Рішення № 137635824, 11.06.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року Справа № 915/89/26

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

за участі представників учасників справи:

від позивача (представник позивача) Жильцов В.В., у порядку самопредставництва,

від відповідача (представник відповідача) не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», проспект Берестейський, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38727770

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГЕНТСТВО СТЕЛА МАРІС», проспект Центральний, 67, офіс 420, м. Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 41948569

про: стягнення грошових коштів.

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» звернулося до Господарського суду Миколаївської області зі сформованою 27.01.2026 в системі «Електронний суд» позовною заявою № 86/14-01-04/Вих від 21.01.2026 (вх. № 1247/26 від 27.01.2026), в якій просить суд:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі в порядку загального позовного провадження із викликом представників сторін в судове засідання.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АГЕНТСТВО СТЕЛА МАРІС» (ЄДРПОУ 41948569) на користь державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (ЄДРПОУ 3872770) 32 442 долари США 85 центів США, з яких:

- 32 056,01 доларів США основна заборгованість зі сплати якірного збору;

- 386,84 доларів США нараховані у відповідності до ст. 625 ЦК України 3 % річних за користування грошима;

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АГЕНТСТВО СТЕЛА МАРІС» (ЄДРПОУ 41948569) на користь державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (ЄДРПОУ 3872770) 132 351,91 грн пені, що нарахована на зобов`язання у доларах США.

4. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат та стягнути на користь Позивача понесені витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначає про те, що 31 грудня 2023 року судно «VYSSOS» (IMO 9385790, прапор Панама), агентом якого виступає Відповідач, зайшло в акваторію морського порту Ізмаїл та спочатку було ошвартовано біля причалу портофлоту ВПК-3 де в подальшому перебувало до 06.09.2024 року, коли було відведено від причалу портофлоту та розміщено на внутрішньому рейді акваторії морського порту Ізмаїл у ковші 90 км р. Дунай. Відтак, як стверджує позивач, після розміщення судна у ковші 90 км, відповідачу нараховувався якірний збір, який справляється за стоянку суден на внутрішньому рейді морського порту. За даними позивача, стосовно судна «VYSSOS» за його перебування на внутрішньому рейді акваторії морського порту Ізмаїл, за період з 01 лютого по 31 грудня 2025 року було здійснено нарахування якірного збору та виставлені рахунки по сплаті якірного збору на загальну суму 32 056 доларів США та 01 центів США.

Позивач зазначає, що оскільки зобов`язання зі сплати рахунків з якірного збору, які були виставленні у доларах США не були виконанні своєчасно, позивач здійснив нарахування пені, у гривневому еквіваленті за курсом НБУ, що діяв на момент виставлення рахунків, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідності до умов Договору та чинного законодавства України. Також до усіх неоплачених рахунків у доларах США застосовано нарахування 3% річних за користування грошима у відповідності до ст. 625 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на приписи ст. 1 Закону України «Про морські порти України», ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, положення п.п. 1.2., 1.12-1.15 Порядку справляння та розміру ставок портових зборів, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316, умови Договору № 367-П-АМПУ-18 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2026, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/89/26 за правилами загального позовного провадження призначено підготовче засідання на 04.03.2026 о 13:00; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України. Так, копію ухвали було надіслано позивачу та відповідачу в їх електронні кабінети в системі «Електронний суд». Документ доставлено до електронних кабінетів позивача та відповідача 11.02.2026 о 10:05 та 10:02 відповідно, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними довідками. За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2026 у справі № 915/89/26 позивач та відповідач отримали 11.02.2026.

Отже сторони є належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.03.2026, занесеною до протоколу судового засідання, було продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 07.04.2026 о 10:00.

Про час та місце проведення засідання сторін було повідомлено відповідною ухвалою від 04.03.2026.

