Рішення № 137635724, 09.06.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2026 Справа № 914/2289/25

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Знетиняк Д.В.,

розглянувши в судовому засіданні матеріали справи за позовом: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажна база ЛЗТА", м. Львів

про: стягнення заборгованості з орендної плати за землю в розмірі 2 865 756,89 грн.

Представники сторін:

від позивача: Гузюк Н.І. представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи

від відповідача: Колошкін І.А. адвокат, ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 1300539 від 08.09.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1089 від 19.05.2010; Квак В.М. адвокат, ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 1377772 від 08.06.2026; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 578.

ВСТАНОВИВ:

На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівської міської ради до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажна база ЛЗТА" про стягнення заборгованості з орендної плати за землю в розмірі 2 865 756,89 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2025, справу № 914/2289/25 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.07.2025, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 03.09.2025.

Протокольною ухвалою суду від 03.09.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/2289/25 на тридцять днів, з ініціативи суду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.09.2025, підготовче судове засідання призначено на 07.10.2025.

02.10.2025 представник позивача подано на адресу суду в систему Електронний суд клопотання про долучення доказів з додатками за вх. № 26042/25.

06.10.2025 представником відповідача подано на адресу суду відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 26276/25, відповідно до якого відповідач просить суд поновити строк на подання відзиву, оскільки представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажна база ЛЗТА" отримав необхідні документи лише 06.10.2025. А також, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві.

Протокольною ухвалою суду від 07.10.2025 вирішено поновити відповідачу строк для подання відзиву у справі № 914/2289/25 та долучено його до матеріалів справи.

В судовому засіданні 07.10.2025, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошувалась перерва до 28.10.2025.

14.10.2025 від представник позивача на адресу суду в систему Електронний суд надійшла відповідь на відзив з додатками за вх. № 27080/25.

В судовому засіданні 28.10.2025, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошувалась перерва до 18.11.2025.

31.10.2025 представником відповідача подано на адресу суду заяву про долучення доказів з додатками за вх. № 29109/25.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.11.2025, закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/2289/25 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 10.12.2025.

10.12.2025 представником відповідача подано на адресу суду в систему Електронний суд клопотання про зменшення штрафу та пені з додатками за вх. № 33086/25, відповідно до якого відповідач просить суд у випадку визнання обгрунтованими позовних вимог про стягнення основного боргу вирішити питання про зменшення розміру штрафу та пені до 5 % від суми основного боргу.

10.12.2025 представником відповідача подано на адресу суду в систему Електронний суд клопотання з додатком за вх. № 33089/25, відповідно до якого відповідач просить суд у задоволенні вимог про стягнення одночасно і пені і відсотків відмовити.

В судовому засіданні 10.12.2025, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 14.01.2026.

18.12.2025 представником відповідача подано на адресу суду клопотання з додатками за вх. № 34016/25, відповідно до якого відповідач просив суд поновити строк на подачу доказів, оскільки, як зазначає відповідач, такі докази були отримані ним тільки 11.12.2025 та долучити до матеріалів справи Довідку про результати обстеження від 11.12.2025 та технічний висновок № 2 за результатами повторного обстеження складських приміщень.

Протокольною ухвалою суду від 12.02.2026 вирішено клопотання відповідача за вх. № 34016/25 від 18.12.2025 залишити без розгляду, на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України та ч. 2 ст. 207 ГПК України.

Судове засідання, призначене на 14.01.2026 не відбулося, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Долінської О.З. з 08.01.2026 по 16.01.2026 включно.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.01.2026, розгляд справи по суті призначено на 12.02.2026.

В судовому засіданні 12.02.2026, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 18.02.2026.

16.02.2026 від представника відповідача на адресу суду надійшло клопотання з додатками за вх. № 4210/26 та клопотання за вх. № 4287/26 від 16.02.2026, в яких відповідач просить суд повторно розглянути клопотання про долучення доказів, виходячи з додаткових обгрунтувань, наведених в описовій частині поданого клопотання. А також, просить суд поновити строк на подачу доказів, оскільки їх неподання до 18.11.2025 було об`єктивно неможливим, оскільки, як зазначає відповідач, такі докази були виготовлені тільки 11.12.2025.

17.02.2026 представником позивача подано на адресу суду в систему Електронний суд додаткові пояснення у даній справі з додатками за вх. № 4387/26.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.02.2026 постановлено повернутися до розгляду справи № 914/2289/25 у підготовчому провадженні. Підготовче судове засідання призначено на 04.03.2026.

03.03.2026 від представника відповідача на адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи з додатками за вх. № 6058/26.

В судовому засіданні 04.03.2026, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 17.03.2026.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.03.2026, підготовче судове засідання призначено на 31.03.2026.

