Рішення № 137635232, 23.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.06.2026Справа № 910/3317/26

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Блажівської О.Є. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/3317/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ» (03083, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, буд. 34; ЄДРПОУ 24185151)

до Приватного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «КИЇВВОДОКАНАЛ» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а; ЄДРПОУ 03327664)

про стягнення 348 400, 24 грн.,

без виклику представників сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ» з позовом до Приватного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «КИЇВВОДОКАНАЛ» про стягнення грошових коштів в сумі 348 400,24 грн, з яких 314 960,00 грн основного боргу; 18 443,62 грн - пені; 11 312,48 грн - інфляційні втрати; 3 684,14 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 залишено без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ». Надано позивачу строк для усунення недоліків, який становить п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

31.03.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ» надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

21.04.2026 через систему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «КИЇВВОДОКАНАЛ» надійшов Відзив на позовну заяву.

26.04.2026 через систему «Електронний суд» від Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ» надійшла відповідь на відзив.

30.04.2026 через систему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «КИЇВВОДОКАНАЛ» надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ» - задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «КИЇВВОДОКАНАЛ» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а; ЄДРПОУ 03327664) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ» (03083, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, буд. 34; ЄДРПОУ 24185151) 9 221, 81 грн (дев`ять тисяч двісті двадцять одна гривня 81 копійки) - пені; 10 972, 03 грн (десять тисяч дев`ятсот сімдесят дві гривні три копійки) - інфляційні втрати; 3 948, 59 грн. (три тисячі дев`ятсот сорок вісім гривень 59 копійок) - 3% річних. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «КИЇВВОДОКАНАЛ» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а; ЄДРПОУ 03327664) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ» (03083, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, буд. 34; ЄДРПОУ 24185151) витрати по сплаті судового збору в розмірі 362, 14 грн. (триста шістдесят дві гривні 14 копійок). В задоволені решти позовних вимог - відмовлено.

11.06.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.

12.06.2026 через систему «Електронний Суд» від Приватного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «КИЇВВОДОКАНАЛ» надійшли заперечення на заяву про відшкодування витрат на професійну правову допомогу.

ВСТАНОВИВ:

11.06.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить: ухвалити по справі № 910/3317/26 додаткове рішення про стягнення з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ" код ЄДРПОУ 03327664 (адреса: 01015, м. Київ, вул.Лейпцизька 1а) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТК"ТЕХНОКОМПЛЕКТ" код ЄДРПОУ 24185151 (адреса: 03083, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, буд. 34) судових витрат по оплаті професійної правничої допомоги в сумі 15 000 грн. Дана заява обґрунтована тим, що 25 травня 2022 року між ТОВ "ТК "ТЕХНОКОМПЛЕКТ" та адвокатом Сологубом С.А. укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 2- 05/2022. Додатковою угодою № 14 від 10 березня 2026 року до вказаного договору про надання професійної правничої допомоги № 2-05/2022 передбачений гонорар адвоката в розмірі 10 % від суми боргу, стягнутої з боржника судом першої інстанції, що становить 34840,00 грн, але не менше 15000 грн за підготовку та подання позову, участь у розгляді справи судом першої інстанції. Позивачем сплачено аванс адвокату в сумі 15000 грн. На підтвердження понесених ТОВ "ТК "ТЕХНОКОМПЛЕКТ" витрат пов`язаних з витратами позивача на професійну правничу допомогу разом з позовом було надано відповідні докази, а саме копії договору про надання правничої допомоги, додаткової угоди, рахунку, платіжної інструкції. Оскільки Господарським судом міста Києва при ухваленні Рішення від 10 червня 2026 року по справі № 910/3317/26 не вирішено питання про стягнення судових витрат на правничу допомогу, то наявні підстави для ухвалення в цій частині додаткового рішення. Також Позивач звертає увагу, що Під час розгляду Господарським судом міста Києва справи № 910/3317/26 відповідачем - ПрАТ "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ" було подано відзив на позов та заперечення (на відповідь на відзив). В цих заявах по суті не було заявлено клопотань та заперечень щодо розміру заявлених витрат позивача на правничу допомогу у зв`язку зі зверненням до суду за захистом свого права. Тобто відсутні підстави для зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, з ініціативи суду. Також слід зазначити, що на момент звернення позивача до суду 25.03.2026 у відповідача існувала прострочена заборгованість за договором, яка не була добровільно погашена. Невиконання відповідачем грошового зобов`язання стало безпосередньою підставою для звернення позивача до суду та залучення професійної правничої допомоги. Таким чином, витрати на правничу допомогу є прямим наслідком неправомірної поведінки відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною другою ст. 244 ГПК України встановлено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Статтею 221 ГПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно вищезазначеним приписам Господарського процесуального кодексу України, у випадку, визначеному частиною третьою ст. 244 ГПК України, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. Частиною другою цієї статті визначено, що суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Так, до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з частинами 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що відповідно до матеріалів справи, Позивач подаючи до суду позовну заяву вказав, що розрахунок судових витрат, що понесені позивачем становить 20226,00 грн, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн. та 5226,00 грн. судового збору. Позивач додатково очікує понести судові витрати у зв`язку з розглядом цього позову в сумі 19840,00 грн - залишок гонорару адвоката згідно умов Додаткової угоди № 14.