10.03.2026 до суду від Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 10.03.2026 (вх. № 3177/26 від 10.03.2026) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 17.03.2026.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2026, занесеною до протоколу судового засідання, було відкладено підготовче засідання на 07.05.2026 о 10:30; а також постановлено позивачу надати письмові пояснення щодо обставин направлення відповідачу рахунків, копії яких надані до позовної заяви.

Про час та місце проведення засідання сторін було повідомлено відповідною ухвалою від 07.04.2026.

23.04.2026 до суду від Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» надійшли сформовані в системі «Електронний суд» додаткові пояснення б/н від 22.04.2026 (вх. № 5828/26 від 23.04.2026) на виконання протокольної ухвали від 07.04.2026, в яких заявник просить суд:

1. Долучити дані пояснення до матеріалів справи та врахувати при ухваленні рішення по справі.

2. Долучити до матеріалів справи докази направлення на електронну адресу Відповідача рахунків по якірному збору (скрін-шоти екрану) 12 аркушів, а також копії журналу вручення рахунків представнику ТОВ «Агентство Стела Маріс».

Вказані додаткові пояснення з доданими до них доказами були долучені судом до матеріалів справи.

Підготовче засідання у справі № 915/89/26, призначене на 07.05.2026, не відбулось, у зв`язку з оголошенням у місті Миколаєві та області повітряної тривоги, та, відповідно необхідності перебування працівників та відвідувачів суду в укритті

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.05.2026 було повідомлено учасників справи про проведення підготовчого засідання 12.05.2026 о 13:30.

12.05.2026 до суду від Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання б/н від 11.05.2026 (вх. № 6986/26 від 12.05.2026) про відкладення підготовчого засідання, мотивоване неможливістю забезпечити явку представника позивача у відповідне засідання через перебування останнього у відпустці.

У підготовчому засідання 12.05.2026 суд відхилив клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання, з наведенням відповідної мотивації у протокольній ухвалі. За результатами проведеного засідання Господарським судом Миколаївської області було постановлено ухвалу від 12.05.2026, з занесенням її до протоколу судового засідання, якою закрито підготовче провадження у справі № 915/89/26 та призначено її до судового розгляду по суті на 11.06.2026 о 12:30.

Про час та місце проведення засідання сторін було повідомлено відповідною ухвалою від 12.05.2026.

04.06.2026 до суду від Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 04.06.2026 (вх. № 8339/26 від 04.06.2026) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 05.06.2026.

В судове засідання 11.06.2026 з`явився повноважний представник позивача, якого суд заслухав. Відповідач свого представника в засідання не направив, про причини неявки суд не сповістив, про час та місце проведення засідання був повідомлений належним чином. Так, копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 12.05.2026 було надіслано відповідачу в електронний кабінет в системі «Електронний суд». Документ доставлено до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «АГЕНТСТВО СТЕЛА МАРІС» 12.05.2026 о 20:34, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповідною довідкою. За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 12.05.2026 у справі № 915/89/26 відповідач отримав 13.05.2026.

Крім того, необхідно зауважити, що за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 12.05.2026 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.

В судовому засіданні 11.06.2025 представник позивача підтвердив актуальність позовних вимог, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення не скористався.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За такого, у судовому засіданні 11.06.2026 за результатами розгляду справи за наявними матеріалами судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про морські порти України» адміністрація морських портів України - державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об`єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту).

Згідно із Декларацією про приєднання № 9 від 19.12.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «АГЕНТСТВО СТЕЛА МАРІС» приєдналось до Договору №367-П-АМПУ-18 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України (далі Договір) з Державним підприємством «Адміністрація морських портів України».