30.03.2026 представником позивача подано на адресу суду додаткові пояснення у даній справі з додатками за вх. № 9016/26.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.03.2026, закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/2289/25 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 13.05.2026.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.05.2026, розгляд справи по суті призначено на 09.06.2026.

Рух справи та причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

09.06.2026 представник позивача в підготовче судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив за вх. № 27080/25 від 14.10.2025 та поясненнях, наданих в судовому засіданні. Заперечила стосовно клопотання представника відповідача про зменшення штрафу та пені.

09.06.2026 представники відповідача в підготовче судове засідання з`явилися, проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за вх. № 26276/25 від 06.10.2025, додаткових поясненнях у справі за вх. № 4387/26 від 17.02.2026 та поясненнях, наданих в судовому засіданні. Просили задоволити клопотання про зменшення штрафу та пені за вх. № 33086/25 від 10.12.2025 із підстав, наведених у клопотанні та з огляду на подані суду докази, що стосується майнового стану відповідача.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/2289/25.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 грудня 2017 року на підставі ухвал Львівської міської ради № 562 та № 1232, між Львівською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вантажна база ЛЗТА» (Орендар) укладено договір оренди землі від 20.12.2017 за №3 - 3049, який зареєстрований у Львівській міській раді 20 грудня 2017 року, про що у книзі записів реєстрації Договорів оренди землі 3-4 вчинено запис.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі Договору оренди землі від 20.12.2017 року за ТзОВ Вантажна база ЛЗТА зареєстровано право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 4610136300:05:010:0020, загальною площею 5,5073 га, яка розташована у м. Львові, на вул. Городоцькій, 355-б (номер запису 24304113).

Позивачем нараховано відповідачу за укладеним Договором оренди землі № №3 3049 від 20.12.2017 року суму орендної плати за користування земельною ділянкою, кадастровий номер 4610136300:05:010:0020, загальною площею 5,5073 га, яка розташована у м. Львові, на вул. Городоцькій, 355-б за період з 01.02.2024 року - 31.05.2025 року, яка становить 1 100 946,22 грн. За неналежне виконання зобов`язань за укладеним Договором оренди землі, позивачем нараховано відповідачу 46 402,00 грн. - інфляційних збільшень, 17 586,17 грн. пені та 9 770,25 грн. 3% річних Також, на підставі п. 14 Договору оренди землі, позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі річної орендної плати за земельну ділянку у загальній сумі 1 691 052,25 грн.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажна база ЛЗТА» 1 100 946,22 грн. заборгованості за оренду земельної ділянки, 46 402,00 грн. - інфляційних збільшень, 1 691 052,25 грн. - штрафу, 17 586,17 грн. - пені, 9 770,25 грн. 3% річних, а також судові витрати зі сплати судового збору.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву за вх. № 26276/25 від 06.10.2025 відповідач посилається на те, що 19.09.2023 під час атаки безпілотниками рф по території Львівської області, складські приміщення, розташовані на орендованій відповідачем земельній ділянці по вул. Городоцькій, 355-6 зазнали великих руйнувань. За цією ж адресою були зруйновані і приміщення інших юридичних осіб.

За даним фактом Слідчим відділом УСБУ у Львівській області були внесені відомості до ЄРДР за № 220231400000288 від 19.09.2025 за ч.2 ст.438 КК України, де зазначено, що беспілотниками типу «Герань» було знищено майно підприємств, одна людина загинула та 2 людей отримали тілесні ушкодження.

В ході розслідування ТОВ «Вантажна база ЛЗТА» визнана потерпілою стороною, що підтверджується Пам`яткою про процесуальні права та обов`язки потерпілого (ТзОВ «Вантажна база ЛТЗА»), яку вручив старший слідчий слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області 31.10.2023.

Згідно Акту про пожежу від 20.09.2023 зафіксовано факт пожежі, що виникла 19.09.2025 о 05.год.04 хв. на об`єкті ТзОВ «Вантажна база ЛЗТА» за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 355 б.

Відповідач зазначає, що згідно з Розпорядженням Львівського міського голови від 21.12.2023 за № 623 «Про надання ваучерної підтримки суб`єктам підприємницької діяльності у період воєнного стану», враховуючи протокол експертної комісії від 19.12.2023 № 13, зобов`язано Департамент економічного розвитку надати суб`єктам підприємницької діяльності: ваучери на енергозбереження згідно з додатком 1, компенсаційні ваучери згідно з додатком 2, маркетингові ваучери згідно з додатком 3.

А згідно з додатком № 2 до розпорядження Львівського міського голови від 21.12.2023 № 623 «Перелік суб`єктів підприємницької діяльності, яким надаються компенсаційні ваучери» зазначено «Товариство з обмеженою відповідальністю «Вантажна база ЛТЗА» код ЄДРПОУ 32327825, розмір ваучера 500 000,00 грн. Грошові кошти в розмірі 500 000,00 грн. Львівська міська рада перерахувала ТзОВ «Вантажна база ЛТЗА».

