціни.

Згідно з ст. 121 -1 Бюджетного кодексу України, якою передбачено, що у разі якщо порушення зобов`язання пов`язане з виконанням державного контракту (договору) постачальником товарів, виконавцем робіт та надавачем послуг та/або виконавцем державного контракту (договору) з оборонних закупівель для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 4 (цей пункт введено в дію 28.02.2025) Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб положення абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України в частині стягнення штрафу в розмірі 7 відсотків вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання зобов`язання, не застосовується до виконавців державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, які виконуються у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та не завершені на день набрання чинності цим Законом (закон набрав чинності 28.02.2025).

Суд враховує, що в даній справі договір було укладено 11.04.2025, тобто вже після набрання чинності Закону України Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що укладений між сторонами договір є державним контрактом, укладеним з метою виконання робіт оборонного призначення, та виконувався у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, у зв`язку з чим на спірні правовідносини поширюється дія зазначеної норми.

Доводи позивача про те, що положення пункту 4 статті 17 Закону України №4196-IX не підлягають застосуванню до спірних правовідносин з огляду на укладення договору після набрання чинності цим Законом, є безпідставними.

Так, наведена норма не ставить застосування передбаченого нею обмеження у залежність від дати укладення договору, а визначає критерії її дії через характер правовідносин, а саме: виконання державного контракту (договору) з оборонних закупівель у період дії воєнного стану.

Отже, положення пункту 4 статті 17 Закону №4196-IX регулюють правовідносини виконання відповідних договорів, а не момент їх укладення.

За таких обставин, враховуючи, що спірний договір виконувався у період дії воєнного стану та стосується виконання робіт оборонного призначення, суд дійшов висновку, що положення пункту 4 статті 17 Закону №4196-IX підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для стягнення штрафу у розмірі 7% за прострочення завершення будівництва на понад 30 днів.

Позивач посилається на те, що в даному випадку не підлягає застосуванню пункт 4 статті 17 Закону № 4196-IX, оскільки позивач просить стягнути 7 % штрафу не на підставі ст. 231 ГК України, а відповідно до п.13.6 договору підряду.

Суд зауважує, що в ст. 231 ГК України зазначено, що розмір штрафних передбачених цією статтею застосовується, якщо інше не передбачено договором.

В даному випадку, зміст п. 13.6 договору підряду щодо розміру штрафу повністю відповідає розміру штрафу, передбаченому ст. 231 ГК України, а саме за прострочення понад тридцять днів з підрядника додатково стягується штраф на користь замовника у розмірі 7% вказаної вартості

Суд також врахував, що в постанові Верховного Суду України від 04.02.2014 у справі № 3-1гс14 зроблено такий правовий висновок.

За змістом положень частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, можливе за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Відповідач у відзиві зазначає, що роботи за договором були повністю виконані ним 14.07.2025, що підтверджується Загальним журналом робіт, який перевірений інженером технагляду.

Згідно з п. 3.4 договору підряду після закінчення виконання робіт підрядник письмово повідомляє про це замовника. Датою закінчення робіт за договором вважається дата підписання акту готовності об`єкту до експлуатації, складеного уповноваженими представниками замовника разом з представниками підрядника.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що роботи повністю виконані 14.07.2025, оскільки сторони в п. 3.4 договору узгодили, що датою закінчення робіт є дата підписання акту готовності об`єкту до експлуатації, тобто ця дата не може бути раніше 05.08.2025 - дати останнього акту приймання виконаних будівельних робіт.

Господарський суд відхиляє посилання відповідача на те, що договірна ціна становить 27030539,99 грн відповідно до додаткової угоди № 3 від 22.10.2025, а не 29994898,01 грн, оскільки названа угода була укладена вже після закінчення періоду, за який нараховано пеню та штраф (по 05.08.2025).

Господарський суд звертає увагу сторін, що 19.06.2025 сторони уклали додаткову угоду № 2, якою встановили суму договору в розмірі 29994898,00 грн, тобто позивач правомірно нараховував пеню, виходячи з актуальної, на вказаний у розрахунку періоді, договірної ціни.