Відповідно до п. 1.1 Договору, він є договором приєднання в розумінні ст. 634 ЦК України, який встановлює рівні умови для всіх суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у морських портах України, та може бути укладений лише шляхом приєднання Морського агента до всіх його умов в цілому шляхом надання Адміністрації Декларації про приєднання до Договору (Додаток №1 до цього Договору), розміщеної на офіційному веб-сайті Адміністрації за адресою http://www.uspa.gov.ua/agent-dogovir, в порядку передбаченому цим Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору, всі права та обов`язки Адміністрації (в тому числі прийняття, узгодження та виконання заявок Морського агента, ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів, тощо), які передбачені цим Договором (крім Розділу 9 цього Договору), виконуються відповідною філією державного підприємства «Адміністрація морських портів України», перелік яких визначений у Додатку №3 до цього Договору.

Відповідно до п. 3.2.2. Договору Морський агент зобов`язується своєчасно здійснювати усі розрахунки з Адміністрацією порту суднозаходу та/або Філією Дельта-лоцман за надані судну і Морському агенту Послуги в порядку, визначеному цим Договором, зокрема, здійснювати від імені Принципала розрахунки з Адміністрацією порту суднозаходу та/або Філією Дельта-лоцман з портових зборів, спеціалізованої послуги та інших Послуг за вільними цінами (тарифами), відповідно до виставлених рахунків (при сплаті вказувати номер та дату рахунку).

Відповідно до п. 4.3. Договору сторони погодили, що у разі внесення змін та (або) доповнень до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори, тарифи, Сторони, під час розрахунків, застосовують зазначені нормативно-правові акти з урахуванням змін та (або) доповнень з моменту набрання чинності таких змін та (або) доповнень.

Згідно із п. 4.5. Договору, остаточні рахунки по суднозаходу, а також по інших Послугах, наданих Адміністрацією, оплачуються Морським агентом протягом 20-ти робочих днів з дати своєчасного виставлення рахунку, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Адміністрації порту суднозаходу та/ або Філії Дельта-лоцман, зазначений в Додатку №3, який є невід`ємною частиною цього Договору. ПДВ нараховується та сплачується відповідно до вимог ПК України.

Згідно до п. 4.6. Договору, Адміністрація надає остаточні рахунки на оплату Послуг протягом 5 робочих днів з моменту виконання Морським агентом пп. пп. 3.2.7 та 3.2.9 цього Договору та передає їх Морському агенту наступним чином:

- направляються за адресою електронної пошти/факсом, а у випадку відсутності такої адреси в умовах Договору на дату його підписання - на адресу електронної пошти/факс, повідомлену Морським агентом за запитом Адміністрації; та/або

- передаються безпосередньо уповноваженому представнику Морського агента під підпис у реєстрі пред`явлених рахунків; та/або

- направляються Морському агенту іншим загальноприйнятим способом (поштою, кур`єрською поштою тощо).

Адміністрація може застосувати будь-який з описаних у цьому пункті Договору способів передачі рахунку або кілька способів. Застосування одного з описаних способів передачі рахунку визнається Сторонами достатнім з боку Адміністрації для забезпечення оплати Морським агентом такого рахунку. У випадку виникнення спорів щодо одержання Морським агентом рахунку на оплату Послуг, наданих Адміністрацією, рахунок вважається переданим та одержаним Морським агентом у разі своєчасного виставлення його Адміністрацією Морському агенту.

Згідно до п. 4.8. Договору, Морський агент, незалежно від отримання рахунку на оплату Послуг Адміністрації засобами електронної пошти/факсом, зобов`язаний вжити заходів для отримання рахунків на оплату Послуг Адміністрації безпосередньо у відповідному структурному підрозділі Адміністрації протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту фактичного надання Послуг. Неотримання Морським агентом рахунків на оплату Послуг не звільняє Морського агента від обов`язку здійснити їх оплату, не дає підстав для відстрочення оплати, не дозволяє посилатись на неотримання рахунку, як на причину несплати (або несвоєчасної оплати) Послуг, своєчасно виставлених Адміністрацією.

Відповідно до п. 5.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.