Згідно Витягу з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених агресією російської федерації проти України від 15.09.2025 зареєстровано факт пошкоджень приміщень «ТзОВ «Вантажна база ЛЗТА» 19.09.2023 та зазначено - «Наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій (категорія відповідальності конструкцій А та Б), ступінь і характер яких свідчить про необхідність виконання робіт щодо часткового демонтажу частин об`єкта або його окремих несучих та огорожувальних конструкцій, пошкодження 41- 80%.

Вказане також підтверджується Технічним висновком за результатами обстеження складських приміщень ТОВ «Вантажна база ЛЗТА» по вул.Городоцька, 3556 у м. Львові.

Відповідач зазначає, що ТзОВ «Вантажна база ЛТЗА» понесла збитки, внаслідок атаки безпілотників, у вигляді значних пошкоджень приміщень, які знаходяться на земельній ділянці, за оренду якої Львівська міська рада подала позов про стягнення заборгованості з орендної плати за землю.

Відповідач також вважає, що оскільки площа знищеного об`єкта нерухомості відповідача перевищує одну третину загальної площі земельної ділянки, на якій був розташований такий зруйнований об`єкт нерухомого майна, то на ТзОВ «Вантажна база ЛТЗА» не могла нараховуватися плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності), а отже відповідач не мав жодних зобов`язань щодо сплати орендної плати за земельну ділянку, оскільки був звільнений від такої сплати Законом. Відсутність обов`язку по сплаті орендної плати, як зазначає відповідач, автоматично означає безпідставність вимог по сплаті пені та інфляційних втрат, на його думку.

На підставі наведеного, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

10.12.2025 представником відповідача подано на адресу суду в систему Електронний суд клопотання про зменшення штрафу та пені з додатками за вх. № 33086/25, відповідно до якого просить суд у випадку визнання обгрунтованими позовних вимог про стягнення основного боргу, вирішити питання про зменшення розміру штрафу та пені до 5 % від суми основного боргу.

В обгрунтування клопотання про зменшення штрафу та пені за вх. № 33086/25 від 10.12.2025, відповідач зазначає про те, що ТзОВ «Вантажна база ЛЗТА» 19.09.2023 піддалась варварській атаці безпілотників рф і внаслідок цього товариству була заподіяна велика матеріальна шкода, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами.

Товариство до цього часу не може повноцінно поновити свою діяльність та відновити свої потужності, а отже перебуває у вкрай важкому матеріальному становищі, як вказує відповідач, а позивач намагається стягнути з товариства штрафні санкції та пеню, які у грошовому виразі у 1.5 рази перевищують суму основного боргу тобто є надмірно великими у порівнянні зі збитками позивача.

Відповідач вважає, що стягнення 1 691 052,25 грн. штрафу та 17586,17 грн. пені спотворить їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання, штраф і пеня перетворяться на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем.

Відповідач вказує на те, що беручи до уваги відсутність належних та допустимих доказів понесення позивачем збитків через порушення відповідачем зобов`язання у спірних правовідносинах, а також враховуючи не співмірність заявленої до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, то є законні підстави, як вважає відповідач, для зменшення розміру штрафу і пені на 95%.

Також, відповідач просить взяти до уваги при вирішенні клопотання про зменшення розміру штрафу і пені, що: - застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі, заявленому позивачем не може відповідати критеріям розумності та справедливості, оскільки стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, попри те не може бути джерелом збагачення кредитора та те, що неспівмірність заявленої до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання; - відповідне зменшення пені є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань; - правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора; - відсутність підстав вважати, що порушення зобов`язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача; - очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання. На підставі наведеного, відповідач просить суд у випадку визнання обгрунтованими позовних вимог про стягнення основного боргу вирішити питання про зменшення розміру штрафу та пені до 5 % від суми основного боргу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, подані суду, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення учасників справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

Ухвалою Львівської міської ради від 26.05.2016 № 562 «Про продовження ТзОВ "Вантажна база ЛЗТА" терміну оренди земельної ділянки на вул. Городоцькій, 355-б» вирішено продовжити Товариству з обмеженою відповідальністю "Вантажна база ЛЗТА" на 10 років термін оренди земельної ділянки площею 5,5073 га (кадастровий номер 4610136300:05:010:0020) на вул. Городоцькій, 355-б для обслуговування виробничих будівель та споруд за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (надалі - Ухвала №562).