Щодо періоду нарахування пені, то суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування пені за період з 21.06.2025 (наступний день після 20.06.2025 останній строк виконання робіт) і до 04.08.2025 включно, оскільки 05.08.2025 роботи вже були повністю виконані відповідачем.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1349770,41 грн пені, нарахованої на суму 29994898,00 грн за період з 21.06.2025 по 04.08.2025.

З огляду на викладене, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення 1349770,41 грн пені.

Крім того, у запереченнях відповідач просить зменшити розмір пені на 90%, посилаючись на те, що станом на 18.08.2025 ще не визначено балансоутримувачів збудованих відповідачем військових інженерно-технічних та фортифікаційних споруд, тому військовій частині не завдано збитків внаслідок прострочення виконання робіт, оскільки усі будівельні роботи були завершені 14.07.2025, а станом на 18.08.2025 дані об`єкти ще не використовувались для обороноздатності нашої країни.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання щодо наявності або відсутності підстав для зменшення заявлених до стягнення пені та штрафу, суд зазначає таке.

Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту ст. 233 ГК України убачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Частина друга статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Згідно з ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду, котрий при цьому користується доволі широкою дискрецією. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Зменшення неустойки є правом, а не обов`язком суду. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 викладено такий правовий висновок: якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Як установлено судом, відповідачем було допущено прострочення строків виконання робіт, внаслідок чого пеня складає 1349770,41 грн.

На переконання суду, у даному випадку, заявлений позивачем розмір пені не є завищеним, несправедливим, та повністю відповідає несвоєчасно виконаним відповідачем зобов`язанням.

Судом також приймається до уваги те, що у преамбулі договору підряду від 11.04.2025 визначено, що він укладений з урахуванням норм п. 43 особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану, затв. постановою КМУ від 11.11.2022 № 1275.

Згідно з п. 43 постанови КМУ від 11.11.2022 № 1275 Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану (в редакції станом на 11.04.2025) державні замовники здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення, що становлять державну таємницю, а також закупівлі озброєння, військової та спеціальної техніки, ракет і боєприпасів та їх складових частин, послуг із розроблення, ремонту, модернізації озброєння, військової і спеціальної техніки, боєприпасів та їх складових частин та товарів, робіт і послуг для будівництва військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд без застосування видів (процедур) закупівель, визначених Законами України Про оборонні закупівлі та Про публічні закупівлі. Порядок проведення таких закупівель, зокрема порядок укладення державних контрактів (договорів), визначається державним замовником.

За умовами п. 1.1 договору підрядник зобов`язується на свій ризик, власними силами виконати Роботи з будівництва об`єкту: Нове будівництво військових, інженерно-технічних і фортифікаційних споруд на 10 позицій відділень в Харківській області (з 208 по 217) (далі Об`єкт), а Замовник зобов`язується прийняти виконані на умовах Договору роботи та оплатити їх вартість. Код ДК 021:2015: 45220000-5 Інженерні та будівельні роботи.

За приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладаючи договір 11.04.2025, тобто після введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, відповідач, як виконавець робіт, мав розуміти та передбачати всі ризики настання для нього несприятливих обставин, та, враховуючи призначення робіт, сприяти якнайшвидшому виконанню зобов`язань зі свого боку.

До того ж, відповідно до п.14.8 договору сторони визнають та підтверджують, що укладання ними цього договору здійснюється у період дії правового режиму воєнного стану, тому сам факт дії воєнного стану в Україні не буде вважатись обставинами непереборної сили.

Виходячи з наведених умов договору, з якими погодився відповідач, останній усвідомлював, що роботи за договором використовується для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни, а також мав вжити заходів задля своєчасного виконання робіт, а у випадку прострочення нести відповідальність передбачену договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

У даному випадку, відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували неможливість виконання зобов`язання відповідача з виконання робіт в установлений договором строк.