Відповідно до п. 5.2 Договору, у випадку несвоєчасної сплати послуг, Адміністрація має право вимагати від Морського агента сплати на користь Адміністрації пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення. У випадку затримання сплати рахунків в іноземній валюті більш ніж на строк, передбачений чинним законодавством України з моменту надання послуги, Адміністрація має право вимагати від Морського агента компенсації штрафних санкцій, сплачених Адміністрацією. Санкції, передбачені даним пунктом, можуть застосовуватись незалежно від інших заходів відповідальності і заходів забезпечення виконання зобов`язань, які підлягають застосуванню на підставі цього Договору або чинного законодавства.

За умовами п.п. 8.1, 8.2 Договору цей Договір набуває чинності з моменту реєстрації адміністрацією оригіналу Декларації про приєднання (додаток № 1 до цього Договору, який є його невід`ємною частиною), але в будь-якому разі не раніше 01.01.2019, та діє до 31 грудня року такої реєстрації, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, взятих на себе під час дії цього Договору.

Дія Договору вважається продовженою на кожний рік, якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів до останнього дня терміну дії Договору жодна зі Сторін письмово не повідомила іншу Сторону про припинення цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, цей Договір урегульовує взаємовідносини Адміністрації та Морського агента під час агентування суден у морських портах, на підходах до них та на Судноплавних каналах, зокрема, щодо порядку нарахування та оплати за заявками Морського агента портових зборів, спеціалізованої послуги та інших послуг (робіт), що надаються суднам у морських портах України, на підходах до них та на Судноплавних каналах, перелік яких розміщений на веб-сайті Адміністрації за адресою: http://www.uspa.gov.ua/agent-dogovir (далі Послуги).

При цьому, умовами Договору також визначено, що портові збори це збори, які справляються відповідно до Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316 (далі Порядок № 316).

Одним із видів портових зборів, що передбачені вказаним Порядком та підлягає справлянню з судновласника є якірний збір.

Позивач посилається на те, що 31.12.2023 судно «VYSSOS» (IMO 9385790, прапор Панама), агентом якого виступає відповідач, зайшло в акваторію морського порту Ізмаїл та спочатку було ошвартовано біля причалу портофлоту ВПК-3 де в подальшому перебувало до 06.09.2024, коли було відведено від причалу портофлоту та розміщено на внутрішньому рейді акваторії морського порту Ізмаїл у ковші 90 км р. Дунай.

На підтвердження відповідних обставин до матеріалів справи надано копію Довідки капітана морського порту Ізмаїл за вих. № 04/14-06-01-28 від 26.01.2026, за змістом якої зазначено, що «вказана довідка видана на підтвердження того, що судно «VYSSOS» (IMO 9385790, прапор Панама, морський агент ТОВ «Агентство Стела Маріс») в період з 06.09.2024 року по теперішній час перебуває на внутрішньому рейді в акваторії морського порту Ізмаїл у ковші 90 кв р. Дунай».

Крім того, обставини заходження судна «VYSSOS» (IMO 9385790, прапор Панама, морський агент ТОВ «Агентство Стела Маріс») в акваторію морського порту Ізмаїл та перебування вказаного судна з 06.09.2024 на внутрішньому рейді акваторії морського порту Ізмаїл у ковші 90 км р. Дунай були встановлені рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.09.2025 у справі № 915/324/25, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2026, а, отже, у відповідності до приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Позивач зазначає, що виключні повноваження Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на справляння портових зборів в морських портах України чітко визначені Законом та Порядком №316, а також врегульовані Договором.

Отже, після розміщення судня «VYSSOS» (IMO 9385790, прапор Панама, морський агент Товариство з обмеженою відповідальністю «АГЕНТСТВО СТЕЛА МАРІС») на внутрішньому рейді акваторії морського порту Ізмаїл у ковші 90 км р. Дунай, відповідно до умов п.п. 6.1 та 6.2 Порядку № 316 відповідачу нараховувався якірний збір, який справляється за стоянку суден на внутрішньому рейді морського порту.