Крім того, ухвалою Львівської міської ради від 10.11.2016 № 1232 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 26.05.2016 № 562 Про продовження ТзОВ «Вантажна база ЛЗТА» терміну оренди земельної ділянки на вул. Городоцькій, 355- б» вирішено внести зміни до ухвали міської ради від 26.05.2016 № 562 Про продовження ТзОВ Вантажна база ЛЗТА терміну оренди земельної ділянки на вул. Городоцькій, 355-б, замінивши у пункті 1 слова «за функцією використання - землі комерції» словами «за функцією використання землі змішаного використання (землі промисловості та землі комерції)».

20 грудня 2017 року, на підставі ухвал Львівської міської ради № 562 та № 1232, між Львівською міською радою (позивач у справі, орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вантажна база ЛЗТА» (відповідач у справі, орендар за договором) укладено договір оренди землі за №3 - 3049, зареєстрованого у Львівській міській раді 20 грудня 2017 року, про що у книзі записів реєстрації Договорів оренди землі 3-4 вчинено запис (надалі Договір оренди землі).

Відповідно до п.1 та п.2. Договору оренди землі, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування виробничих будівель та споруд, земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:05:010:0020, загальною площею 5,5073 га, у тому числі: під забудовою 2,6348 га, під твердим покриттям -2, 2955 га, під озелененням - 0, 5770 га (у тому числі площею 0, 1021 га в межах червоних ліній).

Пунктом 5 Договору оренди землі зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 22 337 058,07 грн.

Договір оренди землі, відповідно п.8 Договору, укладено на 10 (десять) років до 26 травня 2026 року.

Згідно п.9 Договору оренди землі, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 670 111, 74 грн. в рік, що становить 3 (три) відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та вноситься щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок №33211812700003, банк отримувача: Міський бюджет для Залізничного району, ЄДРПОУ10У38007594, МФО 825014, код платежу 18010600 для юридичних осіб до 30-го числа місяця наступного за звітним.

Згідно п.10 Договору оренди землі, обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюються з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або змін договору оренди чи продовження його дії.

Пунктом 11 Договору оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься у такі строки: за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Орендодавець, відповідно п. 28 Договору оренди землі, має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

За невиконання або неналежне виконання договору, сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору (п. 41 Договору оренди землі).

Позивач стверджує, що за період користування земельною ділянкою з 01.02.2024 року - 31.05.2025 року, відповідач не виконує умови Договору оренди землі, які стосуються оплати, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем, чим порушено норми чинного законодавства України та права орендодавця земельної ділянки - Львівської міської ради.

Факт наявності заборгованості у відповідача за Договором оренди землі підтверджується долученим до матеріалів справи листом управління адміністрування місцевих та залучених фінансів Департаменту фінансової політики Львівської міської ради №4-2201-7661 від 01.07.2025 про наявну заборгованість за оренду земельної ділянки у відповідача за період 01.02.2024 року - 31.05.2025.

Згідно із вказаного розрахунку, заборгованість відповідача з орендної плати за користування земельною ділянкою за період 01.02.2024 року -31.05.2025 року становить 1 100 946,22 грн.

Стосовно обґрунтування розрахунків спірних сум (враховуючи встановлені строки оплати) договору оренди № 3 - 3049 від 20.12.2017 у 2024 році, позивач зазначив наступне.

З 2024 року діє нова технічна документація з нормативної грошової Львівської МТГ, затверджена ухвалою ЛМР 3426 від 06.07.2023 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель у межах та за межами населеного пункту м. Львів Львівської міської територіальної громади Львівської області».

В п.2. 2 Ухвали встановлено, що нормативна грошова оцінка земель у межах та за межами населеного пункту м. Львів Львівської міської територіальної громади Львівської області, затверджена пунктом 1 цієї ухвали, вводиться удію з 01.01.2024.

Відповідно до листа Управління земельних ресурсів від 18.06.2025 №4-2403- 7095 повідомлено, що сума річної орендної плати за договором оренди № 3 - 3049 від 20.12.2017 у 2024 році становить 1 510 476,49 грн.

Таким чином, змінився розмір орендної плати за землю відповідно до Договору оренди землі № 3 - 3049 від 20.12.2017 станом на період користування земельною ділянкою з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року та становить 1 510 476,49 грн.

Оскільки, орендна плата вноситься Орендарем щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок, то сума орендної плати в місяць за період користування земельною ділянкою 01.01.2024 - 31.12.2024 вираховується за формулою: 1 510 476,49 грн. /12 = 125 873,04 грн., де 1 510 476,49 грн.- розмір річної орендної плати з врахуванням нової нормативної грошової оцінки за 2024 рік; 12 - кількість місяців в році.

Таким чином, відповідач повинен вносити щомісячно рівну частину річної орендної плати у розмірі 125 873,04 грн. до 30-го числа місяця наступного за звітним за звітним за період користування земельною ділянкою з 01.01.2024-31.12.2024.