Суд, у даному конкретному спорі, з огляду на його предмет та підстави, критично ставиться до доводів відповідача про те, що позивачем не надано доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача, з огляду на таке.

Дійсно, за результатами власної господарської діяльності юридичні особи можуть зазнавати збитків, які пов`язані з неналежним виконанням контрагентом своїх зобов`язань, та відповідно, доведення їх наявності покладення на особи, яка їх зазначала.

Однак, у даному випадку, як вже було вказано вище та підтверджується наявними матеріалами справи, укладений між сторонами договір підряду від 11.04.2025 стосувався не звичайних господарських правовідносин між двома суб`єктами господарювання, які здійснюють підприємницьку діяльність на власний розсуд та ризик, а був пов`язаний із виконанням робіт стратегічного значення, які спрямовані на забезпечення обороноздатності України та відсічі збройної агресії РФ.

З огляду на таке, суд вважає, що у даному конкретному спорі, позивач не має обов`язку доведення наявності/відсутності погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача, оскільки презумується, що несвоєчасне виконання підрядних робіт щодо будівництва військових, інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, призводить до неможливості виконання силами оборони покладених на них завдань, стримання та відсічі збройної агресії РФ проти України.

Відтак, на переконання суду, укладаючи договір від 11.04.2025 для потреб безпеки і оборони, відповідач мав усвідомлювати усю важливість та значення робіт, які є предметом договору, як для самого позивача, так й для всієї країни в цілому, та був зобов`язаний виконати його у погоджені строки, а у разі прострочення нести повну відповідальність за таке невиконання.

Суд також зазначає, що Верховний Суд у постанові від 03.12.2025 по справі № 916/1516/25 залишив без змін рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, в яких за подібних правовідносин було зменшення розмір заявленої до стягнення пені та штрафу.

Однак, суд зауважує, що названа постанова не містить відповідних правових висновків щодо обов`язку суду здійснити відповідне зменшення.

Навпаки, у даній постанові суд касаційної інстанції наголошує та підкреслює, що застосоване у статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Водночас вирішення цих питань не належить до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19, від 04.10.2021 у справі № 922/3436/20, від 10.11.2022 у справі № 910/15705/21, від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21, від 22.05.2024 у справі № 911/95/20).

Отже, саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки, пені), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначила, що розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків. Отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору хоча би одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/2269/22 також звернула увагу на те, що категорії "значно" та "надмірно", які використовуються у статті 551 ЦК України та у статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку з урахуванням того, що правила наведених статей спрямовані на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому, як зауважила об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто в межах судового розсуду. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Отже, об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 виснувала про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки і критеріїв для встановлення розміру, до якого суд має право її зменшити.

З огляду на наведене, колегія суддів Верховного Суду у постанові від 03.12.2025 по справі №916/1516/25 відхилила доводи скаржника, що у судовій практиці відсутні правові висновки, які б чітко визначали критерії та межі зменшення штрафних санкцій у межах спеціалізованих правовідносин щодо державних оборонних контрактів, адже кожні правовідносини мають індивідуальний характер, що виключає можливість формування єдиних критеріїв та алгоритмів зменшення пені й штрафу, зокрема і у відносинах, які виникають із виконання державного контракту про поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення.

В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 зазначив, що значне зменшення розміру штрафних санкцій нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зменшення заявлених до стягнення пені, оскільки у даному випадку відсутні ті самі виняткові обставини, які б свідчили про можливість вчинення такий дій.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.

Згідно з ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позов задоволено частково, судовий збір сплачений за його подачу у відповідній частині слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 129, 145, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Еверестбудлайн (65481, Одеська область, Одеський район, місто Південне, вул. Шевченка Т.Г., буд. 12, 3/2, код ЄДРПОУ 42519835) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 1349770/один мільйон триста сорок дев`ять тисяч сімсот сімдесят/грн 41 коп. пені, 16197/шістнадцять тисяч сто дев`яносто сім/грн 25 коп. судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 22 червня 2026 року.

Суддя Т.І. Демченко