Чинні межі акваторії морського порту Ізмаїл визначено Постановою Кабінету міністрів України від 07.10.2009 №1208 (зі змінами), внутрішній рейд в межах акваторії визначено Технічним паспортом акваторії морського порту Ізмаїл, копію якого надано позивачем до матеріалів справи.

Відповідно до Закону України «Про морські порти України», внутрішній рейд це частина акваторії морського порту, що використовується для стоянки суден на якорі, у тому числі для ремонту суден, посадки (висадки) пасажирів, проведення вантажно-розвантажувальних робіт, що розташована в частині, захищеній повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження.

Факт наявності судна «VYSSOS» в акваторії порту протягом всього спірного у даній справі періоду (з лютого по грудень 2025 року) підтверджується відповідною довідкою Капітана морського порту Ізмаїл за вих. № 04/14-06-01-28 від 26.01.2026, а також довідками Головної диспетчерської Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту), що додаються до кожного неоплаченого рахунку.

Вказана обставина, крім того, не була заперечена або спростована відповідачем у ході розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що за перебування судна «VYSSOS» на внутрішньому рейді акваторії морського порту Ізмаїл за період з 01.02.2025 по 31.02.2025 Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» було здійснено нарахування якірного збору та виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «АГЕНТСТВО СТЕЛА МАРІС», як морському агенту вказаного судна, рахунки для оплати якірного збору на загальну суму 32 056,01 доларів США, а саме:

- рахунок № 1539/08 від 28.02.2025 на суму 2687,33 доларів США;

- рахунок № 2352/08 від 31.03.2025 на суму 2975,26 доларів США;

- рахунок № 3286/08 від 30.04.2025 на суму 2879,28 доларів США;

- рахунок № 4148/08 від 31.05.2025 на суму 2975,26 доларів США;

- рахунок № 4974/08 від 30.06.2025 на суму 2879,28 доларів США;

- рахунок № 5925/08 від 31.07.2025 на суму 2975,26 доларів США;

- рахунок № 6721/08 від 31.08.2025 на суму 2975,26 доларів США;

- рахунок № 7632/08 від 30.09.2025 на суму 2879,28 доларів США;

- рахунок № 8432/08 від 31.10.2025 на суму 2975,26 доларів США;

- рахунок № 9100/08 від 30.11.2025 на суму 2879,28 доларів США;

- рахунок № 9816/08 від 31.12.2025 на суму 2975,26 доларів США.

Суд зауважує, що до кожного з рахунків долучені: додаток, за змістом якого зазначені відомості для розрахунку якірного збору, а також довідка диспетчерської Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) щодо стоянки судна у ковші 90 км з 06.09.2024 та без визначення кінцевої дати стоянки.

Позивачем надані до матеріалів справи докази направлення вищевказаних рахунків на адресу електронної пошти Товариства з обмеженою відповідальністю «АГЕНТСТВО СТЕЛА МАРІС», а також копії сторінок журналу вручення рахунків представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «АГЕНТСТВО СТЕЛА МАРІС».

Водночас, суд також вважає слушними доводи позивача, із посиланням на умови п.п. 4.6, 4.8 Договору, про те, що обов`язок отримання рахунку покладено саме на відповідача, а неотримання рахунку не є юридичним фактом, що звільняє від виконання грошового зобов`язання. Відповідач також позбавлений права посилатися на неотримання рахунків як на підставу несплати.

За даними позивача, що не спростовані та не заперечені відповідачем, станом на дату пред`явлення позовної заяви виставлені Товариству з обмеженою відповідальністю «АГЕНТСТВО СТЕЛА МАРІС» рахунки зі сплати якірного збору відповідачем не були сплачені, що і стало для позивача підставою для звернення до суду із даним позовом.

З урахуванням наведених обставин суд зауважує, що правові, економічні та організаційні основи діяльності в морських портах України регулюються, зокрема, Законом України «Про морські порти України».