Стосовно обґрунтування розрахунків спірних сум (враховуючи встановлені строки оплати) договору оренди № 3 - 3049 від 20.12.2017 у 2025 році, позивач зазначив наступне.

Відповідно до Листа від 13.01.2025 №6-28-0.22-18/71-25 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2024 рік» Державної Служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання статті 289 Податкового кодексу України повідомляє, що за інформацією Державної служби статистики України, індекс споживчих цін за 2024 рік становить 112,0%.

Враховуючи це, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становили у 2025 році -1,12.

Відповідно до листа управління земельних ресурсів від 18.06.2025 №4-2403- 7095 повідомлено, що сума річної орендної плати за договором оренди № 3 - 3049 від 20.12.2017 у 2025 році становить 1 691 052,25 грн.

Нижче наведена формула збільшення розміру орендної плати за землю: 1 510 476,49 * 1,12 = 1 691 052,25., де 1 510 476,49 - розмір орендної плати за 2025 рік; 1,12 - коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель у 2025 році.

Оскільки, орендна плата вноситься Орендарем щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок, то сума орендної плати в місяць за період користування земельною ділянкою 01.01.2025 - 31.12.2025 вираховується за формулою: 1 691 052,25 /12 = 140 921,02 грн., де 1 691 052,25 - розмір річної орендної плати з врахуванням індексації за 2025 рік; 12 - кількість місяців в році.

Таким чином, Відповідач повинен вносити щомісячно рівну частину річної орендної плати у розмірі 140 921,02 грн. до 30-го числа місяця наступного за період користування земельною ділянкою з 01.01.2025 - 31.12.2026.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в якості суми орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 4610136300:05:010:0020, загальною площею 5,5073 га, яка розташована у м. Львові, на вул. Городоцькій, 355-б за період з 01.02.2024 - 31.05.2025, яка становить 1 100 946,22 грн. і є непогашеною відповідачем на час розгляду справи № 914/2289/25.

Відповідно до п. 14 Договору оренди землі, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, стягується пеня у розмірі розрахованому відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно п.14 Договору оренди землі, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, у 10 денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором.

На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 1 100 946,22 грн. заборгованості за оренду земельної ділянки, 46 402,00 грн. - інфляційних збільшень, 1 691 052,25 грн. - штрафу, 17 586,17 грн. - пені, 9 770,25 грн. 3% річних, а також судові витрати зі сплати судового збору.

Оцінка суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду землі - відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У відповідності до ч. 2 ст. 21 Закону України Про оренду землі - розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У відповідності до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором, відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання договірних зобов`язань повинно здійснюватися відповідно до умов договору, загальних положень щодо виконання зобов`язань, визначених у главі 48 Цивільного кодексу України, та спеціальних правил стосовно виконання окремих видів договірних зобов`язань.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 1 Закону України Про оренду землі, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У відповідності до абзацу 1 пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно статті 13 Закону України Про оренду землі, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно статті 15 Закону України Про оренду землі встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із істотних умов договору оренди.

Положення статті 24 Закону України Про оренду землі передбачає, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Як встановлено судом, 20 грудня 2017 року між Львівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вантажна база ЛЗТА» укладено договір оренди землі за №3 - 3049, зареєстрованого у Львівській міській раді 20 грудня 2017 року про що у книзі записів реєстрації Договорів оренди землі 3-4 вчинено запис

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі Договору оренди землі від 20.12.2017 року за ТзОВ Вантажна база ЛЗТА зареєстровано право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 4610136300:05:010:0020, загальною площею 5,5073 га яка розташована у м. Львові, на вул. Городоцькій, 355-б (номер запису 24304113).

Відповідно до п.1 та п.2. Договору оренди землі, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування виробничих будівель та споруд, земельну ділянка з кадастровим номером 4610136300:05:010:0020, загальною площею 5,5073 га, у тому числі: під забудовою 2,6348 га, під твердим покриттям -2, 2955 га, під озелененням - 0, 5770 га (у тому числі площею 0, 1021 га в межах червоних ліній).

Пунктом 11 Договору оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься у такі строки: для суб`єктів підприємницької діяльності - за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Судом встановлено, що змінився розмір орендної плати за землю відповідно до Договору оренди землі станом на період користування земельною ділянкою від 01.01.2024 по 31.12.2024 та становить 1 510 476,49 грн. Таким чином, Відповідач повинен вносити щомісячно рівну частину річної орендної плати у розмірі 125 873,04 грн. до 30-го числа місяця наступного за звітним за період користування земельною ділянкою з 01.01.2024 - 31.12.2024.

Відповідно до листа управління земельних ресурсів від 18.06.2025 №4-2403- 7095 повідомлено, сума річної орендної плати за договором оренди землі № 3 - 3049 від 20.12.2017 у 2025 році становить 1 691 052,25 грн.

