Рішення № 137635894, 22.06.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року Справа № 915/329/26

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КНС-К", Солом`янська площа, буд.2, офіс 609/2, м.Київ, 03035

електронна пошта: knc-k@ukr.net

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інгултрейд Компані", вул.Спаська, буд.75А/1, м.Миколаїв, 54001

електронна пошта: ingultreidcompani@gmail.com

про: стягнення 108 913,97 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КНС-К" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №12 від 24.03.2026 (вх.№4036/26 від 24.03.2026) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інгултрейд Компані" заборгованості у розмірі 108 913,97 грн., яка складається з:

- основного боргу у розмірі 64 141,26 грн.,

- пені у розмірі 30 610,42 грн.,

- 3% річних у розмірі 3 110,64 грн.,

- інфляційних втрат у розмірі 11 051,65 грн.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору про надання послуг №554 від 22.10.2024 в частині своєчасної оплати за виконані позивачем роботи.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.03.2026 позовну заяву №12 від 24.03.2026 (вх.№4036/26 від 24.03.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "КНС-К" залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивач через систему "Електронний суд" подав заяву про усунення недоліків №21 від 03.04.2026 (вх.№4777/26 від 06.04.2026).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання за наявними матеріалами. Ухвалено провести розгляд справи №915/329/26 поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану. Встановлено учасникам справи строк для надання заяв по суті справи.

Вказана ухвала була направлена в електронний кабінет відповідача системи «Електронний суд» та отримана останнім 10.04.2026, про що свідчить довідка про доставку документа в кабінет електронного суду, яка наявна в матеріалах справи.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

22 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КНС-К" (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інгултрейд Компані" (далі - відповідач, замовник) було укладено Договір про надання послуг №554 (далі - Договір), у відповідності до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати такі послуги: гідродинамічне відновлення водонапірної башти за адресою Кіровоградська область, Кропивницький район, с.Куцівка (п.1.1 Договору).

Згідно п.1.3 Договору, надані послуги за цим договором передаються виконавцем замовнику на підставі акту здачі-приймання наданих послуг, який підписується обома сторонами. У цьому договорі під актом сторони розуміють акти складені за типовою формулою КБ-2в та довідки складені за типовою формою КБ-3.

У відповідності до п.1.4 Договору, вартість послуг визначається відповідно до договірної ціни, що є невід`ємною частиною цього договору. Договірна ціна розраховується у відповідності з Кошторисними нормами України «Настанова з визначення вартості будівництва» з використанням державних та відомчих ресурсних елементних кошторисних норм.

Відповідно до п.2.1 Договору, загальна вартість договору складає 124 141,26 грн., у тому числі ПДВ (20%) 20690,21 грн. кінцева сума договору може змінюватися, виходячи з фактичного обсягу наданих послуг, що підтверджується актом (актами) здачі - прийняття наданих послуг (п.2.2 Договору).

Згідно п.3.1 Договору, за надані послуги згідно п.1.1 цього договору замовник сплачує виконавцю суму, яка буде визначена актом (актами) здачі-прийняття наданих послуг.

У відповідності до п.3.2 Договору, оплата здійснюється протягом 10 календарних днів після підписання замовником та виконавцем актів здачі-прийняття наданих послуг у безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що кінцевий термін оплати замовником наданих і прийнятих послуг з урахуванням п.3.2, здійснюється не пізніше 30 листопада 2024 року.

Відповідно до п.4.1.1 Договору, виконавець зобов`язаний надати всі послуги в обсязі та терміни, що передбачені цим Договором.

Згідно п.12.1 Договору, договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2024 року, а в частині виконання взятих на себе зобов`язань - до повного їх виконання сторонами.

Договір містить підписи та печатки сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами була узгоджена Договірна ціна на гідродинамічне відновлення водонапірної башти за адресою Кіровоградська область, Кропивницький район, с.Куцівка, що здійснюється в 2024 році.

Так, позивачем на виконання умов Договору виконані роботи з гідродинамічного відновлення водонапірної башти на загальну суму 124 141,26 грн., що підтверджується актом прийому виконаних робіт за жовтень 2024 року, який підписаний сторонами без зауважень.

Також, 22.10.2024 між сторонами була узгоджена та підписана довідка про вартість виконаних робіт та витрати за жовтень 2024 року.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач за надані позивачем послуги розрахувався частково в розмірі 60 000,00 грн. в підтвердження чого посилається на платіжну інструкцію №2 від 17.01.2025 на суму 30 000,00 грн. та платіжну інструкцію №80 від 25.03.2025 на суму 30 000,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №37 від 01.12.2025 в якій пропонував протягом одного місяця з дати одержання претензії у добровільному порядку перерахувати на рахунок виконавця суму основної заборгованості.

Відповідач відповіді на вказану претензію не надав, грошові кошти не спалив.

Згідно розрахунку позовних вимог заборгованість відповідача за надані позивачем послуги становить 64 141,26 грн. (124 000,00 грн. - 60 000,00 грн.), яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене вище, вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 64 141,26 грн. (124 000,00 грн. - 60 000,00 грн.) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені суд зазначає наступне.

Відповідно до п.6.4 Договору, при несвоєчасній оплаті замовником вартості наданих послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день перевищення терміну сплати від суми не перерахованих коштів.