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про морські порти України» господарська діяльність у морському порту провадиться відповідно до законодавства, обов`язкових постанов по порту та зводу звичаїв морського порту.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про морські порти України» та Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316 одним із видів портових зборів, що підлягає справлянню з судновласника є якірний збір.

Відповідно до п. 1.2. Порядку № 316 передбачено, що згідно з частинами третьою - п`ятою статті 22 Закону України «Про морські порти України» портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 1.12-1.15 Порядку № 316 передбачено, що:

- п.1.12: державна належність судна і відповідно наданий йому статус під час справляння портових зборів визначаються за прапором, під яким це судно плаває, незалежно від того, хто є його власником і хто його використовує.

- п. 1.13: сплата портових зборів здійснюється відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

- п. 1.14: податок на додану вартість нараховується та сплачується відповідно до вимог Податкового кодексу України.

- п. 1.15: цей Порядок є обов`язковим для застосування усіма суб`єктами господарювання незалежно від підпорядкованості та форми власності, які відповідно до чинного законодавства України є учасниками у справлянні із суден портових зборів.

Згідно з п. 6.1 Порядку № 316, із суден груп А та Б за стоянку більш як 12 годин на внутрішньому рейді морського порту якірний збір справляється за добовими ставками за 1 куб. м об`єму судна за фактичний час стоянки:

0,0043 долара США - із суден у закордонному плаванні;

0,00043 долара США - із суден у каботажному плаванні..

Відповідно до п. 6.2 Порядку № 316 із суден груп В, Г і Е (спортивні судна, приватні яхти, парусні судна та риболовні судна, що заходять у порти без виконання вантажних операцій) якірний збір справляється за 30 діб стоянки з кожного судна на внутрішньому рейді за такими ставками:

28 доларів США - із суден у закордонному плаванні;

2,8 долара США - із суден у каботажному плаванні.

За кожну наступну добу стоянки судна на внутрішньому рейді понад зазначений строк якірний збір справляється з кожного судна за такими ставками:

3,2 долара США - із суден у закордонному плаванні;

1,6 долара США - із суден у каботажному плаванні.

Якірний збір справляється на дату виходу судна з морського порту. У разі стоянки судна на внутрішньому рейді тривалістю понад 30 діб нарахування та справляння якірного збору проводяться щомісяця станом на останній день розрахункового місяця.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що Порядком № 316 передбачене право на щомісячне нарахування та справляння якірного збору при стоянці суден на внутрішньому рейді порту тривалістю понад 30 діб.

Як уже було наведено вище, Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» було здійснено нарахування якірного збору та виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «АГЕНТСТВО СТЕЛА МАРІС», як морському агенту вказаного судна, 11 рахунків для оплати якірного збору на загальну суму 32 056,01 доларів США за період з лютого 2025 року по грудень 2025 року.

Позивачем надані до матеріалів справи докази направлення вищевказаних рахунків на адресу електронної пошти Товариства з обмеженою відповідальністю «АГЕНТСТВО СТЕЛА МАРІС», а також копії сторінок журналу вручення рахунків представнику ТОВ «АГЕНТСТВО СТЕЛА МАРІС».

Водночас, суд також вважає слушними доводи позивача, із посиланням на умови п.п. 4.6, 4.8 Договору, про те, що обов`язок отримання рахунку покладено саме на відповідача, а неотримання рахунку не є юридичним фактом, що звільняє від виконання грошового зобов`язання. Відповідач також позбавлений права посилатися на неотримання рахунків як на підставу несплати.

Всупереч наведеним обставинам відповідач сплату якірного збору по виставленим позивачем рахункам не здійснив. Доказів іншого матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст.614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань щодо сплати у спірний період якірного збору не представив, доводів позивача не спростував, не надав суду доказів відсутності заборгованості перед позивачем у спірних правовідносинах.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості зі сплати якірного збору у розмірі 32 056,01 доларів США зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги у відповідній частині є обґрунтованими та матеріалами справи підтверджені.