Таким чином, Відповідач повинен вносити щомісячно рівну частину річної орендної плати у розмірі 140 921,02 грн. до 30-го числа місяця наступного за звітним за період користування земельною ділянкою 01.01.2025 - 31.12.2026.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 15 Закону України Про оренду землі істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 924/187/17, від 07.06.2018 у справі № 922/518/14, від 22.01.2019 у справі № 922/539/18.

Отже, орендар зобов`язаний самостійно за наявності відомостей про нормативну грошову оцінку землі перераховувати розмір орендної плати. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 03.12.2013 у справі № 3-34гс13 та від 20.08.2013 у справі № 3-21гс13 та підтримана Верховним Судом, зокрема у постанові від 26.05.2021 у справі № 540/544/18 (провадження № 61-13979св19).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що обов`язковість урахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац другий частини першої статті 13 Закону України Про оцінку земель).

Нормативна грошова оцінка земель установлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що здійснюється відповідною сільською, селищною або міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування та орендарем.

Отже, з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, автоматично змінюються права та обов`язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо вона визначена у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки.

У таких правовідносинах відсутній обов`язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов`язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки.

Так, з вищевказаного розрахунку недоотриманих коштів міським бюджетом та вищезазначених обставин вбачається, що за договором оренди землі нараховано в якості суми орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.02.2024 - 31.05.2025, в загальному розмірі 1 100 946,22 грн., яка станом на момент подання позовної заяви не погашена.

Враховуючи досліджені вищезазначені обставини, судом встановлено, що позивачем правомірно нараховано за Договором оренди землі суму орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 4610136300:05:010:0020, загальною площею 5,5073 га, яка розташована у м. Львові, на вул. Городоцькій, 355-б за період з 01.02.2024 - 31.05.2025, та становить 1 100 946,22 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення 46 402,00 грн. інфляційних нарахувань, які обраховано по заборгованості за Договором оренди землі, прийшов до висновку, що позивачем зазначено правильну суму боргу від якої здійснювалось нарахування інфляційних втрат та правильний період нарахування інфляційних втрат за період з жовтня 2024 року по травень 2025, по кожному місяцю окремо, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в сумі 46 402,00 грн.

Щодо стягнення 3% річних суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання зі сплати орендної плати за земельну ділянку, позивачем нараховано відповідачу 3% річних від прострочених сум, які підлягали сплаті за період з 01.10.2024 року по 31.05.2025 рік, що становить 9 770,25 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Cплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних у сумі 9 770,25 грн., які обраховано із суми заборгованості за Договором оренди землі по кожному місяцю окремо, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 9 770,25 грн. 3% річних.

Щодо стягнення пені та штрафу.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 14 Договору оренди землі, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, стягується пеня у розмірі розрахованому відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно п.14 Договору оренди землі, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, у 10 денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором.

Враховуючи, що орендар прострочив оплату з орендних платежів, орендодавець провів нарахування відповідачу пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплачених помісячно сум у загальному розмірі 17 586,17 грн. за період з 03.02.2025 року по 01.07.2025 рік. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що така нарахована позивачем правильно та стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 17 586,17 грн.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду у справах №917/194/18, №911/2813/17, № 910/6046/16, 923/760/16.

Пунктом 14 договору оренди землі у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором у 10- денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором.

Орендна плата, відповідно до Договору оренди № 3-3049 за 2025 рік становить 1 691 052,25 грн.

Відтак підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 1 691 052,25 грн. штрафу, який позивачем правомірно нараховано відповідачу.

Стосовно заперечень відповідача, які викладено у відзиві на позовну заяву за вх. № 26276/25 від 06.10.2025, суд зазначає наступне.

В тексті відзиву на позову заяву відповідач вказує на те, що в ніч на 19.09.2023 під час атаки безпілотниками рф по території Львівської області, складські приміщення розташовані на орендованій відповідачем земельній ділянці по вул. Городоцькій, 355-б зазнали ушкоджень. На підтвердження вказаного, надає наступний перелік документів, а саме: витяг з Державного реєстру майна пошкодженого та знищеного наслідок бойових дій, копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, копія пам`ятки про визнання потерпілим, копія розпорядження Львівського міського голови № 623 від 21.12.2023 «Про надання ваучерної підтримки суб`єктам підприємницької діяльності у період воєнного стану» , копія Додатку № 2 до Розпорядження № 623 від 21.12.2023, копія Акту про пожежу від 20.09.2023, копія висновку від 06.10.2025.

На підставі вказаних документів та в силу положень Закону України № 3603 від 16.03.2024, відповідач зазначає, що звільнений від сплати орендної плати у розмірі 100%.