У відповідності до приписів ч. 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України відповідну заяву про ухвалення додаткового рішення 11.06.2026 було подано Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ».

Суд зазначає, що заявник з заявою про ухвалення додаткового рішення по справі звернувся, у строки передбачені ч. 8 ст. 129 ГПУ України.

У своїй заяві про розподіл судових витрат Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ» просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «КИЇВВОДОКАНАЛ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ» судові витрати по оплаті професійної правничої допомоги в сумі 15 000, 00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000, 00 гривень Позивачем подано суду одночасно з позовною заявою копію Договору про надання професійної правничої допомоги № 2-05/2022; Додаткової угоди № 14 від 10.03.2026; рахунку № 9 від 24.03.2026.

З наданих доказів, встановлено, що 25 травня 2022 року між ТОВ "ТК "ТЕХНОКОМПЛЕКТ" та адвокатом Сологубом С.А. укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 2- 05/2022.

Відповідно до п. 1.1 Договору адвокат бере на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені Сторонами.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що оплата за цим Договором здійснюється на підставі Додаткових угод. Оплата здійснюється Клієнтом протягом 3-х робочих днів з дня отримання відповідних рахунків адвоката.

10 березня 2026 між Сторонами укладено Додаткову угоду № 14 до договору про надання професійної правничої допомоги № 2-05/2022.

Даною додатковою угодою Сторони погодили наступне:

1.АДВОКАТ зобов`язується за замовленням КЛІЄНТА представляти інтереси ТОВ "ТК "ТЕХНОКОМПЛЕКТ" у Господарському суді міста Києва щодо підготовки та подання позову до ПрАТ "АК "КИЇВВОДОКАНАЛ" про стягнення заборгованості за договорами поставки.

2. Гонорар адвоката становить 10 % від суми боргу, стягнутої з боржника судом першої інстанції, але не менше 15 000 грн за підготовку та подання позову, участь у розгляді справи судом першої інстанції.

3. Оплата послуг Адвоката за цим Договором здійснюється наступним чином: Клієнт протягом 3 (трьох) робочих днів з дня підписання цієї Додаткової угоди перераховує Адвокату аванс в сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень на підставі рахунку виставленого Адвокатом. Адвокат вважається таким, що виконав свої обов`язки за цією Додатковою угодою в повному обсязі після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Додаткова оплата може бути сплачена Клієнтом Адвокату за окремим рахунком, згідно замовлених Клієнтом додаткових послуг або залученням для Клієнта Адвокатом необхідних для виконання доручення або завдання підрядників, виконавців (як фізичних так і юридичних осіб). У випадку несвоєчасної оплати Клієнтом послуг, Адвокат має право призупинити або скасувати їх надання до оплати простроченої суми, та/або розірвати даний Договір в односторонньому порядку, попередньо повідомивши Клієнта. Клієнт зобов`язаний підписати надані Адвокатом Акти приймання-передачі наданих послуг та завірити їх печаткою або надати мотивовану письмову відмову від його підписання протягом 7 (семи) робочих днів з моменту отримання Актів. Мотивованою відмовою в контексті цього пункту вважатиметься відмова Клієнта від підписання Акту на підставі неотримання Послуг. У випадку ненадання Адвокату вмотивованої відмови від підписання Актів протягом 7 (семи) робочих днів з моменту отримання Акту, послуги, надані Адвокатом, вважаються наданими якісно, в повному обсязі та такі, що відповідають вимогам Клієнта і прийнятими Клієнтом. Допускається направлення рахунків, Актів приймання-передачі та інших документів з використанням засобів електронного зв`язку (e-mail).

24.03.2026 Адвокатом виставлено ТОВ "ТК "ТЕХНОКОМПЛЕКТ" рахунок на оплату № 9 на суму у розмірі 15 000,00 грн. з призначенням «Аванс за представництво інтересів ТОВ "ТК "ТЕХНОКОМПЛЕКТ" у 15 000,00 15 000,00 Господарському суді міста Києва щодо підготовки та подання позову до ПрАТ "АК "КИЇВВОДОКАНАЛ" про стягнення заборгованості за договорами поставки.»