Окрім основної заборгованості позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача:

1. Три відсотки річних в загальному розмірі 386,84 доларів США, а саме:

- щодо зобов`язань по рахунку № 1539/08 від 28.02.2025 за період прострочення з 31.03.2025 по 23.01.2026 на суму 66,04 дол. США;

- щодо зобов`язань по рахунку № 2352/08 від 31.03.2025 за період прострочення з 29.04.2025 по 23.01.2026 на суму 66,03 дол. США;

- щодо зобов`язань по рахунку № 3286/08 від 30.04.2025 за період прострочення з 29.05.2025 по 23.01.2026 на суму 56,80 дол. США;

- щодо зобов`язань по рахунку № 4148/08 від 31.05.2025 за період прострочення з 30.06.2025 по 23.01.2026 на суму 50,86 дол. США;

- щодо зобов`язань по рахунку № 4974/08 від 30.06.2025 за період прострочення з 29.07.2025 по 23.01.2026 на суму 42,36 дол. США;

- щодо зобов`язань по рахунку № 5925/08 від 31.07.2025 за період прострочення з 29.08.2025 по 23.01.2026 на суму 39,16 дол. США;

- щодо зобов`язань по рахунку № 6721/08 від 31.08.2025 за період прострочення з 29.09.2025 по 23.01.2026 на суму 28,61 дол. США;

- щодо зобов`язань по рахунку № 7632/08 від 30.09.2025 за період прострочення з 29.10.2025 по 23.01.2026 на суму 20,59 дол. США;

- щодо зобов`язань по рахунку № 8432/08 від 31.10.2025 за період прострочення з 01.12.2025 по 23.01.2026 на суму 13,21 дол. США;

- щодо зобов`язань по рахунку № 9100/08 від 30.11.2025 за період прострочення з 29.12.2025 по 23.01.2026 на суму 6,15 дол. США.

2. Пеню на загальну суму 132 351,91 грн, а саме:

- щодо зобов`язань по рахунку № 1539/08 від 28.02.2025 за період прострочення з 31.03.2025 по 30.09.2025 на суму 17434,21 грн;

- щодо зобов`язань по рахунку № 2352/08 від 31.03.2025 за період прострочення з 29.04.2025 по 29.10.2025 на суму 19285,76 грн;

- щодо зобов`язань по рахунку № 3286/08 від 30.04.2025 за період прострочення з 29.05.2025 по 29.11.2025 на суму 18803,95 грн;

- щодо зобов`язань по рахунку № 4148/08 від 31.05.2025 за період прострочення з 30.06.2025 по 30.12.2026 на суму 19308,91 грн;

- щодо зобов`язань по рахунку № 4974/08 від 30.06.2025 за період прострочення з 29.07.2025 по 23.01.2026 на суму 18227,47 грн;

- щодо зобов`язань по рахунку № 5925/08 від 31.07.2025 за період прострочення з 29.08.2025 по 23.01.2026 на суму 15619,98 грн;

- щодо зобов`язань по рахунку № 6721/08 від 31.08.2025 за період прострочення з 29.09.2025 по 23.01.2026 на суму 12198,63 грн;

- щодо зобов`язань по рахунку № 7632/08 від 30.09.2025 за період прострочення з 29.10.2025 по 23.01.2026 на суму 8790,37 грн;

- щодо зобов`язань по рахунку № 8432/08 від 31.10.2025 за період прострочення з 01.12.2025 по 23.01.2026 на суму 5727,00 грн;

- щодо зобов`язань по рахунку № 9100/08 від 30.11.2025 за період прострочення з 29.12.2025 по 23.01.2026 на суму 2682,65 грн.

Щодо вимог про стягнення процентів річних суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Водночас, сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не має характеру штрафних санкцій, а виступає способом захисту майнового права та інтересу кредитора та компенсації користування цими коштами.

Стаття 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

При цьому, щодо нарахування позивачем 3 % річних у доларах США суд зауважує, що у ч. 2 ст. 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц.