Проте суд вважає що доводи, які викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву є необгрунтованими з наступних підстав.

Законом України № 3603 від 16 березня 2024 року внесено зміни до Податкового кодексу України, якими передбачено « 69.14-1. Не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, знищені внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, дані про знищення яких та дані про земельні ділянки, на яких були розташовані зазначені об`єкти нерухомого майна, внесені до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - Реєстр майна), в межах площ (земельних ділянок), визначених цим підпунктом - для фізичних та юридичних осіб - власників знищених об`єктів нежитлової нерухомості та юридичних осіб - власників знищених об`єктів житлової нерухомості: 100 відсотків площі земельної ділянки - у разі якщо загальна площа знищеного об`єкта житлової або нежитлової нерухомості дорівнює або перевищує одну третину загальної площі земельної ділянки, на якій був розташований такий зруйнований об`єкт нерухомого майна; 50 відсотків площі земельної ділянки - у разі якщо загальна площа знищеного об`єкта житлової або нежитлової нерухомості не перевищує одну третину загальної площі земельної ділянки, на якій був розташований такий зруйнований об`єкт нерухомого майна.

Плата за землю за земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, знищені внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, не нараховується і не сплачується за період починаючи з першого числа місяця, на який припадає дата знищення нерухомого майна, згідно з Реєстром майна, до останнього числа місяця, у якому зареєстровано речове право на новозбудований на такій земельній ділянці об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, або до останнього числа місяця, в якому припинено або скасовано воєнний стан в Україні, але не пізніше ніж до 1 січня 2026 року.

Таким чином, доцільно проаналізувати основні положення Закону, дія яких не охоплює правовідносини, що стали предметом розгляду у справі № 914/2289/25.

Пункт 69.14-1. Закону України № 3603 від 16 березня 2024 прямо зазначає, що дані про знищення об`єктів нерухомого майна та дані про земельні ділянки мають бути внесені до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій.

В свою чергу, відповідач, як орендар земельної ділянки площею 5,5073 га (кадастровий номер 4610136300:05:010:0020) на вул. Городоцькій, 355-б не надав доказів про внесення до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій вказаної земельної ділянки, хоча положення Закону України № 3603 від 16 березня 2024 в цій частині мають імперативний характер.

Пункт 69.14-1. Закону № 3603 від 16 березня 2024 прямо зазначає, що об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянок державної та комунальної власності повинні бути знищені внаслідок бойових дій. Отже, істотним фактором є знищення згаданих об`єктів нерухомого майна.

Відповідач, до відзиву на позовну заяву, долучає витяг з Державного реєстру майна пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в РПЗМ: ОНМ-02.10.2025-544664) на нежитлові будівлі, що перебувають у власності ТзОВ «Вантажна база ЛЗТА» та розташовані на вул. Городоцька, 355Б.

Відповідно до інформації з витягу з Державного реєстру майна пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій в графі «Категорія пошкоджень» зазначено «ІІ, Наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій (категорій відповідальності конструкцій А та Б), ступінь та характер яких свідчить про необхідність виконання робіт щодо часткового демонтажу частин об`єкта або його окремих конструкцій, підсилення об`єкта або його окремих несучих та огороджувальних конструкцій, пошкодження 41-80%».

Також, у графі « Наявні ознаки повного знищення об`єкта» зазначено «НІ».

Крім того, відповідно до Акту про пожежу від 20 вересня 2023 року (долученого відповідачем до відзиву на позову заяву) зазначено наступне: в графі «Пожежою знищено» зазначено «ТОВ «Ванажна база ЛЗТА» офісні меблі, виставкове обладнання та зі слів знищено технічно-бухгалтерську документацію у виставковому залі на площі орієнтовно 190 кв. м., офісна техніка, серверна в офісному приміщенні на площі орієнтовно 160 кв.м., складські приміщення на площі орієнтовно 3250 кв. м., покрівля складських приміщень на площі орієнтовно 1250 кв. м., оздоблення стелі на плови орієнтовно 250 кв. м.

А в графі «Пожежою пошкоджено» зазначено «покрівля складських приміщень на площі орієнтовною 2500 м. кв.».

Даний Акт про пожежу від 20 вересня 2023 року був підписаний представниками відповідача, представниками сусідніх землекористувачів та інспекторами, інженерами ДНС України у Львівській області.

Таким чином, встановлено та зареєстровано факт пошкодження, а не знищення об`єкта нерухомого майна, що виключає застосування положень пункту 69.14-1 Закону України № 3603 від 16 березня 2024 року щодо звільнення від сплати орендної плати.