У відповідності до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Суд враховує, що відповідно до Закону України №4196-IX від 09.01.2025 "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" Господарський кодекс України з 28.08.2025 втратив чинність.

Водночас суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин Господарський кодекс України був чинним.

Отже, при розгляді позовних вимог у частині стягнення пені підлягають застосуванню положення Господарського кодексу України, чинного на момент виникнення відповідних правовідносин, з урахуванням того, що Господарський кодекс України втратив чинність з 28.08.2025.

У відповідності до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 30 610,42 грн. нараховану:

- на суму заборгованості 124 141,26 грн. за період з 01.11.2024 по 16.01.2025 у розмірі 6 913,19 грн.;

- на суму заборгованості 94 141,26 грн. за період з 17.01.2025 по 24.03.2025 у розмірі 5 068,15 грн.;

- на суму заборгованості 64 141,26 грн. за період з 25.03.2025 по 02.03.2026 у розмірі 18 629,08 грн.;

Водночас, за перевіркою суду позивачем були допущені помилки у нарахуванні пені, оскільки такий розрахунок проведено без урахування приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Суд враховує, що станом на час розгляду справи Господарський кодексу України втратив чинність з 28.08.2025, у зв`язку з введенням в дію Закону України № 4196-IX від 09.01.2025 "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб". Разом із тим, на час виникнення спірних правовідносин, зокрема, протягом періодів нарахування пені, Господарський кодекс України був чинним, а відтак, відповідна норма (ч.6 ст232 ГК України) є такою, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Так, відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

У постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій. Проте його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 07.06.2019 у справі № 910/23911/16, від 13.09.2019 у справі № 902/669/18) (пункт 83).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у цій постанові, якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (див., для прикладу, постанову Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/6379/14 (провадження № 3-53гс15), в якій умовами договору сторонами було погоджено нарахування пені по день фактичної оплати боргу).

У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення") нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного ч.6 ст.232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором (пункти 91-93).

За умовами п.6.4 Договору сторонами не погоджено більш тривалий, ніж визначений ч.6 ст.232 ГК України строк нарахування штрафних санкцій, тому у спірних правовідносинах перебіг строку нарахування пені починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано та припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України.

Судом за допомогою програми "IpLех" здійснено перерахунок пені з урахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України та вірного визначення періоду нарахування та вставлено, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 14 072,20 грн., нарахована:

- на суму заборгованості 124 141,26 грн. за період з 02.11.2024 (22.10.2024+10 к.д. = 01.11.2024 (останній день сплати, включно) по 16.01.2025 у розмірі 6 825,00 грн.

- на суму заборгованості 94 141,26 грн. за період з 17.01.2025 по 24.03.2025 у розмірі 5 068,15 грн.

- на суму заборгованості 64 141,26 грн. за період з 24.03.2025 по 02.05.2025 у розмірі 2 179,05 грн.

Вимоги позивач щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 16 538,22 грн. (30 610,42 грн. - 14 072,20 грн.) задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно ч.2 ст.625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 3 110,64 грн., які нараховані:

- на суму заборгованості 124 141,26 грн. за період з 01.11.2024 по 16.01.2025 у розмірі 783,96 грн.;

- на суму заборгованості 94 141,26 грн. за період з 17.01.2025 по 24.03.2025 у розмірі 518,42 грн.;

- на суму заборгованості 64 141,26 грн. за період з 25.03.2025 по 02.03.2026 у розмірі 1808,26 грн.

Судом за допомогою програми "IpLex", з урахуванням вірного визначення періоду прострочення виконання грошового зобов`язання, здійснено перерахунок 3% річних та визначено, що розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача становить 3100,45 грн., нарахований:

- на суму заборгованості 124 141,26 грн. за період з 02.11.2024 по 16.01.2025 у розмірі 773,78 грн.;

- на суму заборгованості 94 141,26 грн. за період з 17.01.2025 по 24.03.2025 у розмірі 518,42 грн.;

- на суму заборгованості 64 141,26 грн. за період з 25.03.2025 по 02.03.2026 у розмірі 1808,25 грн.

Вимоги позивач щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 10,19 грн. (3 110,64 грн. - 3 100,45 грн.) задоволенню не підлягають.

Також, позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у загальному розмірі 11 051,65 грн. нараховані:

- на суму заборгованості 124 141,26 грн. за період з листопада 2024 року по січень 2025 року у розмірі 5 668,93 грн.;

- на суму заборгованості 94 141,26 грн. за період з лютого 2025 року по березень 2025 року у розмірі 2 176,55 грн.;

- на суму заборгованості 64 141,26 грн. за період з квітня 2025 року по січень 2026 року у розмірі 3 206,17 грн.

Суд, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, зазначає, що вказаний розрахунок є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, а тому позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов`язання у строк визначений Договором, відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості.

На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інгултрейд Компані" (вул.Спаська, буд.75А/1, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 44391600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КНС-К" (Солом`янська площа, буд.2, офіс 609/2, м.Київ, 03035, код ЄДРПОУ 40694074) заборгованість в сумі 64 141,26 грн., пеню у розмірі 14 072,20 грн., 3% річних у розмірі 3 100,45 грн., інфляційні втрати у розмірі 11 051,65 грн., та 2 257,98 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Н.О.Семенчук