Таким чином, на підставі вищенаведеного, суд констатує, що позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних.

Перевіривши розрахунок 3% річних доданий до позовної заяви суд встановив, що позивачем у вказаному розрахунку допущено помилки. Так, здійснивши власний розрахунок за допомогою програми ipLex, суд встановив, що обґрунтованою сумою процентів річних у спірних правовідносинах є 386,81 дол. США (зокрема, позивачем допущені помилки при нарахуванні: по рахунку № 2352/08 від 31.03.2025 нараховано 66,03 дол. США, замість правильних 66,02 дол. США; по рахунку № 3286/08 від 30.04.2025 нараховано 56,80 дол. США, замість правильних 56,79 дол. США; по рахунку № 8432/08 від 31.10.2025 нараховано 13,21 дол. США, замість правильних 13,20 дол. США), яка і підлягає до стягнення з відповідача.

В задоволенні ж іншої частини вимог про стягнення процентів річних у розмірі 0,03 дол. США належить відмовити.

Щодо вимог про стягнення пені суд зазначає таке.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Приписами ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.2 Договору, у випадку несвоєчасної сплати послуг, Адміністрація має право вимагати від Морського агента сплати на користь Адміністрації пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

На підставі вищенаведених правових норм та мов договору позивач мав право нарахувати та заявити до стягнення з відповідача пеню.

При цьому, щодо нарахування позивачем пені у гривні, суд зауважує, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 вказаного Закону).

Таким чином, максимальний розмір пені пов`язаний із розміром облікової ставки Національного банку України, оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України гривні.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.07.2018 у справі № 916/2393/17.

Отже механізм нарахування пені в гривні, виходячи із розміру простроченого зобов`язання у гривневому еквіваленті за курсом НБУ, що діяв на момент виставлення рахунку, позивачем визначено правильно.

Водночас, перевіривши розрахунок пені, доданий до позовної заяви, суд встановив наявність помилок у такому розрахунку.

Так, суд встановив, що обґрунтованою сумою пені у спірних правовідносинах є 138 078,91 грн (зокрема, позивачем допущені помилки при нарахуванні: по рахунку № 4974/08 від 30.06.2025 нараховано 18227,45 грн, замість правильних 18227,44 грн; № 9100/08 від 30.11.2025 нараховано 2682,65 грн, замість правильних 2682,66 грн; крім того, визначивши правильно розмір пені по решті рахунків, позивачем допущено арифметичну помилку, та не додано до загальної заявленої до стягнення суми пеню нараховану за прострочення виконання зобов`язання за рахунком № 8432/08 від 31.10.2025).

Водночас, у відповідності до приписів ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд, не виходячи за межі позовних вимог, з огляду на принцип диспозитивності господарського судочинства, стягує з відповідача пеню саме в заявленій позивачем сумі 132 351,91 грн.

Отже в цій частині позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.1, 2 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином у встановлений строк виконав свої зобов`язання щодо оплати якірного збору, відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд може спиратись на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судом були досліджені всі документи, які надані до матеріалів справи та надана їм правова оцінка.

Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Так, за правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За такого, у зв`язку з частковим задоволенням позову, судовий збір, сплачений за подання до господарського суду позовної заяви підлягає покладенню на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 165, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГЕНТСТВО СТЕЛА МАРІС» (Україна, 54017, Миколаївська обл., місто Миколаїв, пр.Центральний, будинок 67, офіс 420; код ЄДРПОУ 41948569) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Україна, 01135, місто Київ, пр.Берестейський, будинок 14; код ЄДРПОУ 38727770) заборгованість зі сплати якірного збору у розмірі 32 056,01 доларів США, 3 % річних у розмірі 386,81 доларів США, пеню у розмірі 132 351,91 грн, а також судовий збір у розмірі 18 432,99 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19.06.2026.

Суддя Н.О. Семенчук