В п. 69.14-1. Закону України № 3603 від 16 березня 2024 зазначено, що «Не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності у розмірі: 100 відсотків площі земельної ділянки - у разі якщо загальна площа знищеного об`єкта житлової або нежитлової нерухомості дорівнює або перевищує одну третину загальної площі земельної ділянки, на якій був розташований такий зруйнований об`єкт нерухомого майна.

Законодавець чітко встановлює, що при визначенні можливості звільнення від сплати орендної плати враховується співвідношення площі знищеного об`єкта житлової або нежитлової нерухомості до загальної площі земельної ділянки, на якій такий об`єкт розташований.

Загальна площа земельної ділянки становить 5,5073 га, що дорівнює 55 073 м. кв.

Відповідно до Акту про пожежу від 20 вересня 2023 року, у графі «Пожежою пошкоджено» зазначено: «покрівля складських приміщень на площі орієнтовно 2500 м.кв.».

Отже, площа пошкодженого внаслідок пожежі складського приміщення (2500 м.кв.) не перевищує третини загальної площі земельної ділянки (55 073 м. кв.).

Крім того, відповідно до довідки, складеної експертом-будівельником Ігорем Кархутом, зазначено, що будівля Д-1 пошкоджена на 75%, а знищена на 34,49%.

Однак, згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.10.2025 року та технічним паспортом на будівлю Д-1, загальна площа цієї будівлі становить 2917,6 м. кв.

Таким чином, навіть у разі врахування вказаного рівня пошкодження, площа пошкодженої будівлі не перевищує третини загальної площі земельної ділянки (55 073 м. кв.), що виключає можливість застосування пункту 69.14-1 Закону України № 3603 від 16 березня 2024 року щодо звільнення від сплати орендної плати.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення штрафу та пені за вх. № 33086/25 від 10.12.2025, суд зазначає наступне.

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

У цих висновках суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі №199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).

У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки суд виходить з такого.

Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

Поряд з викладеним суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України) , так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

Суд зауважує, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об`єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.

При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Суд, взявши до уваги:

- ступінь виконання основного зобов`язання;

- наявність обставин, що свідчать про відсутність в діях відповідача прямого умислу у порушенні зобов`язання;

- відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем прямих збитків пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за договором;

- докази, що свідчать про погіршення майнового стану відповідача у зв`язку з пошкодженням будівель внаслідок бойової атаки рф, ускладнення в господарській діяльності;

- стягнення пені, штрафу не є основним доходом Львівської міської ради і не може безпосередньо впливати на її господарську діяльність;

- пеня та штраф є лише санкціями за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні їх розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення компенсаційних втрат.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що покладення на відповідача значних сум неустойки, є надмірним зобов`язанням, що покладається на боржника порівняно з основною сумою заборгованості та стягнення таких сум, може призвести до порушення питання про визнання відповідача неплатоспроможним та визнання його банкрутом, що не сприятиме належному виконанню зобов`язань відповідача, як боржника перед іншими кредиторами. При цьому суд, приймаючи до уваги те, що несплата орендної плати не завдала значних збитків позивачу внаслідок допущеного відповідачем протермінування, вважає за можливе скористатись своїм правом та зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки на 50%. Отже, суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу з 1 691 052,25 грн до 845 526,13 грн, а розмір пені з 17 586,17 грн до 8 793,09 грн.

Таке зменшення розміру неустойки суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, оскільки неустойка - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання до його виконання, а не засіб безпідставного збагачення.

Суд враховує, що у даному випадку неустойка є лише санкціями за неналежне виконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому формувати на цих платежах свої доходи та видатки, позивач не може. Тому, при зменшенні розміру пені та штрафу, позивач не несе негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Аналогічна правова позиція суду знайшла своє відображення у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц, від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц, постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 916/2283/18, від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та у справах №№ 924/1089/17, 903/827/17, 925/1587/17.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1 100 946,22 грн. основної заборгованості за оренду земельної ділянки, 9 770,25 грн. - 3 % річних, 46 402,00 грн. втрат від інфляції, 8 793,09 грн. пені та 845 526,13 грн. штрафу, є обгрунтованими і підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі і стягненню з відповідача на користь позивача.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 42 986,35 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 318 від 23.07.2025, яка долучена до матеріалів справи.

На підставі положень п.2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір необхідно покласти на відповідача в сумі 42 986,35 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажна база ЛЗТА" (79018, м. Львів, вул. Героїв УПА, буд. 72; код ЄДРПОУ № 32327825) на користь позивача: Львівської міської ради (79006, м. Львів, площа Ринок, 1; код ЄДРПОУ №04055896) 1 100 946,22 грн. основної заборгованості за оренду земельної ділянки, 9 770,25 грн. - 3 % річних, 46 402,00 грн. втрат від інфляції, 8 793,09 грн. пені, 845 526,13 грн. штрафу та 42 986,35 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 19.06.2026.

Суддя Долінська О.З.