Ухвала суду № 137635743, 22.06.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.06.2026 Справа № 914/802/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Никон О.З., розглянувши заяву Фермерського господарства Моя земля 2015 про забезпечення позову

у справі № 914/802/26

за позовом: Фермерського господарства Моя земля 2015, м. Лохвиця Полтавської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Індастбуд, м. Львів

про стягнення 1 198 956, 16 грн

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство Моя земля 2015 звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Індастбуд про стягнення заборгованості та із заявою про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.03.2026 постановлено передати позовну заяву Фермерського господарства Моя земля 2015 про стягнення заборгованості з доданими до неї матеріалами та заявою про забезпечення позову за територіальною підсудністю до Господарського суду Полтавської області.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 апеляційну скаргу Фермерського господарства Моя земля 2015 задоволено; ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.03.2026 у справі № 914/802/26 скасовано, а справу передано до Господарського суду Львівської області для продовження розгляду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2026, справу розподілено для розгляду судді Никон О.З.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд встановив таке.

Необхідність забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов договору № 29/09-25 від 29.09.2025 не виконав своїх зобов`язань щодо виконання оплачених на суму 900 000, 00 грн будівельно-монтажних робіт.

Зазначив, що з метою позасудового врегулювання спору, такий двічі скеровував претензії, однак відповідей так і не отримав; від усних комунікацій відповідач також ухиляється, на дзвінки не відповідає.

Ствердив, що враховуючи наявність боргових зобов`язань відповідача, його недобросовісну поведінку, існує обґрунтований ризик, що останній може вчиняти дії, спрямовані на виведення коштів із власних рахунків або відчуження майна з метою уникнення виконання рішення суду.

Також зазначив, що із відкритих джерел (https://opendatabot.ua) йому стало відомо про річну фінансову звітність відповідача за 2025 рік, зокрема про дохід, який становить 99 061 300, 00 грн, тоді як чистий фінансовий результат (прибуток) - складає 86 200, 00 грн. Вважає, що такі показники свідчать про нестабільний фінансовий стан підприємства, що унеможливлює своєчасне виконання відповідачем своїх договірних та грошових зобов`язань.

Крім того, заявник зазначив, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у відповідача відсутнє будь-яке нерухоме майно, за рахунок якого можна було б погасити борг перед позивачем.

Тому позивач просив:

- накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу та знаходяться на всіх його рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах України у межах загальної суми 1 416 940,50 грн;

- накласти арешт на належне відповідачу майно, а саме рухоме та нерухоме майно, сукупна або окрема вартість якого становить понад 1 416 940, 50 грн;

- заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, передачу, обтяження чи інше розпорядження належним йому рухомим або нерухомим майном, а також вчиняти дії, які можуть призвести до зменшення його активів, у тому числі грошових коштів, до моменту виконання рішення суду у даній справі;

- заборонити відповідачу укладати угоди, спрямовані на набуття нового рухомого чи нерухомого майна або іншим чином зменшувати оборотні активи підприємства, якщо такі дії можуть ускладнити або унеможливити виконання рішення суду.

Зазначені заходи заявник вважає співмірними та адекватними з предметом позову.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу або іншим особам вчиняти певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Відповідно до частини 1, 2 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Предметом позову є стягнення 1 198 956, 16 грн заборгованості. Також позивач включив у суму, в межах якої просив вжити заходи забезпечення позову і 17 984, 34 грн понесених витрат зі сплати судового збору та 200 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Отже виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.

Суд враховує, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Позивач проаналізував фінансову звітність відповідача та зазначив, що чистий прибуток останнього за 2025 рік становив лише 86 200, 00 грн.

Суд також проаналізував квартальну звітність відповідача за перший квартал 2026 року та встановив, що чистий прибуток відповідача становить від`ємне значення - 59 300, 00 грн, що свідчить про нестабільний фінансовий стан.

Також матеріали справи не містять відповідей на претензії позивача.

За таких обставин суд вважає, що накладення арешту в межах ціни позову та судових витрат є необхідним, обгрунтованим та співмірним з предметом позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештовані кошти фактично перебуватимуть у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ними.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Аналогічні висновки викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, у постановах Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 916/409/21, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22.

Суд вважає, що адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Водночас суд встановив, що при поданні позову в електронній формі позивач сплатив 17 984, 34 грн судового збору, тобто не врахував коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки (ч. 3 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір").

До сплати підлягав судовий збір на суму 14 387, 47 грн і саме на неї слід накласти арешт.

Тому обґрунтованою загальною сумою, на яку слід накласти арешт є 1 413 343, 63 грн.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (постанова Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22, від 18 червня 2026 року у справі № 907/742/25).

В цьому аспекті суд враховує те, що із заявою про забезпечення позову до суду позивач звернувся ще 17.03.2026, а доставлена така до Електронного кабінету відповідача 18.03.2026.

Тобто відповідач впродовж тривалого часу не скористався свої правом та не довів недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжити які просив позивач.

Щодо вимоги про накладення арешту на майно та заборони його відчуження, суд вважає за необхідне зазначити про таке.

При поданні заяви про забезпечення позову, позивач перевіряв інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та встановив відсутність у відповідача будь-якого нерухоме майно, за рахунок якого можна було б погасити борг перед позивачем.

Суд, з метою актуалізації даних, повторно перевірив відомості та встановив, що станом на 22.06.2026 у відповідача відсутнє нерухоме майно.

Крім того, суд здійснив запит та отримав відповідь з Єдиного державного реєстру транспортних засобів та встановив їх відсутність у відповідача.

Враховуючи відсутність у відповідача нерухомого майна, транспортних засобів, на які можна накласти арешт, а також враховуючи наявність підстав для накладення арешту на грошові кошти, суд не вбачає підстав для задоволення заяви в цій частині.

Щодо заборони відповідачу вчиняти дії щодо набуття нового майна, суд вважає, що така заборона є надмірним втручанням в господарську діяльність відповідача, не є обґрунтованою належним чином позивачем та порушить збалансованість інтересів обох сторін.

Надавши оцінку доводам позивача, наданим доказам, суд вважає, що достатнім та адекватним заходом забезпечення у межах цієї справи є накладення арешту на грошові кошти. Застосування такого заходу забезпечення позову у цій справі у повній мірі захистить права позивача (у разі задоволення позову), не обмежить прав та законних інтересів відповідача та інших осіб, має тимчасовий характер, а також не перешкодить відповідачу займатись господарською діяльністю.

Керуючись статтями 74, 136, 137, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Фермерського господарства Моя земля 2015 про забезпечення позову задоволити частково.

2. Накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу та знаходяться на всіх його рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах України у межах загальної суми - 1 413 343, 63 грн.

3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Стягувачем за цією ухвалою є:

Фермерське господарство Моя земля 2015 (місцезнаходження: 37200, Полтавська обл., Миргородський р-н, м. Лохвиця, вул. Героїв України, будинок 104; ідент код: 40023238).

Боржником за цією ухвалою є:

Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Індастбуд (місцезнаходження: 79047, м. Львів, пр. Чорновола В., будинок 77, приміщення 46; ідентифікаційний код: 45381567).

4. Ухвала є виконавчим документом.

5. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено в порядку, передбаченому розділом IV ГПК України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

У зв`язку з перебуванням судді Никон О.З. у відпустці з 18.06.2026 по 19.06.2026, ухвала постановлена 22.06.2026.

Суддя Никон О.З.