24.03.2026 ТОВ "ТК "ТЕХНОКОМПЛЕКТ" на рахунок адвоката Сологуба С.А. перераховано суму у розмірі 15 000,00 грн. з призначенням «Аванс за представництво інтересів ТОВ "ТК "ТЕХНОКОМПЛЕКТ" у 15 000,00 15 000,00 Господарському суді міста Києва щодо підготовки та подання позову до ПрАТ "АК "КИЇВВОДОКАНАЛ" про стягнення заборгованості за договорами поставки.»

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Не належить до інших видів правничої допомоги лобіювання, що здійснюється відповідно до Закону України "Про лобіювання".

Зазначене вище свідчить, що надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення є одними з видів адвокатської діяльності.

Згідно частини 1-2 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правничої допомоги;

2) довіреність;

3) ордер;

4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Як зазначено вище, Позивачем на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надано суду копію Договору про надання правової допомоги № 2025/08-15 від 04.08.2025 року.

Отже, договір про надання правничої допомоги у відповідності до приписів ч. 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є належним документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги.

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п. п. 130-131 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України)

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене у ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Разом з тим, у частині 5 наведеної норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7 та 9 ст. 129 ГПК України. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України).

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Разом з тим, колегія суддів у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.02.2025 у справі № 922/2830/23 звертає увагу на те, що слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат".

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У заяві про ухвалення додаткового рішення, Позивач зазначає, що додатковою угодою № 14 від 10 березня 2026 року до вказаного договору про надання професійної правничої допомоги № 2-05/2022 передбачений гонорар адвоката в розмірі 10 % від суми боргу, стягнутої з боржника судом першої інстанції, що становить 34840,00 грн, але не менше 15000 грн за підготовку та подання позову, участь у розгляді справи судом першої інстанції. Позивачем сплачено аванс адвокату в сумі 15000 грн., яку Позивач просить стягнути з Відповідача.

Відповідач подаючи до суду заперечення щодо стягнення з нього судові витрати по оплаті професійної правничої допомоги в сумі 15 000 грн. зазначає, що на необґрунтованість та безпідставність щодо заявлених Позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу. Так, Позивачем стверджується, що згідно укладеного договору про надання професійної правничої допомоги № 2-05/2022 та додаткової угоди № 14 передбачений гонорар в розмірі 10% від суми боргу, стягнутої з боржника судом першої інстанції, але не менше 15 000,00 за підготовку та подання позову, участь у розгляді справи судом першої інстанції. При цьому, Позивачем не взято до уваги ту обставину, що позовні вимоги задоволено частково, що у відсотковому співвідношенні складає 6,92% ((24 142,43/348 400,24)*100) від заявленого розміру позовних вимог. Зі змісту рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2026 у справі № 910/3317/26 вбачається, що відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до складу яких належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу), покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, відповідно до ч.4 ст.129 ГПК інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зі змісту викладеного вбачається, що заявлений Позивачем розмір судових витрат на професійну правничу допомогу не може перевищувати 1 038,00 грн (15 000,00*6,92%). Також звертає увагу, що дана справа є малозначною в силу вимог закону, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, що свідчить про незначну складність даної справи, більш того за результатами розгляду було встановлено необґрунтоване завищення заявленого розміру позовних вимог. З огляду на те, що ні матеріали справи, ні подана Позивачем заява не містить детального опису робіт, що позбавляє суд можливості перевірити обсяг фактично наданих за договором робіт, враховуючи часткове задоволення позовних вимог у цій справі, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу не співмірний складності та фактичним обставинам справи.

Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 11.02.2021 у справі №920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

Оцінюючи надані відповідачем на підтвердження понесених витрат документи, а також наведені позивачем заперечення, Верховний Суд у постанові від 01.12.2025 №911/918/25 зазначає, що вони не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Верховний Суд у постанові від 13.03.2025 №910/18717/23 також зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 зазначено, що із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Враховуючи наведене, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи, ціною позову та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Щодо доводів Відповідача про те, що Позивачем не надано детального опису робіт виконаних адвокатом, то, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Таким чином, з огляду на специфіку та малозначність справи, результат її вирішення (часткове задоволення), обсяг, вид та зміст наданих послуг, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Верховного Суду, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/3317/26 є завищеним, а тому не вбачається розумна необхідність понесення судових витрат у заявленому до відшкодування розмірі на суму 8 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 221, 233, 237, 238, 240, 241, 242, 244, 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/3317/26 - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «КИЇВВОДОКАНАЛ» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а; ЄДРПОУ 03327664) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ» (03083, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, буд. 34; ЄДРПОУ 24185151) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000, 00 грн. (вісім тисяч гривень 00 коп.).

3. В іншій частині заяви - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Додаткове рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки відповідно до приписів статей 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Додаткове рішення виготовлено на підписано 23.06.2026.

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА